Постанова

від 09.02.2022 по справі 913/165/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 913/165/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвдонінвест" - не з`явився,

Офісу Генерального прокурора - Семенчука М. А.,

Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвдонінвест"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 (у складі колегії суддів: Плахова О. В. (головуючий), Бородіної Л. І., Мартюхіної Н. О.) в частині задоволених позовних вимог про стягнення 421 846, 75 грн

у справі № 913/165/21

за позовом Керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвдонінвест"

про стягнення 2 167 645,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року керівник Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвдонінвест" (далі - ТОВ "Сєвдонінвест") про стягнення 2 167 645,59 грн заборгованості за договором оренди землі від 16.05.2008 № 040841900170 за період з 01.03.2018 по 01.03.2021.

Позов обґрунтовано невиконанням ТОВ "Сєвдонінвест" зобов`язання за договором оренди землі в частині здійснення плати за користування земельною ділянкою, що призвело до порушення економічних інтересів держави (недоотримання коштів місцевим бюджетом), необхідність захисту яких покладено на органи прокуратури.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.07.2021 у справі № 913/165/21 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Сєвдонінвест" на користь Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації 1 685 946,50 грн боргу за договором оренди землі від 16.05.2008 № 040841900170.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позову. Оскільки на час купівлі нерухомості та переходу права оренди землі до відповідача рішення Сєвєродонецької міської ради, яким було затверджено ставку орендної плати за земельні ділянки у розмірі 10% від нормативно грошової оцінки землі, втратило чинність, то під час розрахунку суми орендної плати за земельну ділянку суд застосував ставку 8%, затверджену рішенням Сєвєродонецької міської ради від 22.06.2016 № 478. Також під час розрахунку заборгованості суд врахував, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 30.03.2020 № 540 внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема про те, що плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки) не нараховувалась та не сплачувалась за період з 1 березня по 31 березня 2020 року. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості з орендної плати за земельну ділянку становить 1 685 946,50 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 421 846, 75грн боргу за договором оренди землі від 16.05.2008 № 040841900170 скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанову мотивовано тим, що у ТОВ "Сєвдонінвест" з 08.09.2017 виникло зобов`язання виконувати договір оренди землі на умовах укладеного договору з попереднім власником нерухомого майна та вносити орендну плату, яка відповідно до умов договору складає 10% від нормативної грошової оцінки.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у жовтні 2021 року ТОВ "Сєвдонінвест" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, а рішення Господарського суду Луганської області від 20.07.2021 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 93/165/21 за касаційною скаргою ТОВ "Сєвдонінвест" з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.02.2022.

Керівник Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні спору, тому просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

ТОВ "Сєвдонінвест" та Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи із зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їх представників в судове засідання, з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Сєвєродонецької міської ради від 11.04.2008 № 2085 "Про переоформлення в оренду земельної ділянки Закритому акціонерному товариству "Інвестиційний дім Астрон" (далі - ЗАТ "Інвестиційний дім Астрон") затверджено ЗАТ "Інвестиційний дім Астрон" технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку під будівлю торгівельного комплексу за адресою: просп. Гвардійський, 46, м. Сєвєродонецьк та передано в довгострокову оренду строком на 25 років земельну ділянку, кадастровий номер 4412900000:06:034:0100, площею 0,9405 га, розташовану за адресою: просп. Гвардійський, 46, мікрорайон 81, м. Сєвєродонецьк, за рахунок земель, які знаходяться в користуванні та оренді ЗАТ "Інвестиційний дім Астрон". Цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання (під будівлю торгівельного комплексу).

16.05.2008 між Сєвєродонецькою міською радою та ЗАТ "Інвестиційний дім Астрон" було укладено договір оренди землі № 040841900170, який зареєстровано 30.05.2008 Сєвєродонецьким міським реєстраційним офісом Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

Відповідно до акта передачі-прийняття земельної ділянки в натурі 30.05.2008 Сєвєродонецька міська рада передала ЗАТ "Інвестиційний дім Астрон" земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: просп. Гвардійський, 46, м. Сєвєродонецьк, площею 0,9405 га.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди землі від 16.05.2008 №040841900170, укладеною 30.01.2009, сторонами було погоджено, що орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі і після завершення будівництва складає 10 % від нормативної грошової оцінки.

