Постанова

від 18.09.2022 по справі 916/2600/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/2600/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Колоколова С.І., Ярош А.І.

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.

Представники сторін:

Від Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" Марченко Д.В.;

від Приватного акціонерного товариства "КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА" Лясковський В.В.;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2022

по справі №916/2600/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА"

до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

про стягнення 1 800 905,28 грн.,

(суддя місцевого господарського суду: Волков Р.В., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп. Шевченка, 29),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Приватне акціонерне товариство "КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА" (далі ПАТ "КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ") про стягнення 1 800 905,28 грн, з яких:

- за Договором №19/30-Т від 24.05.2019 року - 1 266 114,26 грн., а саме: 1 053 041,66 грн. основного боргу, 114 104,41 грн. інфляційних втрат, 42 944,82 грн. 3% річних, 56 023,37 грн. пені;

- за Договором №19/71-Т від 30.08.2019 року 534 791,02 грн., а саме: 443 875,06 грн. основного боргу, 48 847,79 грн. інфляційних втрат, 19 172,09 грн. 3% річних, 22 896,08 грн. пені.

В обґрунтування вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору на закупівлю послуг з технічного обслуговування електроустаткування контейнерних перевантажувачів та портальних кранів №19/30-Т від 24.05.2019 та Договору надання послуг з технічного обслуговування №19/71-Т від 30.08.2019.

Також в позовній заяві ПАТ "КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА" вказало, що на виконання Договору №19/30-Т від 24.05.2019 надало відповідачу послуги з технічного обслуговування електрообладнання портальних кранів та контейнерних перевантажувачів на загальну суму 2 311 077,17 грн, які відповідач оплатив лише частково на суму 1 258 035,51 грн.; на виконання Договору №19/71-Т від 30.08.2019 надало відповідачу послуги з технічного обслуговування електрообладнання портальних кранів на загальну суму 543 875,06 грн, за які відповідач здійснив лише часткову оплату на суму 100 000,00 грн.

За неналежне виконання грошових зобов`язань за договорами позивач нарахував відповідачу на суму боргу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.02.2022 по справі №916/2600/21 позов ПАТ "КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА" до ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ, вулиця Праці, будинок 6; код ЄДРПОУ 01125672) про стягнення 1 800 905,28 грн., задоволено частково, стягнуто з ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на користь ПАТ "КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА": за Договором №19/30-Т від 24.05.2019 - 1 053 041,66 грн основного боргу, 114 104,41 грн. інфляційних втрат, 42 944,82 грн. 3% річних; за Договором №19/71-Т від 30.08.2019 - 443 875,06 грн. основного боргу, 48 847,79 грн. інфляційних втрат, 19 172,09 грн. 3% річних; 25 829,79 грн. витрат зі сплати судового збору; 76 495,76 грн. витрат на правову допомогу; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на те, що позивач виконав свої зобов`язання за договорами, надавши відповідачу послуги з технічного обслуговування електрообладнання перевантажувальних машин, а відповідач прийняв вказані послуги за актами приймання без зауважень, наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1 053 041,66 грн. основного боргу за Договором №19/30-Т від 24.05.2019 та 443 875,06 грн. основного боргу за Договором №19/71-Т від 30.08.2019.

Суд першої інстанції вказав, що позивачем цілком обґрунтовано заявлено вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 114 104,41 грн. інфляційних втрат та 42 944,82 грн. 3% річних за Договором №19/30-Т від 24.05.2019, а також 48 847,79 грн. інфляційних втрат та 19 172,09 грн. 3% річних за Договором №19/71-Т від 30.08.2019.

Разом з тим, з огляду на те, що у договорах сторони не узгодили стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП «МТП «Чорноморськ» пені.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2022 скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА».

Апелянт не погоджується з рішенням місцевого господарського суду, вважає його незаконним та необгрунтованим, ухваленим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, та прийнятим при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.

На думку заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції не з`ясував обставини дійсного замовлення послуг, їх виду, об`єму та обсягу, визначених актами наданих послуг. Факт замовлення послуг може бути підтверджено лише на підставі письмових завдань та не може бути встановлено на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Крім того, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» вказує, що суд не з`ясував обставини наявності повноважень у особи, яка підписала акти надання послуг від замовника. Апелянт зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що акти приймання надани послуг підписані уповноваженими представниками сторін.

