Рішення

від 09.02.2022 по справі 916/2600/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2600/21

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,

розглянувши справу №916/2600/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА" (65049, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога, будинок 16, корпус 8, офіс 9; код ЄДРПОУ 20013200)

до відповідача: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ, вулиця Праці, будинок 6; код ЄДРПОУ 01125672)

про стягнення 1 800 905,28 грн;

представники сторін:

від позивача - Лясковський В.В.,

від відповідача - Марченко Д.В.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" про стягнення 1 800 905,28 грн, з яких:

- за Договором №19/30-Т від 24.05.2019р. - 1 266 114,26 грн, а саме: 1 053 041,66 грн основного боргу, 114 104,41 грн інфляційних втрат, 42 944,82 грн 3% річних, 56 023,37 грн пені;

- за Договором №19/71-Т від 30.08.2019р. - 534 791,02 грн, а саме: 443 875,06 грн основного боргу, 48 847,79 грн інфляційних втрат, 19 172,09 грн 3% річних, 22 896,08 грн пені.

В обґрунтування вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на закупівлю послуг з технічного обслуговування електроустаткування контейнерних перевантажувачів та портальних кранів №19/30-Т від 24.05.2019р. (далі - Договір №19/30-Т) та Договору надання послуг з технічного обслуговування №19/71-Т від 30.08.2019р. (далі - Договір №19/71-Т).

Вказав, що на виконання Договору №19/30-Т від 24.05.2019 надав відповідачу послуги з технічного обслуговування електрообладнання портальних кранів та контейнерних перевантажувачів на загальну суму 2 311 077,17 грн, які відповідач оплатив лише частково - на суму 1 258 035,51 грн.

Зазначив, що на виконання Договору №19/71-Т від 30.08.2019 надав відповідачу послуги з технічного обслуговування електрообладнання портальних кранів на загальну суму 543 875,06 грн, за які відповідач здійснив лише часткову оплату - на суму 100 000,00 грн.

Звернув увагу, що пунктами 3.1. кожного з вищевказаних договорів (далі разом - договори) встановлено обов`язок відповідача оплатити надані послуги протягом 60 банківських днів з дня отримання від виконавця належним чином оформленого рахунку та підписання акту наданих послуг.

За неналежне виконання грошових зобов`язань за договорами позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою від 01.09.2021р. позовну заяву (вх. №2692/21 від 27.08.2021р.) Приватного акціонерного товариства "КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

07.09.2021р. представник позивача надіслав до суду заяву (вх. №23542/21), до якої додав нову редакцію позовної заяви, в якій усунуто недоліки відповідно до ухвали від 01.09.2021р. Таким чином, позивач виконав вимоги ухвали та усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 13.09.2021 прийнято позовну заяву (вх.№2692/21 від 27.08.2021р.) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2600/21, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.09.2021, запропоновано відповідачу реалізувати процесуальне право на подання відзиву.

27.09.2021 відповідач надав до суду письмові клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №25476/21) та про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №25480/21).

Протокольною ухвалою від 29.09.2021 підготовче судове засідання відкладено на 01.11.2021.

01.11.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №28892/21) про долучення доказів до матеріалів справи, до якого було додано докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, а саме: копію рахунку-фактури №07-17-21 від 17.09.2021 та копію платіжного доручення №78460 від 17.09.2021. В обґрунтування клопотання представник вказав, що на дату подання позову позивач не міг надати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу. 17.09.2021 позивачем здійснено оплату вартості послуг за професійну правничу допомогу на підставі виставленого адвокатським об`єднанням рахунку.

01.11.2021 відповідач надав до суду відзив (вх. №28890/21) та клопотання про поновлення строку на подання відзиву (вх. №28889/21).

Клопотання про поновлення строку на подання відзиву було обґрунтоване впровадженням в Україні карантинних обмежень, встановленням з 18.10.2021, у тому числі на території Одеської області, червоного рівня епідеміологічної небезпеки, встановленням карантинних обмежень на території ДП МТП Чорноморськ , виявленням лабораторним методом у працівників адміністративного корпусу ДП МТП Чорноморськ COVID-19, що зумовило необхідність у самоізоляції працівників юридичних підрозділів відповідача. Посилаючись на вказані обставини, відповідач просив поновити процесуальних строк на подання відзиву.

У відзиві відповідач, не погодився з позовними вимогами й просив відмовити у їх задоволенні. Не заперечуючи виникнення договірних відносин з позивачем, відповідач послався на положення договорів стосовно того, що обов`язок з оплати наданих позивачем послуг виникає після підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг або акту наданих послуг згідно виставленого виконавцем рахунку, зареєстрованої виконавцем в ЄРПН податкової накладної. Крім того, відповідач зауважив, що у матеріалах справи відсутні його письмові завдання як замовника послуг. Звернув увагу на відсутність доказів передання позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг, а також зареєстрованих у встановленому порядку податкових накладних.

Крім того, вказав, що наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, тому не може вважатися достовірним доказом виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем.

Водночас зазначив, що не погоджується з наданим позивачем розрахунком пені, 3% річних та інфляційних втрат. Обґрунтував це тим, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, так як є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу, яка, на думку відповідача, не може бути стягнута з огляду на її безпідставність.

Протокольною ухвалою від 01.11.2021 відкладено підготовче судове засідання на 10.11.2021.

10.11.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача (вх. №30069/21) про долучення доказів до матеріалів справи, до якого позивачем було додано паперові копії електронних податкових накладних за операціями з відповідачем, а також квитанції про реєстрацію податкових накладних.

10.11.2021 на електронну пошту суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №30063/21), в якій позивач надав свої доводи та міркування щодо позиції відповідача, викладеної у відзиві. Вказав, що замовлення від відповідача завжди надходили в усній формі, у зв`язку з чим вважає, що саме відповідач порушував умови договорів щодо надання письмових завдань. Зазначив, що погодження обсягів фактично виконаних на замовлення відповідача наданих послуг та їх вартості відбувалось підписанням актів приймання наданих послуг, які підписувались відповідачем без зауважень.

Водночас позивач звернув увагу, що підписані уповноваженими представниками сторін акти приймання наданих послуг є належними первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Разом з тим зауважив, що умовами договорів порядок виставлення рахунку сторонами погоджено не було.

Вказав, що відповідачем не надано будь-яких доказів невиконання (неналежного виконання) позивачем обов`язку з реєстрації податкових накладних в ЄРПН, які існують виключно в електронному вигляді, на суми вартості послуг, вказаних у актах наданих послуг.

Протокольною ухвалою від 10.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 17.11.2021.

Протокольною ухвалою від 17.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.12.2021.

08.12.2021 відповідач надав до суду заперечення (вх. №33125/21), в яких, припустивши отримання позивачем замовлень в усній формі, зазначив, що позивач мав змогу надати відповідачу (замовнику) свої зауваження щодо форми завдань та вимагати надання їх письмово. Акцентував, що саме отриманий відповідачем рахунок є підставою для оплати наданих послуг. Відзначив, що відсутність доказів направлення рахунків на адресу відповідача свідчить про ненастання підстав для здійснення оплати за спірними договорами. Просив не приймати до уваги надані позивачем до справи зареєстровані податкові накладні з огляду на порушення строку на подання доказів.

08.12.2021, після стадії вступних промов, суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 15.12.2021.

14.12.2021 представник позивача надіслав на електронну пошту суду клопотання (вх. №33812/21) про долучення доказів до матеріалів справи, яким просив залучити у якості доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу копію акту здачі-приймання наданих послуг №09-17-21 від 14.12.2021.

15.12.2021, після стадії дослідження доказів, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 10.01.2022.

Судове засідання, яке було призначене на 10.01.2022, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному.

Ухвалою від 17.01.2022 сторін в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено про перенесення розгляду справи на 31.01.2022.

Судове засідання, яке було призначене на 31.01.2022, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному.

Ухвалою від 02.02.2022 сторін в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено про перенесення розгляду справи на 09.02.2022.

09.02.2022, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

24.05.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Договір на закупівлю послуг з технічного обслуговування електроустаткування контейнерних перевантажувачів та портальних кранів №19/30-Т, згідно з п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець (позивач) зобов`язувався самостійно зі своїх матеріалів надати послуги з технічного обслуговування портальних кранів та контейнерних перевантажувачів, а замовник зобов`язувався прийняти такі послуги та оплатити їх у порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору №19/30-Т загальна його ціна становить 3 459 63,27 грн з ПДВ.

Пунктом 2.2. Договору №19/30-Т сторони передбачили, що загальна вартість послуг за даним Договором становить 2 859 631,27 грн з ПДВ та визначається відповідно до Додатку №1 до даного Договору.

Окремо у Договорі №19/30-Т (п. 2.2.) була визначена вартість змінно-запасних частин у розмірі не більше 600 000,00 грн.

Додатковою угодою №1 від 30 грудня 2019 року дія Договору №19/30-Т була продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на 2020 рік в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної Договором №19/30-Т, а саме: 686 577,49 грн. із ПДВ.

30.08.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Договір надання послуг з технічного обслуговування №19/71-Т, згідно з п. 1.1. якого виконавець (позивач) зобов`язувався самостійно зі своїх матеріалів надати послуги з технічного обслуговування електроустаткування портальних кранів спеціалізованого комплексу з переробки руди, а замовник (відповідач) зобов`язувався прийняти такі послуги та оплатити їх у порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору №19/71-Т загальна його ціна становить 867 018,80 грн з ПДВ.

Пунктом 2.2. Договору №19/71-Т сторони передбачили, що загальна вартість послуг за даним Договором становить 667 018,80 грн з ПДВ та визначається відповідно до Додатку №1 до даного Договору.

Окремо у Договорі №19/71-Т (п. 2.2.) була визначена вартість змінно-запасних частин у розмірі не більше 200 000,00 грн.

Додатковою угодою №1 від 30 грудня 2019 року дія Договору № 19/71-Т була продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на 2020 рік в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної Договором №18/72-Т, а саме: 167 143,00 грн. із ПДВ.

Відповідно до п. 3.1. договорів замовник оплачує послуги шляхом здійснення прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок виконавця у безготівковій формі після підписання відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг або Акту наданих послуг згідно виставленого виконавцем рахунку, зареєстрованої виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та виданої в установленому законодавством порядку замовнику, протягом 60 банківських днів з дня отриманні від виконавця належним чином оформленого рахунку та підписання Акту наданих послуг.

Пунктом 6.1. договорів передбачено, що замовник зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані Послуги на умовах і в розмірі, встановлених цим Договором; приймати надані Послуги, згідно з актом/актами наданих послуг, якщо надані Послуги відповідають умовам Договору.

Згідно з п. 6.4. договорів виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані Послуги в розмірах і в строки, передбачені договорами.

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, необхідно зазначити, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Водночас, відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відносини між сторонами, які виникли в процесі виконання договорів, є правовідносинами з надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору №19/30-Т позивач надав, а відповідач прийняв послуги з технічного обслуговування електрообладнання перевантажувальних машин на загальну суму 2 311 077,17 грн, що підтверджується наступними актами приймання наданих послуг, які підписані обома сторонами (Т. 1, а.с. 42-46):

- Акт від 27.06.2019 на суму 369 134,86 грн;

- Акт від 31.07.2019 на суму 246 042,68 грн;

- Акт від 30.08.2019 на суму 147 480,07 грн;

- Акт від 30.09.2019 на суму 415 224,89 грн;

- Акт від 31.10.2019 на суму 306 153,01 грн;

- Акт від 29.11.2019 на суму 171 682,64 грн;

- Акт від 28.12.2019 на суму 187 440,65 грн;

- Акт від 31.01.2020 на суму 148 593,85 грн;

- Акт від 31.03.2020 на суму 113 573,18 грн;

- Акт від 30.04.2020 на суму 205 751,34 грн.

На виконання Договору №19/71-Т позивач надав, а відповідач прийняв послуги з технічного обслуговування електрообладнання перевантажувальних машин на загальну суму 543 875,06 грн, що підтверджується наступними актами приймання наданих послуг, які підписані обома сторонами (Т. 1, а.с. 64-67):

- Акт від 30.09.2019 на суму 176 288,02 грн;

- Акт від 31.10.2019 на суму 40 470,62 грн;

- Акт від 29.11.2019 на суму 84 183,02 грн;

- Акт від 28.12.2019 на суму 115 790,40 грн;

- Акт від 31.01.2020 на суму 36 567,00 грн;

- Акт від 29.02.2020 на суму 32 680,80 грн;

- Акт від 31.03.2020 на суму 57 895,20 грн;

В матеріалах справи наявні виставлені позивачем рахунки, а саме:

1) за Договором №19/30-Т:

- рахунок на оплату №305 від 27.06.2019 на суму 369 134,86 грн;

- рахунок на оплату №349 від 31.07.2019 на суму 246 042,68 грн;

- рахунок на оплату №402 від 30.08.2019 на суму 147 480,07 грн;

- рахунок на оплату №464 від 30.09.2019 на суму 415 224,89 грн;

- рахунок на оплату №509 від 31.10.2019 на суму 306 153,01 грн;

- рахунок на оплату №551 від 29.11.2019 на суму 171 682,64 грн;

- рахунок на оплату №610 від 28.12.2019 на суму 187 440,65 грн;

- рахунок на оплату №21 від 31.01.2020 на суму 148 593,85 грн;

- рахунок на оплату №85 від 31.03.2020 на суму 113 573,18 грн;

- рахунок на оплату №132 від 30.04.2020 на суму 205 751,34 грн;

2) за Договором №19/71-Т:

- рахунок на оплату №465 від 30.09.2019 на суму 176 288,02 грн;

- рахунок на оплату №510 від 31.10.2019 на суму 40 470,62 грн;

- рахунок на оплату №553 від 29.11.2019 на суму 84 183,02 грн;

- рахунок на оплату №609 від 28.12.2019 на суму 115 790,40 грн;

- рахунок на оплату №20 від 31.01.2020 на суму 36 567,00 грн;

- рахунок на оплату №52 від 29.02.2020 на суму 32 680,80 грн;

- рахунок на оплату №86 від 31.03.2020 на суму 57 895,20 грн.

Судом встановлено, що відповідач здійснив лише часткову оплату послуг на загальну суму 1 358 035,51, а саме:

1) за Договором №19/30-Т:

- 01.08.2019 - 369 134,86 грн;

- 23.09.2019 - 147 480,07 грн;

- 23.09.2019 - 246 042,68 грн;

- 20.08.2020 - 415 224,89 грн;

- 20.08.2020 - 80 153,01 грн;

2) за Договором №19/71-Т:

- 20.08.2020 - 100 000,00 грн.

Вищевказані оплати підтверджуються банківською довідкою від 18.08.2021 №24 БТ щодо зарахування грошових коштів на банківський рахунок Позивача від контрагента ДП МТП Чорноморськ за період дії Договору №19/30-Т та Договору №19/71-Т (Т.1, а.с. 72).

Доказів сплати відповідачем решти наданих позивачем послуг за Договором №19/30-Т на суму 1 053 041,66 грн та Договором №19/71-Т на суму 443 875,06 грн матеріали справи не містять.

Позивачем була направлена на адресу Відповідача претензія № 02/2021 від 26 лютого 2021 року (Т. 1, а.с. 73-76) із вимогою про погашення основної суми боргу у розмірі 1 496 916,72 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 222 ГК України претензія розглядається у місячний строк з дня її одержання. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов`язаний задовольнити

Однак, як свідчать матеріали справи, претензія № 115/2021 від 26 лютого 2021 року із вимогою про погашення боргу у розмірі 1 496 916,72 грн залишилась без задоволення з боку відповідача.

Таким чином, з огляду на те, що позивач виконав свої зобов`язання за договорами, надавши відповідачу послуги з технічного обслуговування електрообладнання перевантажувальних машин, а відповідач прийняв вказані послуги за актами приймання без зауважень, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 053 041,66 грн основного боргу за Договором №19/30-Т від 24.05.2019 р. та 443 875,06 грн основного боргу за Договором №19/71-Т від 30.08.2019 р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню, 3% річних та штрафні санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, позивачем цілком обґрунтовано заявлено вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. У зв`язку з вищезазначеним суд, перевіривши запропоновані позивачем розрахунки, задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 114 104,41 грн інфляційних втрат та 42 944,82 грн 3% річних за Договором №19/30-Т від 24.05.2019, а також 48 847,79 грн інфляційних втрат та 19 172,09 грн 3% річних за Договором №19/71-Т від 30.08.2019.

Водночас пеня, за визначенням частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, є видом неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. В силу частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Отже, в силу наведених положень законодавства розмір відповідальності у вигляді пені встановлюються у договорі за згодою сторін.

Пунктом 7.1. обох договорів сторони передбачили, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з Договору, винна Сторона несе відповідальність перед іншою Стороною на умовах, викладених у Договорі.

Водночас договорами №19/30-Т від 24.05.2019 та №19/71-Т від 30.08.2019 сторони не передбачили забезпечення виконання грошових зобов`язань замовника послуг (відповідача) у вигляді пені, тож суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Разом з тим, суд вважає доцільним звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у Постанові від 26.10.2021 по справі № 910/16114/20. Так, частиною другою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Тобто вказана норма передбачає відповідальність за порушення негрошового зобов`язання, у зв`язку з чим не може бути застосована до спірних правовідносин.

Вказана правова позиція також висвітлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.11.2021 по справі №908/3515/19.

Отже, враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, а також з огляду на те, що у договорах сторони не узгодили стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП МТП Чорноморськ пені.

Щодо інших доводів відповідача суд зазначає таке.

У відзиві та в запереченнях відповідач вказував, що позивач не надав до суду письмових завдань та рахунків, а також доказів їх отримання Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ .

Згідно з п. п. 4.1., 4.3 Договору №19/30-Т замовник на початку кожного місяця надає виконавцю письмове завдання з переліком Устаткування, за яким надаються Послуги протягом цього місяця. Виконавець зобов`язується надати Послуги у відповідності до завдання та в строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів на кожному Устаткуванні. Завдання на надання Послуг складається замовником письмово у двох екземплярах, один з яких надсилається (поштою або засобами факсимільного зв`язку, або надається власноруч) виконавцю, а інший екземпляр завдання залишається у замовника. Виконавець, отримавши завдання, протягом дня погоджує його, і якщо виконавець не направить замовнику свої зауваження протягом того ж дня, завдання вважається прийнятим виконавцем до виконання.

Водночас пунктом 4.6. Договору №19/30-Т сторони узгодили, що здавання Послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом наданих послуг з зазначенням обсягу Послуг та переліку використаних змінно-запасних частин. Акт наданих послуг готується Виконавцем за результатами наданих протягом місяця Послуг та підписується повноважним представником Замовника протягом 7 (семи) робочих днів з дня отримання Акту наданих послуг

За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд констатує той факт, що акт приймання наданих послуг є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт надання послуг.

Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.

Таким чином, підписання відповідачем актів приймання наданих послуг без зауважень, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і які згідно названого Закону (ст. 1, ч.ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Варто також зазначити, що згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 по справі № 910/13527/17 та від 23.01.2018 по справі №910/9472/17 рахунок є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за надані послуги.

Водночас згідно з п. 6.2. договорів замовник має право відмовитись від прийняття результатів надання Послуг, якщо надані Послуги не відповідають умовам Договору, у порядку, передбаченому Договором.

Таким чином, якщо відповідач вбачав порушення умов договорів виконавцем послуг (позивачем), він мав можливість відмовитись від прийняття послуг та не підписувати відповідні акти приймання. Однак, вказані акти підписані відповідачем без зауважень. Пунктом 3 підписаних сторонами актів передбачено, що замовник і виконавець затверджують, що послуги виконані у відповідності з умовами договорів і повністю їм відповідають.

Крім того, відповідач звертав увагу, що позивач не видав у встановленому договорами порядку податкові накладні.

Так, відповідно до п. 3.2. обох договорів виконавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця) - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; (для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця) - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Пунктом 6.3. договорів також передбачено обов`язок виконавця, зокрема, зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України та видати її Замовнику в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України платник податку-продавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, позивач при виконанні договорів беззаперечно мав обов`язок з реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Поряд з цим, суд не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що обов`язок оплати наданих позивачем послуг виникає з моменту видачі податкових накладних. Суд в черговий раз констатує, що відповідач, підписавши відповідні акти приймання послуг, прийняв їх без зауважень та мав сплатити їх вартість як то передбачено п. 3.1. договорів -протягом 60 банківських днів з дня отримання від виконавця належним чином оформленого рахунку та підписання акту наданих послуг.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

З огляду на предмет договору про надання правової допомоги, об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв`язку із вирішенням спору в суді.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У позовній заяві позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, серед яких зазначалось про очікування понесення 81 000,00 грн на правничу допомогу.

27.07.2021 між позивачем та Адвокатським об`єднанням Андрій Кравець та Партнери було укладено Договір про надання правової допомоги, згідно з п. 1.1. Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову допомогу Клієнту за окремими письмовими дорученнями Клієнта.

Відповідно до п. 5.1. Договору про надання правової допомоги за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплачувати Адвокатському об`єднанню гонорар, розмір якого та порядок оплати встановлюється за письмовою домовленістю Сторін Договору. Сторони визначають розмір гонорару Адвокатського об`єднання по кожному дорученню Клієнта та вказують його у додатках до цього Договору

27.07.2021 позивач та Адвокатське об`єднання Андрій Кравець та Партнери підписали Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги, згідно з п. 1 якого на виконання умов Договору, укладеного між Сторонами 27.07.2021 р., Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає зобов`язання надавати на користь Клієнта послуги, пов`язані з представництвом його інтересів у справі за позовом Клієнта, ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА , до Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про стягнення заборгованості за договорами № 19/30-Т від 24 травня 2019 року, № 19/71-Т від 30 серпня 2019 року.

Пунктом 2 Додатку №1 було погоджено, що гонорар Адвокатського об`єднання в зв`язку з виконанням цього доручення, у тому числі наданням консультацій, підготовкою позовної заяви та представництвом інтересів Клієнта у суді становить фіксовану суму в гривні, еквівалент) 6000,00 (шість тисяч) доларів США за офіційним курсом, встановленим Національним Банком України на день платежу, незалежно від тривалості розгляду справи у суді всіх Інстанцій та кількості судових засідань, та сплачується у гривні.

Згідно з п. 3 Додатку №1 гонорар Адвокатського об`єднання складається з наступного очікуваного обсягу робіт та його вартості:

- аналіз матеріалів, наданих Клієнтом. Підготовка правової позиції у справі, надання усних консультацій щодо порушених прав Клієнта, збір необхідних доказів, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, додаткових пояснень (за необхідності), оформлення пакетів документів (додатків до позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень); участь у судових засіданнях господарського суду першої інстанції (Господарський суд Одеської області) незалежно від їх кількості; підготовка проекту заяви на одержання виконавчого документа (Сума в гривні еквівалентна 3 000,00 доларів США за офіційним курсом, встановленим Національним Банком України на день платежу);

- підготовка апеляційної скарги (або відзиву на апеляційну скаргу, в залежності від ситуації) та участь у судових засіданнях господарського суду апеляційної інстанції незалежно від їх кількості (сума в гривні еквівалентна 2 000,00 доларів США, у разі перегляду рішення суду першої інстанцій в апеляційному суді, за офіційним, курсом, встановленим Національним Банком України на день Платежу);

- підготовка касаційної скарги (або відзиву на касаційну скаргу, в залежності від ситуації) та участь у судових засіданнях касаційного суду (сума в гривні еквівалентна 1 000,00 доларів США, у разі перегляду рішення суду апеляційної інстанцій в касаційному суді, за офіційним курсом, встановленим Національним Банком України на день платежу).

Відповідно до п. 5 Додатку №1 Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за розгляд справи у суді першої інстанції не пізніше спливу трьох банківських днів з дати отримання Клієнтом повідомлення від Адвокатського об`єднання про винесення господарським судом першої інстанції ухвали про відкриття провадження по справі за позовною заявою ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА до Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (ідентифікаційний код юридичної особи 01125672) про стягнення заборгованості.

Згідно з платіжним дорученням №78460 від 17.09.2021 (Т.2, а.с. 76) позивач сплатив на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання 80 001,60 грн.

14.12.2021 позивач та Адвокатське об`єднання підписали Акт здачі-прийому наданих послуг №09-17-21, в якому зазначається, що Адвокатське об`єднання надало на користь замовника послуги, пов`язані з представництвом його інтересів у справі №916/2600/21 за позовом Приватного акціонерного товариства КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА до Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про стягнення заборгованості за договорами №19/30-Т від 24.05.2019 та №19/71-Т від 30.08.2019:

1) аналіз матеріалів, наданих клієнтом;

2) підготовка правової позиції у справі, надання усних консультацій щодо порушених прав клієнта, збір необхідних доказів;

3) складання позовної заяви, здійснення розрахунку суми штрафних санкцій, оформлення пакетів документів для їх надіслання відповідачу та до суду;

4) аналіз відзиву відповідача на позов, складання відповіді на відзив, оформлення пакетів документів для їх надіслання відповідачу та до суду;

5) складання клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (податкових накладних та доказів їх реєстрації в ЄРПН), оформлення пакетів документів для їх надіслання відповідачу та до суду;

6) участь у судових засіданнях господарського суду першої інстанції, призначених на 29.09.2021, 01.11.2021, 10.11.2021, 17.11.2021, 08.12.2021.

У вказаному акті сторони зазначили, що Адвокатським об`єднанням надано послуг на загальну суму 80 001,60 грн.

Відповідач заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу.

У відзиві відповідач вказував, що не погоджується з розрахунком суми витрат на правову допомогу у розмірі 81 000,00 грн й обґрунтував це тим, що позивачем не підтверджено понесення вказаних витрат та здійснення хоча б авансових платежів. Відповідач вказав, що позивач зазначив лише про можливе надання доказів оплати адвокатських послуг під час розгляду справи, що є неприпустимим з огляду на вимоги господарського процесуального законодавства, оскільки такі докази мають надаватись під час підготовчого провадження, а не на стадії розгляду справи по суті.

Проте, суд не погоджується з вищевказаними доводами відповідача, так як частиною 8 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У запереченнях відповідач також вказав, що не згоден з сумою витрат на правову допомогу та вважає її необґрунтованою, оскільки оплату здійснено згідно Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 27.07.2021, відповідно до наведеної у додатку таблиці, до заявленої суми включено послуги, що дублюють одна одну, так як вказаним додатком передбачено і надання матеріалів клієнтом, і збір доказів адвокатом, і оформлення пакетів документів, що по суті є однією і тією самою послугою.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність факту надання правничої допомоги позивачу та факту оплати послуг останнім.

Надані відповідачем заперечення жодним чином не спростовують факту надання позивачу правової допомоги, та понесення відповідних судових витрат, які в даному конкретному випадку суд розцінює як необхідні та виправдані.

Водночас за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача 76 495,76 грн витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача 25 829,79 грн витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» ).

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА" (65049, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога, будинок 16, корпус 8, офіс 9; код ЄДРПОУ 20013200) до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ, вулиця Праці, будинок 6; код ЄДРПОУ 01125672) про стягнення 1 800 905,28 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ, вулиця Праці, будинок 6; код ЄДРПОУ 01125672) на користь Приватного акціонерного товариства "КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА" (65049, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Фонтанська дорога, будинок 16, корпус 8, офіс 9; код ЄДРПОУ 20013200):

- за Договором №19/30-Т від 24.05.2019 р.: 1 053 041,66 грн основного боргу, 114 104,41 грн інфляційних втрат, 42 944,82 грн 3% річних;

- за Договором №19/71-Т від 30.08.2019 р.: 443 875,06 грн основного боргу, 48 847,79 грн інфляційних втрат, 19 172,09 грн 3% річних;

- 25 829,79 грн витрат зі сплати судового збору;

- 76 495,76 грн витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 09 лютого 2022 р. Повний текст рішення складено та підписано 18 лютого 2022 р.

Суддя Р.В. Волков