Рішення

від 09.02.2022 по справі 357/8835/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8835/21

2/357/240/22

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., при секретарі - Чайці О.В. розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Озерна - Агро до ОСОБА_1 , фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , про визнання недійсним правочину та про визнання укладеною додаткової угоди, -

В С Т А Н О В И В :

27.07.2021 ТОВ Озерна - Агро звернулося до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 02.08.2021, мотивуючи тим, що 24 лютого 2011 року між товариством та ОСОБА_3 було укладено Договір оренди землі №б/н, зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Білоцерківському районі 24.02.2011, відповідно до якого в оренду було передано земельну ділянку площею 2,7826 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 463835, строком на 5 років. За умовами п. 8 Договору оренди після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом - повідомленням. 12 лютого 2015 року між товариством та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 24.02.2011, відповідно до якої сторонами зазначений кадастровий номер земельної ділянки - 220489200:01:002:0004, те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , та сторонами продовжено строк дії Договору оренди - до 01 квітня 2021 року. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав індексний № 35648919 від 30.03.2015 - зареєстровано речове право товариства у вигляді платного користування земельною ділянкою строком дії до 01.04.2021. З метою реалізації свого переважного права на поновлення вказаного договору, ТОВ Озерна - Агро завчасно, з дотриманням передбачених Договором та Законом України Про оренду землі строків звернувся до ОСОБА_1 з листом-повідомленням від 26.02.2021 вих. № 12, до якого було додано проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі строком до 01 квітня 2028 року. По змісту відправленого листа-повідомлення, орендар указав на своє бажання скористатися переважним правом поновлення Договору і просив прийняти пропозицію щодо поновлення договору оренди землі з підприємством. Відповідач отримала вказаний лист з пропозицією та проект договору 05 березня 2021 року, однак, відповіді не надала, тому товариство продовжило користуватися вказаною земельною ділянкою після завершення строку дії договору. Станом на дату подання позову відповідач не зверталася до ТОВ Озерна - Агро з вимогою про фактичну передачу земельної ділянки за Актом приймання-передачі. Однак, згідно з Інформаційною довідкою № 255873505 від 11.05.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження на нерухоме майно стало відомо про те, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди № 1/2021 вказаної земельної ділянки, який було зареєстровано 28.04.2021 державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району, Київської області Кошовим В.П., номер запису про інше речове право: 41823735. Укладений відповідачами договір оренди спірної земельної ділянки та його державна реєстрація є незаконними і такими, що порушують права ТОВ Озерна- Агро , як орендаря земельної ділянки. Товариство завчасно до закінчення визначеного законом строку повідомив орендодавця про намір продовжити договір оренди земельної ділянки, як це передбачено договором оренди землі, надіславши додаткову угоду, тобто, скористався наданим йому правом та вчинив дії, спрямовані на реалізацію свого переважного права на продовження договору оренди, забезпечення поновлення права користування відповідною земельною ділянкою. За таких обставин укладення орендодавцем (власником орендованої земельної ділянки) нового договору оренди земельної ділянки під час дії договору оренди цієї земельної ділянки з іншим орендарем суперечить законодавству, порушує права та інтереси первинного орендаря щодо поновлення договору оренди. Отже, має місце порушення першочергового права товариства на поновлення договору оренди землі на новий строк, яке закріплено законодавчо та в самому первісному договорі оренди землі. Враховуючи, що в досудовому порядку вирішити спір неможливо, просив у судовому порядку визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 1/2021 від 02.04.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220489200:01:002:0004 та скасувати запис № 41823735 від 28.04.2021 року у реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати укладеною додаткову угоду від 12.02.2015 року до Договору оренди землі від 24.02.0211 року, між ТОВ Озерна - Агро та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220489200:01:002:0004 та стягнути з відповідачів судові витрати.

05.08.2021 судом постановлено ухвалу, про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2,7826 га, кадастровий номер 3220489200:01:002:0004, що розташована на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 272780932204, власником якої є ОСОБА_1 .

