Рішення

від 02.02.2022 по справі 910/17078/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2022Справа № 910/17078/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Карат" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнібілд" (м. Київ)

про стягнення 2.152.344,31 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Ємель`яненко Т.І.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК Карат" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнібілд" про стягнення 2.152.344,31 грн, з яких: 1.677.242,68 грн основного боргу, 13.038,85 грн 3% річних, 18.151,95 грн інфляційних втрат, 72.479,36 грн пені, 371.431,47 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки № 73/2019 від 06.02.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.22. відкрито провадження у справі №910/17078/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.11.21.

11.11.21. від відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечив проти позову, посилаючись на сплату суми основного боргу в розмірі 1.677.242,68 грн, та пред`явлення позивачем декількох штрафів за одне й те ж порушення.

15.11.21. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.11.21. позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати відповідачем основного боргу.

16.11.21. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 30.11.21.

25.11.21. від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач навів доводи на спростування позиції відповідача та підтримав вимоги позовної заяви.

У підготовчому засіданні 30.11.21. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви до 14.12.21.

У підготовчому засіданні 14.12.21. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.01.22.

У судовому засіданні 13.01.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви до 02.02.22.

У судовому засіданні по розгляду справи по суті 02.02.22. представник позивача підтримав свої позовні вимоги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, заяв, клопотань не подав, а його неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень ч. 3 ст. 202 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.02.22. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.02.19. між позивачем, як Постачальником, та відповідачем, як Покупцем, було укладено договір поставки № 73/2019 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язався систематично постачати і передати у власність Покупцю товар, передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару, видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до даного Договору і складають його невід`ємну частину, а Покупець зобов`язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.19. або до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку відсутності письмових заперечень з боку сторін, висловлених не пізніше як за 10 днів до закінчення терміну дії цього Договору, він вважається пролонгованим на наступн7ий рік (п. п. 13.1., 13.3. Договору).

Додатковою угодою № 1 від 30.12.20. до Договору сторони продовжили його дію до 31.12.22.

Відповідно до п. п. 6.1., 6.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку. Покупець зобов`язаний оплатити вартість товару, вказану в рахунку-фактурі, та згідно виставленого рахунку, протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на порушення відповідачем умов Договору в частині оплати поставленого позивачем товару.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України обумовлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 26.05.21. по 30.06.21 позивач поставив, а відповідач прийняв товар за Договором на загальну суму 3.551.788,48 грн, що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач своїх зобов`язань з оплати отриманого товару належним чином не виконував, сплативши позивачу вартість товару на суму 1.874.545,80 грн (до звернення останнього до суду з даним позовом), чим допустив наявність заборгованості в сумі 1.677.242,68 грн.

Вказана заборгованість у розмірі 1.677.242,68 грн була сплачена відповідачем вже після звернення ТОВ "ТК Карат" до суду з даним позовом, що підтверджується наданими суду сторонами копіями відповідних платіжних доручень від 02.11.21. та від 04.11.21.

Оскільки на даний час відсутній предмет спору в частині вимог про стягнення вказаної суми основного боргу, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "ТК Карат" про стягнення з ТОВ "Юнібілд" 1.677.242,68 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Крім суми основного боргу, позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача 72.479,36 грн пені, нарахованої у зв`язку з несвоєчасною оплатою останнім товару, на підставі п. 11.1. Договору, а також 371.431,47 грн штрафу згідно з п. 6.7. Договору.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти нарахованого позивачем штрафу та зазначає, що нарахування такої неустойки в порядку, передбаченому Договором, не відповідає вимогам законодавства.

Щодо позовних вимог про стягнення суми пені суд встановив наступне.

Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному Договору нараховується пеня згідно ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та Господарському кодексі України від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, у який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

За змістом ст. ст. 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивачем розраховано пеню окремо по кожній накладній у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив, що позивачем здійснено початок обрахування пені з 30-го дня з дати поставки. Проте таке нарахування не відповідає положенням п. 6.2. Договору та вимогам ст. 253 ЦК України, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок вказаної неустойки. За розрахунком суду, обґрунтованим є нарахування відповідачу пені в розмірі 71.696,97 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми штрафу, суд встановив наступне.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст.549 ЦК України).

Пунктом 6.7. Договору сторони погодили, що в разі порушення Покупцем умов оплати згідно п. 6.2. Договору більш ніж на 30 календарних днів, Покупець окрім пені згідно з п. п. 11.1., сплачує Постачальнику за кожні наступні 30 днів прострочення штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Позивачем нараховано штраф відповідно до п. 6.7. Договору в загальному розмірі 371.431,47 грн, за кожні 30 днів прострочення платежу.

Відповідач з таким нарахуванням не погоджується та вказує, що в даному випадку має місце притягнення його до подвійної відповідальності за одне і те ж порушення.

Суд звертає увагу на те, що положення ч. 2 ст.549 ЦК України передбачають сплату штрафу як одноразову санкцію за порушення Договору.

Пунктом 6.7. Договору передбачена відповідальність відповідача у вигляді сплати штрафу саме за прострочення оплати товару понад 30 днів.

Відтак у даному випадку сплата такого штрафу має здійснюватися однократно, а нарахування цієї неустойки за кожні 30 днів прострочення не відповідає положенням чинного законодавства України.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 177.986,85 грн.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 01.06.21. у справі № 910/12876/19.

Також позивач просить стягнути з відповідача 13.038,85 грн 3% річних, 18.151,95 грн інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив здійснення відповідних нарахувань з 30-го дня з поставки товару (який є останнім днем оплати), що, як зазначалось судом вище, є невірним.

У зв`язку з цим судом здійснено власний розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, за яким правильним та обґрунтованим є нарахування 12.898,62 грн 3 % річних та 18.025,30 грн інфляційних втрат.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відсутністю відповідної заяви позивача на час постановлення даної ухвали, суд позбавлений можливості вирішити питання про повернення судового збору з бюджету щодо позовної вимоги, в частині якої провадження в справі закрито на підставі статті 231 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1.677.242,68 грн основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнібілд" (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7; ідентифікаційний код 42675928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Карат" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 86; ідентифікаційний код 34925417) 12.898 (дванадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн 62 коп. 3 % річних, 18.025 (вісімнадцять тисяч двадцять п`ять) грн 30 коп. інфляційних втрат, 71.696 (сімдесят одну тисячу шістсот дев`яносто шість) грн 97 коп. пені, 177.986 (сто сімдесят сім тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) грн 85 коп. штрафу та 4.209 (чотири тисячі двісті дев`ять) грн 12 коп. судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.02.22.

Суддя Т.М. Ващенко