Постанова

від 17.02.2022 по справі 922/3838/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/3838/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Ногіна О.М., прокурор відділу прокуратури Харківської області - на підставі службового посвідчення від 09.10.2020 № 057318;

інші учасники справи не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №125 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 (дата складання повного тексту рішення 14.12.2021, суддя Бринцев О.В.) у справі № 922/3838/21

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків,

до відповідачів: 1. Харківської міської ради, м. Харків,

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,

3. Фізичної особи-підприємця Саакян Саркіса Аршавірі, м. Харків,

4. Товариства з обмеженою відповідальністю Йокатта Фудз , м. Харків,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Саакянв Саркіса Аршавірі та Товариства з обмеженою відповідальністю Йокатта Фудз про:

- визнання незаконним та скасування пункт 57 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 №1008/18;

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.10.2018 №5642-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Саакяном С.А., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрованого у реєстрі за №287, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно;

- витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Йокатта Фудз на користь територіальної громади міста Харкова нежитлових приміщень цокольного поверху №61-1-:-61-6, загальною площею 43,7 кв. м, розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 31, літ. "А-5".

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/3838/21 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- прокурором доведена наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки саме Харківська міська рада/Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради вчинили дії з передачі комунального майна у власність Фізичній особі-підприємцю Саакяну Саркісу Аршавірі з порушенням встановленого законом порядку;

- матеріалами справи підтверджується, що Фізичною особою-підприємцем Саакяном Саркісом Аршавірі не здійснювалось поліпшення орендованого ним комунального майна, тому у відповідачів були відсутніми умови для здійснення приватизації спірного об`єкту нерухомого майна комунальної форми власності шляхом викупу, що свідчить про недотриманням вимог, встановлених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та наявністю правових підстав для визнання незаконним пункту 57 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 №1008/18 ;

- позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування пункту рішення органу місцевого самоврядування є законними та обґрунтованими, проте під час розгляду справи по суті Харківською міською радою подано заяву про застосування строку позовної давності, тому враховуючи пропущення прокурором строку позовної давності, відсутність підстав для визнання причин пропущення поважними, наявні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності та відмови в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування пункту 57 додатку до оскаржуваного рішення;

- враховуючи висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування пункту 57 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 №1008/18, відсутні підстави для задоволення похідних вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.10.2018 №5642-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Саакяном С.А., та витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю Йокатта Фудз на користь територіальної громади м. Харкова спірних нежитлових приміщень.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/3838/21 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Одночасно скаржник порушував питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилався на наступне:

- положення норм чинного станом на дату прийняття (21.02.2018) Харківською міською радою оскаржуваного рішення Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII не передбачали повноважень прокурора бути присутнім на сесії міської ради чи іншим чином брати у ньому участь;

- прокурор довідався про факт незаконного відчуження комунального майна в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні у справі №42017221080000002 від 04.01.2017, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань Харківською місцевою прокуратурою №2 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України за результатами вилучення оригіналів приватизаційних справ на виконання ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19;

- місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного судового рішення не було враховано, що у зв`язку з введенням на території України карантину строки позовної давності, визначені положеннями статті 257 Цивільного кодексу України, є продовженими, з урахуванням чого прокурором не був пропущений строк позовної давності.

Згідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 13.01.2022 для розгляду справи №922/3838/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №922/3838/21 поновлено заступнику керівника Харківської обласної прокуратури пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/3838/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №125 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/3838/21; призначено справу до розгляду на 17.02.2022 об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, в залі засідань № 117; встановлено відповідачам строк до 11.02.2022 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України; встановлено учасникам справи строк до 11.02.2022 включно для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи.

04.02.2022 до Східного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Саакяна Саркіса Аршавірі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третій відповідач просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/3838/21 без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

В обґрунтування своєї правової позиції Фізична особа-підприємець Саакян Саркіс Аршавірі зазначав наступне:

- прокурором не доведено наявності у спірних правовідносинах порушених інтересів держави, суспільної потреби у спірному майні та правових підстав для втручання у майнові права відповідачів як добросовісних набувачів нерухомого майна;

- місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо пропуску прокурором строку позовної давності, адже, по-перше, прокурор міг дізнатися про прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування в день його прийняття 21.02.2018 або в день офіційного опублікування - 22.02.2018; по-друге, прокурором у позовній заяві було зазначено про те, що виявлення правопорушень оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування відбулося 04.01.2017, тобто в день внесення відомостей про кримінальне провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв`язку з чим звернення з даним позовом у вересні 2021 року є обґрунтовано свідчить про пропуск прокурором строку позовної давності.

07.02.2022 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Йокатта Фудз надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому четвертий відповідач просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/3838/21 без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

В обґрунтування власної правової позиції Товариство з обмеженою відповідальністю Йокатта Фудз вказувало про те, що:

- висновки суду першої інстанції щодо пропуску прокурором встановленого строку позовної давності на звернення з позовом про визнання незаконним та скасування пункту рішення органу місцевого самоврядування є законними та обґрунтованими, оскільки прокурор звернувся з позовом у даній справі зі спливом 3 років і 7 місяців після прийняття рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 №1008/18, однак не довів наявності поважних причин для звернення за захистом інтересів держави лише у вересні 2021 року;

- доводи прокурора про те, що судом першої інстанції не були враховані положення пункту 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України щодо, зокрема, продовження строку позовної давності на строк дії карантину, є безпідставними, оскільки відповідні норми не можуть поширюватись на позовні вимоги прокурорів, подані в інтересах держави та спрямовані на забезпечення соціальних гарантій громадян;

- четвертий відповідач є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна у розумінні положень ст. 388 Цивільного Кодексу України, адже не знав і не міг знати про вибуття такого майна поза волею власника, з урахуванням чого задоволення вимог прокурора в частині витребування нежитлових приміщень порушить положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

14.02.2022 до Східного апеляційного господарського суду від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому перший відповідач просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/3838/21 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

На підтвердження своєї правової позиції Харківська міська рада посилалась на наступне:

- у даних правовідносинах прокурором не доведено наявності правових підстав для здійснення представництва інтересів держави у суді, оскільки прокурором не доведено, що Харківською міською радою та її виконавчими органами не здійснюються або неналежно здійснюються надані ним повноваження;

- стаття 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" не обмежує можливість приватизації шляхом викупу лише випадками здійснення орендарем невід`ємних поліпшень у розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду; у даних правовідносинах сторонами договору оренди було погоджено можливість приватизації об`єкту шляхом викупу;

- відповідачами дотримані спосіб та порядок проведення процедури приватизації нежитлових приміщень, оскільки рішення Харківської міської ради прийнято на черговій сесії, яка є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування присутніми депутатами;

- задоволення позовних вимог прокурора призведе до непропорційного втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, положень статті 1 Першого Протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

- висновок місцевого господарського суду щодо застосування наслідків спливу позовної давності є законним та мотивованим, оскільки представники прокуратури могли бути обізнаними про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, тому не були позбавлені права звернутися до суду із відповідним позовом з 21.02.2018.

16.02.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю Йокатта Фудз до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника четвертого відповідача.

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/3838/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, однак про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомили.

Зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені рівні та належні умови для надання усіх необхідних доказів, явка сторін не була визнана судом обов`язковою, позиція відповідачів стосовно оскаржуваного рішення повно викладена у відзивах на апеляційну скаргу та наявних в матеріалах справи заявах по суті спору, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах на апеляційну скаргу доводи, заслухавши прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 30.10.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Саакяном Саркісом Аршавірі (орендар) укладений договір оренди № 4182, відповідно до п.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху №61-1-:-:61-6 загальною площею 43,7кв.м в житловому будинку, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 31, літ. А-5 та знаходиться на балансі КП Жилкомсервіс .

Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 25.10.2017 №698 Про передачу в оренду нежитлових приміщень .

Право комунальної власності на нерухоме майно, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 302036963101.

За умовами наведеного договору:

- майно передається в оренду з метою використання під розміщення суб`єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню (п.1.2 договору);

- вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 128 900,00грн без ПДВ станом на 11.09.2017 (п.3.1 договору);

- орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разу продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп (п. 5.6 договору);

- цей договір діє з 30.10.2017 до 30.09.2020 (п.10.1 договору).

30.10.2017 між сторонами договору оренди від 30.10.2017 №4182 підписаний акт приймання-передачі до орендного користування нежитлових приміщень.

