Постанова

від 14.02.2022 по справі 367/3628/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 367/3628/21

провадження № 61-14886св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - акціонерне товариство УкрСиббанк ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства УкрСиббанк на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2021 року у складі судді Кравчук Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду

від 04 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилалася на те, що вона має намір пред`явити позов до ОСОБА_2 , акціонерного товариства УкрСиббанк (далі - АТ УкрСиббанк ), державного підприємства Сетам (далі - ДП Сетам ), треті особи: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Шурпінов В. І., про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним акта про передачу майна стягувачу, визнання свідоцтва недійсним та визнання права власності.

Заява мотивована тим, що 14 грудня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який у подальшому розірвано рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року.

Після розірвання шлюбу 01 серпня 2020 року ОСОБА_3 було змінено прізвище на ОСОБА_1 , про що видано свідоцтво про зміну імені.

У період перебування у шлюбі подружжям було придбано земельну ділянку

з кадастровим номером 3210900000:01:053:0079, площею 0,1000 га,

що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку

і господарських споруд.

У подальшому на вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 побудували будинок, загальною площею 368, 7 кв. м, житловою площею

60,1 кв. м. До домоволодіння також входять вольєр літера Б , басейн літера В , альтанка літера Г , баня літера Д , свердловина № 1, вигрібна яма № 2, огорожа № 3-6. На вищевказані об`єкти нерухомого майна було зареєстровано право власності, про що виконавчим комітетом Ірпінської міської ради було видано свідоцтво про право власності від 12 січня

2007 серії НОМЕР_1 та видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 березня 2007 року № 13906007.

Разом із тим, 29 серпня 2003 року між ОСОБА_2 та АТ УкрСиббанк було укладено кредитний договір № 10005097000. Згідно із додатковою угодою від 12 червня 2007 року до кредитного договору № 10005097000, а саме: до п.п. 2.1. розділу 2 договору було внесено наступні зміни: У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором банком приймається: житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210900000:01:053:0079, розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

12 червня 2007 року було укладено договір іпотеки № 56775, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу

Олійник Л. М., у забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту від 29 серпня 2003 року № 10005097000, про що вказано в п.1. 2 договору іпотеки.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області з ОСОБА_2 на користь АТ УкрСиббанк було стягнуто заборгованість на загальну суму 499 133,55 доларів США, після чого відкрито виконавче провадження відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області

№ 41238477.

21 квітня 2021 року заявник звернулася до ОСОБА_2 із питанням щодо необхідності розподілу майна та можливості користуватися спірним майном, проте ОСОБА_2 було надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 243749502, з якої стало відомо, що право власності на житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210900000:01:053:0079, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , зареєстроване 23 червня 2017 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шурпіновим В. І. за ПАТ УкрСиббанк на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна

з прилюдних торгів, серія та номер: НМЕ 476848-476849, 571, виданого

23 червня 2017 року.

Об`єкти нерухомості були відчужені на електронних торгах, про проведення яких ОСОБА_1 як співвласник майна повідомлена не була та своєї згоди на відчуження не надавала.

Ураховуючи, що зазначене вище нерухоме майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як такі, що придбані ними у період шлюбу, відчуження належної ОСОБА_1 частки у такому майні на електронних торгах без її згоди є порушенням прав заявника як співвласника вказаного майна. Невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення та порушить право на ефективний захист.

Враховуючи викладене, заявник просила в порядку забезпечення позову:

- накласти арешт на житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами літера А , загальною площею 368,7 кв. м, житловою площею

60,1 кв. м, вольєр літера Б , басейн літера В , альтанка літера Г , баня літера Д , свердловина № 1, вигрібна яма № 2, огорожа № 3-6,

що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210900000:01:053:0079, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 ;

- заборонити всім суб`єктам державної реєстрації прав у розумінні Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , у тому числі виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам - юридичним особам публічного права, у трудових відносинах із якими перебувають державні реєстратори, всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в розумінні Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , в тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям, проводити дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) прав власності, інших речових прав (окрім обтяжень) на зазначені вище житловий будинок із надвірними будівлями

і спорудами та земельну ділянку, які належать АТ УкрСиббанк ;

- заборонити АТ УкрСиббанк вчиняти дії, які направлені на відчуження житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами і земельної ділянки, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 (зокрема, продажу такого майна третім особам, реалізації такого майна на прилюдних торгах, звернення стягнення на таке майно в судовому порядку).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, заяву задоволено частково.

Накладено арешт на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 3210900000:01:053:0079, площею 0,1 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1284154632109, яка належить на праві приватної власності АТ УкрСиббанк .

Накладено арешт на 1/2 частку житлового будинку, загальною площею

368,7 кв. м, житловою площею 60,1 кв. м, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , складовими частинами якого є: житловий будинок літера А ; вольєр літера Б ; басейн літера В ; альтанка літера Г ; баня літера Д ; свердловина № 1; вигрібна яма № 2; огорожа № 3-6; споруда, підпірна стіна № 7; замощення № 1; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1284136532109, який належить на праві приватної власності АТ Укрсиббанк .

У задоволенні інших вимог заяви відмовлено.

Задовольняючи частково вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, між сторонами дійсно існує спір щодо права власності на майно і невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав заявника, за захистом якого вона має намір звернутися до суду, а тому, враховуючи розумність та співмірність обмеження права власності, наслідки арешту майна, правову підставу для арешту майна, характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів, наявні правові підстави для часткового задоволення заяви.

На думку судів, спосіб забезпечення позову, про застосування якого просить заявник (в частині накладення арешту), є співмірним, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину земельної ділянки та житлового будинку, жодним чином не позбавляє власника права володіння ними. Також арешт на частину земельної ділянки та житлового будинку не впливає на будь-чиє право користування вказаним майном.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2021 року АТ УкрСиббанк засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року справу № 367/3628/21 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга містить також посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що відповідає підставі касаційного оскарження, визначеній абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що вжиті судами заходи забезпечення позову тотожні задоволенню позовних вимог про визнання права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку спірного домоволодіння та земельної ділянки.

Забезпечення немайнових вимог позивача не допускається, як і не допускається забезпечення вимог у позові, що не підлягає примусовому виконанню. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, відповідно до якої помилковим є накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі, на що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги.

Судами не враховано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 381/4019/18, відповідно до якого співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів,

з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову у цій справі, суди не пересвідчилися, чи існує спір та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з`ясували обсяг позовних вимог до АТ УкрСиббанк та до ОСОБА_2 , дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення предмету позову.

Суди не звернули увагу на те, що рішенням Ірпінського міського суду

від 11 лютого 2016 року, зміненого рішенням Апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2016 року, яке в свою чергу залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 квітня 2017 року, у справі № 367/5861/15-ц звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та земельну ділянку за адресою:

АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1 та знято їх з реєстрації місця проживання у вказаному будинку. У зв`язку із зазначеним, очевидним є висновок про те, що накладання арешту на придбане АТ УкрСиббанк у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 нерухоме майно порушує права банку як іпотекодержателя та власника такого майна.

Судами також не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 477/1891/14-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 212/8891/15-ц, відповідно до якого при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

У порушення норм процесуального права суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зустрічного забезпечення.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ УкрСиббанк , підписаний представником Шейко В. В.,

у якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, які зводяться до необхідності розгляду по суті позовних вимог, а не заяви про забезпечення позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року (а. с. 13-14, т. 1).

Згідно із копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 01 серпня 2020 року ОСОБА_3 змінила ім`я на ОСОБА_1 (а. с. 15, т. 1).

Під час перебування сторін у шлюбі відповідно до копії державного акта про право власності на земельну ділянку серії КВ № 047474 від 27 вересня

2004 року видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210900000:01:053:0079, на підставі рішення 14 сесії ХХІV скликання Ірпінської міської ради від 25 вересня 2003 № 420-14-ХХІV, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд (а. с. 16, т. 1).

Згідно із копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно

від 12 січня 2007 року, виданого виконавчим комітетом Ірпінської міської ради, за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на житловий будинок літера А , загальною площею 368, 7 кв. м, житловою площею 60,1 кв. м, вольєр літера Б , басейн літера В , альтанка літера Г , баня літера Д , свердловина № 1, вигрібна яма № 2, огорожа № 3-6, підпірна стіна № 7, замощення 1, на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради 14 листопада 2006 року № 214/1 (а. с. 18, т. 1).

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13906007 Ірпінським бюро технічної інвентаризації зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на підставі свідоцтва про право власності від 12 січня 2007 року (а. с. 19, т. 1).

Також встановлено, що 09 серпня 2003 року між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк укладено кредитний договір № 10005097000. Згідно із додатковою угодою

від 12 червня 2007 року до кредитного договору № 10005097000 до п.п. 2.1. розділу 2 договору було внесено наступні зміни: У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за даним договором банком приймається: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210900000:01:053:0079, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 20, т. 1).

Згідно із копією нотаріально посвідченої заяви від 30 травня 2007 року ОСОБА_3 надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на укладення та підписання з АКІБ Укрсиббанк договору іпотеки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку з господарськими спорудами, розташованими на ній, на умовах та за ціну за його розсудом (а. с. 24, т. 1).

12 червня 2007 року між ОСОБА_2 та акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк договір іпотеки № 56775, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу

Олійник Л. М., у забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 10005097000 від 29 серпня 2003 року, про що вказано в п.1.2 договору іпотеки (а. с. 21-22, т. 2).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсту прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 21 квітня 2021 року, встановлено, що: земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:053:0079, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності АТ УкрСиббанк , підстава для державної реєстрації - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер НМЕ 476848-476849571, видане 23 червня 2017 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шурпіновим В. І.; житловий будинок, загальною площею 368, 7 кв. м, житловою площею 60,1 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складовими частинами якого є житловий будинок літера А , вольєр літера Б , басейн літера В , альтанка літера Г , баня літера Д , свердловина № 1, вигрібна яма № 2, огорожа № 3-6, підпірна стіна № 7, замощення 1, належить на праві приватної власності

АТ УкрСиббанк , підстава для державної реєстрації - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер

НМЕ 476848-476849571, видане 23 червня 2017 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Шурпіновим В. І. (а. с. 25-29, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову , так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Процесуальний закон передбачає право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що подання заяви про забезпечення позову до пред`явлення самого позову має особливості правового механізму регулювання.

Так, зокрема, частиною четвертою статті 152 ЦПК України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів.

Указане зумовлене тим, що у разі подання заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі у суду немає жодних відомостей про характер правовідносин, які можуть стати в майбутньому предметом судового розгляду, та й справа як така відсутня.

У справі, що переглядається, встановлено, що у травні 2021 року

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 посилалася на те, що вона має намір пред`явити позов до ОСОБА_2 ,

АТ УкрСиббанк , ДП Сетам , треті особи: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ), приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Шурпінов В. І., про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним акта про передачу майна стягувачу, визнання свідоцтва недійсним та визнання права власності.

Також встановлено, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30 липня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АТ УкрСиббанк , відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: ДП Сетам , приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Державний реєстратор Шурпінов В. І., про визнання незаконним акта про передачу майна стягувачу, визнання свідоцтва недійсним та визнання права власності.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26 жовтня 2021 року справу прийнято до свого провадження та призначено до підготовчого засідання на 16 лютого 2022 року.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона є співвласником житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , проте вказані об`єкти нерухомості вже були відчужені на електронних торгах, про проведення яких вона як співвласник майна повідомлена не була та своєї згоди на відчуження не надавала.

Ураховуючи, що зазначене вище нерухоме майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як такі, що придбані ними у період шлюбу, відчуження належної ОСОБА_1 частки у такому майні на електронних торгах без її згоди є порушенням прав заявника як співвласника вказаного майна, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення та порушить право на ефективний захист.

Колегія суддів наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Перевіривши викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, суди першої та апеляційної інстанцій вважали їх достатніми для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, вид забезпечення позову є співмірним з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу (в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку житлового будинку та

1/2 частку земельної ділянки).

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, між сторонами існує спір стосовно житлового будинку та земельної ділянки, суди зробили обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення заяви

про забезпечення позову, а такий вид забезпечення як накладення арешту

на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:053:0079, площею 0,1 га, та на 1/2 частку житлового будинку, загальною площею 368,7 кв. м, житловою площею 60,1 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі.

Аналіз змісту доводів касаційної скарги в частині неврахування судами правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові

від 12 лютого 2019 року у справі № 381/4019/18, свідчить про відсутність достатнього обґрунтування, в чому полягало неврахування судом апеляційної інстанції вказаного висновку. Незазначення постанови Верховного Суду чи номера справи не означає, що апеляційний суд розтлумачив і застосував норму права не у спосіб, визначений Верховним Судом.

Доводи касаційної скарги про те, що забезпечення немайнових вимог позивача не допускається, як і не допускається забезпечення вимог у позові, що не підлягає примусовому виконанню, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/533/20, свідчить про помилковість тлумачення заявником норм права та судової практики.

Так, у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі

№ 755/5333/20 зроблено висновок про те, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем

у справі. Предметом позову у зазначеній справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню.

Разом із тим, у цій справі предметом спору є визнання незаконним акта про передачу майна стягувачу, визнання свідоцтва недійсним та визнання права власності .

Таким чином, встановивши, що між сторонами виник спір щодо правомірності набуття АТ УкрСиббанк права власності на домоволодіння та земельну ділянку, які за посиланням заявника належать їй на праві спільної сумісної власності, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суди обґрунтовано вважали за необхідне частково задовольнити заяву про забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, не звернуто уваги на рішення суду, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, фактично зводяться до вирішення майбутніх позовних вимог, що не допускається на стадії вирішення заяви про забезпечення позову, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі,

а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 липня 2018 року у справі

№ 477/1891/14-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 212/8891/15-ц,

є безпідставними, оскільки фактичні обставини у цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.

Так, у зазначених справах предметом спору визначено поділ спільного майна подружжя, позовні вимоги розглядалися по суті спору з урахуванням фактично встановлених обставин кожної справи. Разом із тим, у цій справі вирішувалося питання забезпечення позову, а не позовні вимоги про поділ майна подружжя.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що реалізація положень частини четвертої статті 263 ЦПК України полягає у тому, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду лише у справах, у яких відносини є подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Колегія суддів також відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права у частині незастосування до спірних правовідносин положень статті 154 ЦПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Аналіз пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України свідчить про те, що для його застосування необхідно встановити сукупність таких обставин:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України;

2) позивач або взагалі не має на території України майна або розмір (вартість) його майна на території України недостатній для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Тобто на суд покладається обов`язок застосувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасного встановлення зазначених обставин у їх сукупності.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 295/940/20,

від 01 квітня 2020 року у справі № 318/854/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 175/1480/21.

При цьому Верховний Суд наголошує, що АТ УкрСиббанк не позбавлено можливості в порядку, передбаченому частиною шостою статті 154 ЦПК України, подати клопотання про зустрічне забезпечення з обґрунтуванням наявності підстав для такого забезпечення і наданням відповідних доказів на підтвердження цих обставин.

Докази та обставини, на які посилається АТ УкрСиббанк у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами як першої, так і апеляційної інстанцій, та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів .

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлених ними обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та належної оцінки судів, які суд касаційної інстанції відповідно до повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, не може переоцінювати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ).

З урахуванням встановлених на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, у контексті цієї справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення,

а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства УкрСиббанк залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

А. І. Грушицький

Є. В. Петров