Рішення

від 04.02.2022 по справі 361/1698/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/1698/21

Провадження № 2/361/625/22

04.02.2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарях - Удовенко Д.С., Бас Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики про визнання недійсними договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги,

установив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики про визнання недійсними договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Позивач зазначав, що Броварським міськрайонним судом Київської області у справі №361/48/20 розглядаються вимоги за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 282951,86 грн. за договорами про надання безвідсоткової фінансової допомоги: №1/2011 від 04.01.2011 р. на суму - 43000,00 грн., №1/2012 від 03.01.2012 р. на суму - 10000,00 грн., №1/2013 від 04.01.2013 р. на суму - 16000,00 грн., №1/2014 від 03.01.2014 р. на суму - 50000,00 грн., №1/2016 від 05.01.2016 р. на суму - 60000,00 грн., №1/2015 від 05.01.2015 р. на суму - 70000,00 грн., №1/2017 від 04.01.2017 р. на суму - 30000,00 грн., укладених між ОСОБА_2 (позикодавцем) та ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики (в подальшому - ДП УВНЛІ (позикоотримувачем).

Вимоги ОСОБА_2 у справі №361/48/20 до ОСОБА_1 , а не до ДП УВНЛІ (другої сторони за семи договорами), обґрунтуванні тим, що 25.06.2019 р. позивач ОСОБА_1 став власником об`єкта приватизації на підставі договору купівлі-продажу об`єкта державної власності №08/19 від 25.06.2019 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 , до складу якого увійшло: необоротні активи - 10 облікових одиниць; нерухоме майно - приміщення лабораторії площею 163 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; обладнання, прилади, інструменти; оборотні активи; статутний капітал; додатковий капітал; непокриті збитки; кредиторська заборгованість.

Відповідач ОСОБА_2 вважає, що за договором купівлі-продажу об`єкта державної власності №08/19 від 25.06.2019 р. ОСОБА_1 є правонаступником ДП УВНЛІ.

Відкриваючи провадження по справі №361/48/20 ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.01.2020 р., позивач намагається змінити правонаступника ДП УВНЛІ в порушення п. п. 5.1.3, 5.1.5 договору купівлі-продажу об`єкта державної власності №08/19 від 25.06.2019 р., порядок відшкодування збитків за можливе невиконання договірних зобов`язань в порушення ст. ст. 520, 521, 513 ЦК України, встановити подвійну відповідальність за невиконання зобов`язань і з учасника за рішенням по справі №361/48/20, і з юридичної особи за ст. ст. 526, 527, 610, 612 ЦК України (за поясненнями відповідача ОСОБА_2 у позові по справі №361/48/20 заборгованість державного підприємства перед ним увійшла до кредиторської заборгованості).

При цьому, при дослідженні семи договорів про надання безвідсоткової фінансової допомоги, що стали підставою для стягнення з позивача боргу в розмірі 282951,86 грн., вони були укладені (підписані) з порушенням норм права (ч. 1 ст. 203 ЦК України) - прямої вимоги закону та з ознаками фіктивності за ст. 234 ЦК України без наміру створення правових наслідків на дату їх підписання.

Дослідження порушення норм права та фіктивність семи договорів про надання безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 282951,86 грн. і є предметом доказування даного позову за приписами ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Таким чином, і 7 (сім) договорів про надання безвідсоткової фінансової допомоги: №1/2011 від 04.01.2011 р. на суму - 43000,00 грн., №1/2012 від 03.01.2012 р. на суму - 10000,00 грн., №1/2013 від 04.01.2013 р. на суму - 16000,00 грн., №1/2014 від 03.01.2014 р. на суму - 50000,00 грн., №1/2016 від 05.01.2016 р. на суму - 60000,00 грн., №1/2015 від 05.01.2015 р. на суму - 70000,00 грн., №1/2017 від 04.01.2017 р. на суму - 30000,00 грн., укладених між ОСОБА_2 та ДП УВНЛІ, і позов про стягнення з позивача суми боргу у справі №361/48/20 порушують права позивача щодо стягнення з нього неіснуючого боргу за фіктивними договорами.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати недійсними договори про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №1/2011 від 04.01.2011 р., №1/2012 від 03.01.2012 р., №1/2013 від 04.01.2013 р., №1/2014 від 03.01.2014 р., №1/2016 від 05.01.2016 р., №1/2015 від 05.01.2015 р., №1/2017 від 04.01.2017 р., укладених між фізичною особою ОСОБА_2 та ДП УВНЛІ в особі директора Дідика М.В., з моменту їх укладання, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Джас І.В. позовні вимоги підтримали, просили про їх задоволення в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Осадча К.О. позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначав, що одна із підстав для подання позову в даній справі - термінове відкриття провадження в цій справі, щоб зупинити розгляд іншої справи №361/48/20 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 , як єдиний засновник відповідача ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики , здійснює безпосередній контроль та має вплив на прийняття рішення посадовою особою ДП УВНЛІ, що, крім всього, явно свідчить про наявний конфлікт інтересів.

