Ухвала

від 05.08.2021 по справі 357/8835/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8835/21

2-з/357/148/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2021 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОЗЕРНА-АГРО , про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

02.08.2021 року заявник подав вказане клопотання, разом із позовною заявою, яка передана до провадження 03.08.2021 року, та просить вжити заходи забезпечення позову ТОВ ОЗЕРНА-АГРО до ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , про визнання недійсним правочину, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2,7826 га, кадастровий номер 3220489200:01:002:0004 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 272780932204), яка належить ОСОБА_1 , заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо збирання врожаю, розорювання, будь-якої обробки, посіву сільськогосподарських культур на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489200:01:002:0004, площею 2,7826га та заборонити Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо збирання врожаю, розорювання, будь-якої обробки, посіву сільськогосподарських культур на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489200:01:002:0004,площею 2,7826 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 272780932204).

Заяву обґрунтовує тим, що ТОВ ОЗЕРНА-АГРО звернулося до суду з позовною заявою про визнання недійсним правочину та про визнання укладеною додаткової угоди у запропонованій редакції. 24.02.2011 року ТОВ ОЗЕРНА-АГРО та ОСОБА_3 уклали Договір оренди землі б/н, згідно якого в оренду було передано земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чупирянської с/ради Білоцерківського району Київської області згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 463835, площею 2,7826 га строком на 5 років. 12.02.2015 року ТОВ ОЗЕРНА-АГРО та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до договору оренди землі від 24.02.2011 року, відповідно до якої сторонами зазначений кадастровий номер земельної ділянки - 3220489200:01:002:0004, а також те, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 . Крім того, сторонами продовжено строк дії Договору оренди - до 01.04.2021 року. За умовами п. 8 Договору оренди після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. З метою реалізації свого переважного права на поновлення вказаного договору, Товариство завчасно, з дотриманням передбачених договором та Законом України Про оренду землі строків, звернувся до ОСОБА_1 з листом-повідомленням від 26.02.2021 року вих. №12 та після завершення строку дії договору оренди позивач продовжив користуватися указаною земельною ділянкою. Однак, згідно з Інформаційною довідкою №255873505 від 11.05.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариству стало відомо про те, що 02.03.2021 року ОСОБА_1 було укладено договір оренди №1/2021 вказаної земельної ділянки із Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 , який було зареєстровано 28.04.2021 року державним реєстратором Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району, Київської області Кошовим Вячеславом Петровичем, номер запису про інше речове право: 41823735. Укладений ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 договір оренди спірної земельної ділянки та його державна реєстрація є незаконними і такими, що порушують права позивача як орендаря та є предметом позову. Тому, враховуючи, що на теперішній час оскаржується підстава набуття ФОП ОСОБА_2 права користування спірною земельною, яка на теперішній час засіяна позивачем та найближчим часом планується збирання врожаю 2021 року, з метою недопущення незаконного збору врожаю ФОП ОСОБА_2 , власником якого є позивач, є необхідним вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на зазначену земельну ділянку та заборони здійснювати відповідачам сільськогосподарські роботи на вказаній ділянці, оскільки існує ризик її відчуження під час судового розгляду та протиправного збору врожаю ФОП ОСОБА_2 , власником якого є позивач, що може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у цій справі.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Пункт 1, 2 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб тазабороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Враховуючи, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог та з метою забезпечення поновлення прав позивача, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно існує спір щодо права оренди на земельну ділянку, реєстрації правочину, і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, викладена в постановах від 18.12.2018 року у справі №912/1616/18, від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, при вирішенні питання про забезпечення позову у немайнових спорах, до яких належить спір між позивачем та відповідачем, судом має досліджуватися така підстава вжиття таких заходів як достатньо обґрунтоване припущення, що їхнє невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник, є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, жодним чином не позбавляє власника права володіння нею. Також, арешт земельної ділянки ніяким чином не впливає на будь-чиє право користування земельною ділянкою (орати, сіяти, обробляти, збирати врожай, і тому подібне).

Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Отже, суд враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності, враховує наслідки арешту майна, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри в порушеннях та діях, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому суд вважає, що вимога про накладення арешту на зазначену земельну ділянку, підлягає до задоволення.

Щодо вимоги заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо збирання врожаю, розорювання, будь-якої обробки, посіву сільськогосподарських культур на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489200:01:002:0004, площею2,7826 га, суд приходить до висновку, що в цій частині заяви слід відмовити з наступних підстав.

У заяві не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони користування земельною ділянкою може зашкодити виконанню рішення суду у справі, предметом якої є визнання недійсним правочину.

Крім того, порушуючи питання про заборону вказаним особам вчиняти будь-які дії щодо збирання врожаю, розорювання, будь-якої обробки, посіву сільськогосподарських культур на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489200:01:002:0004, заявник не наводить жодних обставин, які б могли слугувати підставою для висновку про можливість вчинення відповідачами таких дій.

Отже, твердження заявника про істотне ускладнення або неможливість в майбутньому виконати судове рішення у разі невжиття вказаних заходів забезпечення позову, зводяться до припущень заявника, які не підтверджені відповідними доказами, без урахування співмірності із позовними вимогами, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18.

З огляду на викладене, запропоновані заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із предметом спору, який у даному випадку виник між сторонами, і за своїм змістом і способом фактично є вирішенням іншого спору по суті, що відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України є неприпустимим.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є вирішення питання про право власності саме на те нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт, унеможлививши тим самим його відчуження до вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОЗЕРНА-АГРО , про забезпечення позову, задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 2,7826 га, кадастровий номер 3220489200:01:002:0004, що розташована на території Чупирянської сільської ради Білоцерківського району, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 272780932204, власником якої є ОСОБА_1 .

У решті вимог заяви про забезпечення позову, відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю ОЗЕРНА-АГРО (код ЄДРПОУ: 37122524, місцезнаходження: 09183, Київська область, Білоцерківський р-н, с. Озерна, вул. Липки, 2).

Боржник: ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 05.08.2021 року.

СуддяО. В. Бондаренко