Апелянт також не погоджується з відхиленням судом першої інстанції тверджень відповідача стосовно того, що обов`язок оплати наданих позивачем послуг виникає з моменту видачі податкових накладних, оскільки позивачем не виконано умови договорів щодо передавання таких документів відповідачу, що впливає на підставу здійснення оплати.

Крім того, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» не погоджується зі стягненням 3% річних та інфляційних втрат від суми основного боргу за Договорами, оскільки сума основної заборгованості, що стягується позивачем задоволенню не підлягає.

Також окремо апелянт заперечує проти стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу та вважає її необгрунтованою, оскільки оплату здійснено згідно Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги від 27.07.2021, відповідно до наведеної у додатку таблиці, до заявленої суми включені послуги, що дублюють одна одну, так як вказаним додатком пердбачено і надання матеріалів клієнтом, і збір доказів адвокатом, і оформлення пакетів документів, що по суті є однією і тією самою послугою. Також включення до заявленої суми готування проекту заяви на одержання виконавчого документа є передчасним, оскільки на момент формування суми витрат на професійну правничу допомогу невідомо про результат розгляду справи та необхідність підготовки такої заяви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2022 по справі №916/2600/21; відстрочено Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі №916/2600/21; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2600/21.

13.05.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2600/21.

15.05.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА" надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2022 по справі №916/2600/21.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що наявність чи відсутність письмових замовлень жодною мірою не впливає на обсяг, якість та кількість наданих послуг. Сам факт надання послуг і їх прийняття замовником без зауважень повністю підтверджений матеріалами справи.

Крім того, у відзиві позивач вказав, що під час розгляду справи в суді першої інстанції апелянт жодного разу не зазначав, що особи, які підписували акти прийому-передачі наданих послуг з боку ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» не мали повноважень, у зв`язку з чим судом першої інстанції не здійснювалась оцінка відсутності чи наявності повноважень осіб, які підписували відповідні акти.

Щодо витрат на правничу допомогу, то позивач зазначає, що в даному випадку заперечення апелянта проти розміру витрат на професійну правничу допомогу зводяться лише до його суб`єктивної незгоди зі стратегією захисту інтересів адвокатом його клієнта, що в розумінні ст.126 Господарського процесуального кодексу України та усталеної судової практики не є підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2022 по справі №916/2600/21 на: 26.07.2022 року о 12-30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2022 по справі №916/2600/21 на: 26.07.2022 року о 12-30 год.

Разом з тим, у зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Колоколова С.І. у відпустці з 25.07.2022 по 29.07.2022,, судове засідання, призначене на 26.07.2022 о 12-30 год., не відбулось, про що складено довідку секретарем судового засідання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 призначено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2022 по справі №916/2600/21 на: 19.09.2022 року об 11-30 год., розгляд справи №916/2600/21 призначено на 19.09.2022 року об 11-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

В судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`представники сторін, які підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

24.05.2019 між сторонами по справі було укладено Договір на закупівлю послуг з технічного обслуговування електроустаткування контейнерних перевантажувачів та портальних кранів №19/30-Т.

Згідно з умовами п. 1.1. Договору виконавець (позивач) зобов`язався самостійно зі своїх матеріалів надати послуги з технічного обслуговування портальних кранів та контейнерних перевантажувачів, а замовник зобов`язався прийняти такі послуги та оплатити їх у порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору №19/30-Т загальна його ціна становить 3 459 63,27 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.2. Договору №19/30-Т сторони передбачили, що загальна вартість послуг за даним Договором становить 2 859 631,27 грн з ПДВ та визначається відповідно до Додатку №1 до даного Договору.

Окремо у Договорі №19/30-Т (п. 2.2.) була визначена вартість змінно-запасних частин у розмірі не більше 600 000,00 грн.

Згідно з п. п. 4.1., 4.3 Договору №19/30-Т замовник на початку кожного місяця надає виконавцю письмове завдання з переліком Устаткування, за яким надаються Послуги протягом цього місяця. Виконавець зобов`язується надати Послуги у відповідності до завдання та в строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів на кожному Устаткуванні. Завдання на надання Послуг складається замовником письмово у двох екземплярах, один з яких надсилається (поштою або засобами факсимільного зв`язку, або надається власноруч) виконавцю, а інший екземпляр завдання залишається у замовника. Виконавець, отримавши завдання, протягом дня погоджує його, і якщо виконавець не направить замовнику свої зауваження протягом того ж дня, завдання вважається прийнятим виконавцем до виконання.

Водночас пунктом 4.6. Договору №19/30-Т сторони узгодили, що здавання Послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом наданих послуг з зазначенням обсягу Послуг та переліку використаних змінно-запасних частин. Акт наданих послуг готується Виконавцем за результатами наданих протягом місяця Послуг та підписується повноважним представником Замовника протягом 7 (семи) робочих днів з дня отримання Акту наданих послуг

Додатковою угодою №1 від 30 грудня 2019 року дія Договору №19/30-Т була продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на 2020 рік в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної Договором №19/30-Т, а саме: 686 577,49 грн. із ПДВ.

30.08.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Договір надання послуг з технічного обслуговування №19/71-Т, згідно з п. 1.1. якого виконавець (позивач) зобов`язався самостійно зі своїх матеріалів надати послуги з технічного обслуговування електроустаткування портальних кранів спеціалізованого комплексу з переробки руди, а замовник (відповідач) зобов`язався прийняти такі послуги та оплатити їх у порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору №19/71-Т загальна його ціна становить 867 018,80 грн з ПДВ.

Пунктом 2.2. Договору №19/71-Т сторони передбачили, що загальна вартість послуг за даним Договором становить 667 018,80 грн з ПДВ та визначається відповідно до Додатку №1 до даного Договору.

Окремо у Договорі №19/71-Т (п. 2.2.) була визначена вартість змінно-запасних частин у розмірі не більше 200 000,00 грн.

Додатковою угодою №1 від 30 грудня 2019 року дія Договору № 19/71-Т була продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на 2020 рік в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної Договором №18/72-Т, а саме: 167 143,00 грн. із ПДВ.

Відповідно до п. 3.1. Договорів замовник оплачує послуги шляхом здійснення прямого банківського переказу грошових коштів на рахунок виконавця у безготівковій формі після підписання відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг або Акту наданих послуг згідно виставленого виконавцем рахунку, зареєстрованої виконавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та виданої в установленому законодавством порядку замовнику, протягом 60 банківських днів з дня отриманні від виконавця належним чином оформленого рахунку та підписання Акту наданих послуг.

Пунктом 6.1. Договорів передбачено, що замовник зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані Послуги на умовах і в розмірі, встановлених цим Договором; приймати надані Послуги, згідно з актом/актами наданих послуг, якщо надані Послуги відповідають умовам Договору.

Згідно з п. 6.4. Договорів виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані Послуги в розмірах і в строки, передбачені договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання Договору №19/30-Т позивач надав, а відповідач прийняв послуги з технічного обслуговування електрообладнання перевантажувальних машин на загальну суму 2 311 077,17 грн, що підтверджується наступними актами приймання наданих послуг, які підписані обома сторонами (Т. 1, а.с. 42-46):

- Акт від 27.06.2019 на суму 369 134,86 грн.;

- Акт від 31.07.2019 на суму 246 042,68 грн.;

- Акт від 30.08.2019 на суму 147 480,07 грн.;

- Акт від 30.09.2019 на суму 415 224,89 грн.;

- Акт від 31.10.2019 на суму 306 153,01 грн.;

- Акт від 29.11.2019 на суму 171 682,64 грн.;

- Акт від 28.12.2019 на суму 187 440,65 грн.;

- Акт від 31.01.2020 на суму 148 593,85 грн.;

- Акт від 31.03.2020 на суму 113 573,18 грн.;

- Акт від 30.04.2020 на суму 205 751,34 грн..

На виконання Договору №19/71-Т позивач надав, а відповідач прийняв послуги з технічного обслуговування електрообладнання перевантажувальних машин на загальну суму 543 875,06 грн., що підтверджується наступними актами приймання наданих послуг, які підписані обома сторонами (Т. 1, а.с. 64-67):

- Акт від 30.09.2019 на суму 176 288,02 грн.;

- Акт від 31.10.2019 на суму 40 470,62 грн.;

- Акт від 29.11.2019 на суму 84 183,02 грн.;

- Акт від 28.12.2019 на суму 115 790,40 грн.;

- Акт від 31.01.2020 на суму 36 567,00 грн.;

- Акт від 29.02.2020 на суму 32 680,80 грн.;

- Акт від 31.03.2020 на суму 57 895,20 грн.;

В матеріалах справи наявні виставлені позивачем рахунки, а саме:

1) за Договором №19/30-Т:

- рахунок на оплату №305 від 27.06.2019 на суму 369 134,86 грн.;

- рахунок на оплату №349 від 31.07.2019 на суму 246 042,68 грн.;

- рахунок на оплату №402 від 30.08.2019 на суму 147 480,07 грн.;

- рахунок на оплату №464 від 30.09.2019 на суму 415 224,89 грн.;

- рахунок на оплату №509 від 31.10.2019 на суму 306 153,01 грн.;

- рахунок на оплату №551 від 29.11.2019 на суму 171 682,64 грн.;

- рахунок на оплату №610 від 28.12.2019 на суму 187 440,65 грн.;

- рахунок на оплату №21 від 31.01.2020 на суму 148 593,85 грн.;

- рахунок на оплату №85 від 31.03.2020 на суму 113 573,18 грн.;

- рахунок на оплату №132 від 30.04.2020 на суму 205 751,34 грн.;

2) за Договором №19/71-Т:

- рахунок на оплату №465 від 30.09.2019 на суму 176 288,02 грн.;

- рахунок на оплату №510 від 31.10.2019 на суму 40 470,62 грн.;

- рахунок на оплату №553 від 29.11.2019 на суму 84 183,02 грн.;

- рахунок на оплату №609 від 28.12.2019 на суму 115 790,40 грн.;

- рахунок на оплату №20 від 31.01.2020 на суму 36 567,00 грн.;

- рахунок на оплату №52 від 29.02.2020 на суму 32 680,80 грн.;

- рахунок на оплату №86 від 31.03.2020 на суму 57 895,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив лише часткову оплату послуг на загальну суму 1 358 035,51, а саме:

1) за Договором №19/30-Т:

- 01.08.2019 - 369 134,86 грн.;

- 23.09.2019 - 147 480,07 грн.;

- 23.09.2019 - 246 042,68 грн.;

- 20.08.2020 - 415 224,89 грн.;

- 20.08.2020 - 80 153,01 грн.;

2) за Договором №19/71-Т:

- 20.08.2020 - 100 000,00 грн.

Вищевказані оплати підтверджуються банківською довідкою від 18.08.2021 №24 БТ щодо зарахування грошових коштів на банківський рахунок Позивача від контрагента ДП «МТП «Чорноморськ» за період дії Договору №19/30-Т та Договору №19/71-Т (Т.1, а.с. 72).

Доказів сплати відповідачем решти наданих позивачем послуг за Договором №19/30-Т на суму 1 053 041,66 грн. та Договором №19/71-Т на суму 443 875,06 грн матеріали справи не містять.

Позивачем була направлена на адресу Відповідача претензія № 02/2021 від 26 лютого 2021 року (Т. 1, а.с. 73-76) із вимогою про погашення основної суми боргу у розмірі 1 496 916,72 грн.

Як свідчать матеріали справи претензія № 115/2021 від 26 лютого 2021 року із вимогою про погашення боргу у розмірі 1 496 916,72 грн залишилась без задоволення з боку відповідача.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку позивачем виконано свої зобов`язання за договорами належним чином, надано відповідачу послуги з технічного обслуговування електрообладнання перевантажувальних машин.

В свою чергу відповідач прийняв вказані послуги за актами приймання без зауважень, однак в повному обсязі не сплатив кошти, передбачені умовами договорів, у зв`язку з чим обгрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 053 041,66 грн. основного боргу за Договором №19/30-Т від 24.05.2019 та 443 875,06 грн. основного боргу за Договором №19/71-Т від 30.08.2019.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта в частині того, що позивач не надав до суду письмових завдань та рахунків, а також доказів їх отримання Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» з огляду на наступне.

Як зазначалося раніше, згідно з п. п. 4.1., 4.3 Договору №19/30-Т замовник на початку кожного місяця надає виконавцю письмове завдання з переліком Устаткування, за яким надаються Послуги протягом цього місяця. Виконавець зобов`язується надати Послуги у відповідності до завдання та в строк не пізніше 5 (п`яти) робочих днів на кожному Устаткуванні. Завдання на надання Послуг складається замовником письмово у двох екземплярах, один з яких надсилається (поштою або засобами факсимільного зв`язку, або надається власноруч) виконавцю, а інший екземпляр завдання залишається у замовника. Виконавець, отримавши завдання, протягом дня погоджує його, і якщо виконавець не направить замовнику свої зауваження протягом того ж дня, завдання вважається прийнятим виконавцем до виконання.

Водночас пунктом 4.6. Договору №19/30-Т сторони узгодили, що здавання Послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом наданих послуг з зазначенням обсягу Послуг та переліку використаних змінно-запасних частин. Акт наданих послуг готується Виконавцем за результатами наданих протягом місяця Послуг та підписується повноважним представником Замовника протягом 7 (семи) робочих днів з дня отримання Акту наданих послуг

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку акт приймання наданих послуг є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт надання послуг.

Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на вищевикладене, саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.

За таких обставин, підписання відповідачем актів приймання наданих послуг без зауважень, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які згідно названого Закону (ст. 1, ч.ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з п. 6.2. укладених між сторонами договорів замовник має право відмовитись від прийняття результатів надання Послуг, якщо надані Послуги не відповідають умовам Договору, у порядку, передбаченому Договором.

З огляду на вищевикладене, у випадку, якщо відповідач вбачав порушення умов договорів виконавцем послуг (позивачем), він мав можливість відмовитись від прийняття послуг та не підписувати відповідні акти приймання. Однак, вказані акти підписані відповідачем без зауважень. Пунктом 3 підписаних сторонами актів передбачено, що замовник і виконавець затверджують, що послуги виконані у відповідності з умовами договорів і повністю їм відповідають.

Також судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта в частині не надання позивачем у встановленому договорами порядку податкових накладних.

Так, відповідно до п. 3.2. обох договорів виконавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця) - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; (для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця) - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Пунктом 6.3. договорів також передбачено обов`язок виконавця, зокрема, зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України та видати її Замовнику в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України платник податку-продавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, позивач при виконанні договорів беззаперечно мав обов`язок з реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак помилковим є твердження відповідача стосовно, що обов`язок оплати наданих позивачем послуг виникає з моменту видачі податкових накладних. Вдповідач, підписавши відповідні акти приймання послуг, прийняв їх без зауважень та мав сплатити їх вартість, як то передбачено п. 3.1. договорів протягом 60 банківських днів з дня отримання від виконавця належним чином оформленого рахунку та підписання акту наданих послуг.

Також судовою колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на відсутність повноважень на підписання відповідних Актів приймання-передачі наданих послуг, оскільки зазначене жодним чином не підтверджено будь-якими доказами, при цьому під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не заперечував та не вказував на відсутність повноважень осіб, які підписали акт з боку ДП «МТП «Чорноморськ».

Крім того, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, саме на відповідача покладений обов`язок доведення відповідних обставин щодо підписання Актів приймання-послуг, чого останнім зроблено не було, належних та допустимих доказів підписання актів неповноважними особами матеріали справи не містять.

Стосовно висновків місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України особа не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині того, що позивачем цілком обґрунтовано заявлено вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, та перевіривши здйіснені розрахунки, погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 114 104,41 грн. інфляційних втрат та 42 944,82 грн. 3% річних за Договором №19/30-Т від 24.05.2019, а також 48 847,79 грн. інфляційних втрат та 19 172,09 грн. 3% річних за Договором №19/71-Т від 30.08.2019.

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені сторонами не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не переглядається.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині необгрунтованості рішення суду першої інстанції в частині витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі №34-16/17-3683-2011 висловив висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

Так, у позовній заяві позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, серед яких зазначалось про очікування понесення 81 000,00 грн на правничу допомогу.

27.07.2021 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Андрій Кравець та Партнери» було укладено Договір про надання правової допомоги, згідно з п. 1.1. якого Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову допомогу Клієнту за окремими письмовими дорученнями Клієнта.

Відповідно до п. 5.1. Договору про надання правової допомоги за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплачувати Адвокатському об`єднанню гонорар, розмір якого та порядок оплати встановлюється за письмовою домовленістю Сторін Договору. Сторони визначають розмір гонорару Адвокатського об`єднання по кожному дорученню Клієнта та вказують його у додатках до цього Договору

27.07.2021 позивач та Адвокатське об`єднання «Андрій Кравець та Партнери» підписали Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги, згідно з п. 1 якого на виконання умов Договору, укладеного між Сторонами 27.07.2021 р., Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає зобов`язання надавати на користь Клієнта послуги, пов`язані з представництвом його інтересів у справі за позовом Клієнта, ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА», до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення заборгованості за договорами № 19/30-Т від 24 травня 2019 року, № 19/71-Т від 30 серпня 2019 року.

Пунктом 2 Додатку №1 було погоджено, що гонорар Адвокатського об`єднання в зв`язку з виконанням цього доручення, у тому числі наданням консультацій, підготовкою позовної заяви та представництвом інтересів Клієнта у суді становить фіксовану суму в гривні, еквівалент) 6000,00 (шість тисяч) доларів США за офіційним курсом, встановленим Національним Банком України на день платежу, незалежно від тривалості розгляду справи у суді всіх інстанцій та кількості судових засідань, та сплачується у гривні.

Згідно з п. 3 Додатку №1 гонорар Адвокатського об`єднання складається з наступного очікуваного обсягу робіт та його вартості:

- аналіз матеріалів, наданих Клієнтом, підготовка правової позиції у справі, надання усних консультацій щодо порушених прав Клієнта, збір необхідних доказів, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, додаткових пояснень (за необхідності), оформлення пакетів документів (додатків до позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень); участь у судових засіданнях господарського суду першої інстанції (Господарський суд Одеської області) незалежно від їх кількості; підготовка проекту заяви на одержання виконавчого документа (сума в гривні еквівалентна 3 000,00 доларів США за офіційним курсом, встановленим Національним Банком України на день платежу);

- підготовка апеляційної скарги (або відзиву на апеляційну скаргу, в залежності від ситуації) та участь у судових засіданнях господарського суду апеляційної інстанції незалежно від їх кількості (сума в гривні еквівалентна 2 000,00 доларів США, у разі перегляду рішення суду першої інстанцій в апеляційному суді, за офіційним, курсом, встановленим Національним Банком України на день платежу);

- підготовка касаційної скарги (або відзиву на касаційну скаргу, в залежності від ситуації) та участь у судових засіданнях касаційного суду (сума в гривні еквівалентна 1 000,00 доларів США, у разі перегляду рішення суду апеляційної інстанцій в касаційному суді, за офіційним курсом, встановленим Національним Банком України на день платежу).

Відповідно до п. 5 Додатку №1 Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за розгляд справи у суді першої інстанції не пізніше спливу трьох банківських днів з дати отримання Клієнтом повідомлення від Адвокатського об`єднання про винесення господарським судом першої інстанції ухвали про відкриття провадження по справі за позовною заявою ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА» до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (ідентифікаційний код юридичної особи 01125672) про стягнення заборгованості.

Згідно з платіжним дорученням №78460 від 17.09.2021 (Т.2, а.с. 76) позивач сплатив на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання 80 001,60 грн.

14.12.2021 позивач та Адвокатське об`єднання підписали Акт здачі-прийому наданих послуг №09-17-21, в якому зазначається, що Адвокатське об`єднання надало на користь замовника послуги, пов`язані з представництвом його інтересів у справі №916/2600/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «КОНЕКРЕЙНС УКРАЇНА» до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення заборгованості за договорами №19/30-Т від 24.05.2019 та №19/71-Т від 30.08.2019:

1) аналіз матеріалів, наданих клієнтом;

2) підготовка правової позиції у справі, надання усних консультацій щодо порушених прав клієнта, збір необхідних доказів;

3) складання позовної заяви, здійснення розрахунку суми штрафних санкцій, оформлення пакетів документів для їх надіслання відповідачу та до суду;

4) аналіз відзиву відповідача на позов, складання відповіді на відзив, оформлення пакетів документів для їх надіслання відповідачу та до суду;

5) складання клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (податкових накладних та доказів їх реєстрації в ЄРПН), оформлення пакетів документів для їх надіслання відповідачу та до суду;

6) участь у судових засіданнях господарського суду першої інстанції, призначених на 29.09.2021, 01.11.2021, 10.11.2021, 17.11.2021, 08.12.2021.

У вказаному акті сторони зазначили, що Адвокатським об`єднанням надано послуг на загальну суму 80 001,60 грн.

Суд апеляційної інстанцції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 76 495,76 грн. та вважає, що дії представника позивача відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання документів у справі, є обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2022 по справі №916/2600/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2022 по справі №916/2600/21 залишається без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі №916/2600/21.

З огляду на те, що Державному підприємству "Морський торговельний порт "Чорноморськ" було відстрочено сплату судового збору до прийняття постанови судом апеляційної інстанції, сума яка належить до сплати за подання апеляційної скарги становить 38744,68 грн.

Враховуючи, що відповідачем на час прийняття постанови суду апеляційної інстанції не сплачено судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, вищезазначена сума підлягає стягненню з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" до Державного Бюджету України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2022 по справі №916/2600/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.02.2022 по справі №916/2600/21 залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська область, м.Чорноморськ, вул.Праці, 6, код ЄДРПОУ: 01125672) до Державного Бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 38744,68 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.09.2022 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: С.І. Колоколов

А.І. Ярош