Судами також установлено, що 22.06.2016 Сєвєродонецькою міською радою було прийнято рішення № 478 "Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки на території Сєвєродонецької міської ради", яким затверджено ставки орендної плати за земельні ділянки з 01.01.2017, зокрема, щодо земель для будівництва та обслуговування будівель торгівлі( крім земельних ділянок, наданих під автостоянки, платні парковки та об`єкти технічного обслуговування та ремонту автомобілів) у розмірі 8% (пункт 9 додатку 1 до рішення), попередні рішення від 06.03.2008 № 1978, від 18.09.2008 № 2492, від 19.02.2009 № 2930 визнано такими, що втратили чинність.

Проте сторони договору оренди землі від 16.05.2008 № 040841900170 після прийняття зазначеного рішення Сєвєродонецькою міською радою не внесли відповідні зміни до договору оренди землі в частині зміни ставки орендної плати за земельну ділянку з 10% на 8% з 01.01.2017.

Надалі 08.09.2017 між Приватним акціонерним товариством "Інвестиційний дім Астрон" (далі - ПАТ "Інвестиційний дім Астрон") та ТОВ "Сєвдонінвест" було укладено договір купівлі-продажу торгівельного комплексу, відповідно до умов якого та на підставі протоколу №1 проведення аукціону з реалізації майна підприємства банкрута у спосіб зниження ціни лота, складеного Товарною біржою "Феміда" від 18.08.2017, продавець зобов`язався передати у власність покупця таке майно - нерухоме майно (торгівельний комплекс) літ. А-2-3-4, а15-а19, а21-а38, Пд, Пд1, п, п1-п4 загальною площею 14 563,3 кв. м, замощення № 1, розташоване за адресою: просп. Гвардійський, 46, м. Сєвєродонецьк, Луганська область.

Відповідно до пункту 1.3. зазначеного договору нерухоме майно, що відчужується за договором, розташоване на земельній ділянці площею 0,9405 га (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -1402737662017 від 21.08.2017), кадастровий номер 4412900000:06:034:0100, цільове призначення земельної ділянки - 1.11.6 іншої комерційної діяльності, вид використання - під будівлю торгівельного комплексу.

08.09.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис про право власності ТОВ "Сєвдонінвест" на зазначене нерухоме майно.

19.06.2019 ПАТ "Інвестиційний дім Астрон" звернулося до Сєвєродонецької міської ради з клопотанням про прийняття рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою площею 0,9405 га, розташовану за адресою: просп. Гвардійський, 46, м. Сєвєродонецьк, надану під будівлю торговельного комплексу (кадастровий номер 4412900000:06:034:0100), у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно та припиненням договору оренди землі від 16.05.2008 № 040841900170.

19.06.2019 ТОВ "Сєвдонінвест" звернулося до Сєвєродонецької міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (кадастровий номер 4412900000:06:034:0100) в натурі (на місцевості), розташованої за адресою: просп. Гвардійський, 46, м. Сєвєродонецьк, площею 0,9405 га, для передачі в оренду для обслуговування торговельного комплексу.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19.08.2019 № 4012 "Про внесення змін до договору оренди землі від 16.05.2008 № 040841900170 у зв`язку з переходом права оренди на земельну ділянку до ТОВ "Сєвдонінвест" припинено право ПАТ "Інвестиційний дім Астрон" на оренду земельної ділянки за договором оренди землі від 16.05.2008 № 040841900170, зобов`язано ТОВ "Сєвдонінвест" укласти додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 16.05.2008 № 040841900170 в частині зміни орендаря з урахуванням вимог рішень Сєвєродонецької міської ради від 22.06.2016 № 478 "Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки на території Сєвєродонецької міської ради" та від 26.02.2017 № 1140 "Про затвердження Типового договору оренди землі Сєвєродонецької міської ради" із змінами, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та здійснити заходи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки у встановленому законодавством порядку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у квітні 2020 року Військово-цивільна адміністрації міста Сєвєродонецька Луганської області звернулась до Господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ "Сєвдонінвест" про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі укладеною. У справі № 913/214/20 рішенням Господарського суду Луганської області від 25.09.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020, у задоволені позову Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області відмовлено. Судом зазначено, що позивач має звернутися із позовом про внесення змін до договору оренди землі від 16.05.2008 № 040841900170 в частині змін найменування орендаря, а що стосується інших запропонованих позивачем умов договору оренди, зокрема, щодо розміру штрафних санкцій, порядку відшкодування збитків, порядку розірвання договору, то орендодавець вправі внести відповідні зміни вже після укладення між сторонами додаткової угоди про зміну орендаря у зобов`язанні в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Згідно з листом Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецька Луганської області від 12.02.2021 № 624 ТОВ "Сєвдонінвест" з моменту набуття права власності на нерухоме майно - торговельний комплекс, розташований за адресою: просп. Гвардійський, 46, м. Сєвєродонецьк, користується земельною ділянкою, кадастровий номер 4412900000:06:034:0100, площею 0,9405 га без документального оформлення орендних правовідносин та державної реєстрації відповідних речових прав.

