Постанова

від 17.02.2022 по справі 489/5809/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.02.22

22-ц/812/333/22

Провадження № 22-ц/812/333/22 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Миколаїв

справа № 489/5809/17

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Калашник А.О.

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за поданням

державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

у цивільній справі за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за договором позики

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, постановлену 16 грудня 2021 року суддею Кокорєвим В.В. в приміщенні цього ж суду (повне рішення складено 23 грудня 2021 року),

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 25 липня 2018 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за договором позики від 1 січня 2016 року стягнуто 317 786 грн. та судовий збір.

За виконавчим листом, виданим 4 серпня 2018 року на підставі судового рішення, Інгуським відділом державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Інгульський ВДВС) відкрито виконавче провадження №61374481

У серпні 2020 року державний виконавець Інгульського ВДВС звернувся до суду в порядку статті 443 ЦПК з поданням про визначення частки боржника ОСОБА_3 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_1 , а саме по 1/2 частці у майні: квартири АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер 4824282700:09:000:0340, за адресою Миколаївська область с/рада Нечаянська; земельної ділянки площею 1,9998 га, кадастровий номер 4824282700:09:000:0335 за адресою Миколаївська область с/рада Нечаянська; земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер 4824282700:09:000:0293 за адресою Миколаївська область с/рада Нечаянська; земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер 4824282700:09:000:0299 за адресою Миколаївська область с/рада Нечаянська; квартири АДРЕСА_2 ; будинку АДРЕСА_3 .

Обґрунтовуючи подання, виконавець посилався на те, що заходами, здійсненими в межах виконавчого провадження, не виявилось можливим встановити належність ОСОБА_3 грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення. Проте ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , якій на праві власності належить вищезазначене майно. Оскільки спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя та право боржника на його частку презумується, то виконання судового рішення можливо шляхом звернення стягнення на майно, яким володіє боржник спільно з дружиною, для чого необхідно визначити частку ОСОБА_3 у цьому майні.

Боржник ОСОБА_3 заперечував вимоги державного виконавця, посилаючись на те, що зазначене ним нерухоме майно є особистою власністю ОСОБА_1 .

Заінтересована особа ОСОБА_1 також заперечувала належність ОСОБА_3 частки у спірному майні, наголошуючи, що майно, хоча і набуте під час шлюбу з ОСОБА_3 , але придбане на кошти, успадковані нею після смерті батька або отримані від продажу успадкованого нерухомого майна. Тому це майно є її особистою власністю.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2021 року подання державного виконавця задоволено. Визначено частку боржника ОСОБА_3 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_1 , а саме: 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 ; Ѕ частка земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер 4824282700:09:000:0340 за адресою Миколаївська область с/рада Нечаянська; Ѕ частка земельної ділянки площею 1,9998 га, кадастровий номер 4824282700:09:000:0335 за адресою Миколаївська область с/рада Нечаянська; Ѕ частка земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер 4824282700:09:000:0293 за адресою Миколаївська область с/рада Нечаянська; Ѕ частка земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер 4824282700:09:000:0299 за адресою Миколаївська область с/рада Нечаянська; Ѕ частка квартири АДРЕСА_2 ; Ѕ частка будинку АДРЕСА_3 .

З апеляційною скаргою на судове рішення звернулась заінтересована особа ОСОБА_1 , яка просила ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні подання державного виконавця. Апелянт посилалась на обставини, якими заперечувала обгрунтованість подання, наполягала, що все майно є її особистою власністю, а суд першої інстанції не з`ясував джерело набуття нею майна, не дослідив факти успадкування нею після смерті батька нерухомості, за рахунок якого вона і придбала квартиру та земельні ділянки, а житловий будинок придбала за кредитні кошти.

В судове засідання апеляційного суду боржник та стягувач не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.47,48 том 2). Справу розглянуто за участю заявника та заінтересованої особи - ОСОБА_1 .

Переглянувши справу за наявними в ній та доданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 25 липня 2028 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто за договором позики від 1 січня 2016 року 317786 грн. та судовий збір (а.с.111-113, 154-158 том1).

В Інгульському ВДВС на виконанні перебуває виконавче провадження № 61374481за виконавчим листом №2/489/814/18 від 9 серпня 2018 року.

На ім`я ОСОБА_3 у АТ КБ ПриватБанк та АТ Універсал Банк відкриті рахунки, кошти на яких відсутні (а.с.191-192 том 1).

За ОСОБА_3 транспортні засоби не зареєстровано (а.с.194-197 т. 1).

ОСОБА_3 не працює, пенсію він не отримує, знято з обліку у контролюючих органах (а.с. 199-205 том1).

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено 28 вересня 2001 року (а.с.188 том 1).

Квартира АДРЕСА_1 придбана на ім`я ОСОБА_3 , на майно накладено арешт 17серпня 2018 року (а.с.180-184 том 1).

Земельна ділянка площею 1,5 га, кадастровий номер 4824282700:09:000:0340, придбана на ім`я ОСОБА_1 7 червня 2018 року (а.с.170 том 1).

Земельна ділянка площею 1,9998 га, кадастровий номер 4824282700:09:000:0335 придбана на ім`я ОСОБА_1 28 лютого 2018 року (а.с.172-173 том 1).

Земельна ділянка площею 1,5 га, кадастровий номер 4824282700:09:000:0293 придбана на ім`я ОСОБА_1 8 червня 2017 року (ас.174-175 том 1).

Земельна ділянка площею 1,5 га, кадастровий номер 4824282700:09:000:0299 придбана на ім`я ОСОБА_1 8 червня 2017 року (а.с.178-179 том 1).

Квартира АДРЕСА_2 придбана на ім`я ОСОБА_1 11 вересня 2017 року (а.с.232-234 том 1).

Будинок АДРЕСА_3 придбано на ім`я ОСОБА_1 9 грудня 2005 року (а.с.229 том 1).

За змістом частини 5 статті 124, 129 Конституції України, статті 2 ЦПК основною засадою цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень, та складається з сукупності дій, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами, а також рішеннями, які відповідно підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII)

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать, а також інші заходи примусового характеру.

За правилами частини 6 статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням інших витрат. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом (стаття 50 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Такі справи розглядаються в порядку розділу VI ЦПК Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) .

Розгляд таких питань є особливою формою правосуддя. Діяльність суду пов`язана із реалізацією судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі контрольного санкціонування вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні.

Призначенню норм розділу VI ЦПК відповідає і особливий (спрощений) порядок розгляду цих питань, а саме повноваження суду, відсутність підготовчої стадії, склад учасників (виконавець, боржник, інші учасники виконавчого провадження), скорочені строки розгляду, постановлення судом рішень у формі ухвал тощо.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що правила розділу VI ЦПК, як і розділу VII ЦПК ( судовий контроль за виконанням судових рішень ), має суттєві відмінності від порядку розгляду справ, зокрема, в порядку позовного провадження, та на відміну від такого порядку не може забезпечити дотримання прав інших осіб, які не є учасниками виконавчого провадження, але їх права при цьому порушуються.

З матеріалів справи (в частині, що стосується виконання судового рішення) вбачається, що статус спільної власності нерухомого майна, яке зазначено державним виконавцем у поданні, заперечує дружина боржника - ОСОБА_1 . Вона наполягає, що спірне майно є її особистою власністю, оскільки придбано за рахунок спадкового майна та її власних коштів.

Питання щодо режиму спільної або особистої власності подружжя регулюється загальними нормами цивільного права (статті 368,370 ЦК) та сімейного законодавства (статті 57, 60, 61,70 СК), а правовідносини щодо спадкових прав - книгою шостою ЦК.

Так, правила статті 60 СК містять презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу, але надають право одному з подружжя спростувати поширення правового режиму спільної сумісної власності на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування такої презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Крім того, кожне подружжя має право не тільки спростовувати режим спільної власності майна, набутого у шлюбі, а й рівність часток дружини та чоловіка за обставин, передбачених законом.

Отже, при наявності заперечень права подружжя, який є боржником, на половину майна, набутого у період шлюбу, виникає спір про право цивільне, а учасниками такого спору фактично є чоловік та дружина, а не тільки учасники виконавчого провадження (виконавець, боржник, стягувач).

Спір про належність майна, набутого у шлюбі, лише одному із подружжя на праві особистої власності, виходить за межі розгляду подання виконавця за правилами розділу VI ЦПК, та не може забезпечити всім зацікавленим особам дотримання права на суд, яке гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція).

Це питання було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду при розгляді питання про застосування правил статті 335 Господарського процесуального кодексу, яка за змістом є повністю аналогічною статті 443 ЦПК (постанова від 6 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009, провадження № 12-4гс20).

Велика Палата дійшла висновку, що норми процесуального законодавства, що регулюють питання виконання судового рішення (стаття 335 ГПК, а тому і аналогічна стаття 443 ЦПК), підлягають застосуванню виключно за відсутності спору про право та не застосовуються при наявності спору про право між подружжям (пункти 80,81 постанови).

Велика Палата не тільки дійшла висновку про неможливість застосування при розгляді такого спору тільки норм процесуального законодавства (статті 443 ЦПК), але прямо зазначила, що, якщо боржнику разом з іншими особами належить майно на праві спільної власності, але частка боржника в праві власності не визначена, то наявність спору між співвласниками щодо розміру такої частки не може бути перешкодою для звернення стягнення на частку боржника, бо у світлі практики ЄСПЛ це означало би порушення права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. В останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження (пункти 85,87 постанови).

Водночас, Верховний Суд визначив правову конструкцію такого позову, процесуальний статус його учасників, характер їх зацікавленості тощо (пункти 88,89 постанови).

Правовий висновок Великої Палати у справі № 2-24/494-2009 щодо неможливості вирішення та задовольняти подання виконавця за наявності між співвласниками спору про право цивільне на таке майно застосовується Верховним Судом при розгляді цивільних справ (постанова Верховного Суду (ЦКС) від 09 грудня 2020 року у справі № 2-4688/11, провадження № 61-9152св19).

Враховуючи характер заперечень дружини боржника - ОСОБА_1 , який свідчить про наявність цивільно-правового спору, який має розглядатись за правилами позовного провадження, а також позиції Верховного Суду щодо застосування норм процесуального законодавства до подібних правовідносин при вирішення вимог державного (приватного) виконавця, апеляційний суд дійшов висновку, що подання державного виконавця про визначення частки боржника ОСОБА_3 у нерухомому майні, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню в поряду статті 443 ЦПК.

Крім того, з матеріалів подання виконавця вбачається, що серед заявленого нерухомого майна є майно, право власності на яке зареєстровавне за ОСОБА_3 - квартира АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 заперечувала своє право, як дружини, на частку цього майна. Неможливість звернення стягнення за судовим рішенням на це майно, окрім посилання на його арешт, в поданні достатньо не обґрунтовано.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на характер спору, межі застосування правил статті 443 ЦПК та розглянув подання, не забезпечивши дотримання прав іншого співвласника, судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні подання в порядку статті 443 ЦПК.

Проте такий висновок не перешкоджає порушенню аналогічних вимог в порядку позовного провадження.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні подання державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визначення частки ОСОБА_3 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Шаманська

---------------------------------

повну постанову складено 17 лютого 2022 року