Постанова

від 23.03.2021 по справі 709/785/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/524/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 709/785/20 Категорія: 302090000 Кваша І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року м. Черкаси:

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіБородійчук В.Г., Єльцов В.О. секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач (скаржник) - ОСОБА_1 ,

відповідач - ПСП Нива ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.12.2020 (повний текст складено 21.12.2020, суддя в суді першої інстанції Кваша І.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПСП Нива про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у травні 2020 року звернулася до суду з позовом, яким просила розірвати договір оренди землі від 01.09.2013, укладений між сторонами справи щодо земельної ділянки з кадастровим №7125185200:02:000:0896, мотивуючи про те, що відповідачем умови договору в частині виплати орендної плати не виконуються - не відбувається вчасної та в повному обсязі виплати орендної плати, що свідчить про систематичне не виконання умов договору оренди землі, починаючи з 2013 року, а тому наявні підстави для дострокового розірвання договору за рішенням суду.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.12.2020 позовні вимоги у справі залишено без задоволення. При цьому суд виходив з того, що позивач не довела наявності у відповідача заборгованості перед нею по виплаті орендної плати за договором оренди землі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивача подала 12.02.2021 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги у справі. Скаржник наголошує на тому, що суд не з`ясував дійсний розмір орендної плати по договору у відповідача та не спростував розрахунки позивача. Податкова звітність відповідача підтверджує розрахунки позивача по величині орендної плати. Суд використав припущення про можливість існування між сторонами справи орендних правовідносин щодо інших земельних ділянок. Суд відмовив у витребуванні у відповідача бухгалтерської проводки картки рахунку № НОМЕР_1 щодо позивача про стан розрахунку за договором оренди землі. Згідно додаткової угоди орендна плата з 01.01.2019 нараховується у твердій грошовій сумі 10668,00 грн. за рік та не залежить від нормативної грошової оцінки землі. Заборгованість відповідача стосується 4-х земельних паїв. Аналогічні спори у справах №№709/591/18, 183/262/17, 616/871/15-ц ВС розглянув на користь позивачів.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 01.09.2013 між сторонами справи укладено договір оренди землі, за яким позивач передала в оренду відповідачу належну їй земельну ділянку з кадастровим №7125185200:02:000:0896 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району, строком на 20 років (а.с. 8-9).

У пункті 9 договору передбачено, що орендна плата становить 4% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка на момент укладення договору становила 91255,80 грн.

Пунктом 39 цього договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Додатковою угодою від 01.09.2013 до вказаного договору оренди землі сторони п.9 договору в частині визначення розміру орендної плати виклали в новій редакції та встановили, що орендна плата з 01.01.2019 становить 10668,00 грн. в рік.

Право оренди земельної ділянки, площею 2,663 га, кадастровий №7125185200:02:000:0896, зареєстровано за ПСП Нива 22.09.2014 у встановленому законодавством порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.09.2014 №27386024 (а.с. 12).

03.04.2020 позивач підготувала запит та направила його на адресу відповідача, яким просила надати завірені копії первинних документів за період з 01.09.2013 по 31.12.2019 щодо отриманої нею орендної плати (а.с. 13).

У своїй відповіді від 13.04.2020 №90 відповідач повідомив про неможливість надання запитуваних документів через їх значний об`єм та запропонував з`явитися позивачу до бухгалтерії для складання акту звірки (а.с. 14).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду від 13.07.2020 у відповідача витребувано належним чином завірені копії документів щодо розрахунку з позивачем по вказаному договору оренди землі за період з 2016 по 2019 роки (а.с. 49).

На виконання вимог ухвали відповідачем надано завірені копії документів щодо розрахунків з позивачем проведених за оренду землі, зокрема видаткового касового ордеру від 29 січня 2020 року на суму 7500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2400,00 гривень (а.с. 58, 59); видаткового касового ордеру від 02 березня 2020 року на суму 10961,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5600,00 гривень (а.с. 60, 61); видаткового касового ордеру від 24 квітня 2020 року на суму 11000,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5300,00 гривень (а.с. 62, 63); видаткового касового ордеру від 05 червня 2020 року на суму 13500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5600,00 гривень (а.с. 64, 160); видаткового касового ордеру від 11 січня 2019 року на суму 7600,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2600,00 гривень (а.с. 65, 66-67); видаткового касового ордеру від 25 березня 2019 року на суму 5500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 550,00 гривень (а.с. 68, 69); видаткового касового ордеру від 17 квітня 2019 року на суму 6050,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 550,00 гривень (а.с. 70, 71); видаткового касового ордеру від 10 квітня 2019 року на суму 9900,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2500,00 гривень (а.с. 72, 73); видаткового касового ордеру від 23 квітня 2019 року на суму 4950,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 550,00 гривень (а.с. 74, 75); видаткового касового ордеру від 23 травня 2019 року на суму 8490,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3300,00 гривень (а.с. 76, 77); видаткового касового ордеру від 03 липня 2019 року на суму 9700,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4300,00 гривень (а.с. 78, 79); видаткового касового ордеру від 22 серпня 2019 року на суму 8900,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5000,00 гривень (а.с. 80, 81); видаткового касового ордеру від 24 вересня 2019 року на суму 8500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4600,00 гривень (а.с. 82, 83); видаткового касового ордеру від 22 листопада 2019 року на суму 8600,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3000,00 гривень (а.с. 84, 85); відомості від 31 грудня 2019 року про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3000,00 гривень (а.с. 86); видаткового касового ордеру від 30 грудня 2019 року на суму 10200,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2700,00 гривень (а.с. 87, 158); видаткового касового ордеру від 16 березня 2018 року на суму 6300,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3000,00 гривень (а.с. 88, 89); видаткового касового ордеру від 02 травня 2018 року на суму 8200,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3700,00 гривень (а.с. 90, 91); видаткового касового ордеру від 20 вересня 2018 року на суму 9000,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4300,00 гривень (а.с. 92, 93); видаткового касового ордеру від 30 листопада 2018 року на суму 8500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3200,00 гривень (а.с. 94, 95); видаткового касового ордеру від 31 грудня 2018 року на суму 9050,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2200,00 гривень (а.с. 96, а.с. 157); видаткового касового ордеру від 31 грудня 2018 року на суму 9809,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2300,00 гривень (а.с. 97, 156); видаткового касового ордеру від 10 січня 2017 року на суму 5700,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2700,00 гривень (а.с. 98, 99); видаткового касового ордеру від 21 лютого 2017 року на суму 4900,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3600,00 гривень (а.с. 100, 101); видаткового касового ордеру від 16 березня 2017 року на суму 5400,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2000,00 гривень (а.с. 102, 103); видаткового касового ордеру від 16 травня 2017 року на суму 145,00 гривень (а.с. 104); видаткового касового ордеру від 24 квітня 2017 року на суму 8300,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4000,00 гривень (а.с. 105, 106); видаткового касового ордеру від 28 квітня 2017 року на суму 5050,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2000,00 гривень (а.с. 107, 108); видаткового касового ордеру від 16 червня 2017 року на суму 6800,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3500,00 гривень (а.с. 109, 110); видаткового касового ордеру від 05 липня 2017 року на суму 8888,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 6500,00 гривень (а.с. 111, 155); видаткового касового ордеру від 31 липня 2017 року на суму 5300,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3000,00 гривень (а.с. 112, 113).

В своїх письмових поясненнях (а.с. 137-144) представник позивача, вказуючи на лист ГУ ДПС у Черкаській області від 19 листопада 2020 року № 28365/10/23-00-04-2110 (а.с. 142), зробив власні розрахунки заборгованості по виплаті відповідачем орендної плати позивачу в розрізі первинних документів.

Одночасно зазначив, що ОСОБА_1 належать чотири земельні паї, які перебувають в оренді ПСП Нива , встановив, що за 2016 рік позивачу загалом не доплачено 4809,34 гривень орендної плати; за 2017 рік - 5121,17 грн., за 2018 рік - 1278,00 грн., за 2019 рік - 2979,00 гривень (а.с. 143-144).

Позивачем надано лист ГУ ДПС у Черкаській області від 19 листопада 2020 року № 28365/10/23-00-04-2110, згідно якого ПСП Нива нарахувало на користь ОСОБА_1 дохід за ознакою доходу 106 (надання майна в лізинг, оренду або суборенду згідно з пунктом 170.1 статті 170 розділу IV Податкового кодексу України): у 2017 році - 26406 грн, з них утримано податок - 4753,08 грн; у 2018 році - 26406 грн, з них утримано податок - 4753,08 грн ; у 2019 році - 42818 грн, з них утримано податок - 7707,24 грн (а.с. 142).

Згідно до даних викладених у вказаному листі позивач визначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за кожним з договорів становить: за 2016 - 1202,34 гривень, за 2017 - 1280,3 гривень, 2018 - 319,5 гривень та за 2019 - 744,75 гривень. Наявність заборгованості, на думку представника позивача, свідчить про систематичне не виконання договору оренди землі в частині виплати орендної плати в повному обсязі.

Також згідно акту звірки розрахунків від 15.01.2020 заборгованість відповідача перед позивачем у справі по виплаті орендної плати станом на 15.01.2020 за 2019 рік складає 2979,00 грн. (а.с.148). Даний акт ОСОБА_1 не підписано.

Позивач у даній справі стверджує про те, що наявні підстави для розірвання вищевказаного договору оренди землі від 01.09.2013, укладеного між сторонами, оскільки відповідач, як орендар, систематично не сплачує оренду плату по договору.

Правовідносини, наявні між сторонами у справі на підставі наведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 ЗУ "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Вказані висновки відображено у постанові ВС від 31.07.2020 у справі №479/1073/18-ц.

У даній справі позивачем надано докази того, що за 2019 рік відповідач мав перед нею станом на 15.01.2020 заборгованість по орендній платі, що підтверджується відповідним актом звірки розрахунків на а.с.148., що позивачем не підписано, але визнається.

Одночасно позивач доводить про наявність у відповідача заборгованості по орендній платі за попередні роки (тобто систематичність несплати орендарем орендної плати), зазначаючи про невідповідність, на її думку, сплачуваних відповідачем податків та розміру отриманої нею орендної плати.

Однак зазначена податкова звітність стосується кількох земельних ділянок, які належать позивачу та перебувають в оренді у відповідача, а також орендної плати за користування майновим паєм, що сторонами справи під сумнів не ставиться.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази того, яка саме площа кожної із вказаних земельних ділянок та яка орендна плата має сплачуватися окремо за кожним із зазначених договорів оренди, зокрема, за тим питання про розірвання якого просить позивач.

Клопотань про витребування відомостей про нормативну грошову оцінку кожної із переданих в оренду відповідачу земельної ділянки позивачем суду не пред`являлось, отже суд позбавлений можливості перевірити правильність тверджень позивача у справі про невідповідність отриманої нею орендної плати розміру, визначеного сторонами в договорі оренди.

Оскільки у оренді відповідача перебувають чотири земельні ділянки позивача та орендна плата сплачувалась відповідачем за всі земельні ділянки, а не по кожній окремо, для встановлення наявності заборгованості з виплати орендної плати необхідно визначити вартість кожної орендованої земельної ділянки у відповідному році. Такої інформації матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції правильно вказано, що розрахунок позивача не може бути прийнятий до уваги, оскільки орендна плата по кожній окремій земельній ділянці позивача не може бути однакова, враховуючи, що площа земельних ділянок є різною, нормативна грошова оцінка земельних ділянок також є різною. Крім того, виходячи із даних акту звірки (а.с. 141), крім земельних паїв відповідач користується також майновим паєм позивачки вартістю 14 600 гривень.

Враховуючи викладене, із наданих сторонами доказів не можливо встановити, який розмір орендної плати повинен був сплатити відповідач на користь позивача за Договором оренди земельної ділянки площею 2,663 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0898 від 02 січня 2011 року до 2019 року, тому не можливо встановити і наявність заборгованості зі сплати орендної плати.

При цьому відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина 5 цієї статті передбачає, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а частина 7 - суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частина 2 статті 13 ЦПК України передбачає, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином суд констатує, що позивачем не надано доказів, на підставі яких можна визначити дійсний розмір орендної плати за спірним договором оренди з тим, щоб зіставивши його із фактично отриманою позивачем орендною платою, можна було констатувати наявність неповної сплати орендарем орендної плати та, відповідно, наявність підстав для розірвання договору оренди землі, передбачених умовами договору та ст. 141 ЗК України.

Отже суд першої інстанції вірно відхилив позовні вимоги у справі за необґрунтованістю.

При цьому апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що суд не з`ясував дійсний розмір орендної плати по договору у відповідача та не спростував розрахунки позивача, адже обов`язок надання доказів лежить на сторонах справи, а суд вправі з власної ініціативи збирати докази лиже в окремих випадках, передбачених процесуальним законодавством, зокрема, для захисту прав, свобод та інтересів малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена (ч.2 ст.13 ЦПК України), що в цій справі не мало місця.

Оскільки позивачем не надано суду доказів щодо вартості переданої в оренду за спірним договором земельної ділянки, суд, враховуючи п.9 договору про те, що до 01.01.2019 орендна плата складала 4% від вартості оцінки земельного паю в рік, не може самостійно визначити розмір орендної плати та, відповідно, наявність заборгованості в орендаря перед позивачем по її виплаті за період з моменту укладення договору в 2013 році до 01.01.2019.

Якщо ж виходити з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка зазначена в договорі оренди станом на момент його укладення, то розмір орендної плати становить 3650,20 грн. на рік, що свідчить про пере виплату орендарем орендної плати, а не про систематичну її недоплату , як на тому наполягає позивач.

Вказівка скаржника на те, що суд використав припущення про можливість існування між сторонами справи орендних правовідносин щодо інших земельних ділянок має бути відхилена, адже позивачем подано до відповідача ідентичні позови про розірвання договорів оренди землі, зокрема, у справах №№ 709/787/20, 709/786/20, 709/785/20, що підтверджує вищевказані висновки суду в цій справі.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, про те, що заборгованість відповідача стосується 4-х земельних паїв.

Посилання скаржника на те, що суд відмовив у витребуванні у відповідача бухгалтерської проводки картки рахунку № НОМЕР_1 щодо позивача про стан розрахунку за договором оренди землі апеляційний суд відхиляє, адже зазначені докази не дадуть змогу встановити дійсний розмір орендної плати по договору для чого потрібно з`ясувати скільки складають 4% від нормативної грошової оцінки переданої в оренду земельної ділянки.

Апеляційні доводи скаржника про те, що аналогічний спір у справі №709/591/18 ВС розглянув на користь позивача апеляційний суд відхиляє, адже у вказаній справі наявність систематичної несплати орендної плати підтверджувалася наданими доказами, на відміну від даної справи, яка переглядається в апеляційному порядку.

Також посилання скаржника на висновки ВС у справах №№183/262/17 та 616/871/15-ц апеляційний суд відхиляє, адже в будь-якому випадку для констатації наявності фактичних підстав для розірвання договору оренди землі необхідно встановити дійсний розмір орендної плати, фактично отриману орендодавцем від орендаря суму орендної плати та різницю між вказаними величинами, що за обставин цієї справи не є можливим, адже позивачем не підтверджено доказами дійсний розмір орендної плати, яка має сплачуватися по договору.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інших доводів в обґрунтування апеляційних вимог, які б свідчили про помилковість висновків суду в цій справі, скаржником не представлено.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.12.2020 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.12.2020 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПСП Нива про розірвання договору оренди землі - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 26.03.2021.

Суддя-доповідач

Судді