Рішення

від 21.12.2020 по справі 709/785/20

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

709/785/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Кваші І.М.,

секретаря судового засідання - Дем`яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чорнобай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди землі, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ПСП Нива (далі - відповідач) про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що між нею та відповідачем 01 вересня 2013 року укладено договір оренди землі, предметом якого є її земельна ділянка. Стверджує, що відповідачем умови договору в частині виплати орендної плати не виконуються, а саме не відбувається вчасної та в повному обсязі виплати орендної плати, що свідчить про систематичне не виконання умов договору оренди землі в повному обсязі починаючи з 2013 року та протягом всієї його дії, а тому наявні підстави для дострокового розірвання договору за рішенням суду. Враховуючи викладене, посилаючись на норми законодавства, а також практику Верховного Суду позивач просила розірвати договір оренди землі та стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу

Від представника відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній зазначив, що позивач і відповідач уклали договір оренди землі, який пройшов державну реєстрацію. Під час строку дії даного договору позивач отримувала в повному обсязі орендну плату і лише у 2020 році звернулася до суду із позовом про розірвання договору. Так, у своєму позові позивач зазначила, що її права порушено з моменту укладення договору. Водночас вважав, що нею пропущено строк позовної давності встановлений ЦК України, оскільки з позовною заявою вона звернулася до суду у 2020 році. До того ж виплати орендної плати за умовами договору проводилися за бажанням орендодавця у грошовій чи натуральній формі. При цьому протягом строку дії договору будь-яких звернень зі сторони позивача щодо невиплати орендної плати не було, заборгованість на даний час відсутня. Враховуючи викладене, а також посилаючись на те, що у позовній заяві не доведено, яке істотне порушення умов договору оренди землі допущено відповідачем, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представником позивача ОСОБА_3 надано відповідь на відзив, в якій він просив не враховувати відзив відповідача при прийнятті рішення, з огляду на відсутність порушення позивачем строку позовної давності, ненадання відповідачем жодного доказу відсутності заборгованості.

Також 23 листопада 2020 року представником позивача надано письмові пояснення та розрахунок заборгованостей за договором оренди.

В судове засідання 21 грудня 2020 року учасники справи не з`явилися.

В судовому засіданні 11 грудня 2020 року представник позивача ОСОБА_3 позов підтримав, просив вимоги задоволити. В судове засідання 21 грудня 2020 року не з`явився. До суду надійшла заява, в якій він просив розгляд справи проводити за його відсутності.

В судовому засіданні 11 грудня 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 щодо задоволення позов узаперечував, зазначив, що з часу укладання договору у позивача будь-які претензії були відсутні. Заборгованість по виплаті орендної плати відсутня. 21 грудня 2020 року не з`явився. До суду надійшла заява, в якій він просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Виходячи з приписів ст. 223 ЦПК суд ухвалив слухати справу за відсутності сторін.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

01 вересня 2013 року між сторонами укладено договір оренди землі, за яким позивач передала в оренду відповідачу належну їй земельну ділянку строком на 20 років. (а.с. 8-9).

Право оренди земельної ділянки площею 2,663 га, кадастровий номер 7125185200:02:000:0896, зареєстровано 22 вересня 2014 року у встановленому законодавством порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 вересня 2014 року № 27386024 (а.с. 12).

3 квітня 2020 року позивач підготувала запит та направила його на адресу відповідача. Відповідно до змісту запиту позивач просила надати завірені копії первинних документів за період з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2019 року щодо отриманої нею орендної плати (а.с. 13).

У своїй відповіді від 13 квітня 2020 року № 90 відповідач повідомив про неможливість надання запитуваних документів через їх значний об`єм та запропонував з`явитися позивачу до бухгалтерії для складання акту звірки (а.с. 14).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ст. 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі ст.ст. 13 , 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Такою є правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 31 липня 2020 року у справі № 479/1073/18.

Підставою для розірвання договору оренди у даній справі позивач в позові вказує виплату орендної плати систематично не у повному обсязі.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 липня 2020 року у відповідача витребувано належним чином завірені копії документів щодо розрахунку по вказаному договору оренди землі за період з 2016 року по 2019 року (а.с. 49).

На виконання вимог ухвали відповідачем надано завірені копії документів щодо розрахунків з позивачем проведених за оренду землі, зокрема видаткового касового ордеру від 29 січня 2020 року на суму 7500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2400,00 гривень (а.с. 58, 59); видаткового касового ордеру від 02 березня 2020 року на суму 10961,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5600,00 гривень (а.с. 60, 61); видаткового касового ордеру від 24 квітня 2020 року на суму 11000,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5300,00 гривень (а.с. 62, 63); видаткового касового ордеру від 05 червня 2020 року на суму 13500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5600,00 гривень (а.с. 64, 160); видаткового касового ордеру від 11 січня 2019 року на суму 7600,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2600,00 гривень (а.с. 65, 66-67); видаткового касового ордеру від 25 березня 2019 року на суму 5500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 550,00 гривень (а.с. 68, 69); видаткового касового ордеру від 17 квітня 2019 року на суму 6050,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 550,00 гривень (а.с. 70, 71); видаткового касового ордеру від 10 квітня 2019 року на суму 9900,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2500,00 гривень (а.с. 72, 73); видаткового касового ордеру від 23 квітня 2019 року на суму 4950,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 550,00 гривень (а.с. 74, 75); видаткового касового ордеру від 23 травня 2019 року на суму 8490,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3300,00 гривень (а.с. 76, 77); видаткового касового ордеру від 03 липня 2019 року на суму 9700,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4300,00 гривень (а.с. 78, 79); видаткового касового ордеру від 22 серпня 2019 року на суму 8900,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5000,00 гривень (а.с. 80, 81); видаткового касового ордеру від 24 вересня 2019 року на суму 8500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4600,00 гривень (а.с. 82, 83); видаткового касового ордеру від 22 листопада 2019 року на суму 8600,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3000,00 гривень (а.с. 84, 85); відомості від 31 грудня 2019 року про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3000,00 гривень (а.с. 86); видаткового касового ордеру від 30 грудня 2019 року на суму 10200,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2700,00 гривень (а.с. 87, 158); видаткового касового ордеру від 16 березня 2018 року на суму 6300,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3000,00 гривень (а.с. 88, 89); видаткового касового ордеру від 02 травня 2018 року на суму 8200,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3700,00 гривень (а.с. 90, 91); видаткового касового ордеру від 20 вересня 2018 року на суму 9000,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4300,00 гривень (а.с. 92, 93); видаткового касового ордеру від 30 листопада 2018 року на суму 8500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3200,00 гривень (а.с. 94, 95); видаткового касового ордеру від 31 грудня 2018 року на суму 9050,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2200,00 гривень (а.с. 96, а.с. 157); видаткового касового ордеру від 31 грудня 2018 року на суму 9809,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2300,00 гривень (а.с. 97, 156); видаткового касового ордеру від 10 січня 2017 року на суму 5700,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2700,00 гривень (а.с. 98, 99); видаткового касового ордеру від 21 лютого 2017 року на суму 4900,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3600,00 гривень (а.с. 100, 101); видаткового касового ордеру від 16 березня 2017 року на суму 5400,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2000,00 гривень (а.с. 102, 103); видаткового касового ордеру від 16 травня 2017 року на суму 145,00 гривень (а.с. 104); видаткового касового ордеру від 24 квітня 2017 року на суму 8300,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4000,00 гривень (а.с. 105, 106); видаткового касового ордеру від 28 квітня 2017 року на суму 5050,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2000,00 гривень (а.с. 107, 108); видаткового касового ордеру від 16 червня 2017 року на суму 6800,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3500,00 гривень (а.с. 109, 110); видаткового касового ордеру від 05 липня 2017 року на суму 8888,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 6500,00 гривень (а.с. 111, 155); видаткового касового ордеру від 31 липня 2017 року на суму 5300,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3000,00 гривень (а.с. 112, 113).

В своїх письмових поясненнях (а.с. 137-144) представник позивача, спираючись на лист ГУ ДПС у Черкаській області від 19 листопада 2020 року № 28365/10/23-00-04-2110 (а.с. 142) зробив власні розрахунки заборгованості по виплаті відповідачем орендної плати позивачу в розрізі первинних документів. Зазначаючи, що ОСОБА_1 належать чотри земельні паї, які перебувають в оренді ПСП Нива , встановив, що за 2016 рік позивачу загалом не доплачено 4809,34 гривень орендної плати; за 2017 рік - 5121,17 грн., за 2018 рік - 1278,00 грн., за 2019 рік - 2979,00 гривень (а.с. 143-144). Визначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за кожним з договорів становить: за 2016 - 1202,34 гривень, за 2017 - 1280,3 гривень, 2018 - 319,5 гривень та за 2019 - 744,75 гривень. Наявність заборгованості, на думку представника позивача, свідчить про систематичне не виконання договору оренди землі в частині виплати орендної плати в повному обсязі.

Аналізуючи розрахунок заборгованості, наданий представником позивача, суд звертає увагу на наступне.

Згідно умов договору оренди землі, укладеного між сторонами, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - 4% від вартості оцінки земельного паю, виплати проводяться у формі за бажанням орендодавця (п. 9); обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації (п. 10); орендна плата вноситься протягом року (п. 11).

Проаналізувавши вказані умови договору, суд прийшов до висновку, що при проведенні розрахунків заборгованості за основу сторона позивача мала використовувати саме грошову оцінку орендованої земельної ділянки. Натомість представник позивача використав інформацію податкової служби про розмір доходу, сплаченого ПСП Нива на користь позивача кожного конкретного року. Використання за основу такої інформації , на думку суду, свідчить про неправильність розрахунків вцілому, оскільки суперечить умовам договору. Між позивачем та відповідачем можуть існувати інші договірні відносини, за якими ПСП Нива проводить виплати на користь позивача. Вказане позивачем не спростоване, як і не доведено наявність у власності ОСОБА_1 чотирьох земельних ділянок, що перебувають в оренді ПСП Нива .

Розмір орендної плати за договором не є сталим, а щорічно залежить від грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що має тенденцію до постійного зростання, та коефіцієнтів індексації вартості землі, які Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру оприлюднює щорічно.

Закон України Про оцінку земель визначає, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення поділяється на два типи: нормативну та експертну.

Нормативну грошову оцінку земельних ділянок здійснюють для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності тощо.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки. Цей вид грошової оцінки використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них.

Нормативну грошову оцінку земельних ділянок проводять юридичні особи, які є розробниками документації із землеустрою.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки громадяни можуть отримати через Центри надання адміністративних послуг.

А відтак, суд не приймає до уваги розрахунки представника позивача та приходить до висновку, що належних доказів не виплати орендної плати в повному обсязі за 2016-2019 роки позивачем суду не надано.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, саме факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Однакналежних доказів цього та наявності заборгованості, її розміру, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України стороною позивача не надано. А відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: с. Лукашівка Чорнобаївського району Черкаської області;

Відповідач: Приватне сільськогосподарське підприємство Нива , ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03793478, місцезнаходження: с. Лукашівка Чорнобаївського району Черкаської області.

Суддя І.М. Кваша