Рішення

від 10.02.2022 по справі 910/17091/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

10.02.2022Справа № 910/17091/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/17091/21

за позовом Фізичної особи - підприємця Околіта Роман Анатолійович (код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 поштова адреса: АДРЕСА_2 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг України (код 35571472; 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В e-mail: info@porschefinance.ua)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).

про визнання недійсним положень договору та стягнення 339 579,10 грн.

за участі представників

позивача: Багіров Р.А., ордер серії АС №1027520 від 18.10.21, в режимі відеоконференції (програма EasyCon);

відповідача: Ізвєков В.В., ордер серії КС №895963 від 25.11.21;

третьої особи: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа - підприємець Околіта Роман Анатолійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг України (далі - відповідач) про визнання недійсним положень договору та стягнення 339 579,10 грн. Позовними вимогами є: 1. Визнання недійсними

- останнє речення підпункту 6.18. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу Договору про фінансовий лізинг від 14.09.2020 року № 00021053, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Околітою Романом Анатолійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна наступного змісту: Сторони погоджуються, що у випадку припинення Контракту/відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 Контракту, Лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу ;

- умову пункту 6.11. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу Договору про фінансовий лізинг від 14.09.2020 року № 00021053, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Околітою Романом Анатолійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна , що Платежі здійснені Лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна не підлягають поверненню Лізингоодержувачу у випадках дострокового закінчення строку лізингу/припинення Контракту відповідно до пункту 12.6. .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна на користь Фізичної особи - підприємця Околіти Романа Анатолійовича 399 579 гривень 10 коп., які були сплачені на відшкодування частини вартості предмету лізингу за Договором про фінансовий лізинг від 14.09.2020 року № 00021053.

Позов обґрунтований тим, що зміст останнього речення підпункту 6.18. Загальних комерційних умов Договору від 14.09.2020 року № 00021053 суперечить правовій природі договору фінансового лізингу та змішаного договору (в цілому), не відповідає нормам чинного законодавства (зокрема, cт. 1 та 16 Закону України Про фінансовий лізинг , cт. cт.. 626, 628 та 806 ЦК України), не узгоджується із іншими умовами Договору (зокрема Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів ), суперечить висновкам Верховного суду у подібних правовідносинах, не відповідає внутрішній волі сторін Договору та, при цьому, ставить Позивача у нерівне (дискримінаційне) становище у зобов`язанні. Зміст п. 6.11. Договору, напряму суперечить імперативним вимогам cт. 693 ЦК України.

Ухвалою суду від 27.10.21 позовну заяву було залишено без руху.

10.11.2021 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/17091/21; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.11.2021р. Також, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 .

26.11.2021 Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву та Клопотання про долучення документів до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ухвали, Відповідачем повідомлено суду наступне.

- вартість об`єкту лізингу становить 2 362 750,00 грн. станом на дату укладання договору про фінансовий лізинг.

- згідно Договору купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля №711 від 17.08.2021 вартість продажу Автомобіля після його вилучення у ФОП Околіти Р.А. станом на 17.08.2021 становить 1 900 739,40 грн.

Згідно даного відзиву Відповідач в повному обсязі заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Укладений між сторонами договір лізингу є договором приєднання. Норма частин 2 та 3 статті 634 ЦК України містить спеціальне правове регулювання особливостей договору приєднання, передбачає можливість сторони, яка приєдналася, вимагати зміни або розірвання договору приєднання. Згідно практики КГС ВС (Постанова від 26.05.2021 у справі №911/2532/18) положення договорів приєднання не можуть бути визнані недійсними як дискримінаційні, оскільки ч. 2 та ч. 3 ст. 634 ЦК встановлюють у даному випадку спеціальний порядок захисту (п. 108).

Також, визнання недійсними Загальних умов, окремих її пунктів чи їх частин, матиме наслідком втрату їх чинності щодо усіх договорів, укладених шляхом приєднання до цих Загальних умов. Обраний спосіб захисту призведе до порушення прав інших осіб.

Крім того: - Позивачем обрано неналежний, не ефективний спосіб захисту; - Позивач не звертався із пропозиціями про внесення змін до договору лізингу; - При укладенні Договору Позивач погодився з усіма договірними умовами співпраці, в т.ч. і з умовою про те, що у разі відмови Лізингодавцем від Договору лізингу у зв`язку із порушенням Позивачем своїх зобов`язань у нього виникне обов`язок сплачувати плату за користування Автомобілем у розмірі лізингового платежу; - Зміст оскаржуваних пунктів Загальних умов не суперечить вимогам чинного законодавства.

30.11.2021 Позивачем до суду подано додаткові пояснення по справі.

У підготовчому засіданні 30.11.2021 оголошено перерву до 18.01.2022р.

Позивач вказував, що його лист -звернення про відтермінування частини вартості лізингу та комісії не розглянуто лізингодавцем. Оскільки доказів надсилання /вручення такого листа на адресу лізингодавця не надано, тому за клопотанням представника позивача даний доказ не оцінювався.

За наслідками підготовчого засідання, яке відбулось 18.01.2022 суд, протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.02.2022.

У судовому засіданні 17.02.2022 сторони виголосили вступне слово, далі суд, після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, перейшов до судових дебатів.

Представники сторін у судовому засіданні виступили з промовами (заключним словом), в яких посилались на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.

Після повернення з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.02.2022 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

21.07.2020 Фізичною особою-підприємцем Околіта Романом Анатолійовичем подано Товариству з обмеженою відповідальністю ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА Анкету фоп в якій наведено відомості про цивільний та майновий стан і фінансові зобов`язання.

14.09.2020 між Фізичною особою-підприємцем Околіта Романом Анатолійовичем як Лізингоодержувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА як Лізингодавцем укладено Договір про фінансовий лізинг № 00021053 (далі - Договір лізингу ).

Підписанням Договору Лізингоодержувач приєднується до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (які є публічною частиною Договору), які застосовуються до Договорів про фінансовий лізинг з юридичними/фізичними особами-підприємцями з визначенням зобов`язань в гривні та розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця www.porschefinance.ua .

Згідно з умовами Договору, поручителем за ним є Войнаровська Марія Анатоліївна, яка взяла на себе обов`язки нести солідарну відповідальність за виконання зобов`язань Лізингоодержувача за таким Договором фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 3.1. Загальних умов, предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті (надалі - об`єкт лізингу). Об`єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації Лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам Лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого ТОВ Порше Лізинг Україна придбало об`єкт лізингу.

ТОВ Порше Лізинг Україна придбаває об`єкт лізингу (отримує право власності на об`єкт лізингу) та передає Лізингоодержувачу об`єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та його контракту (пункт 3.2.).

Згідно з п. 3.4. Загальних умов, після завершення строку лізингу за контрактом Лізингоодержувач придбаває об`єкт лізингу в Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання Лізингоодержувачем своїх зобов`язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом. За умови повної сплати Лізингоодержувачем всіх платежів за контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення Лізингоодержувачем усіх належних до сплати платежів за контрактом, купівельна ціна об`єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою Лізингоодержувачем. У разі неповної сплати Лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом розмір купівельної ціни буде визначений відповідним чином.

Пунктом 6.5. Загальних умов встановлено, що лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування), не пізніше дати, вказаної в Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом.

Згідно пункту 6.11 Загальних умов визначено, що платежі, сплачені Лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 5.7 цього Контракту до моменту доставки Об`єкта лізингу Лізингоодержувачу, підлягають поверненню Лізингоодержувачу у випадку якщо Лізингоодержувач припиняє контракт на тій підставі, що Лізингоодержувач не отримав Об`єкт лізингу, як зазначено в пункті 12.12 цього Контакту. Платежі здійснені Лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна за цим Контрактом, не підлягають поверненню Лізингоодержувачу у випадках дострокового закінчення строку лізингу/припинення Контракту відповідно до пунктів 5.2, 12.5, 12.6, відмови Лізингоодержувача прийняти Об`єкт лізингу (якщо всі характеристики Об`єкта лізингу відповідають умовам Контракту), придбати Об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також, якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об`єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту. На суму першочергового платежу не нараховуються жодні проценти.

У пункті 6.18 Загальних умов сторони погодили, що податок на додану вартість буде включено до суми всіх платежів, виплат, нарахувань, вартості послуг та будь-яких інших видів платежів, які підлягають сплаті або можуть стягуватись в примусовому порядку за цим Контрактом, якщо цього вимагає чинне законодавство України, за поточною ставкою на дату виставлення відповідного рахунка. Сторони погоджуються, що у випадку припинення Контракту/ відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 Контракту лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу.

Пунктом 8.3.2. Загальних умов передбачено, що якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (відповідно до Закону України Про фінансовий лізинг ), Порше Лізинг Україна має право припинити контракт/відмовитися від контракту і витребувати Об`єкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Як визначено пунктом 12.6, 12.6.1, Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку припинити цей контракт/відмовитися від контракту, а також серед іншого право на повернення об`єкта лізингу у випадку, якщо Лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк невиконання зобов`язання сплати перевищує 30 календарних днів.

Згідно пункту 12.7 Загальних умов, день, що вважатиметься датою припинення/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає Лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про припинення/відмову від контракту та, за можливості, зв`язується з ним доступними телефону засобами зв`язку для повідомлення про припинення/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням Лізингоодержувача. У випадку неотримання такого повідомлення з будь-яких причин Лізингоодержувач вважається повідомленим на 10-й календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП Укрпошта про прийняття повідомлення для відправки.

Негайно після припинення/відмови від контракту Порше Лізинг Україна має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхнього здійснення (пункт 12.8).

За умовами Договору про фінансовий лізинг (Письмова частина):

Об`єктом (предметом)лізингу є транспортний засіб Audi Q7 50 TDI quattro S line, - шасі № НОМЕР_3 , - двигун № НОМЕР_4 (далі - Автомобіль або Об`єкт лізингу ); Вартість об`єкта лізингу -2 362 750,00 грн.; Авансовий платіж -354 412, 50 грн; Обсяг фінансування - 2 008 337,50 грн.; Кількість лізингових платежів - 60; Строк лізингу - 60 місяців; Розмір лізингового платежу - 61 647,88 грн. зі строком оплати відповідно до Графіка.

Договір підписано Лізингодавцем, Лізингоодержувачем, його поручителем та скріплено печаткою ТОВ Порше Лізинг Україна .

Згідно до Додатку до Договору (Графік покриття витрат та витрати лізингових платежів) очікувана сума лізингових платежів мала скласти 4103493,93 грн.

14.09.2020 ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ), дружина Околіти Р.А. надала згоду на укладення та виконання Договору про фінансовий лізинг № 00021053, підтвердивши, що ознайомлена з Договором та усіма його невід`ємними частинами в тч. Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу та Графіком і заперечень проти них немає.

14.09.2020 між ТОВ Порше Лізинг Україна та ТОВ Ніко Захід Преміум укладено Договір №386384 купівлі-продажу автомобіля (Audi Q7 50 TDI quattro S line, шасі № НОМЕР_3 ).

18.09.2020 на підставі Акту прийому-передачі укладеного між ТОВ Порше Лізинг Україна , ТОВ Ніко Захід Преміум та Околітою Р.А. , останньому передано обумовлений договором автомобіль.

Таким чином, договір є укладеним належним чином та обов`язковим для виконання сторонами та виконаний лізингодавцем у повному обсязі.

За змістом ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 2 статті 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Отже, за своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором лізингу.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

За змістом даної норми сторони договору можуть погодити його зміст на основі договору приєднання.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Фінансовий лізинг є фінансовою послугою (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг договір про надання фінансових послуг (...) укладається виключно в письмовій формі, зокрема, шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

Індивідуальна частина договору укладається з клієнтом у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа) з обов`язковим зазначенням у такому договорі умов, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо індивідуальна частина договору укладена в паперовому вигляді, примірник індивідуальної частини та додатки до неї (за наявності) надається клієнту одразу після його підписання, але до початку надання клієнту фінансової послуги.

Отже, керуючись нормами чинного законодавства та у відповідності до законодавчо врегульованого порядку укладання договорів лізингу, Позивач та Відповідач у Договорі лізингу (Письмова, Індивідуальна частина) погодили, що Позивач як Лізингоодержувач приєднався до Загальних умов, які є публічною частиною договору та розміщені на офіційному веб-сайті Відповідача за адресою https://www.porschefinance.ua .

14.09.2020 між ТОВ Порше Лізинг Україна та ТОВ Ніко Захід Преміум укладено Договір №386384 купівлі-продажу автомобіля (Audi Q7 50 TDI quattro S line, шасі № НОМЕР_3 ).

Також, як встановлено судом вище, 14.09.2020 між Фізичною особою-підприємцем Околіта Р.А. як Лізингоодержувачем та ТОВ ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА як Лізингодавцем укладено Договір про фінансовий лізинг № 00021053.

Згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування, надалі - Графік), розмір авансового платежу становить 354 412,50 грн., адміністративного платежу - 50 280,43 грн., реєстраційного платежу - 1 836,64 грн. та першого лізингового платежу - 61 647,88 грн. з ПДВ, що в загальній сумі становило 466 340,81 грн. з ПДВ, які були сплачені Позивачем у повному обсязі 15.09.2020 року.

Після сплати вищезазначених платежів, Лізингодавець передав в користування Лізингоодержувачу предмет лізингу.

Зокрема, 18.09.2020 на підставі Акту прийому-передачі укладеного між ТОВ Порше Лізинг Україна , ТОВ Ніко Захід Преміум та Околітою Р.А. , останньому передано обумовлений договором автомобіль.

Згідно з Графіком сплати кожного наступного (чергового) лізингового платежу мала здійснюватися Лізингоодержувачем до 15-го числа кожного місяця в розмірі, визначеному в такому Графіку.

У зв`язку з порушенням сплати чергових платежів за Договором лізингу, строк прострочення яких перевищував 30 календарних днів, ТОВ Порше Лізинг Україна на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг , п.п. 8.3.2. та п. 12.6. Загальних умов відмовилось від Договору лізингу, направивши 22.01.2021 Лізингоодержувачу письмову Вимогу (Вих.№00021053 від 19.01.2021) про сплату заборгованості за договором, повернення Об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору.

Судом встановлено, що Околітою Р.А. одержано поштове відправлення №0503010203017 - 29.01.2021р, за адресою місцезнаходження: 35100, Рівненська обл., Млинівський р-н, смт. Млинів, вул. Євгена Коновальця, буд. 7, що підтверджується інформацією про стан поштового відправлення № 0503010203017 з офіційного веб-сайту AT УКРПОШТА та описом вкладення у цінний лист, копії яких додано до матеріалів справи.

Дане твердження і доказ не спростовані позивачем.

23.06.2021 приватним виконавцем здійснено примусове вилучення Автомобіля, що підтверджується Актом приватного виконавця про повернення майна за Виконавчим провадженням №65881216.

17.08.2021 ТОВ ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА продано Автомобіль, який був у користуванні Позивача за ціною 1 900 739,40 грн. з ПДВ (Видаткова накладна № 59101-883132 від 20.08.2021).

Крім того, як зазначалось сторонами та встановлено судом, у провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа №918/871/21 за позовом ТОВ ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА до ФОП Околіти Р.А. та Войнаровської М.А. (як поручителя) про стягнення заборгованості Договором лізингу.

У свою чергу, ФОП Околіта Роман Анатолійович, звернувся до Господарського суду міста Києва із даним позовом та стверджує, що зміст останнього речення підпункту 6.18. Загальних комерційних умов Договору від 14.09.2020 року № 00021053 суперечить правовій природі договору фінансового лізингу та змішаного договору (в цілому), не відповідає нормам чинного законодавства (зокрема, ст.. 1 та 16 Закону України Про фінансовий лізинг , ст.. ст.. 626, 628 та 806 ЦК України), не узгоджується із іншими умовами Договору (зокрема Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів ), суперечить висновкам Верховного суду у подібних правовідносинах, не відповідає внутрішній волі сторін Договору та, при цьому, ставить Позивача у нерівне (дискримінаційне) становище у зобов`язанні. Зміст п. 6.11. Договору, напряму суперечить імперативним вимогам ст.. 693 ЦК України.

Тов Порше лізинг Україна , заперечуючи проти позову вказує, що укладений між сторонами договір лізингу є договором приєднання, норми якого не можуть бути визнані недійсними, оскільки ч. 2 та ч. 3 ст. 634 ЦК встановлюють у даному випадку спеціальний порядок захисту. Також: - Позивачем обрано неналежний, не ефективний спосіб захисту; - Позивач не звертався із пропозиціями про внесення змін до договору лізингу; - При укладенні Договору Позивач погодився з усіма договірними умовами співпраці, в т.ч. і з умовою про те, що у разі відмови Лізингодавцем від Договору лізингу у зв`язку із порушенням Позивачем своїх зобов`язань у нього виникне обов`язок сплачувати плату за користування Автомобілем у розмірі лізингового платежу; - Зміст оскаржуваних пунктів Загальних умов не суперечить вимогам чинного законодавства.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 215 ЦК України , що кореспондуються з положеннями ст. 207 ГК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину (його частини) недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України , іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1 , 8 Конституції України ).

Відповідно до п. 4.2 Загальних умов, після завершення строку дії цього Контракту та здiйснення останнього Лізингового платежу, iнших платежів за цим Контрактом і виконання всіх зобов`язань Лізингоодержувачем, право власності на Об`єкт лізингу перейде до Лізингоодержувача. З цією метою Сторони укладуть договір купівлі-продажу, пiдпишуть додаткову угоду до цього Контракту або оформлять таке придбання в інший спосіб, запропонований Порше Лізинг Україна.

Законодавство України кваліфікує лізинг як специфічний різновид оренди, де право власності переходить до лізингодавця в кінці строку.

Частиною 3 статті 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч.2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Посилання на вищезазначені статті ЦК України , як підстава для визнання недійсним вказаних частин пунктів 6.11 та 6.18 Загальних умов договору, безпосередньо не визначають недійсність спірних умов договору. Обставини невідповідності спірних умов договору змісту чи суті правовідносин сторін позивачем не наведено.

Суд вважає, що позивачем невірно застосовано ч. 2 ст. 693 ЦК України , оскільки вартість предмету лізингу лізингодавець сплачує щомісячно, тобто до окремих частин договору фінансового лізингу можливо застосувати лише купівлю-продаж в розстрочку.

Згідно ч. 2 ст. 695 ЦК України , якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Оскільки позивач не повністю оплатив вартість предмету лізингу, а договір було розірвано через порушення ним своїх зобов`язань, у лізингодавця не виникло зобов`язання передати предмет лізингу у власність лізингоодержувача.

Відповідно до ч. 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.4 статті 653 ЦК України ).

Крім того, згідно розділу 1 Загальних умов, підписавши Договір лізингу Лізингоодержувач приєднався до умов викладених у цих Загальних умовах відповідно до ст. 634 ЦК України.

Також сторони Договору лізингу однозначно зафіксували, що підписаний сторонами Договір лізингу є індивідуальною частиною договору про надання фінансових послуг в розумінні ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , а Договір лізингу як індивідуальна частина, Загальні умови як публічна частина, Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) та інші додатки являють собою угоду між сторонами являють собою єдину угоду (розділ 1 Загальних умов).

Згідно з ч. 2 ст. 634 ЦК України, договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору (ч. 3 ст. 634 ЦК України).

За цих умов, лізингоодержувач, який уклав договір лізингу на умовах договору приєднання за наявності передбачених у ч.2 ст.634 ЦК України підстав вправі вимагати в т.ч. і в судовому порядку внести зміни до договору приєднання, або ж вимагати його припинення.

В даному випадку, спеціальне законодавство, що регулює чинність договорів приєднання встановлює спеціальний порядок захисту та надає можливість стороні яка вважає свої права порушеними, змінити або розірвати договір.

Положення договорів приєднання, з точки зору законодавця, не можуть бути визнані недійсними, адже таке визнання потягне за собою зміну та/або припинення правовідносин для невизначеного кола осіб, які раніше приєднались до такого публічного договору.

Дана позиція підтверджується також практикою КГС ВС, зокрема, розглядаючи справу № 911/2532/18 Касаційний господарський суд у постанові від 26.05.2021 зробив висновок, що положення договорів приєднання не можуть бути визнані недійсними як дискримінаційні, оскільки ч. 2 та ч. З ст. 634 ЦК встановлюють у даному випадку спеціальний порядок захисту (п. 108).

Також, суд звертає увагу, що законність пункту 6.18 Загальних умов Договору лізингу, що є предметом розгляду у даній справі вже був предметом оцінки ВП ВС. Так, у пункті 6.61 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5726/19 від 15.06.2021 вказано: Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що в пункті 6.18 Загальних умов сторони погодили, що у випадку розірвання договору за ініціативою ТОВ Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 контракту лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу, а цивільне законодавство презюмує свободу договору та обов`язковість виконання, зміст якого в силу статті 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. .

Суд звертає увагу Позивача, що частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.

Зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 ЦК України . Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України ).

Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.

Враховуючи викладене, наявність укладеного 14.09.2020 Договору про фінансовий лізинг № 00021053 між Фізичною особою-підприємцем Околіта Романом Анатолійовичем як Лізингоодержувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА як Лізингодавцем, свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договори, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідав внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України ).

Судом встановлено, що позивач беззастережно схвалив та прийняв умови Договору до виконання, та у подальшому на відповідних ухвалених та узгоджених умовах такого правочину ним здійснювалось виконання такого договору, зокрема, шляхом визначення та прийняття об`єкту лізингу, здійснення авансування коштів, як це визначено таким договором.

Також, дослідивши умови та положення Договору фінансового лізингу № 00021053, суд зазначає, що такий договір відповідає чинному законодавству.

Таким чином, при укладанні сторонами Договору фінансового лізингу не було порушено приписів статей 203 , 215 ЦК України , такий правочин відповідає вимогам чинного законодавства, у подальшому виконання умов Договору фінансового лізингу було схвалено Околітою Романом Анатолійовичем, шляхом його підписання, прийняття відповідних прав та зобов`язань за укладеним правочином, і їх подальшої реалізації, а тому відсутні правові підстави для визнання визначених пунктів такого правочину недійсними.

Оскільки, суд дійшов висновку про відсутність підстав визнання недійсними пунктів 6.11 та 6.18 Договору, то й похідна вимога про стягнення з Відповідача 399 579,10 грн. коштів, сплачених на відшкодування частини вартості предмету лізингу, також задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Околіти Романа Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг України про визнання недійсним положень договору та стягнення 339 579,10 грн. не підлягають задоволенню судом у зв`язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, недоведеністю та безпідставністю, у зв`язку з чим, суд відмовляє в задоволенні позову повністю.

Щодо апелювання Позивачем до таких принципів як справедливість, добросовісність та розумність, як загальних засад цивільного законодавства, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

14.09.2020 за заявою Позивача Відповідачем здійснено купівлю нового автомобіля для подальшого передання його Позивачу у лізинг.

Вартість об`єкту лізингу станом на дату укладання договору про фінансовий лізинг (14.09.2020) становила 2 362 750,00 грн, очікуваний дохід лізингодавця 4103493,93грн.

ЛІзингоодержувач сплативши 15.09.2020 авансовий платіж 468405,45 грн без якого неотримав би предмет лізингу у подальшому без дотримання строків чергових платежів на власний розсуд здійснив часткові оплати з порушенням строків і розмірів, а саме 30.12.2020 - 63375,00грн, 30.12.2020 -765,00 грн та 15.02.2021-38000,00 грн.

У зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати лізингових платежів, Відповідач прийняв рішення про розірвання договору.

29.01.2021р. Околіта Р.А. дізнався про розірвання Договору та обов`язок повернути предмет лізингу. Проте, продовжив використовувати майно ТОВ Порше Лізинг Україна , не вносячи, при цьому, лізингових платежів до дня примусового вилучення автомобіля (останній платіж внесено 15.02.2021р.).

23.06.2021 приватним виконавцем здійснено примусове вилучення автомобіля.

Згідно Договору купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля №711 від 17.08.2021 вартість продажу Автомобіля після його вилучення у ФОП Околіти Р.А. станом на 17.08.2021 становить 1 900 739,40 грн.

Таким чином, за час користування Позивачем майном Відповідача останнє зазнало знецінення майна в сумі 2362750,00 грн - 1900739,40 грн = 462010,60 грн. в т.ч. неодержаного очікуваного доходу - 4103493,93 грн - 2362750,00 грн - 468105,45 грн -63375,00грн -765,00 грн -38000,00 грн = 3769998,78 грн.

Суд бере до уваги наявність у провадженні Господарського суду Рівненської області справи №918/871/21.

Акцентує на тому, що позовна заява про недійсність окремих пунктів невідємних частин договору оформлена та подана до Господарського суду міста Києва після звернення лізингодавця з позовом про стягнення коштів за Договором.

Та звертає увагу, що з визнанням недійсними положень договору та застосування відповідних наслідків Відповідач буде позбавлений права на отримання того, на що законно розраховував.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Загальні положення про право на захист цивільних прав врегульовані у ст. 16 ЦК України, частина 3 якої передбачає, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Тобто якщо реалізація однією особою права на захист так чи інакше призведе до порушення прав інших осіб суд може відмовити у захисті такого права.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у ст. 3 ЦК України. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (п. 7.3 Постанови ВП ВС від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) грунтується ще на римській максимі - non concedit venire contrafactum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Визнання недійсним правочину чи його частини, що стосується обов`язків лізингоодержувача та порядку лізингових платежів та змін їх правової природи після настання обумовлених обставин впливатиме на права та обов`язки лізингодавця, правову визначеність інституту лізингу та щодо третіх осіб - лізингоодержувачів, які приєднались до Загальних умов та матиме наслідком виникнення такого стану коли правовідносини фактично будуть змінені без будь якого наміру та нового волевиявлення їх сторін.

Сторони укладаючи Договір лізингу керувались вимогами Загальних умов , закону та покладались на зроблені заяви та дії, які свідчили про згоду лізингоодержувача (СПД) та поручителя, придбання лізингодавцем за завданням лізингоодержувача предмету лізингу і його отримання у лізингове користування, його подальшу експлуатацію, часткову та повне розуміння правової природи правовідносин.

Окремо звертає на себе увагу як прояв добросовісності мотивація позовної заяви …Позивач намагався належним чином виконувати умови Договору (з метою придбання у власність предмету лізингу). Однак, в силу непереборних обставин (обмежень, пов`язаних із карантином) Позивач не міг в подальшому сплачувати такі платежі, про що повідомляв Відповідача у письмовому вигляді (докази додаються)...

Суд зауважує, що Договір укладений після двох хвиль карантинних обмежень - вересень 2020, та ні доказів неплатоспроможності, ні доказів вжиття заходів врегулювання з лізингодавцем оплати, суду не надав.

Отже, заявлена позовна вимога про визнання частин договору недійсними очевидно суперечить принципу добросовісності, як основи доктрини заборони суперечливої поведінки.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

ЄСПЛ нагадав, що §1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди наводити обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен аргумент.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку що у задоволенні позову слід відмовити.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову фізичної особи - підприємця Околіти Романа Анатолійовича до товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання недійсним положень договору та стягнення 339 579,10 грн. - відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.02.2022

Суддя Ігор Курдельчук