Постанова

від 14.02.2022 по справі 910/13783/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2022 р. Справа№ 910/13783/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Буравльова С.І.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфекренції апеляційну скаргу Вільної первинної профспілки Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021

у справі № 910/13783/20 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Вільної первинної профспілки Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер

до 1. Львівської обласної ради

2. Управління майном спільної власності Львівської обласної ради

про скасування рішення Львівської обласної ради №874 від 10.09.2019 та зупинення дії наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради №71-3 від 03.03.2020

ВСТАНОВИВ:

Вільна первинна профспілка Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної ради та Управління майном спільної власності Львівської обласної ради про скасування рішення Львівської обласної ради №874 від 10.09.2019 та зупинення дії наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради №71-3 від 03.03.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення Львівської обласної ради є неконституційним та порушує ст.ст. 19, 49 Конституції України, оскільки Львівський обласний протитуберкульозний диспансер, як юридична особа перестає існувати, що призведе до скорочення існуючих медичних закладів Львіської області.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/13783/20 у задоволенні позову Вільної первинної профспілки Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер до Львівської обласної ради та Управління майном спільної власності Львівської обласної ради про скасування рішення Львівської обласної ради №874 від 10.09.2019 та зупинення дії наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради №71-3 від 03.03.2020 - відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, зазначив що, до компетенції обласної ради належить здійснення розпорядчих функцій та прийняття рішень, зокрема про створення, ліквідацію, реорганізацію підприємств, установ та організацій комунальної власності. Наголосив, що Львівською обласною радою було дотримано всіх вимог законодавства України, не перевищено наданих законом повноважень і прийнято законне рішення про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Вільна первинна профспілка Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/13783/20 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт вказує на те, що рішення Львівської обласної ради порушує ст.ст. 19, 49 Конституції України, оскільки призводить до скорочення мережі існуючих комунальних медичних закладів. Крім того, апелянт вказує на те, що реорганізація здійснюється для автономізації медичних закладів, а саме - перетворення комунальних медичних закладів в комунальні неприбуткові медичні заклади. При цьому наголошує, що реорганізацією медичних закладів не може вважатися їх скорочення (ліквідація). Також апелянт посилається на правові позиції Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 24.11.2004 у справі № 1/120.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021, апеляційна скарга у справі № 910/13783/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), ОСОБА_1, Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вільної первинної профспілки Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/13783/20; розгляд апеляційної скарги Вільної первинної профспілки Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/13783/20 призначено на 22.11.2021; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

08.11.2021 року від Управління майном спільної власності Львівської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що Львівська обласна рада з дотриманням норм Регламенту Львівської обласної ради VII скликання і діючого законодавства розглянула звернення Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації щодо проекту рішення стосовно реорганізації фтизіатричної служби у Львівській області.

Львівська обласна рада правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 розгляд справи № 910/13783/20 за апеляційною скаргою Вільної первинної профспілки Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 відкладено на 14.02.2022 у зв`язку із необхідністю забезпечення всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 , яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Зубець Л.П., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 справу за апеляційною скаргою Вільної первинної профспілки Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/13783/20 прийнято до провадження визначеним складом суду.

Представники відповідачів в судовому засіданні 14.02.2021 проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників відповідачів, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом заявленого позову є матеріально-правові вимоги про скасування рішення № 874 від 10.09.2019 ХХ сесії VII скликання Львівської обласної ради Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області в частині припинення (ліквідації) Комунального закладу Львівської обласної ради Львівського обласного протитуберкульозного диспансеру та зупинення дії наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради № 71-3 від 03.03.2020 Про затвердження нового персонального складу комісії з припинення Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер

Пунктом 1 вказаного рішення визначено: Припинити ( ліквідувати ) комунальний заклад Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер шляхом приєднання до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський регіональний фтизіопульмологічний клінічний лікувально - діагностичний центр .

Позивач вважає вказане рішення неконституційним, таким, що порушує ст.ст. 19, 49 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частиною 3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні обласна рада здійснює вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Аналіз викладених вище приписів чинного законодавства свідчить про вірність висновків суду першої інстанції про те, що засновником та власником корпоративних прав закладу комунальної форми власності є територіальна громада, інтереси якої представляє відповідна рада.

Згідно ч. 4 ст. 140 Конституції України органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Львівської обласної ради від 10.09.2019 № 874 прийнято з метою покращення якості та доступності медичного обслуговування населення, підвищення ефективності використання бюджетних коштів та кадрового потенціалу та керуючись Законом України від 06.04.2017 № 2002-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я" відповідно до статей 104-108 Цивільного кодексу України, статей 59, 78 Господарського кодексу України, статті 16 Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров`я", пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань".

При цьому, статтею 16 Закону України Про основи законодавства України про охорону здоров`я серед іншого передбачено, що держава сприяє розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності. Порядок створення, припинення закладів охорони здоров`я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом. Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров`я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Планування розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров`я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів охорони здоров`я здійснюються відповідно до закону органами, уповноваженими управляти об`єктами відповідно державної і комунальної власності. Заклад охорони здоров`я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом). Залежно від форми власності заклади охорони здоров`я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.

Згідно з п. 1.2 Статуту Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський протитуберкульозний диспансер диспансер перебуває у спільній власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради. Засновником Диспансеру є Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, яке діє від імені власника. Галузеве управління Диспансером здійснюється департаментом охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації з урахуванням відповідних рішень Львівської обласної ради.

У п.п. 5.1.4, 9.1 Статуту визначено, що до компетенції Львівської обласної ради, як власника, належить, зокрема: прийняття рішення про припинення (злиття, приєднання, поділ, перетворення чи ліквідацію) диспансеру. Припинення диспансеру (злиття, приєднання, поділ, перетворення чи ліквідація) здійснюється за рішенням власника та наказів засновника в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Таким чином, прийняття Львівською обласною радою рішення № 874 від 10.09.2019 Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області є етапом реалізації волі власника та належить до компетенції обласної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Частинами 1 та 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, до Львівської обласної ради надійшло звернення департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації щодо розгляду проекту рішення стосовно реорганізації фтизіатричної служби у Львівської області вих. № 5/23-3126/0/2-19-22 від 08.05.2019.

Проект рішення Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області було розглянуто на XV сесії VII скликання та більшістю голосів депутатів підтримано.

Таким чином, Львівська обласна рада правомірно прийняла рішення від 10.09.2019 р. № 874 Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області .

Поряд з викладеним колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 р. № 1414-р схвалено Державну стратегію розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню. Відповідно до положень вказаної стратегії основними шляхами і способами забезпечення розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню є запровадження нових підходів до організації надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню, що передбачає, зокрема, здійснення заходів з реорганізації регіональних протитуберкульозних закладів, що включає злиття всіх протитуберкульозних закладів області в єдиний в області протитуберкульозний заклад, що має статус регіонального фтизіопульмонологічного медичного центру (далі - регіональний центр), створений як комунальне некомерційне підприємство, що надає і координує протитуберкульозну медичну допомогу населенню в області.

При цьому, положення Закону України від 06.04.2017 № 2002-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров`я", статей 104-108 Цивільного кодексу України, статей 59, 78 Господарського кодексу України, статті 16 Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров`я", пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення Львівської обласної ради, на момент його прийняття були чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися, а тому правові підстави для їх незастосування відсутні.

Доводи апелянта про порушення Львівською обласною радою вимог статті 49 Конституції України в частині заборони скорочення існуючої мережі державних та комунальних закладів колегією суддів оцінюються критично, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв в межах наданих йому повноважень та у передбачений чинним законодавством спосіб шляхом саме приєднання Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський регіональний фтизіопульмологічний клінічний лікувально - діагностичний центр з метою покращення якості та доступності медичного обслуговування населення, підвищення ефективності використання бюджетних коштів та кадрового потенціалу.

Крім того, посилання Вільної первинної профспілки Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер на правові позиції Вищого господарського суду України у постанові від 24.11.2004 № 1/120 та на положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 є, на переконання суду апеляційної інстанції, необгрунтованими, оскільки зазначені у вказаних рішеннях правові висновки сформовані за відмінних від даної справи фактичних обставин та за іншого правового регулювання.

Згідно приписів ст. ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частина 1 статті 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що апелянт не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги та свідчили б про порушення Львівською обласною радою вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування рішення Львівської обласної ради №874 від 10.09.2019 та зупинення дії наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради №71-3 від 03.03.2020, як похідне від вимоги про скасування зазначеного вище рішення, задоволенню не підлягають.

Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до змісту наданої позивачем до суду першої інстанції виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Вільна первинна профспілка Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер зареєстрована 11.02.2020, тобто оскаржуване рішення Львівської обласної ради №874 від 10.09.2019 було прийнято за три місяці до моменту внесення відомостей про апелянта до вказаного вище реєстру.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення з порушенням норм матеріального і процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/13783/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вільної первинної профспілки Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/13783/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у справі № 910/13783/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Вільну первинну профспілку Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер .

4. Справу №910/13783/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.І. Буравльов

Л.П. Зубець

Повний текст постанови складено 16.02.2022.