Крім того, згідно з інформацією, наданою Головним управлінням Державної податкової служби у Луганській області (лист від 26.02.2021 № 1571/5/12-32-04- 01-13), ТОВ "Сєвдонінвест" за період з 08.09.2017 по 01.02.2021 орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб не сплачувало; податкову звітність зі плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) не подавало.

У справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 167 645,59 грн орендної плати, обґрунтовуючи таке звернення тим, що ТОВ "Сєвдонінвест" не здійснює плати за користування земельною ділянкою, право оренди на яку автоматично перейшло до відповідача з моменту набуття права власності на нерухоме майно - торгівельний комплекс.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зокрема, згідно із частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Крім того, частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Так, після переходу права власності на об`єкт нерухомості, розташований на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо попереднього власника об`єкта нерухомості, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/3655/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 07.10.2020 у справі № 912/1581/19.

При цьому Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Отже, після переходу права власності на нерухоме майно (торгівельний комплекс) на підставі договору купівлі-продажу торгівельного комплексу від 08.09.2017, у ТОВ "Сєвдонінвест" виникло зобов`язання зі сплати орендної плати за земельну ділянку, користувачем якої він автоматично став, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що передбачені договором оренди землі від 16.05.2008 № 040841900170, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 30.01.2009 № 1.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про перехід права оренди земельної ділянки до ТОВ "Сєвдонінвест" з моменту набуття останнім права власності на будівлю торгівельного комплексу та правомірно стягнув з ТОВ "Сєвдонінвест" заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 16.05.2008 № 040841900170 з урахуванням ставки орендної плати у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі, що передбачено умовами цього договору.

Крім того, судом апеляційної інстанції під час розрахунку заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою правильно враховано пункт 52 4 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яким передбачено, що не нараховується та не сплачується за період з 1.03.2020 по 01.04.2020 плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

У поданій касаційній скарзі ТОВ "Сєвдонінвест" посилалося на наявність підстави оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки висновок суду апеляційної інстанції про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, статті 120 ЗК України та статті 7 Закону України "Про оренду землі" без урахування правового висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 913/169/18. Також скаржник у касаційній скарзі послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ТОВ "Сєвдонінвест" підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, обґрунтувало тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи в оскарженому судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справ № 913/169/18.

У цій справі (№ 913/169/18) Верховний Суд, змінивши мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції про задоволення позову щодо стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, навів висновок про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Натомість у справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач набув права користування земельною ділянкою у зв`язку з переходом право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на цій земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу торгівельного комплексу. Відповідний договір оренди земельної ділянки укладений з попереднім власником нерухомого майна продовжує діяти на тих самих умовах та у тому ж самому обсязі для нового власника (відповідача), отже, фактично відбулася заміна сторони у зобов`язанні, а між сторонами спору існують договірні зобов`язання.

Таким чином, аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі № 913/165/21, в якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведеній постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Водночас з огляду на конкретні, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи № 913/165/21, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судами в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведеній скаржником постанові Верховного Суду.

За змістом касаційної скарги, підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є також приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідач у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме статей 513, 521, 626, 627, 628, 632 ЦК України, інших статей цього Кодексу, статей Господарського кодексу України, що регулюють порядок зміни сторони у договорі та є спеціальними нормами до відповідних правовідносин щодо зміни сторони у договорі, саме у правовідносинах де новий власник об`єкту нерухомості отримав договірні зобов`язання, які повинні були змінитися ще до настання події придбання об`єкту нерухомості. При цьому договірні умови все ж повинні були змінитися, щонайменше за причин необхідності виконання позивачем власних рішень, а саме щодо зменшення розміру відсоткової ставки за користування земельною ділянкою з 10% до 8%.

Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

З огляду на предмет і підстави заявлено позову, встановлені у справі фактичні обставини та правові норми, які підлягають застосуванню та було застосовано судом апеляційної інстанції при вирішення спору, висновок щодо застосування цих норм права, який формує скаржник у касаційній скарзі, не впливає на правильність вирішення спору судом, у зв`язку з чим, Верховний Суд не формує висновок з приводу застосування цих статей у спірних правовідносинах.

Доводи скаржника щодо виходу суду апеляційної інстанції за межі позовних вимог при ухваленні судового рішення не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення 2 167 645,59 грн, а апеляційним судом позов задоволено в межах заявлених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки суд залишає без змін оскаржувані судові рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвдонінвест" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі № 913/165/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко