Постанова

від 10.02.2022 по справі 673/532/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 673/532/19

провадження № 61-4117ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, Деражнянська районна державна адміністрація ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року у складі судді Ягодіної Т. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, Деражнянської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, скасування запису про реєстрацію права власності.

Позов мотивований тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області на підставі рішення сесії Новосілецької сільської ради № 12 від 27 березня 2001 року.

На його замовлення розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

У січні 2019 року державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, у зв`язку з перетином земельної ділянки позивача із земельною ділянкою з кадастровим номером 6821587800:05:022:0059, площа якої співпадає на 68,5029 % та земельної ділянки з кадастровим номером 6821587800:05:022:0058, площа співпадає на 31,4971 %, та знаходження земельної ділянки в межах іншої земельної ділянки.

Як з`ясувалося, земельна ділянка з кадастровим номером 6821587800:05:022:0058, була передана у власність ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4763-СГ від 31 липня 2018 року.

Наведене свідчить про порушення права власності позивача на земельну ділянку, яка передана йому із дотриманням закону ще у 2001 році.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4763-СГ від 31 липня 2018 року про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 6821587800:05:022:0058 для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області та запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності № 27368971 від 02 серпня 2018 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої т апеляційної інстанцій

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року, яке залишене без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Додатковим рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 23 грудня 2020 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року вирішено питання про розподіл судових витрат

Судові рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що неможливо ідентифікувати земельну ділянку, яку рішенням сільської ради передано у власність позивача за відсутності документів щодо встановлення меж цієї ділянки та відсутності правовстановлюючого документа на неї, а отже, недоведено, що спірна земельна ділянка на час її передачі відповідачу не була вільною і належала на праві власності позивачу. Відсутні відомості про встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі рішення сесії Новосілецької сільської ради № 12 від 27 березня 2001 року. Позивач також не отримав державний акт про право власності на земельну ділянку, яка зазначена у рішенні сільської ради. Дані погосподарської книги особовий рахунок № НОМЕР_1 про передачу ОСОБА_1 на підставі рішення сесії від 27 березня 2001 року 0,40 га не є достатнім доказом набуття права власності на земельну ділянку.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не враховали, що Декретом Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок № 15-92 від 26 грудня 1992 року, зупинено дію статті 23 ЗК України, яка закріплювала перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що право власності на спірну земельну ділянку не набуто, оскільки не було встановлено меж земельної ділянки та не отримано правовстановлюючий документ (державний акт) на спірну земельну ділянку. Вважає, що набув в установленому на той час порядку право власності на земельну ділянку, тому не позбавлений права здійснити реєстрацію права власності на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Право власності на земельну ділянку підтверджується записами у погосподарській книзі, інформація в яку вноситься із земельно-кадастрових документів, що відповідає висновку Верховного Суду України у справі № 156/370/16-ц від 15 листопада 2018 року. Неотримання особою правовстановлюючого документа на спірну ділянку не свідчить про те, що вона їй не належить, оскільки особа є власником земельної ділянки на підставі рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність, яке зберігає свою чинність.

Крім того, суд апеляційної інстанції незаконно вказав, що позивач не довів достатніми допустимими доказами наявність накладки на земельну ділянку відповідача. Судом не враховано, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовляло ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність з підстав перебування земельної ділянки в користуванні третіх осіб.

Аргументи учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_5 , в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року без змін.

Відзив мотивований тим, що з огляду на зміст рішення сесії Новосілецької сільської ради № 12 від 27 березня 2001 року Про виділення земельних ділянок , відомості про вид цільового використання земельної ділянки розміром 0,40 га на площі біля ферми с. Літки, яка передана у приватну власність позивачу відсутні. Позивач не надав доказів встановлення землевпорядною організацією меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідних записів у земельно-кадастрових документах, а також доказів одержання документів, що посвідчують його право користування чи право власності на земельну ділянку. Крім того, позивачем не надано данних про те, що до використання виділеної йому зазначеним рішенням сільської ради земельної ділянки він приступив після встановлення відповідною землевпорядною організацією меж цієї земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також відсутні докази про внесення відповідних записів у земельно-кадастрові документи. ОСОБА_2 набув земельну ділянку у спосіб передбачений чинним законодавством, встановлений для набуття земельних ділянок в порядку безоплатної передачі земель державної та комунальної власності.

У травні 2021 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій областіподали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року без змін.

Відзив мотивований тим, що Головним управлінням ОСОБА_2 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, які в судовому порядку, що визнано протиправним. Наказ Головного управління Держгеокадастру Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою № 22-2476-СГ від 18 квітня 2018 року прийнятий на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2017 року, яке постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду залишено без змін.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 квітня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 156/370/16-ц, від 06 грудня 2019 року у справі № 635/1929/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 635/7079/18, від 20 березня 2019 року у справі № 14-652цс18, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 03 червня 2020 року у справі № 353/4852/17, від 20 травня 2020 року у справі № 911/1902/19 та у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року у справі № 6-31цс12, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням сесії Новосілецької сільської ради Розгляд заяв громадян сіл про надання земельних ділянок № 12 від 27 березня 2001 року ОСОБА_1 надано в приватну власність земельну ділянку розміром 0,40 га на площі біля ферми с. Літки.

У січні 2019 року на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічну документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Рішенням державного кадастрового реєстратора № РВ-6800423772019 від 28 січня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з перетином земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, із земельними ділянками з кадастровим номером 6821587800:05:022:0058 (площа співпадає на 31,4971 %) та кадастровим номером 6821587800:05:022:0059 (площа співпадає на 68,5029 %).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність № 22-4763-СГ від 31 липня 2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6821587800:05:022:0058) для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Державним реєстратором Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області Шевчук В. Ю. 02 серпня 2018 року здійснено державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6821587800:05:022:058 за ОСОБА_2 та внесено запис № 27368971 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду . При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій статті 81 ЗК України визначено способи набуття громадянами права власності на земельні ділянки.

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Статтею 6 ЗК України 1992 року передбачено право приватної власності громадян на землю, зокрема право громадян України на одержання у власність земельних ділянок для особистого підсобного господарства.

Відповідно до статті 17 ЗК України 1992 року передача у власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно зі статтею 56 ЗК України 1992 року, що була раніше надана громадянину, провадилася сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки. Зазначені земельні ділянки передавалися у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядали у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймали відповідні рішення.

Відповідно до статті 22 ЗК України у редакції, яка діяла на момент прийняття сільською радою рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно зі статтею 23 ЗК України у тій же редакції право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2022 року у справі № 673/533/19 (провадження № 61-5264св21) зазначено, що: при вирішенні спору потрібно виходити із законності набуття кожною зі сторін права власності на спірну земельну ділянку із застосуванням до спірних правовідносин саме тієї редакції закону, яка була чинною на момент їх набуття…Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вирішуючи даний спір, дійшов висновку про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивача з огляду на те, що право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право - державного акта. У справі, яка є предметом перегляду, суди встановили, що відомості про встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі рішення сесії Новосілецької сільської ради від 27 березня 2001 року № 12 відсутні. Державний акт про право власності на земельну ділянку, яка зазначена у рішенні сільської ради, позивач не отримував…Позивач не реалізував надане йому рішенням Новосілецької сільської ради від 27 березня 2001 року № 12 право на отримання у власність виділеної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,30 га, оскільки землевпорядними організаціями межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлювалися і державний акт позивачем не отримувався. З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові з огляду на те, що оскаржуваний наказ відповідача не порушує прав та інтересів позивача у справі .

У справі, що переглядається, згідно з рішенням Новосілецької сільської ради № 12 від 27 березня 2001 року, передано у приватну власність позивачу земельну ділянку площею 0,40 га на площі біля ферми с. Літки.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що передана у власність відповідачу земельна ділянка не була вільною, оскільки перебувала у його власності.

Проте ОСОБА_1 не довів достатніми та допустимими доказами наявність у нього права власності на земельну ділянку, на яку накладається земельна ділянка відповідача - відсутні відомості про встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі рішення сесії Новосілецької сільської ради № 12 від 27 березня 2001 року.

Позивач також не отримав державний акт про право власності на земельну ділянку, яка зазначена у рішенні сільської ради.

Отже, позивач не реалізував надане йому рішенням Новосілецької сільської ради № 12 від 27 березня 2001 року право на отримання у власність виділеної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,40 га, оскільки землевпорядними організаціями межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлювалися і державний акт позивачем не отримувався.

З урахуванням наведеного, суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Посилання в касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах безпідставні, оскільки з урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування судами норм матеріального права. При цьому оскаржувані судові рішення не суперечать й правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилався заявник.

Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться до неправильного їх тлумачення, незгоди з ухваленим у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2022 року у справі № 673/533/19 (провадження № 61-5264св21), не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук