Постанова

від 09.10.2024 по справі 922/3838/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3838/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 (колегія суддів: Гребенюк Н. В., Слободін М. М., Шутенко І. А.,) та рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 (суддя Бринцев О. В.) у справі

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова до відповідачів: 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3. Фізичної особи-підприємця Саакян Саркіса Аршавірі, 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Йокатта Фудз", про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Керничний Н. І.,

відповідача-1 - Замніус М. В.,

відповідача-2 - Замніус М. В.,

відповідача-4 - Малина М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна), Фізичної особи-підприємця Саакяна Саркіса Аршавірі (далі - ФОП Саакян С. А.) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Йокатта Фудз" (далі - ТОВ "Йокатта Фудз") про:

- визнання незаконним та скасування пункт 57 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.10.2018 № 5642-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та ФОП Саакяном С. А., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І. В. і зареєстрованого у реєстрі за № 287, з одночасною реєстрацією припинення речового права на майно;

- витребування у ТОВ "Йокатта Фудз" на користь територіальної громади міста Харкова нежитлових приміщень цокольного поверху № 61-1-:-61-6, загальною площею 43,7 кв. м, розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 31, літ. "А-5".

2. В обґрунтування позову Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова вказує, що відповідне рішення Харківської міської ради є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час приватизаційного законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним, у зв`язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають поверненню Харківській міській раді.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 30.10.2017 між Управлінням комунального майна (орендодавець) та ФОП Саакяном С. А. (орендар) укладений договір оренди № 4182, на підставі якого у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення цокольного поверху № 61-1-:-:61-6 загальною площею 43,7 кв. м в житловому будинку, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 31, літ. "А-5" та знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс".

4. Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 25.10.2017 № 698 "Про передачу в оренду нежитлових приміщень".

5. 02.02.2018 ФОП Саакян Саркіс Аршавірі звернувся до Управління комунального майна із листом, у якому просив дозволити приватизацію нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 31, загальною площею 43,7 кв. м.

6. Рішенням 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу.

7. Відповідно до пункту 57 додатку до вказаного рішення приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем ФОП Саакяном С. А. підлягають нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 31 , загальною площею 43,7 кв. м.

8. 25.10.2018 між Харківською міською радою (продавець) та ФОП Саакяном С. А. (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 5642-В-С нежитлових приміщень цокольного поверху №61-1-:-61-6 в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 43,7 кв. м, розташовані за адресою м. Харків, вул. Данилевського, 31 , відповідно до якого ФОП Саакян С. А. приватизував шляхом викупу орендовані ним за договором оренди від 30.10.2017 № 4182 нежитлові приміщення.

9. Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 18.12.2018, укладеним між Саакяном Саркісом Аршавірі та ТОВ "Йокатта Фудз", відповідачем-3 передано до статутного капіталу відповідача-4 об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення цокольного поверху № 61-1-:-61-6 в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 43,7 кв. м, розташовані за адресою м. Харків, вул. Данилевського, 31 .

10. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.12.2018 № 150742821 про реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.12.2012 здійснено запис про право власності ТОВ "Йокатта Фудз" на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення цокольного поверху № 61-1-:-61-6 в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 43,7 кв. м, розташовані за адресою м. Харків, вул. Данилевського, 31.

11. Разом з цим, Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017221080000002 від 04.01.2017, яке відкрито за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою, в тому числі приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, буд. 10.

12. В позовній заяві прокурор вказує про те, що в звіті про оцінку нерухомого майна, договорі оренди та додаткових угодах до нього, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, відсутні. Орендарем до органу приватизації не подавались документи, передбачені пунктом 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

13. Прокурор також вказує про те, що рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що воно прийнято з порушенням вимог ЦК України, статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. 07.12.2021 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2022, про відмову у позові.

15. Судові рішення мотивовано відсутністю передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)") умов здійснення приватизації шляхом викупу, а отже незаконністю пункту 57 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18. Проте в позові відмовлено у зв`язку з пропуском прокурором позовної давності.