28.08.2021 судом прийнято до розгляду позову заяву, відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

27.09.2021 відповідачі подали відзив на позов, мотивуючи тим, що на момент укладання договору оренди землі №1/2021 від 02.04.2021 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 попередній договір оренди землі, укладений між ТОВ Озерна -Агро та ОСОБА_1 , втратив чинність у зв`язку із закінчення терміну на який він був укладений. На момент укладання Договору оренди земельної ділянки №1/2021 від 02.04.2021 орендодавець повідомила нового орендаря ФОП - ОСОБА_2 , про те, що 12 березня 2021 року, вона особисто направила лист - повідомлення ТОВ Озерна - Агро про припинення договору оренди землі. Конституцією України та Цивільним Кодексом України гарантовано право вільно та безперешкодно розпоряджатися належною особі на праві власності земельною ділянкою. Зміст правочину, що оспорюється позивачем, не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, відповідає волевиявленню сторін та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Позивач вимагає визнати недійсним договір оренди №1/2021 від 02.04.2021, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , але при цьому не зазначає підстав для визнання договору недійсним та не посилається на будь-які правові норми, що стосуються недійсності правочинів. Позовна вимога, про визнання укладеною Додаткової угоди до Договору оренди землі від 24.02.2011 між Товариством Озерна - Агро та ОСОБА_1 , не узгоджуються з нормами Закону України Про оренду землі та правовими позиціями Верховного Суду. Тому, просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

12.10.2021 судом зарито підготовче провадження у справі та призначено страву до розгляду по суті.

Представник позивача, адвокат Кукса Ольга Володимирівна у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та пояснила, що 24.02.2011 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір оренди землі №б/н, відповідно до якого в оренду було передано земельну ділянку площею 2,7826 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області строком на 5 років. 12.02.2015 між товариством та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 24.02.2011, відповідно до якої сторонами зазначений кадастровий номер земельної ділянки - 220489200:01:002:0004, те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , та сторонами продовжено строк дії Договору оренди - до 01.04.2021. Позивач протягом усього часу дії договору користувався земельною ділянкою та сплачував орендну плату, після закінчення строку продовжує нею користуватися та за 2021 рік сплатив відповідачу орендну плату. До спливу терміну дії договору - 26.02.2021 позивач направив орендодавцю лист з угодою щодо істотних умов з терміном дії до 01.04.2028, який відповідач отримала 05.03.2021. Після чого, позивач від ОСОБА_1 не отримав жодних листів, заперечень чи пропозицій, тому товариство продовжило користуватися земельною ділянкою. У квітні 2021 року позивач дізнався з реєстру про зареєстрований між відповідачами договір оренди земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача. Позивач має переважне право на оренду вказаної земельної ділянки, враховуючи відсутність заперечень орендодавця у передбачений законодавством спосіб.

Відповідач - ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнана, підтримала викладені у відзиві обставини та пояснила, що дійсно її мати ОСОБА_3 24.02.2011 уклала з позивачем договір оренди земельної ділянки, а вона у 2015 році уклала додаткову угоду, згідно якої було встановлено строк дії договору оренди землі до 01.04.2021. До закінчення дії договору вона отримала від позивача лист - пропозицію щодо продовження договірних відносин між ними, у відповідь на який вона правила лист про припинення договору, який товариство отримали 23.03.2021. Вона не бажала продовжувати договір із позивачем, оскільки її не влаштовували запропоновані ним умови щодо сплати орендної плати, а ФОП ОСОБА_2 запропонував більш вигідні умови. Вона діяла в межах законодавства, підписала та зареєструвала договір з ФОП ОСОБА_2 і повідомлення про припинення попереднього договору. У липні 2021 року засобами поштового зв`язку їй надійшли кошти у розмірі 5152,00 грн., які вона отримала, адже чекала на заробітну плату, та з повідомлення у відділенні поштового зв`язку не вбачалося, що ці кошти надійшли від ТОВ Озерна - Агро як орендна плата, враховуючи, що протягом дії договору, укладеного з товариством, вона отримувала орендну плату лише на руки в їх офісі. Дані кошти товариству вона не повернула, а залишила їх як моральну компенсацію, адже протягом дії укладеного з позивачем договору вона неодноразово зверталася за допомогою, але їй завжди відмовляли та уникали зустрічі. Акт приймання - передачі земельної ділянки по завершенню дії договору між нею та позивачем не складався, оскільки останній перешкоджає. Після укладення договору з ФОП ОСОБА_2 акт приймання - передачі земельної ділянки не складали, однак він користується земельною ділянкою з 01.05.2021 та вона 21.11.2021 отримала від нього орендну плату в розмірі 16000,00 грн. за 2021 рік, крім того, він допомагає їй в інших господарських питаннях. І вона і ФОП ОСОБА_2 зверталися до генерального директора позивача в усній формі щодо письмового підтвердження повернення земельної ділянки, однак безрезультатно.

Відповідач - ФОП ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, підтримав викладені у відзиві обставини та пояснив, що між ним та ОСОБА_1 02.04.2021 було укладено договір оренди №1/2021 земельної ділянки, який було зареєстровано 28.04.2021. До цього ОСОБА_1 направила позивачу повідомлення, про припинення договірних відносин з товариством. Він неодноразово приїздив до генерального директора товариства з проханням передати по акту земельну ділянку, однак, товариство усіма діями перешкоджає в його укладенні, тому вирішив звернулися до геодезистів, які виділили в натурі земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 та з`ясувалося, що ця земельна ділянка знаходиться в масиві ФГ Рибак , а не у ТОВ Озерна- Агро . З травня 2021 року він використовує земельну ділянку, засіяв та зібрав врожай, адже ФГ Рибак заперечень до нього не мало.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 78-79), є власником земельної ділянки загальною площею 2,7826 га з кадастровим номером: 3220489200:01:002:0004, що розташована на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 463835 та свідоцтва про право на спадщину №2-49 від 21.01.2014, виданого державним нотаріусом Білоцерківської районної держаної нотаріальної контори Руденко Н.П., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 19).

З матеріалів справи (а.с.13-16), вбачається, що 24.02.2011 між ОСОБА_3 та ТОВ Озерна-Агро було укладено договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_3 передала ТОВ Озерна-Агро в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яка належить орендодавцю згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 463835, загальною площею 2,7826 га, строком на 5 років. Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему в Білоцерківському районі, про що було вчинено запис №322048924000243 від 24.02.2011. Річна орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п. 2 даного договору і складає 1620,86 грн.

Також, з матеріалів справи (а.с. 17), вбачається, що додатками до договору оренди землі від 24.02.2011 є, зокрема, акт прийомки - передачі земельної ділянки підписаний сторонами договору.

Встановлено, що 12.02.2015 року між ТОВ Озерна-Агро та ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем ОСОБА_3 та власником земельної ділянки площею 2,7826 га з кадастровим номером3220489200:01:002:0004, було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 24.02.2011 (а.с. 18), відповідно до якої сторони домовились, зокрема, п. 8 Договору викласти у такій редакції: договір укладено на термін до 01.04.2021, з урахуванням ротації культур та п. 9 викласти в такій редакції: Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п. 5 даного договору і складає 2431,30 грн.

30.03.2015 державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Кучинська Лариса Михайлівна прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 20373351, яким зареєструвала право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3220489200:01:002:0004 строком до 01.04.2021 за ТОВ Озерна-Агро , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 111).

02.04.2021 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки №1/2021 (а.с. 89-92, 107-110, 131-132), відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,7826 га з кадастровим номером 3220489200:01:002:0004, для вирощування сільськогосподарських культур, що розташована на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 7 років. Орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 січня наступного року в розмірі 16000 грн., або 2500 кг зерна, 100 кг цукру, 50 кг борошна, 10 л олії за пай. 28.04.2021 право оренди земельної ділянки, згідно вищевказаного договору, було зареєстровано відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №58002373 державним реєстратором прав на нерухоме майно Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області Кошовим В`ячеславом Петровичем (а.с. 20-21).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як встановлено вище у рішенні власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3220489200:01:002:0004, загальною площею 2,7826 га, яка розміщена на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області є відповідач у справі - ОСОБА_1 .

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законами, зокрема Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі .

Аналогічні положення містить ст. 6 Закону України Про оренду землі , згідно якої орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина перша статті 5 названого Закону).

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Також, відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша стаття 15 Закону України Про оренду землі ).

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Судом встановлено, що між ТОВ Озерна-Агро та ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем ОСОБА_3 , був укладений договір оренди землі, який був зареєстрований у встановленому законодавством порядку, земельна ділянка була передана орендодавцем орендареві у володіння і користування на визначений ними строк, про що зазначено вище у рішенні.

Так, згідно п. 8 Договору оренди землі від 24.02.2011 після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі якщо Орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень Орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Позивач ТОВ Озерна-Агро на підтвердження своїх позовних вимог зазначає, що з метою реалізації свого переважного права на поновлення вказаного договору, завчасно, з дотриманням передбачених договором та Законом України Про оренду землі строків звернувся, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, до ОСОБА_1 з листом-повідомленням від 26.02.2021 вих. №12, про поновлення договору оренди землі разом з примірником проекту додаткової угоди від 26.02.2021 до договору оренди землі від 24.02.2011 (а.с. 22-25), якого остання отримала 05.03.2021, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 26). При цьому, жодних заперечень від ОСОБА_1 після завершення строку оренди на адресу позивача не надходило.

Також, зазначає, що ТОВ Озерна-Агро продовжили користуватися вказаною земельною ділянкою після завершення строку дії договору, що підтверджується копією договору №08/05 про надання комплексу агротехнічних послуг по вирощуванню сільськогосподарських культур від 08.05.2020 (а.с. 27-29), укладений між ТОВ Озерна-Агро (замовник) та ІП Агро-Вільд Україна (виконавець), згідно якого виконавець за завданням замовника надає останньому комплекс агротехнічних послуг по вирощуванню сільськогосподарських культур: передпосівний обробіток ґрунту, посів сільськогосподарських культур, внесення мінеральних добрив, внесення засобів захисту рослин, збирання врожаю, зокрема на земельній ділянці загальною площею 2,7826 га з кадастровим номером 3220489200:01:002:0004, що підтверджується копією заявки від 16.02.2021, яку погоджено між сторонами та яка є додатком до вказаного договору (а.с. 30-35). Також, на виконання вказаного договору ІП Агро-Вільд Україна виконано роботи, а саме послуги: по обробітку ґрунту (дискування) с. Чупира, по обробітку ґрунту (культивація передпосівна) с. Чупира, по посіву ячменя с. Чупира, по посіву ячменю із внесенням мінеральних добрив с. Чупира, що підтверджується актами надання послуг №105, 109, 110, 111 від 30.04.2021, а ТОВ Озерна-Агро було витрачено насіння та садівний матеріал, використано мінеральні, органічні і бактеріальні добрива та засоби хімічного захисту рослин, що підтверджується копіями актів №ОЗОА-000018, №030А-000020 від 30.04.2021.

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження позивача виходячи з наступного.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Аналогічні правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 та у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі №313/350/16-ц зроблено висновок, що статтею 33 Закону України Про оренду землі було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність. Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. […] При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах .

У постанові від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20), та зазначила, що процедура поновлення договору оренди землі та процедура укладення такого договору на новий строк справді мали би відрізнятися, причому у разі поновлення договору мав би існувати спеціальний порядок державної реєстрації права оренди на новий строк. Але стаття 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX вимагала від орендаря саме для поновлення договору оренди землі завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проєктом відповідної додаткової угоди, а спеціального порядку державної реєстрації права оренди на новий строк законодавство не передбачало. Отже, стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі. […] Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, є автоматичною пролонгацією орендних правовідносин. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18). Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону № 161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону № 161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою .

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи позовні вимоги ТОВ Озерна-агро зазначила, що до закінчення дії договору вона отримала від позивача лист - пропозицію щодо продовження договірних відносин між ними, у відповідь на який вона направила лист про припинення договору, який товариство отримало 23.03.2021, адже вона не бажала продовжувати договір з позивачем, оскільки її не влаштовували запропоновані ним умови щодо сплати орендної плати.

Так, в судовому засіданні встановлено, що дійсно, отримавши лист-повідомлення позивача від 26.02.2021 про поновлення договору оренди землі, 18.03.2021 ОСОБА_1 направила ТОВ Озерна-агро лист-повідомлення про припинення договору оренди землі від 12.03.2021 (а.с. 94, 112), з якого вбачається, що ОСОБА_1 не бажала продовжувати (поновлювати) дію договору оренди землі від 24.02.2011, термін дії якого закінчувався 01.04.2021, оскільки вона має намір самостійно використовувати орендовану земельну ділянку на свій розсуд та просила утриматися від вчинення дій, які б перешкоджали використовувати належну їй земельну ділянку, попередила, що фактичне використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору, трактуватиметься як самовільне заволодіння земельною ділянкою. Вказаний лист був отриманий ТОВ Озерна-агро 23.03.2021, тобто ще за вісім днів до закінчення строку дії договору оренди, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, який оглянутий в судовому засіданні - 09.02.2022 та узгоджується з матеріалами справи ( а.с.94,95).

Також, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 111 зворотній бік) вбачається, що 14.04.2021 держаним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Кошовим В.П. було здійснено державну реєстрацію припинення іншого речового права та 21.04.2021 було внесено відомості до держаного реєстру (індексний номер рішення 57774026) про припинення договору оренди землі на підставі листа-повідомлення від 12.03.2021, повідомлення про вручення поштового відправлення Укрпошти №0911311050666, виданого 18.03.2021, накладної Укрпошти №0911311050666 від 18.03.2021, опису вкладення листа Укрпошти №0911311050666 від 18.03.2021, відомостей з ДЗК №41 34932, виданих 14.04.2021 державним земельним кадастром (а.с. 93, 111).

Згідно ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Так, в наданій суду додатковій угоді ТОВ Озерна-агро зазначили інші умови, ніж у договорі оренди землі від 24 лютого 2011 року, зокрема запропонували збільшити термін дії договору, порядок його поновлення на новий строк та розмір орендної плати, але на зміну вказаних умов необхідна згода сторін, що узгоджується зі змістом частини четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі , тоді як між сторонами така згода не досягнута.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивач, намагаючись реалізувати своє переважне право продовження користування земельною ділянкою, своєчасно надіслав ОСОБА_1 відповідні пропозиції, направив проект додаткової угоди за тридцять три дні до закінчення строку дії договору, однак, остання однозначно та категорично повідомила позивача про відсутність у неї наміру продовжувати дію зазначеного договору оренди землі.

Отже, наведені обставини свідчать, що позивач хоча і дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, однак, сторони не досягли згоди про поновлення договору оренди землі в порядку частин першої - п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі , тому переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося.

Також, твердження позивача, що після закінчення строку дії договору оренди він продовжує користуватися земельною ділянкою не підтверджується належними та допустимими доказами.

Так, договір №08/05 про надання комплексу агротехнічних послуг по вирощуванню сільськогосподарських культур від 08.05.2020між ТОВ Озерна-Агро (замовник) та ІП Агро-Вільд Україна (виконавець), згідно якого виконавець за завданням замовника надає останньому комплекс агротехнічних послуг по вирощуванню сільськогосподарських культур, зокрема на земельній ділянці загальною площею 2,7826 га з кадастровим номером 3220489200:01:002:0004, укладений ще під час дії договору оренди землі між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , а виконання робіт ІП Агро-Вільд Україна згідно актів надання послуг №105, 109, 110, 111 від 30.04.2021 достеменно не підтверджують їх виконання саме на земельній ділянці загальною площею 2,7826 га з кадастровим номером 3220489200:01:002:0004, яка належить ОСОБА_1 .

За таких обставин та враховуючи наявність заперечень орендодавця щодо продовження користування відповідною земельною ділянкою позивачем, можливість поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 цього Закону виключається.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі №1/2021 від 02.04.2021, що укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 слід зазначити наступне.

Позивач зазначає, що укладений договір оренди спірної земельної ділянки №1/2021 від 02.04.2021 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та його державна реєстрація є незаконними і такими, що порушують права позивача як орендаря, який має переважне права на поновлення договору оренди землі від 24.02.2011.

Так, за ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 (справа про Охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес , як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту інтересів, зокрема, є: визнання правочину недійсним.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору оренди земельної ділянки №1/2021 від 02.04.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , ТОВ Озерна-агро не є стороною зазначеного договору, разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, мав право на оспорювання цього договору, оскільки вважає, що правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Як зазначено вище у рішенні, 02.04.2021 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки №1/2021, у відповідності до якого передала у строкове платне користування належну їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 463835 та свідоцтва про право на спадщину №2-49 від 21.01.2014, виданого державним нотаріусом Білоцерківської районної держаної нотаріальної контори Руденко Н.П. земельну ділянку загальною площею 2,7826 га з кадастровим номером 3220489200:01:002:0004, для вирощування сільськогосподарських культур, що розташована на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району Київської області строком на 7 років та право оренди земельної ділянки було зареєстровано 28.04.2021 державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району, Київської області, ОСОБА_4 , номер запису про інше речове право: 41823735.

Зміст правочину, що оспорюється позивачем, не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, відповідає волевиявленню сторін. Вищевказаний договір оренди спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, на момент укладання договору оренди землі №1/2021 від 02.04.2021 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , попередній договір оренди землі укладений між ТОВ Озерна -Агро та ОСОБА_1 , припинився у зв`язку із закінчення строку на який він був укладений.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, твердження позивача, що при укладанні 02.04.2021 договору оренди земельної ділянки між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порушено його права як орендаря, який має переважне право на поновлення договору, є безпідставним, оскільки позивач на момент укладання даного договору, як було зазначено вище, втратив таке право.

За таких обставин, якщо відсутні підстави для поновлення договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ Озерна-агро , тому відповідно немає підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення у повному обсязі.

Згідно ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 05.08.2021 було забезпечено даний позов ТОВ Озерна - Агро та накладено арешт на спірну земельну ділянку, тому, оскільки, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі, то заходи забезпечення даного позову підлягають до скасування.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 14, 41 Конституції України, Законом України Про оренду землі , ст. 11, 13, 15, 16, 182, 203, 215, 316, 317, 319, 334, 626, 627, 792 ЦК України, ст. 125 ЗК України, ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Озерна - Агро (ЄДРПОУ: 37122524, місцезнаходження: Київська область, Білоцерківський район, с. Озерна, вул. Липки,2) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), про визнання недійсним правочину та про визнання укладеною додаткової угоди, відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, обрані ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 серпня 2021 року у справі № 357/8835/21, провадження № 2-з/357/3847/21, шляхом зняття арешту з майна: земельної ділянки площею 2,7826 га, кадастровий номер 3220489200:01:002:0004, що розташована на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 272780932204, власником якої є ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.02.2022.

СуддяО. В. Бондаренко