Постанова

від 18.02.2022 по справі 709/785/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 709/785/20

провадження № 61-7732св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нива ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у складі судді Кваші І. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Бородійчука В. Г., Єльцова В. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива (далі - ПСП Нива ) про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що між нею та відповідачем 01 вересня 2013 рокуукладено договір оренди землі, предметом якого є належна їй земельна ділянка.

Посилалася на те, що ПСП Нива не виконує умови договору в частині виплати орендної плати, а саме не вчасно та не у повному обсязі сплачує орендну плату, що свідчить про систематичне невиконання умов договору оренди землі в повному обсязі починаючи з 2013 року та протягом всієї його дії.

З огляду на зазначене, вважала, що наявні підстави для дострокового розірвання договору за рішенням суду.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди землі від 01 вересня 2013 року та стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, на підставі яких можна визначити дійсний розмір орендної плати за оспорюваним договором оренди з тим, щоб зіставивши його із фактично отриманою позивачем орендною платою, можна було констатувати наявність неповної сплати орендарем орендної плати та, відповідно, наявність підстав для розірвання договору оренди землі, передбачених умовами договору та статтею 141 ЗК України.

Районний суд відхилив подані представником позивача розрахунки та дійшов висновку про відсутність належних доказів невиплати орендної плати в повному обсязі за 2016-2019 роки.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивованим, що висновки суду першої інстанції відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд відхилив посилання ОСОБА_1 на те, що суд не з`ясував дійсний розмір орендної плати по договору у відповідача та не спростував розрахунки її представника, адже обов`язок надання доказів лежить на сторонах справи, а суд вправі з власної ініціативи збирати докази лише в окремих випадках, передбачених процесуальним законодавством, зокрема, для захисту прав, свобод та інтересів малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена (частина друга статті 13 ЦПК України), що в цій справі не мало місця.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано суду доказів щодо вартості переданої в оренду за оспорюваним договором земельної ділянки, отже, враховуючи пункт 9 договору про те, що до 01 січня 2019 року орендна плата складала 4% від вартості оцінки земельного паю в рік, самостійно визначити розмір орендної плати та, відповідно, наявність заборгованості в орендаря перед позивачем по її виплаті за період з моменту укладення договору в 2013 році до 01 січня 2019 неможливо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували у відповідача розмір орендної плати, не спростували визначений нею розмір орендної плати, не витребували первинні бухгалтерські документи, які свідчать про реальний стан виплати орендної плати та заборгованість за договором оренди.

Вважає, що нею доведено обставини розміру орендної плати, наявності заборгованості за договором оренди та систематичність невиконання умов договору. При цьому зазначає, що враховуючи нарахування орендної плати відповідачем однією сумою, а виплату орендної плати без ідентифікації договору оренди землі, отож, орендна плата по договорах є однаковою, заборгованість зі сплати орендних платежів є пропорційною до кількості договорів та становить:

за 2016 рік - 4 809,34 грн/4 = 1 202,34 грн;

за 2017 рік - 5 121,17 грн/4 = 1 280,30 грн;

за 2018 рік - 1 278,00 грн/4 = 319,50 грн;

за 2019 рік - 2 979,00 грн/4 = 744,75 грн.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/2621/17 (провадження № 61-41932сво18) та постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 616/871/15-ц (провадження № 61-13941св18), від 15 січня 2020 року у справі № 709/591/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 709/590/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази; районний суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПСП Нива укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в оренду ПСП Нива належну їй земельну ділянку строком на 20 років (а. с. 8-9).

У пункті 9 договору передбачено, що орендна плата становить 4% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка на момент укладення договору становила 91 255,80 грн.

Пунктом 39 цього договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Додатковою угодою від 01 вересня 2013 року до зазначеного договору оренди землі пункт 9 договору в частині визначення розміру орендної плати викладено в новій редакції та встановлено, що орендна плата з 01 січня 2019 року становить 10 668,00 грн в рік.

Право оренди земельної ділянки площею 2,663 га, кадастровий номер 7125185200:02:000:0896, зареєстровано 22 вересня 2014 року у встановленому законодавством порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди від 28 вересня 2014 року № 27386024 (а. с. 12).

03 квітня 2020 року позивач підготувала запит та направила його на адресу відповідача. Відповідно до змісту запиту ОСОБА_1 просила надати завірені копії первинних документів за період з 01 вересня 2013 року до 31 грудня 2019 року щодо отриманої нею орендної плати (а. с. 13).

У своїй відповіді від 13 квітня 2020 року № 90 ПСП Нива повідомило про неможливість надання запитуваних документів через їх значний об`єм та запропонував з`явитися позивачу до бухгалтерії для складання акту звірки (а. с. 14).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 липня 2020 року у ПСП Нива витребувано належним чином завірені копії документів щодо розрахунку за оспорюваним договором оренди землі за період з 2016 року до 2019 рік (а. с. 49).

На виконання вимог ухвали ПСП Нива надало завірені копії документів щодо розрахунків з позивачем проведених за оренду землі, зокрема:

- видаткового касового ордеру від 29 січня 2020 року на суму 7 500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2 400,00 гривень (а. с. 58, 59);

- видаткового касового ордеру від 02 березня 2020 року на суму 10 961,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5 600,00 гривень (а. с. 60, 61);

- видаткового касового ордеру від 24 квітня 2020 року на суму 11 000,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5 300,00 гривень (а. с. 62, 63);

- видаткового касового ордеру від 05 червня 2020 року на суму 13 500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5 600,00 гривень (а. с. 64, 160);

- видаткового касового ордеру від 11 січня 2019 року на суму 7 600,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2 600,00 гривень (а. с. 65, 66-67);

- видаткового касового ордеру від 25 березня 2019 року на суму 5 500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 550,00 гривень (а. с. 68, 69);

- видаткового касового ордеру від 17 квітня 2019 року на суму 6 050,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 550,00 гривень (а. с. 70, 71);

- видаткового касового ордеру від 10 квітня 2019 року на суму 9 900,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2 500,00 гривень (а. с. 72, 73);

- видаткового касового ордеру від 23 квітня 2019 року на суму 4 950,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 550,00 гривень (а. с. 74, 75);

- видаткового касового ордеру від 23 травня 2019 року на суму 8 490,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 300,00 гривень (а. с. 76, 77);

- видаткового касового ордеру від 03 липня 2019 року на суму 9 700,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4 300,00 гривень (а. с. 78, 79);

- видаткового касового ордеру від 22 серпня 2019 року на суму 8 900,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5 000,00 гривень (а. с. 80, 81);

- видаткового касового ордеру від 24 вересня 2019 року на суму 8 500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4 600,00 гривень (а. с. 82, 83);

- видаткового касового ордеру від 22 листопада 2019 року на суму 8 600,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 000,00 гривень (а. с. 84, 85);

- відомості від 31 грудня 2019 року про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 000,00 гривень (а. с. 86);

- видаткового касового ордеру від 30 грудня 2019 року на суму 10 200,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2 700,00 гривень (а. с. 87, 158);

- видаткового касового ордеру від 16 березня 2018 року на суму 6 300,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 000,00 гривень (а. с. 88, 89);

- видаткового касового ордеру від 02 травня 2018 року на суму 8 200,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 700,00 гривень (а. с. 90, 91);

- видаткового касового ордеру від 20 вересня 2018 року на суму 9 000,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4 300,00 гривень (а. с. 92, 93);

- видаткового касового ордеру від 30 листопада 2018 року на суму 8 500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 200,00 гривень (а. с. 94, 95);

- видаткового касового ордеру від 31 грудня 2018 року на суму 9 050,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2 200,00 гривень (а. с. 96, а. с. 157);

- видаткового касового ордеру від 31 грудня 2018 року на суму 9 809,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2 300,00 гривень (а. с. 97, 156);

- видаткового касового ордеру від 10 січня 2017 року на суму 5 700,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2 700,00 гривень (а. с. 98, 99);

- видаткового касового ордеру від 21 лютого 2017 року на суму 4 900,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 600,00 гривень (а. с. 100, 101);

- видаткового касового ордеру від 16 березня 2017 року на суму 5 400,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2 000,00 гривень (а. с. 102, 103);

- видаткового касового ордеру від 16 травня 2017 року на суму 145,00 гривень (а. с. 104); видаткового касового ордеру від 24 квітня 2017 року на суму 8 300,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4 000,00 гривень (а. с. 105, 106);

- видаткового касового ордеру від 28 квітня 2017 року на суму 5 050,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2 000,00 гривень (а. с. 107, 108);

- видаткового касового ордеру від 16 червня 2017 року на суму 6 800,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 500,00 гривень (а. с. 109, 110);