02.02.2018 ФОП Саакян Саркіс Аршавірі звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради із листом, у якому просив дозволити приватизацію нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 31, загальною площею 43,7кв.м.

Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 року №1008/18 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» , з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету м. Харкова, на підставі законів України Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва , ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17, керуючись ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Харківська міська рада вирішила провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).

Відповідно до п.57 додатку до вказаного рішення приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем - Фізичною особою- підприємцем Саакянос Саркісом Аршавірі, підлягають нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 31, загальною площею 43,7кв.м.

28.02.2018 ФОП Саакян Саркіс Аршавірі звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської рали з листом, в якому просив доручити Приватній фірмі Агенство Схід проведення експертної оцінки нежитлових приміщень з метою приватизації шляхом викупу на орендовані нежитлові приміщення у відповідності до договору оренди від 30.10.2017 №4182, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 31, загальною площею 43,7кв.м.

03.03.2018 Управлінням комунального майна та приватизації затверджені висновки суб`єкта оціночної діяльності про вартість об`єкта оцінки, яка становлять 118 000,00грн без ПДВ.

На підставі вказаного рішення Харківської міської ради 25.10.2018 між Харківською міською радою (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Саакяном Саркісом Аршавірі (покупець) укладений договір купівлі-продажу від №5642-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Тихоновою І.В., зареєстрований в реєстрі за №287, відповідно до п.1 якого, продавець зобов`язується передати у власність, а покупець прийняти нежитлові приміщення цокольного поверху №61-1-:-61-6 в житловому будинку літ. А-5 , загальною площею 43,7кв.м, розташовані за адресою м. Харків, вул. Данилевського, 31, орендовані Фізичною особою-підприємцем Саакяном Саркісом Аршавірі згідно з договором оренди від 30.10.2017 №4182.

Оціночна вартість об`єкта приватизації, що відчужується, визначена у відповідності до Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 №1033), зафіксована в висновках оцінювача про вартість об`єкта оцінки станом на 28.02.2018, затверджених Управлінням 03.03.2018 і складає 118 000,00грн. Згідно з Податковим Кодексом України сума податку на додану вартість становить 20% від вартості об`єкта приватизації та складає 23 600,00грн. Разом ціна продажу об`єкта приватизації, вказаного в розділі 1, становить 141 600,00грн (розділ 2 цього договору).

Згідно з умовами п. п. 7.1, 7.2 цього договору продавець гарантує, що об`єкт приватизації не входить до переліку об`єктів, які не підлягають приватизації, не є проданим, переданим, заставленим, під арештом або забороною на момент нотаріального посвідчення даного договору не знаходиться, прав третіх осіб не має. Покупець об`єкта приватизації стверджує та гарантує, що він відповідає вимогам до покупців об`єктів приватизації, встановленим ст. 8 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна .

Відповідно до п.9.6 договору право власності покупця підлягає реєстрації у порядку, передбаченому законодавством. Право власності на майно, що є предметом цього договору, виникає у покупця з моменту реєстрації цього права відповідно до закону.

30.10.2018 на виконання умов договору від 25.10.2018 №5642-В-С Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради передано, а та Фізичною особою-підприємцем Саакяном Саркісом Аршавірі прийнято нежитлові приміщення цокольного поверху №61-1-:-61-6 в житловому будинку літ. А-5 , загальною площею 43,7кв.м, розташовані за адресою м. Харків, вул. Данилевського, 31, про що свідчить, зокрема, акт прийому-передачі №5642-В-С, підписаний представниками сторін.

02.11.2018 на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 25.10.2018 №5642-В-С та акту приймання-передачі нерухомого майна від 30.10.2018 №5642-В-С державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно внесений запис №43899684 про право власності Саакяна Саркіса Аршавірі на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення цокольного поверху №61-1-:-61-6 в житловому будинку літ. А-5 , загальною площею 43,7кв.м, розташовані за адресою м. Харків, вул. Данилевського, 31.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 18.12.2018, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Йокатта Фудз", третім відповідачем передано до статутного капіталу четвертого відповідача об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення цокольного поверху №61-1-:-61-6 в житловому будинку літ. А-5 , загальною площею 43,7кв.м, розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.12.2018 №150742821 про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.12.2012 здійснео запис про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Йокатта Фудз" на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення цокольного поверху №61-1-:-61-6 в житловому будинку літ. А-5 , загальною площею 43,7кв.м, розташовані за адресою м. Харків, вул. Данилевського, 31

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). Разом з цим, на переконання прокурора, орендарем, до органу приватизації не надавались документи на підтвердження наявності права на проведення приватизації об`єкта шляхом викупу.

Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об`єктів нерухомості та укладання спірного договору купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади на 2017 - 2022 роки, порушено права та інтереси держави та територіальної громади, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до ч.1 статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абз. 1, 2 ч. 3 та абз. 1- 2 ч. 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Колегія суддів, з урахуванням обставин цієї справи, обґрунтування прокурора, у чому полягає порушення цих інтересів, визначення відповідачами Харківську міську раду та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які розпорядилися спірним майном, дійшла висновку, що прокурор мав підстави для звернення до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади та держави.

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №908/684/19, від 17.06.2020 у справі №545/275/19, від 25.08.2020 у справі №707/2825/18.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

У частині першій статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно із частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.

Рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету м. Харкова, на підставі законів України Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , ст.ст. 26, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , керуючись ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Харківська міська рада вирішила затвердити Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 р.р.

Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 р.р, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 ініціатива щодо приватизації об`єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства. Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.

Приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою (пункт 3.3).

Згідно з п.3.4 цієї програми, приватизація об`єктів здійснюється: шляхом викупу, продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 цієї програми відчуження об`єктів комунальної власності здійснюється із врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері. Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об`єкта окремим рішенням.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об`єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України Про приватизацію державного майна встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Відповідно до статті 3 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Згідно з п.8.1 Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого наказом Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж), однак з урахуванням положень Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приваизацію) .

Відтак, колегія суддів зазначає, що викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положень ст. ст. 11, 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , може бути здійснений лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №922/623/20.

Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).

Відповідно до п.1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення, під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

За умовами п.2.1. цього порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Відповідно до п.2.2 вказаного порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають: договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти; погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріали справи не містять доказів здійснення Фізичною особою-підприємцем Саакяном Саркісом Аршавірі поліпшення майна, яке було предметом договору оренди за час строкового платного користування нежитловими приміщеннями, а також доказів збільшення оціночної вартості спірного майна на момент проведення оцінки з метою приватизації об`єкта комунальної власності.

Посилання відповідачів на пункт 5.6 договору оренди нежитлового приміщення від 30.10.2017 №1376, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, є безпідставними, оскільки таке право виникає в орендаря лише за умов, визначених Законом України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Вказане свідчить про те, що умови здійснення викупу об`єкта комунальної форми власності шляхом викупу, визначені пунктом 1 частини 1 статті 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , не були дотримані відповідачами.

На наведених обставин, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що п.57 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 21.02.2018 №1008/18 прийнятий з порушенням вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про приватизацію державного майна , Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання 21.16.2017 №691/17, а відтак є незаконним.

Разом з тим, місцевим господарським судом при вирішенні даного спору, враховуючи заяви відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності (т.1, а.с. 111; т.1, а.с. 153; т.1, а.с. 215; т.2, а.с. 7), у тому числі Харківської міської ради як відповідача за вимогою про скасування частини рішення органу місцевого самоврядування, встановлений факт пропуску прокурором строку позовної давності та відсутності підстав для визнання наведених прокурором обставин пропуску строку поважними, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог, що стало підставою для звернення прокурора з апеляційною скаргою.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

При цьому, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними на обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

У той же час, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме на позивача покладений обов`язок доведення тієї обставини, що зазначений строк було пропущено з поважних причин.

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави.

Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 так: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:

1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Як встановлено вище, спірне рішення органу місцевого самоврядування прийняте Харківською міською радою 21.02.2018, однак прокурор звернувся до суду із позовом у цій справі 21.09.2021, тобто через три роки і сім місяців після ухвалення рішення.

Отже, прокурор звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування пункту 57 рішення Харківської міської ради 21.02.2018 № 1008/18 у даній справі поза межами загальної позовної давності.

У позовній заяві прокурором зазначено про те, що ним пропущений встановлений цивільним законодавством строк позовної давності, однак вказане, на переконання прокуратури, зумовлене об`єктивними поважними причинами, адже про існування оскаржуваного рішення Харківської міської ради 21.02.2018 № 1008/18 та спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.10.2018 №5642-В-С останній стало відомо лише під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002, а саме - за результатами витребування матеріалів приватизаційних справ, у тому числі щодо спірного об`єкту нерухомого майна, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19.

Також прокурором вказано про те, що у розумінні положень ст. 131-1 Конституції України та вимог Закону України Про прокуратуру в редакції Закону від 14.10.2014 з 2014 року органи прокуратури позбавлені повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі проведення перевірок щодо виявлення факту порушення законодавства щодо порядку відчуження майна комунальної власності, тому навіть за умови обізнаності про прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, прокуратура була позбавлена можливості перевірити та встановити факт допущення порушень порядку приватизації об`єктів комунального майна.

Щодо наведених доводів, судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наявного в матеріалах справи, органами прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у досудовому розслідувані у кримінальному провадженні за №42017221080000002 від 04.01.2017, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань Харківською місцевою прокуратурою №2 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365-2 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова у справі №639/687/19, на яку посилається прокурор у позовній заяві, зокрема, клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04 січня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 КК України задоволено; надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до наступних документів, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради по об`єктам нерухомого майна, які було відчужено з комунальної власності шляхом викупу на підставі наступних рішень Харківської міської ради, зокрема, Рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 № 1008/18; по кожному з вищевказаних об`єктів надано тимчасовий доступ до всіх наявних документів, в тому числі:

- договір купівлі-продажу, всі додаткові угоди до нього, акт прийому-передач об`єкту нерухомого майна;

- звіт про оцінку майна для його продажу шляхом викупу, всі додатки до цього звіту, договір з оцінювачем щодо виготовлення цього звіту, всю переписку з оцінювачем щодо цієї оцінки, рецензію на вказаний звіт;

- документи щодо інвентаризації майна перед його продажем, в тому числі технічні паспорти та акти інвентаризації;

- договори щодо передачі в оренду майна, які діяли протягом останніх 3 років перед його продажем, всі додаткові угоди до цих договорів, всі додатки до цих договорів, зокрема розрахунки, акти прийому-передач майна, укладені на підставі цих договорів;

- звіти про оцінку майна для його передачі в оренду, всі додатки до цих звітів, договори з оцінювачами щодо виготовлення цих звітів, всю переписку з оцінювачами щодо оцінки, рецензії на вказані звіти; всю переписку з орендарем майна за останні 5 років, в тому числі надання дозволів на проведення капітального ремонту або реконструкції орендованого майна;

- заяви орендаря про надання дозволу на проведення невід`ємного поліпшення орендованого майна, дозволи на проведення такого поліпшення;

- у разі проведення поліпшення: погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат; звіт оцінювача про наявність та вартість поліпшень;

- всю наявну переписку з особами, які на підставі вказаних рішень сесії викупили об`єкти нерухомого майна протягом 2013-2018 років (звернення, відповіді, документи, які складались для надання відповідей), зокрема звернення щодо надання цих об`єктів в оренду та їх відчуження з додатками;

- акти перевірок, службові записки та інші документи, які складались за результатами перевірок додержання умов договорів оренди та договорів купівлі-продажу цих об`єктів за 2013 2019 роки.

Зі змісту мотивувальної частини наведеної ухвали вбачається, що в обґрунтування поданого прокурором клопотання про надання тимчасового доступу та вилучення речей в оригіналі, останній посилався на те, що Протягом 2016-2018 років Харківською міською радою прийнято ряд рішень щодо відчуження об`єктів нерухомого майна з комунальної власності у приватну шляхом викупу, зокрема, рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 № 1008/18. З урахуванням того, що в ході проведення досудового розслідування зібрані докази, які свідчать що внаслідок прийняття вказаних рішень сесії територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради завдано збитки у вигляді упущеної вигоди, на даний час виникла необхідність вилучити відповідні документи, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Вищевказані документи, що зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, зберегли на собі сліди злочину. На даний час виникла необхідність вилучити їх в оригіналах з метою збереження, а також з метою проведення по ним почеркознавчих експертиз, технічних експертиз документів, а також судових будівельно-оціночних та економічних експертиз (абз. 72-74 ухвали).

З огляду на вказане, органи прокуратури були обізнані про прийняття Харківською міською радою Рішення 18 сесії 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 № 1008/18.

Поряд з тим, відомостей про те, що органи прокуратури зверталися до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із наданням відповідної інформації або встановлених обставин ухилення суб`єктів владних повноважень від надання такої інформації як вказана ухвала, так і матеріали справи №922/3838/21 не містять.

Системний аналіз положень Закону України Про прокуратуру , що набрав чинності з 14.10.2014, а відтак, діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, свідчить про те, що обсяг повноважень прокуратури дійсно зменшено порівняно із законом, який був чинним до 14.10.2014, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування - у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 №159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 №3гн Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів та від 04.10.2011 №3/2гн Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України Про прокуратуру .

Разом з тим, прокурором в суді першої та апеляційної інстанції не доведено, яким чином вказані обставини вплинули на можливість своєчасно дізнатися про прийняття спірного рішення та укладеного на його виконання договору купівлі-продажу.

За приписами частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру , згідно з якою виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Тобто, відповідно до змісту вищевказаної норми та практики її застосування, зокрема, щодо здійснення моніторингу законності розпорядження комунальним майном, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України Про прокуратуру , чинним з 14.10.2014, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень необхідну для подання позову інформацію.

Прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.02.2020 у справі № 911/2191/16.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що в суді першої та апеляційної інстанції прокурором не наведено жодних переконливих аргументів в обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Доводи прокуратури про те, що попри визнання прокурором пропуску строку позовної давності в позовній заяві та під час судового розгляду в суді першої інстанції, остання не є пропущеною з огляду на продовження строків загальної позовної давності в період дії карантину, судова колегія оцінює критично, оскільки прокурором як у місцевому господарському суді, так і в суді апеляційної інстанції не наведено будь-яких доводів в обґрунтування того, що звернення до суду з позовом у цій справі через три роки та сім місяців після прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування зумовлене обставинами, виниклими за наслідками встановлення та дії карантину.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що матеріалами справи доведена обґрунтованість позовної вимоги прокурора в частинні скасування оскаржуваного пункту рішення органу місцевого самоврядування, а також звернення прокурора з позовом у відповідній частині з пропуском визначеного законом строку (через 3 роки та 7 місяців в дня прийняття рішення), про що Харківською міською радою як безпосереднім відповідачем за вказаною вимогою було зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, судова колегія, зважаючи на те, що прокурором не доведено наявності об`єктивних поважних причин пропуску звернення до суду за захистом прав та інтересів, вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог прокурора в частині визнання незаконним та скасування пункту 57 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова від 21.02.2018 №1008/18.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що прийняте Харківською міською рішення про застосування викупу як способу приватизації спірного нерухомого майна вже було реалізоване і вичерпало свою дію 25.10.2018 внаслідок укладення оспорюваного договору купівлі-продажу та переходу до покупця права власності на спірні нежитлові приміщення, тому така вимога не призведе до поновлення прав територіальної громади м. Харкова і не є ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки право власності територіальної громади м. Харкова на спірні нерухомі приміщення було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли власник довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, тобто з часу прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради від 21.02.2018.

Матеріали справи свідчать, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Йокатта Фудз" під час розгляду справи у суді першої інстанції було подано заяву про застосування позовної давності до вирішення спору.

Як встановлено вище судом першої та апеляційної інстанції, прокурором не доведено належними та допустимими доказами того, що органи прокуратури не були обізнані із прийняттям Харківською міською радою рішення "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 №1008/18, а також були позбавлені можливості на оперативне отримання інформації щодо дотримання органами місцевого самоврядування порядку відчуження об`єктів комунального майна та звернення з відповідним позовом у межах встановленого строку позовної давності, що стало підставою для відмови у визнанні наведених прокурором причин пропуску позовної давності поважними та об`єктивними.

Враховуючи наведене у сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що з урахуванням доведеного матеріалами факту порушення порядку приватизації об`єкту нерухомого майна комунальної форми власності, а також встановлених обставин пропуску прокурором встановленого законом строку позовної давності та наявності заяв відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, недоведеності прокурором поважності причин визначеного строку на звернення за захистом прав та інтересів, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/3838/21 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №125 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/3838/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі №922/3838/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.02.2022

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко