Постанова

від 08.02.2022 по справі 910/9110/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/9110/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Адамчук Н. В.,

відповідача - Пилипчук І. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 (судді: Козир Т. П. - головуючий, Коробенко Г. П., Кравчук Г. А.) і рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 (суддя Привалов А. І.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "НЕСТ-ХАННЕР"

до Київської міської ради

про визнання договору оренди землі поновленим,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У червні 2020 року Приватне акціонерне товариство "НЕСТ-ХАННЕР" (далі - ПрАТ "НЕСТ-ХАННЕР") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

1.2. Позовні вимоги з посилання на положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані наявністю правових підстав для поновлення договору оренди землі від 19.08.2013, укладеного між сторонами у справі, та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, з огляду на належне виконання орендарем своїх зобов`язань за договором, своєчасного направлення орендарем повідомлення про намір продовжити дію договору з проектом додаткової угоди та відсутність відповіді на таке повідомлення з боку орендодавця.

1.3. Київська міська рада, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначала про недотримання позивачем умов договору та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 159/5756/18, яке було поновлено згідно з ухвалою від 26.10.2020.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1 . Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021, позовні вимоги задоволені повністю, а саме:

- визнано поновленим договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:88:147:0001) від 19.08.2013, зареєстрований за № 242 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С. Г. (далі - приватний нотаріус Пасічник С. Г.), укладений між ПрАТ "НЕСТ-ХАННЕР" та Київської міською радою на п`ять років на тих самих умовах;

- визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:88:147:0001) від 19.08.2013, зареєстрованого за № 242 приватним нотаріусом Пасічник С. Г., укладеного між ПрАТ "НЕСТ-ХАННЕР" та Київської міською радою у редакції, викладеній у резолютивній частині судового рішення.

2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, установивши обставини щодо належного виконання орендарем умов договору, своєчасного та належного повідомлення про намір продовжити договір та відсутність заперечень з боку орендодавця щодо такого поновлення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021, Київська міська рада у касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із неврахуванням судами висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме:

- судами застосовано частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03.04.2019 у справі № 908/21/18 22.09.2020, у справі № 159/5756/18 та від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц щодо встановлення юридичних фактів, а саме стосовно того, що для поновлення договору оренди землі з підстав, визначених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність такого юридичного факту, як виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди і за умови неналежного виконання умов договору оренди орендарем сама по собі відсутність заперечень орендодавця про поновлення договору оренди ("мовчазна згода") не свідчить про поновлення договору оренди землі в силу закону;

- суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/8798/18 щодо сумлінності виконання цивільних обов`язків, в якій зазначено, що у вирішенні питання про продовження користування земельною ділянкою слід виходити з того, що користування має бути належним з точки зору положень статті 3 Цивільного кодексу України, а не будь-яким;

- суди застосували положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків Верховного Суду щодо належного способу захисту, викладених у постановах від 25.04.2019 у справі № 908/913/18 та від 09.06.2020 у справі № 912/1860/19.

Скаржник зазначає про залишення судами поза увагою неналежне виконання орендарем обов`язків за договором, а отже, і відсутності підстав для поновлення такого договору відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі".

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "НЕСТ-ХАННЕР" просить відмовити в її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника та правильність встановлення судами всіх обставин справи.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке.

4.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

4.3. Як установили господарські суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 19.08.2013 року між ПрАТ "НЕСТ-ХАННЕР" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований за № 242 приватним нотаріусом Пасічник С. Г., за умовами пункту 1.1 якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 29.11.2012 № 622/8906 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором, яка перебуває у комунальній власності згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 11.06.2013, індексний номер - 4669789, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 794651180000.

Згідно з пунктом 2.1 договору оренди об`єктом оренди є земельна ділянка, розташована на вул. Златоустівській, 11, просп. Перемоги, 6, 8, 8 (літ. "А"), 8 (літ. "Б") у Шевченківському районі м. Києва; площею - 3,0986 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального комплексу, концертного залу, готелю та підземного паркінгу; кадастровий номер - 8000000000:88:147:0001.

Пунктом 3.1 договору оренди визначено, що цей договір укладено на 5 (п`ять) років.

19.08.2013 приватним нотаріусом Пасічник С. Г. зареєстровано право оренди ПрАТ "НЕСТ-ХАННЕР" на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:88:147:0001, що підтверджується інформаційною довідкою № 212721718

Суди установили, що строк дії договору оренди розпочався 19.08.2013 та встановлено до 19.08.2018.

4.4. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ПрАТ "НЕСТ-ХАННЕР" про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки з посиланням на положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

4.5. За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Зокрема, статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Правову позицію щодо розмежування зазначених підстав поновлення договору оренди землі наведено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Відповідно до частин 1- 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: 1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення та надати відповідь з правовим обґрунтуванням, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

4.6. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, відповідно до пункту 11.7 договору після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар за умови належного виконання своїх обов`язків має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії цього договору до дня його поновлення у порядку та розмірі, встановлених цим договором.

Суди установили, що строк дії договору оренди розпочався 19.08.2013 та встановлено до 19.08.2018.

Суди попередніх інстанцій також установили, що 16.05.2018 ПрАТ "НЕСТ-ХАННЕР" направило на адресу Київської міської ради лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, до якого долучило проект додаткової угоди, що не було спростовано відповідачем.

Питання щодо поновлення договору оренди було розглянуто постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, яка на засіданні 30.10.2018 вирішила поновити ПрАТ "НЕСТ-ХАННЕР" на 5 років договір оренди земельної ділянки від 19.08.2013 № 242, площею 3,098 га на вул. Златоустівській, 11, просп. Перемоги, 6, 8, 8а, 8б у Шевченківському районі м. Києва. Доручено Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА)) підготувати додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.08.2013 № 242 на 5 років та привести умови договору у відповідність до законодавства.

Водночас, ураховуючи інформацію, яка надійшла до зазначеної постійної комісії Київської міської ради від Громадської організації "Стоп корупції" на засіданні постійної комісії 13.11.2018 вирішено скасувати рішення комісії від 30.10.2018 та прийняти нове - про відмову ПрАТ "НЕСТ-ХАННЕР" у поновленні договору оренди, а також доручено Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготувати проект рішення Київської міської ради про відмову у поновленні договору оренди.

Проте суди попередніх інстанцій установили, що у матеріалах справи відсутнє рішення Київської міської ради (КМДА), яким ПрАТ "НЕСТ-ХАННЕР" відмовлено у поновленні договору оренди.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, установив, що позивач після закінчення строку дії договору, продовжував користуватись земельною ділянкою та сплачував орендну плату, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та не заперечується сторонами спору, а відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення строку дії договору не спростовано.

При цьому суд зазначив, що протокол засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 13.11.2008 не може вважатися запереченням відповідача проти поновлення договору оренди, оскільки відмова від поновлення договору оренди оформляється виключно рішенням Київської міської ради, однак матеріали справи відповідного рішення Київської міської ради не містять.

4.7. Отже, з урахуванням викладеного Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною між Київською міською радою та ПрАТ "НЕСТ-ХАННЕР" додаткової угоди про поновлення на 5 років терміну дії договору оренди від 19.08.2013 на умовах запропонованого позивачем проекту.

4.8. При цьому колегія суддів зауважує, що подана відповідачем касаційна скарга не містить обґрунтованих заперечень чи доводів на спростування встановленого судами факту безпідставної відмови відповідача у поновленні договору оренди від 19.08.2013 на новий строк.

4.9. Разом з тим касаційна інстанція не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди від 19.08.2013 з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

У справі № 912/1860/19 (постанова Верховного Суду від 09.06.2020), на висновки в якій посилався заявник касаційної скарги, зазначено, що належним і ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18 та від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17).

Отже, позивач у межах розгляду цієї справи вже отримав ефективний захист своїх порушених прав шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди від 19.08.2013, а тому колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, зокрема у частині позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди від 19.08.2013, у зв`язку з чим судові рішення в цій частині слід скасувати.

4.10. У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

4.11. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій достатньо повно встановлено фактичні обставини справи, однак при розгляді та задоволенні позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди від 19.08.2013 допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд вбачає підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення зазначеної позовної вимоги та ухвалення нового рішення про відмову в цій частині позову.

Водночас у решті позовних вимог (про визнання укладеною між ПрАТ "НЕСТ-ХАННЕР" та Київської міською радою додаткової угоди про поновлення договору земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:88:147:0001) від 19.08.2013), суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, що виключає підстави для скасування судових рішень у відповідній частині.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині визнання поновленим договору оренди від 19.08.2013, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову в цій частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У свою чергу, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди від 19.08.2013, як наслідок, прийняв обґрунтоване і законне судове рішення в цій частині позову.

5.3. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково - скасувати рішення та постанову в частині задоволення позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди від 19.08.2013 і ухвалити нове рішення про відмову в цій частині позову. При цьому в частині задоволення решти позовних вимог оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі № 910/9110/20 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:88:147:0001) від 19.08.2013, зареєстрованого за № 242 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, укладеного між Приватним акціонерним товариством "НЕСТ-ХАННЕР" та Київською міською радою на п`ять років на тих самих умовах.

Ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі № 910/9110/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік