Ухвала

від 16.02.2022 по справі 201/11632/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/11632/21

Провадження № 2-ві/201/3/22

УХВАЛА

16 лютого 2022 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Дніпрі заяву представника відповідача - Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк - адвоката Зайцева Владислава Юрійовича про відвід судді Ткаченко Н.В. від розгляду цивільної справи 201/11632/21 за позовом Громадської організації Інвалідів Карітас до Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , Товариства з обмеженою відповідальністю Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія управління активами про визнання бездіяльності банку протиправною, визнання недійсними результатів електронних торгів з продажу кредитного портфелю, що були проведені 05.10.2021р., визнання недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з 15.11.2021р. перебуває цивільна справа за позовом Громадської організації Інвалідів Карітас до АТ КБ ПриватБанк , ТОВ Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн , ТОВ Фінансова компанія управління активами про визнання бездіяльності банку протиправною, визнання недійсними результатів електронних торгів з продажу кредитного портфелю, що були проведені 05.10.2021р., визнання недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2021р. головуючою у справі визначена суддя Ткаченко Н.В.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 18.11.2021р. відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання.

15.02.2022р. на електронну пошту суду надійшла заява представника відповідача АТ КБ ПриватБанк - адвоката Зайцева В.Ю. (діє на підставі довіреності від 04.11.2021р.), про відвід судді Ткаченко Н.В. від участі у розгляді цивільній справі з посиланням на упередженість на користь позивача.

В обґрунтування заявленого представник відповідача посилався на те, що суд під час розгляду заяви про направлення справи за підсудністю не надав оцінку аргументам банка, не обґрунтував відмову у направленні справи за підсудністю. Упередженість судді Ткаченко Н.В. полягає у тому, що судді розглядала вже справу за позовом ГО Інваліди Карітас до АТ КБ ПриватБанк про визнання дій протиправними та відновлення становища, обидві справи є типовими, тому у судді сформовані власні типові припущення щодо визначення питання про підсудність таких позовів. Судом здійснюється тиск на банк у зв`язку з неможливістю виконання ухвали про витребування доказів. Також упередженість і необ`єктивність суду вбачається у відмові розглядати справу в режимі відеоконференції, оскільки у приміщенні суду наявна технічна можливість, однак суд відмовив в розгляді справи і не зазначив, чи будуть 11.02.2022р. у день судового засідання зайняті зали судових засідань. Відмова у розгляді справи в режимі відеоконференції створює незручності для представника відповідача.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 15.02.2022р. визнано необґрунтованим заявлений представником відповідача АТ КБ ПриватБанк - адвокатом Зайцевим В.Ю., відвід судді Ткаченко Н.В. від розгляду цивільної справи 201/11632/21. Передано заяву про відвід судді для розгляду у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022р. вказана заява розподілена на розгляд судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумовій О.С.

Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді.

Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Вивчивши подану заяву та долучені до неї документи, суд приходить до наступного висновку.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Частиною 1 ст. 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України Про судоустрій і статус суддів суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року Про незалежність судової влади визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі Гаусшильдт проти Данії, Мироненко і Мартиненко проти України зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Гаусшильдт проти Данії вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України).

Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).

У справі П`єрсак проти Бельгії Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Між тим, дослідивши підстави для відводу головуючого судді, заявлені представником відповідача, суд вбачає, що останні не знайшли свого належного підтвердження.

Заявлені відповідачем підстави відводу, як то необґрунтована, як на думу представника відповідача, відмова у надісланні справи за підсудністю, посилання на тиск шляхом витребуваних судом доказів, є за своєю суттю незгодою представника відповідача з процесуальним діями і рішенням суду, що в силу положень ч. 4 ст. 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.

Щодо тверджень представника АТ КБ ПриватБанк про власні типові припущення судді щодо визначення питання про підсудність позовів у справі № 201/10958/20 та у справі, що розглядаються судом, необхідно зазначити таке.

У цивільній справі № 201/10958/20 (на яку представник відповідача і посилається) суддею Ткаченко Н.В. не вирішувалося питання про дотримання позивачем при подачі позову правил підсудності, оскільки провадження було відкрито ухвалою судді Федоріщева С.С. від 18.11.2020р. і справа була передана судді Ткаченко Н.В. лише після задоволення 12.02.2021р. суддею Антонюком О.А. відводу, заявленого судді Федоріщеву С.С.

Під час розгляду суддею Ткаченко Н.В. цивільної справи № 201/10958/20 сторонами у справі не заявлялося клопотання про надіслання справи за підсудністю, а тому посилання представника відповідача на таку підставу відводу як власне типове припущення судді Ткаченко Н.В. суд також вважає необґрунтованим.

Щодо такої підстави для відводу, на думку представника відповідача, як відмова у розгляді справи в режимі відеоконференції, слід зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Таким чином, проведення судового засідання у режимі відеоконференції, є правом суду, а не обов`язком.

В ухвалі про відкриття провадження від 18.11.2021р. суддею Ткаченко Н.В. зазначено про технічну неможливість розгляду справи в режимі відеоконференції та явка представника відповідача не була визнана обов`язковою.

Крім того, судом завчасно повідомлено представника відповідача - адвоката Зайцева В.Ю. щодо неможливості розгляду цивільної справи № 201/11632/21 в режимі відеоконференції листами від 07.02.2022р. та 09.02.2022р., а такий аргумент для розгляду справи в режимі відеоконференції, як необхідність відрядження адвоката Зайцева В.Ю. з м. Києва до м. Дніпра, не могла бути прийнята до уваги, оскільки адвокат Зайцев В.Ю. не є єдиним представником АТ КБ ПриватБанк у даній цивільній справі (інтереси АТ КБ ПриватБанк також представляє і адвокат Панна І.О. - діє на підставі довіреності від 11.02.2021р.), яка зареєстрована у м. Дніпрі і може безперешкодно з`являтися в підготовчі (судові) засідання по даній цивільній справі.

Отже, обґрунтування заявленого представником відповідача АТ КБ ПриватБанк - адвокатом Зайцевим В.Ю. відводу головуючому судді по справі фактично зводиться до незгоди з процесуальними діями та рішеннями судді Ткаченко Н.В. під час підготовчого провадження.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 Про незалежність судової влади від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, за окремою підставою відводу визначеною саме як наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді , особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.

За встановленого, посилання заявника фактично на п. п. 4 і 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України нічим не підтверджені і не обґрунтовані.

Отже, аналізуючи викладені представником відповідача підстави для відводу, суд приходить до висновку, що наведені доводи, не є підставою для відводу судді, передбачені ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

З огляду на викладене та враховуючи викладені підстави відводу у поданій заяві, суд приходить до висновку, що заява АТ КБ ПриватБанк про відвід головуючої судді Ткаченко Н.В. по цивільній справі № 201/11632/21 є необґрунтованою та безпідставною, оскільки не містить визначених процесуальним законодавством підстав для відводу судді.

На підставі викладеного, керуючись ст. 36-40 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача - Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк - адвоката Зайцева Владислава Юрійовича про відвід судді Ткаченко Н.В. від розгляду цивільної справи 201/11632/21 за позовом Громадської організації Інвалідів Карітас до Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , Товариства з обмеженою відповідальністю Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія управління активами про визнання бездіяльності банку протиправною, визнання недійсними результатів електронних торгів з продажу кредитного портфелю, що були проведені 05.10.2021р., визнання недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Наумова