- видаткового касового ордеру від 05 липня 2017 року на суму 8 888,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 6 500,00 гривень (а. с. 111, 155);

- видаткового касового ордеру від 31 липня 2017 року на суму 5 300,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3 000,00 гривень (а. с. 112, 113).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках , зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У частині першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України Про оренду землі підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про наявність у діях відповідача ознак невиконання договору оренди земельної ділянки, зокрема, несплати орендних платежів. При цьому суди вважали, що оскільки відповідно до статті 81 ЦПК України позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог, підстав для задоволення позову немає.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що доводи касаційної скарги не містять арґументів, які б свідчили про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та/чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки відсутні, отже, висновки судів попередніх інстанцій є правильними.

Зокрема, суди попередніх інстанцій, взявши до уваги наявні у матеріалах справи та витребувані за ухвалою суду розрахункові документи, які підтверджують сплату ПСП Нива орендних платежів за період з 2016 року до 2019 рік, дійшли правильного висновку, що наданий представником позивача та здійснений на підставі листа ГУ ДПС у Черкаській області від 19 листопада 2020 року № 28365/10/23-00-04-2110 розрахунок не підлягає застосуванню для визначення розміру орендної плати і, як наслідок, заборгованості за договором. Такі висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, оскільки податкова звітність, на підставі якої позивачем здійснено розрахунок заборгованості за договором, стосується кількох земельних ділянок, які належать позивачу та перебувають в оренді у відповідача, а також стосуються орендної плати за користування майновим паєм.

При цьому врахування положень пунктів 9, 10, 11 договору оренди землі від 01 вересня 2013 року, у яких визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - 4% від вартості нормативно-грошової оцінки земельного паю, виплати проводяться у формі за бажанням орендодавця (пункт 9); обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації (пункт 10); орендна плата вноситься протягом року (пункт 11), є пріоритетом для вирішення даного спору та встановлення наявності порушень умов договору з боку орендаря.

Встановлено, що у власності позивача та оренді відповідача перебуває чотири земельні ділянки. Щодо кожної земельної ділянки укладено відповідний договір оренди землі. З огляду на зазначене, для встановлення наявності заборгованості з виплати орендної плати необхідно визначити вартість кожної орендованої земельної ділянки у відповідному році.

Доказів вартості спірної земельної ділянки у відповідному році за кожен рік перебування в оренді позивачем не надано, що не дає можливості суду встановити, який розмір орендної плати повинен був сплатити відповідач на користь позивача за оспорюваним договором оренди земельної ділянки площею 2,663 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0898.

Так, судами правильно визначено, що належних доказів невиплати орендної плати в повному обсязі за 2016-2019 роки позивачем не надано, що виключає можливість задоволення його позовних вимог про розірвання договору оренди землі.

Ураховуючи відсутність у матеріалах справи належних, достатніх та достовірних даних про наявність заборгованості за договором оренди землі від 01 вересня 2013 року, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень закону про істотне порушення умов договору у зв`язку із систематичною несплатою орендних платежів.

Доводи касаційної скарги про наявність у відповідача в оренді чотирьох земельних ділянок, які належать позивачеві, та отримання орендної плати у розмірі за користування чотирма земельними ділянками та, як наслідок необхідність поділу суми отриманих грошових коштів на кількість ділянок, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Твердження ОСОБА_1 про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/2621/17 (провадження № 61-41932сво18) та постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 616/871/15-ц (провадження № 61-13941св18), від 15 січня 2020 року у справі № 709/591/18 (провадження № 61-46917св18 ), від 02 вересня 2020 року у справі № 709/590/18 (провадження № 61-1459св19) не заслуговують на увагу, оскільки висновки у цій справі не суперечать правовим висновкам у зазначених справах. Крім того, у наведених заявником справах встановлені інші, відмінні від цієї справи, обставини, зокрема у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 709/591/18 (провадження № 61-46917св18 ), від 02 вересня 2020 року у справі № 709/590/18 (провадження № 61-1459св19) позивачами було доведено наявність систематичної несплати орендних платежів відповідачем.

Інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги, яким суди надали належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд робить висновок про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, дослідивши усі надані сторонами докази, надавши їм належну правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, правильно встановили правовідносини, що склалися, дослідили і надали правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Р. А. Лідовець І. А. Воробйова Ю. В. Черняк