Також, відповідач ДП УВНЛІ з 25.10.2019 р. перебуває в стані припинення.

Діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, ОСОБА_1 прийняв участь в приватизації шляхом придбання майна на аукціоні з умовами.

Так, на підставі договору купівлі-продажу об`єкта державної власності №08/19 від 25.06.2019 р., позивач став власником єдиного майнового комплексу ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики , до складу якого, зокрема, входить кредиторська заборгованість в розмірі 261100,00 грн. (п.1.1. договору).

Перед приватизацією на підприємстві був проведений аудит. В аудиторському висновку щодо огляду річного фінансового звіту та звітних даних ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики від 05.03.2018 р., в розділі Інші зобов`язання зазначено, що станом на 31.12.2017 р. обліковується заборгованість по договорам безповоротної фінансової допомоги у сумі 261145,06 грн., яка у звітному періоді збільшилась на 26748,14 грн. Фінансова допомога отримана від ОСОБА_2 , була направлена в погашення заборгованостей за електроенергію та на погашення орендної плати на землю.

Після аудиту, робочою комісією була проведена інвентаризація майна ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики та складений зведений акт інвентаризації майна від 30.11.2018 р., затверджений заступником Міністра аграрної політики та продовольства України Топчієм В.М. , в якому зазначається наявна кредиторська заборгованість в сумі 261100,00 грн.

В зв`язку з прийняттям рішення про приватизацію, єдиний майновий комплекс державного підприємства 05.03.2019 р. був переданий за актом приймання-передачі №122 із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області. Склад єдиного майнового комплексу складався з того ж майна, яке за договором придбав позивач, в тому числі і кредиторська заборгованість в розмірі 261100,00 грн.

Отже, позивач свідомо і добровільно, як правонаступник, взяв на себе обов`язок виконати зобов`язання ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики .

Фінансова допомога підприємством отримувалася саме за спірними договорами, тому відсутні підстави вважати, що правочини були фіктивними, без наміру створення правових наслідків.

Договір купівлі-продажу об`єкта державної власності №08/19 від 25.06.2019 р. також містить приписи стосовно правонаступництва - п. 5.1.4. покупець стає правонаступником усіх прав та обов`язків об`єкта приватизації.

Крім того, факт правонаступництва ОСОБА_1 встановлений Київським апеляційним судом в постанові від 18.06.2020 р. у справі №361/48/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Посилаючись на викладене, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики Добровольський І.О. позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву зазначав, що оскаржувані договори про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги дійсно укладені з порушенням ст. ст. 75, 73 1 , 73 2 ГК України, ч. 1 ст. 638, ст. 640, 1049, 1046, ч. 1,5 ст. 12, ч. 1, 2, 3, 6 ст. 13, ч. 1, 3 ст. 237, ч. 3 ст. 238 ЦК України, Закону України Про управління об`єктами державної власності , Наказу Міністерства економіки України №173 від 21.06.2005 р., Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №205 від 02.03.2015 р., умов статуту ДП УВНЛІ в редакціях, що діяли станом на дату укладання зазначених договорів. Суттєві порушення умов діючого законодавства зазначені і аудиторською компанією - ТОВ Аудиторська фірма Дігрешн груп листом №О-21/01/2020 від 21.01.2020 р. про результати перевірки проміжної фінансової звітності ДП УВНЛІ за шість місяців, що закінчилися 30.06.2019 р., до якої звернулося державне підприємство зі всіма бухгалтерськими документами і документами господарської діяльності, які були наявні у підприємства після подання відповідних запитів до попереднього керівника ДП УВНЛІ - ОСОБА_2 , призначеного Міністерством аграрної політики та продовольства України на підставі укладеного контракту з директором ДП УВНЛІ від 02.09.2013 р., та отриманих документів.

В порушення п. 2 ст. 3 ЗУ Про бух облік та інших нормативно- правових актів з бухгалтерського обліку, підприємством не вівся бухгалтерський облік та не були відображені господарські операції в облікових регістрах. У ході перевірки, аудитор не отримав підтвердження того, що поточні зобов`язання достовірно представлені у фінансовій звітності та у відповідності до ЗУ Про бух облік та вимог П)С)БО 25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства .

У зв`язку з тим, що за актом приймання-передачі державного майна від 16.07.2019 р., підписаного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області і ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу об`єкта державного майна №08/19 від 25.06.2019 р., Фондом не було передано документи, необхідні для відновлення або перевірки бухгалтерського обліку державного підприємства, необхідних для встановлення обставин укладення спірних договорів, що вище зазначено аудитором, новим керівником ДП УВНЛІ неодноразово були направлені запити до попереднього керівника - ОСОБА_2 щодо передачі останнім необхідних державному підприємству документів.

Згідно відповіді ОСОБА_2 від 26.07.2019 р. та наданого ним акту від 26.07.2019 р. зазначено про відсутність у нього документів, якими ДП УВНЛІ могло б оформити отримання грошових коштів через касу підприємства від ОСОБА_2 .

Згідно акту приймання-передачі державного майна від 16.07.2019 р., підписаного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області і ОСОБА_1 , Фондом таких документів учаснику та/або керівнику ДП УВНЛІ зазначених аудитором у листі №О-21/01/2020 від 21.01.2020 р. передано не було.

Згідно акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу ДП УВНЛІ від 26.02.2019 р., затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №122 від 05.03.2019 р., документів учаснику та/або керівнику ДП УВНЛІ зазначених аудитором у листі №О-21/01/2020 від 21.01.2020 р. ОСОБА_2 , як директором державного підприємства, передано не було.

Таким чином, підтверджено відсутність будь-яких документів у ДП УВНЛІ щодо передачі ОСОБА_2 до ДП УВНЛІ грошових коштів за семи договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Крім цього, підтверджено відсутність необхідних документів у ОСОБА_2 , як колишнього директора ДП УВНЛІ з повноваженнями до 09.07.2019 р., на підтвердження передачі грошових коштів ОСОБА_2 до ДП УВНЛІ за семи договорами безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, квитанція до прибуткового касового ордеру, як частина від всіх документів, як один з перелічених вище документів, якими оформлюється отримання підприємством грошових коштів за будь-якою підставою, не є підтвердженням передачі та отримання грошових коштів за договорами поворотної фінансової допомоги. Тобто, квитанція до прибуткового касового ордеру сама по собі не є борговим документом (розпискою) в розумінні ст. 545 ЦК України, а тому не може підтверджувати факт виконання семи перелічених вище документів.

Посилаючись на викладене, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Судом встановлено, що Броварським міськрайонним судом Київської області розглядається справа №361/48/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що виникла у ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. 27.05.2021 р. Броварським міськрайонним судом Київської області була винесена ухвала у справі №361/48/20 про зупинення провадження по справі до розгляду судом справи №361/1698/21.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, в процедурі приватизації державного майна, було продано ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики (код ЄДРПОУ 14277337) як єдиний майновий комплекс, про що 25.06.2019 р. між РВ ФДМУ по Київській області та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір №08/19 купівлі-продажу об`єкта державної власності (договір купівлі-продажу) - єдиний майновий комплекс ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., зареєстровано в реєстрі за №446.

Згідно п.1.1. договору купівлі-продажу, продавець зобов`язується передати у власність покупцю об`єкт державної власності - єдиний майновий комплекс ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики , місцезнаходження якого: АДРЕСА_1 (об`єкт приватизації), а покупець зобов`язується прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в цьому договорі зобов`язання.

Об`єкт приватизації включає в себе всі його активи і пасиви згідно зі зведеним актом інвентаризації майна державного підприємства, складеним станом на 30.11.2018 р. та затвердженим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України Топчієм В.М., а саме: - необоротні активи - 10 (десять) облікових одиниць основних засобів балансовою вартістю 21402,00 грн., у тому числі: - нерухоме майно - приміщення лабораторії площею 163 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1139807032106; номер запису про право власності:18431248; дата державної реєстрації - 27.12.2016; форма власності - державна; власник: Міністерство аграрної політики та продовольства України (код ЄДРПОУ 37471967); державний реєстратор Грабовецька Наталія Володимирівна, Броварська районна державна адміністрація Київська область) - 18310,00 грн; - обладнання, прилади, інструменти - термостат; центріфуга; холодильник М-14-17; холодильник М-118; морозильна камера NORD, морозильна камера NORD; комп`ютер, принтер CANON; сканер - 3092,00 грн; - оборотні активи (виробничі запаси (реагенти у кількості 486 доз) - 17010,00 грн; - статутний капітал - 6000,00 грн; - додатковий капітал - 48000,00 грн; - непокриті збитки - 277100,00 грн; - кредиторська заборгованість (інші поточні зобов`язання) - 261100,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1.4 договору купівлі-продажу, після придбання об`єкта приватизації покупець стає правонаступником усіх прав та обов`язків підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 28 ЗУ Про приватизацію державного і комунального майна , особи, які придбали державні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Частиною 2 ст. 26 цього закону визначено, що до договору купівлі-продажу включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов`язання сторін, зокрема щодо погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства.

Єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу включає усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування інвентар, сировина, продукція, право вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на землю (ст.1 ЗУ Про приватизацію державного і комунального майна ).

16.07.2019 р. на виконання визначених у договорі зобов`язань позивач прийняв за актом прийому-передачі державного майна об`єкт приватизації, що включає в себе всі його активи і пасиви згідно зі зведеним актом інвентаризації майна державного підприємства, складеним станом на 30.11.2018 р. та затвердженим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України Топчієм В.М.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням учасника №1 від 25.10.2019 р. ОСОБА_1 , як новий власник об`єкта приватизації, виключив з учасників державного підприємства Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (код ЄДРПОУ 19028107), та включив єдиним учасником - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що посвідчене приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Саверою М.В. зареєстровано в реєстрі за №2609 25 жовтня 2019 року. Проведені зміни підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Відповідно до статті 10 ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Доводи представника позивача про те, що ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики належить до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області не підтверджені жодним документом.

Представником позивача, в якості доказів, до суду була надана виписка з Єдиного державного реєстру від 09.07.2019 р. , але на момент звернення до суду надана інформація не відповідала дійсності, та спростовується актуальними відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі, де єдиним засновником зазначено ОСОБА_1 .

Отже, судом встановлено, що позивач є засновником ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики (код ЄДРПОУ 14277337), що є другим відповідачем по справі.

ЦПК України не передбачає поєднання в одній позовній заяві позовних вимог, за одною з яких одна й та сама особа є позивачем та відповідачем, положення Кодексу спрямовані на вирішення спору. Дані обставини виключають диспозитивність і змагальність у цивільному провадженні, що є неприпустимим.

Судом встановлено, що до позовної заяви представником позивача долучені копії договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги: №1/2011 від 04.01.2011 р. на суму 43000 грн; №1/2012 від 03.01.2012 р. на суму 10000 грн; №1/2013 від 04.01.2013 р. на суму 16000 грн; №1/2014 від 03.01.2014 р. на суму 50000 грн; №1/2015 від 05.01.2015 р. на суму 70000 грн; №1/2016 р. від 05.01.2016 р. на суму 60000 грн; №1/2017 від 04.01.2017 р. на суму 30000 грн., укладених між ОСОБА_2 і ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики в особі директора Дідика М.В.

З означених копій вбачається, що за умовами договорів ОСОБА_2 надає ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Розділом 2 договору зазначено, що поворотна фінансова допомога надається ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується, та яка використовується для потреб позичальника відповідно до цілей її господарської діяльності. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню від позичальника протягом невизначеного строку з дати отримання грошових коштів. Договір підписано та скріплено відбитком печатки.

До договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги надані копії квитанцій до прибуткових касових ордерів про прийняття від ОСОБА_2 грошових коштів. Квитанції підписані головним бухгалтером, касиром, та скріплено відбитком печатки.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти, що отримані як поворотна фінансова допомога, були спрямовані на оплату за постачання електроенергії на рахунок Київобленерго.

30.05.2018 р., згідно з наказом №525, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області було прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики шляхом продажу на електронному аукціоні.

Згідно ЗУ Про приватизацію державного та комунального майна , порядок приватизації державного майна передбачає проведення інвентаризації майна та аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується.

Судом встановлено, що 05.03.2018 р. незалежним аудитором ТОВ БК Баланс проведено аудит діяльності ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики за 2017 рік, за результатами якого складено аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) щодо огляду річного фінансового звіту та звітних даних станом на 31.12.2017 р.

Аудиторською перевіркою встановлено, що станом на 31.12.2017 р. у підприємства обліковувалась заборгованість по договорам поворотної фінансової допомоги у сумі 261145,06 грн., яка у звітному періоді збільшилась на 26748,14 грн. Фінансова допомога отримана від ОСОБА_2 направлена в погашення заборгованості за електроенергію та на погашення орендної плати на землю.

Таким чином, фінансова звітність за 2017 рік ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики відображала наявність кредиторської заборгованості в розмірі 261100,00 грн.

Доказів про наявність зауважень або заперечень з боку уповноважених органів управління підприємства, як контролюючого органу, щодо складеного аудиторського звіту матеріали справи не містять.

30.11.2018 р. був складений зведений акт інвентаризації майна ДП УВНЛІ, який був затверджений в.о. директора ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики та заступником Міністра аграрної політики та продовольства України В.М. Топчій.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів підтверджений вищезазначеними документами.

В межах підготовки підприємства до приватизації, наказом РВ ФДМУ по Київській області Про затвердження акта приймання-передачі єдиного майнового комплексу ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики від 05.03.2019 р. №122 функції з управління майном підприємства зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України передано до сфери управління РВ ФДМУ по Київській області. До складу єдиного майнового комплексу підприємства були включені всі активи і пасиви згідно із зведеним актом інвентаризації майна станом на 30.11.2018 р. та які в повному складі відображені в п.1 договору купівлі-продажу об`єкта державної власності.

Органи приватизації здійснюють відповідно до законодавства здійснюють комплекс заходів щодо забезпечення прозорості приватизації, висвітлення приватизаційних процесів шляхом оприлюднення в засобах масової інформації (на веб-сайтах органів приватизації, в офіційних друкованих виданнях органів приватизації, у мережі Інтернет та/або радіо, телебаченні) повідомлень про хід і результати приватизації.

Суд дійшов висновку, що під час проведення приватизації державного майна позивач отримав об`єктивну інформацію щодо фінансового стану підприємства, в приватизації якого він приймав участь.

Представник позивача в позовних вимогах просить визнати недійсними договори про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в період з 2011-2017 з тих підстав, що вони були укладені без створення правових наслідків, грошові кошти підприємству не передавались.

Як вбачається з умов спірних договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за період 2011-2017 роки, позивач не є стороною спірних договорів.

Позивачем не зазначено в позові, яким саме чином укладення спірного правочину порушує його права, не доведено, в чому полягає порушення, невизнання або оспорювання його прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів з боку відповідачів.

Якщо особа звертається з позовом задля інших цілей, ніж захист порушеного права чи інтересу, зокрема для встановлення преюдиційних обставин або з метою ухилення від виконання зобов`язань, то у задоволенні позову може бути відмовлено.

Так, у своїй постанові від 27.01.2020 р. у справі №761/26815/17 Верховний Суд зазначив, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі №299/396/17 та від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17, у яких зазначено, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

У іншій своїй постанові від 20 травня 2020 року у справі №922/1903/18 Верховний Суд зазначив, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Твердження представника позивача, що спірні договори були укладені без узгодження з уповноваженим органом управління ДП Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики не підтверджено доказами. Про відсутність порушень при здійсненні господарською діяльністю директором в період 2011-1017 року свідчить висновок аудитора, з яким погодився уповноважений орган управління.

Статутом визначено, що директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства в межах компетенції відповідно до статуту. Поряд з тим, статут підприємства не містить вимог в частині погоджень із уповноваженим органом управління на укладання договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Контракт з директором підприємства Дідиком М.В. від 02.09.2013 р. також не містить обмежень на укладання договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

В постанові ВСУ від 27.04.2016 р. по справі №6-62цс16 зазначено, що у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким визначені повноваження виконавчого органу, це рішення є недійсним з моменту його прийняття. Для вирішення в подальшому спору про визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства в той період, коли рішення загальних зборів учасників товариства було дійсне, зазначена обставина має правове значення. Вона підтверджує, що станом на час укладення оспорюваного договору повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу були відсутні чи обмежені.

З огляду на наведене, визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. .

Так, у своїй постанові від 27.01.2020 року у справі №761/26815/17 Верховний Суд зазначив, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Що стосується можливості укладання договору позики фізичними особами, то про це прямо йдеться у ст. 1048 ЦК України. Таким чином, директор (працівник) має повне право надати безпроцентну позику своєму підприємству.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги до правочинів до яких відносяться наступні.

1) Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3) Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5) Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6) Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто законодавець встановлює презумпцію правомірності правочину поки не буде доказано іншого.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягали згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У постанові ВСУ від 25.05.2016 р. по справі №6-605цс16 зазначено, що оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Отже, заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із сторін договору або інша заінтересована особа. Цивільний кодекс України не містить визначення поняття заінтересована особа , залишає його оціночним. Тому заінтересованою особою може виступати будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до Суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 р. №11, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За правилами ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 4 ст. 81 ЦПК України визначено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючі докази, мають обов`язок обґрунтовувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті , тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю.

У зв`язку із прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства Українська виробничо-наукова лабораторія імуногенетики про визнання недійсними договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги - відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Сердинський