Короткий зміст касаційної скарги

16. Прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

17. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у касаційній скарзі, щодо застосування приписів статті 261 ЦК України в частині початку перебігу позовної давності та поважності причин її пропуску.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

18. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Йокатта Фудз" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на дотриманні судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки їх висновки повністю відповідають правовим позиціям Верховного Суду.

19. Відповідач-4 зазначає, що прокурор звернувся з позовом до суду з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18. Оскільки позовна вимога про витребування майна не має під собою самостійних підстав, а є похідною від вимоги про скасування рішення та визнання недійсним договору, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у її задоволенні.

20. Відповідач-4 також вказує, що господарська операція з передачі відповідачем-3 до статутного капіталу ТОВ "Йокатта Фудз" спірного нерухомого майна є відплатною, а відповідач-4 є добросовісним набувачем цього майна в розумінні статті 388 ЦК України, оскільки не знав та не міг знати про те, що таке майно було набуто відповідачем-3 з порушенням приватизаційного законодавства.

21. У відзивах на касаційну скаргу Харківська міська рада та Управління комунального майна просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з посиланням на те, що суди вірно встановили, що прокурор звернувся до суду з позовом про скасування та визнання незаконним рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 з пропуском позовної давності, а також за відсутності поважних причин її пропуску. Харківська міська рада та Управління комунального майна також стверджують про те, що початок перебігу позовної давності для позову про витребування майна пов`язується з фактом вибуття спірного майна з комунальної власності, тобто з часом прийняття оскаржуваного рішення ради.

Позиція Верховного Суду

Щодо способів захисту порушеного права

22. Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

23. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).

24. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України).

25. Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

26. Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

27. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

28. Тобто, у цивільному законодавстві під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Ознаками віндикаційного позову є: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ перебуває в чужому володінні незаконно.

29. Отже, саме задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18).

30. Разом з тим, саме застосування інституту віндикації зумовлює необхідність з`ясування судами також ознак добросовісності / недобросовісності у діях кінцевого набувача майна для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.

31. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

32. Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

33. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

34. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

35. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.

36. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди мають застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права, що передбачають й інші критерії, які мають бути дотримані суб`єктами публічного права під час втручання у право власності.

37. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

38. При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

39. Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).

40. Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).

41. У пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

42. Оспорювання ж рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, також не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване; подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01.10.2019 та 15.10.2019 у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17.

43. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180).

44. Оскільки на підставі пункту 57 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.10.2018 № 5642-В-С, зазначене рішення в частині приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем - ФОП Саакяном С. А. нежитлових приміщень цокольного поверху № 61-1-:-61-6, загальною площею 43,7 кв. м, розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 31, літ. "А-5" вичерпало свою дію виконанням.

45. Отже, оскільки прокурор прагне повернення спірного нерухомого майна у володіння територіальної громади, то єдиною належною (зокрема ефективною) позовною вимогою є вимога про витребування спірного нерухомого майна на користь територіальної громади.

46. Однак, суди попередніх інстанцій наведених висновків Великої Палати Верховного Суду не врахували, залишивши поза увагою сталу та послідовну практику щодо належності способів захисту порушеного права у подібних правовідносинах.

47. Оскільки звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильних по суті висновків про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору, але з інших підстав, ніж ті, що наведені у цій постанові.

48. Відтак у задоволенні заявлених у цій справі позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу слід відмовити з підстав обрання прокурором неналежного способу захисту, що виключає необхідність застосування до таких вимог позовної давності.

49. Водночас у справі, що розглядається, звертаючись з позовом у цій справі прокурор заявляв позовну вимогу про витребування у ТОВ "Йокатта Фудз" на користь територіальної громади міста Харкова нежитлових приміщень цокольного поверху № 61-1-:-61-6, загальною площею 43,7 кв. м, розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 31, літ. "А-5".

50. Зі змісту поданого позову вбачається, що позовні вимоги прокуратури спрямовані на захист права власності територіальної громади на нерухоме майно, речове право на яке на час звернення з позовом та вирішення спору зареєстровано за ТОВ "Йокатта Фудз" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 18.12.2018 до статутного капіталу відповідача-4, тому позовна вимога прокурора про витребування майна є віндикаційним позовом, що, в свою чергу, є належним та ефективним способом захисту прав.

51. Наведеним спростовуються висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимога прокурора про витребування від ТОВ "Йокатта Фудз" на користь Харківської міської територіальної громади (в особі Харківської міської ради) нежитлових приміщень цокольного поверху не має самостійних підстав, а є похідною вимогою в співвідношенні з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу та пункту додатку до рішення, оскільки в розумінні частини першої статті 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

52. Колегія суддів додатково звертає увагу на те, що віндикаційний позов - це вимога не вододіючого власника до незаконного володільця про витребування майна, та для задоволення такого позову не потрібно визнавати недійсними рішення органів місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, а також оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна, про що зазначалось раніше.

53. Отже, задоволення вимоги про витребування майна не ставиться у залежність від задоволення вимоги, зокрема, про визнання договору недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

54. В свою чергу встановлені судами обставини незаконності рішення про приватизацію майна шляхом викупу та укладання на підставі цього рішення договору купівлі-продажу є достатніми підставами для задоволення віндикаційного позову.

55. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

56. Згідно зі статтею 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

57. Умовами для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна обставин того 1) чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким; 2) чи перебуває спірне майно у володінні іншої особи (відповідача) та чи підтверджене таке володіння фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку; 3) чи знаходиться спірне майно у чужому володінні незаконно; 4) чи є об`єкт віндикаційного позову індивідуально-визначеним майном, що існує в натурі станом на час звернення з позовом.

58. Судами попередніх інстанцій встановлено, що передане за договором оренди від 30.10.2017 спірне нерухоме майно, яке в подальшому було відчужено за договором купівлі-продажу в процесі його приватизації, належало на праві комунальної власності територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 23.04.2012 та державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав від 21.02.2014.

59. Судами також встановлено обставини порушення відповідачем-1 вимог закону про приватизацію під час прийняття оспорюваного рішення про приватизацію об`єкта оренди шляхом викупу.

60. Зокрема зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - ФОП Саакяном С. А. здійснювалися будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди від 30.10.2017, суди дійшли до обґрунтованого висновку про незаконність пункту 57 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, що обумовлено відсутністю передбачених пунктом 1 частини першої статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" умов здійснення приватизації шляхом викупу.

61. Такий висновок судів відповідає правовій позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.

62. За таких обставин, оскільки договір купівлі-продажу від 25.10.2018 № 5642-В-С укладений на виконання рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18, яке прийнято з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, тому зміст цього договору є таким, що суперечить статтям 1, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статтям 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ", що свідчить про його недійсність.

63. На момент розгляду справи та винесення оскаржуваних судових рішень право власності на спірні нежитлові приміщення зареєстровані 18.12.2018 у Державному реєстрі нерухомого майна за ТОВ "Йокатта Фудз".

64. Разом з тим, вирішуючи питання щодо добросовісності набуття відповідачем-3 та відповідачем-4 права власності на спірне майно, Верховний Суд, зважаючи на встановлені у цій справі обставини самостійного звернення ФОП Саакяна С. А. до Управління комунального майна з листом про надання дозволу на приватизацію орендованого майна, до якого не було долучено жодних документів, які б надавали право на приватизацію (доказів здійснення орендарем поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна), дійшов до висновку про те, що відповідач-3 не може вважатися добросовісним набувачем цього майна в процесі приватизації на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2018 № 5642-В-С.

65. Обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, свідчать про недобросовісність дій орендаря.

66. В свою чергу, оскільки ТОВ "Йокатта Фудз" набуло право власності на спірне нерухоме майно на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 18.12.2018 до статутного капіталу від Саакяна С. А. , який є учасником відповідача-4, останній також не може вважатися добросовісним набувачем цього майна.

67. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

68. Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників (частина перша статті 18 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

69. На підставі рішення учасника від 18.12.2018 № 18/12-18 ТОВ "Йокатта Фудз" затверджено результати внесення додаткового вкладу Саакяна Саркіса Аршавірі шляхом внесення ним належного йому на праві власності нерухомого майна, затверджено збільшений розмір статутного капіталу ТОВ "Йокатта Фудз", затверджено розмір та номінальну вартість часток учасників ТОВ "Йокатта Фудз" з урахуванням фактично внесеного додаткового вкладу. Відповідно до вказаного рішення, частка учасника товариства Саакяна С. А. у статутному капіталі ТОВ "Йокатта Фудз" складає 2,75 % номінальною вартістю 141 600,00 грн.

70. Верховний Суд зазначає, що усі особи, які набули право участі у товаристві після його державної реєстрації, є учасниками товариства, які відповідно до статей 5, 6 Закону України " Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" наділяються відповідними правами та обов`язками, та відповідно здатністю впливати на процес прийняття рішень і діяльність цього товариства, яке здійснює підприємницьку діяльність, та відповідно є пов`язаними з таким товариством особами.

71. За таких обставин обізнаність про незаконність набуття спірного нерухомого майна в процесі його приватизації ФОП Саакяна С. А., який є пов`язаною особою з відповідачем-4, безумовно свідчить про обізнаність ТОВ "Йокатта Фудз" про те, що відповідач-3 не мав права на відчуження такого майна, переданого до статутного капіталу відповідача-4.

72. Водночас відповідно до приписів частини п`ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

73. Частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

74. Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.

75. При цьому статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

76. Територіальна громада міста Харкова як власник спірного об`єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

77. Отже воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

78. Таким чином здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15.

79. Вибуття майна з володіння власника поза його волею дає право власнику витребувати це майно від добросовісного набувача (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

80. Оскільки від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку, з огляду на висновок Суду про недобросовісність відповідача-3 та відповідача-4, а також враховуючи обставини вибуття спірного майна з володіння територіальної громади міста Харкова поза волею власника, вимоги прокурора про витребування у ТОВ "Йокатта Фудз" на користь територіальної громади міста Харкова нежитлових приміщень цокольного поверху № 61-1-:-61-6, загальною площею 43,7 кв. м, розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 31, літ. "А-5", є обґрунтованими та правомірними.

Щодо строку позовної давності

81. В основу оскаржуваних судових рішень про відмову в позову покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про пропущення прокурором строку позовної давності, відсутність підстав для визнання причин пропущення поважними, наявність підстави для застосування наслідків спливу позовної давності та відмови в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування пункту 57 додатку до оскаржуваного рішення.

82. З урахуванням висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування пункту 57 додатку до рішення у зв`язку з пропуском позовної давності, суди також дійшли до висновку про відсутність підстав для задоволення похідних вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.10.2018 № 5642-В-С та витребування у ТОВ "Йокатта Фудз" на користь територіальної громади м. Харкова спірних нежитлових приміщень.

83. При цьому зазначений висновок судів ґрунтується на тому, що рішення ухвалене 21.02.2018, прокурор звернувся до суду із даним позовом 21.09.2021, тобто через три роки і сім місяців після ухвалення рішення, при цьому підстави для визнання причин пропущення позовної давності поважними відсутні.

84. Проте колегія суддів вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування наслідків спливу позовної давності за заявами відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-4 помилковими та водночас погоджується з доводами скаржника в частині неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних рішення та постанови висновків щодо застосування положень статей 261, 267 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду, наведених у касаційних скаргах, з огляду на таке.

85. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

86. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

87. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

88. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

89. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатися про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

90. Такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20.

91. При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

92. Водночас у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, на яку посилаються скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника.

93. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

94. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 186/599/17.

95. Велика Палата Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 вказала, що враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

96. З наведеного вище вбачається, що початок строку звернення до суду з віндикаційним позовом пов`язаний з моментом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

97. Наведеним спростовуються доводи відповідачів про те, що перебіг позовної давності за вимогою про витребування майна слід пов`язувати з датою прийняття оскаржуваного рішення ради, оскільки моментом вибуття спірного майна з комунальної власності у володіння іншої особи є дата державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав права власності на майно за набувачем цього майна - ФОП Саакяном С. А.

98. До віндикаційних позовів застосовується загальний строк позовної давності у три роки (стаття 257 ЦК України).

99. З матеріалів справи вбачається, що з комунальної власності спірне нерухоме майно вибуло на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2018 № 5642-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та ФОП Саакяном С. А., та за яким здійснено відчуження спірних об`єктів нерухомості.

100. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.09.2021 № 275758152 реєстрацію права власності ФОП Саакяна С. А. у Державному реєстрі речових прав на об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення цокольного поверху № 61-1-:-61-6 в житловому будинку літ. "А-5", загальною площею 43,7 кв. м, розташовані за адресою м. Харків, вул. Данилевського, 31 здійснено 02.11.2018.

101. Отже, позовна давність за вимогою про витребування майна спливає 02.11.2021, в той час як прокурор звернувся до суду з позовом 21.09.2021, тобто в межах позовної давності.

102. Наведене свідчить про помилковий висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні вимоги прокурора до відповідача-4 про витребування майна, який ґрунтується на помилковому висновку про те, що вимога про витребування майна (віндикаційний позов) не має самостійних підстав, а є похідною вимогою, задоволення якої залежить від задоволення позовної вимоги про скасування рішення, в задоволенні якої судами відмовлено з огляду на пропуск позовної давності.

103. За таких обставин касаційний суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову та про витребування спірного нерухомого майна від ТОВ "Йокатта Фудз".

Щодо повноважень прокурора

104. Перевіряючи правильність застосування судами норм законодавства, яке врегульовує підстави представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, то колегія суддів на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України враховує правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (провадження № 12-60гс23), яку офіційно оприлюднено 17.07.2024, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі.

105. Так, у пункті 140 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, зокрема, про те, що прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

106. У справі, що переглядається, суди вказали, що оскільки уповноважений орган на захист інтересів держави в спірних правовідносинах - Харківська міська рада не захистила інтереси територіальної громади, тому прокурор правомірно звернувся з позовом як самостійний позивач та визначив Харківську міську раду співвідповідачем.

107. Наведений висновок судів попередніх інстанцій стосовно наявності у прокурора повноважень на звернення з цим позовом до суду в інтересах держави як самостійного позивача узгоджуються з викладеною вище останньою актуальною правовою позицією Великої Палата Верховного Суду щодо застосування положень частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частин четвертої, п`ятої статті 53 ГПК України, викладеною в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, до якої було зупинено провадження у справі.

108. Водночас колегія суддів звертає увагу на висновки, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), у якій зазначено, що "Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

109. Отже, відповідно до зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду метою звернення прокурора до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", є надання такому органу можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову до суду.

110. У справі, що переглядається, позиція органів місцевого самоврядування - Харківської міської ради та Управління комунального майна (викладена ними у відзивах на позовну заяву та касаційну скаргу) - є чіткою і ясною, вона полягає у незгоді цих органів з позовом. Ця обставина виключає вірогідність звернення з позовом до суду в особі цих органів. Відповідно скасування оскаржуваних судових рішень та залишення позову без розгляду призведе лише до повторного звернення прокурора до суду з тим же позовом, але після попереднього звернення до міської ради, що буде суто формальною дією.

111. Такий підхід не відповідав би ані завданням господарського судочинства, до яких належить справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, ані принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20, пункт 44)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

112. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

113. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

114. За наведених обставин судова колегія, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову та про витребування спірного нерухомого майна від ТОВ "Йокатта Фудз". В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати

115. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2021 у справі № 922/3838/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Йокатта Фудз" на користь територіальної громади міста Харкова нежитлові приміщення цокольного поверху № 61-1-:-61-6, загальною площею 43,7 кв. м, розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 31, літ. "А-5".

4. Стягнути з Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) на користь Прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108) 1 135,00 грн - судового збору за подання касаційної скарги та 851,25 грн - судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 14095412) на користь Прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108) 1 135,00 грн - судового збору за подання касаційної скарги та 851,25 грн - судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Йокатта Фудз" (код ЄДРПОУ 40918239) на користь Прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108) 1 135,00 грн - судового збору за подання касаційної скарги та 851,25 грн - судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Стягнути з фізичної особи-підприємця Саакяна Саркіса Аршавірі (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108) 1 135,00 грн - судового збору за подання касаційної скарги та 851,25 грн - судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач