Ухвала

від 19.01.2022 по справі 640/26764/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/1352

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

19 січня 2022 року м. Київ № 640/26764/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

приватного підприємства Українська Будівельна Спілка

до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

приватне акціонерне товариство Дружківський завод металевих виробів

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства Українська Будівельна Спілка (надалі - позивач), адреса: 03148, місто Київ, вулиця Гната Юри, будинок 9, офіс 414 до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (надалі - відповідач), адреса: 01008, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 12/2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (надалі - третя особа 1), адреса: 01008, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 12/2, приватне акціонерне товариство Дружківський завод металевих виробів (надалі - третя особа 2), адреса: 84205, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок 3, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 21 вересня 2020 року № АД-465/2020/4411-03 Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну сталевих кріплень походженням з Китайської Народної Республіки .

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача в наслідок прийняття суб`єктом владних повноважень неправомірних рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року позовну заяву приватного підприємства Українська Будівельна Спілка до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, приватне акціонерне товариство Дружківський завод металевих виробів про визнання протиправним та скасування рішення залишено без розгляду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу приватного підприємства Українська Будівельна Спілка залишено без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року без змін.

Постановою Верховного суду від 28 жовтня 2021 року касаційну скаргу приватного підприємства Українська Будівельна Спілка задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року скасовано, справу № 640/26764/20 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву приватного підприємства Українська Будівельна Спілка залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою, разом з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання вимог вказаної вище ухвали суду, позивачем була подана до суду заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою.

В обґрунтування поданої до суду заяви та як на підставу для поновлення строку на звернення до адміністративного суду з позовною заявою, позивач зазначає, що повідомлення відповідача про прийняте рішення було опубліковане у газеті Урядовий кур`єр 26 вересня 2020 року, але у ньому було зазначено, що рішення набирає чинності з 29 вересня 2020 року, а тому у зв`язку з вказаним, позивач вважав, що саме з дати набранням чинності рішенням, набувають юридичної сили (здатність породжувати права та обов`язки) запроваджені ним антидемпінгові заходи у вигляді справляння антидемпінгового мита.

Представник позивача зазначає, що за його думкою, до моменту набрання чинності рішенням (тобто до 29 вересня 2020 року) він не мав права звертатися до суду з позовом про визнання його протиправним та його скасування, так як воно ще не могло порушувати права, свободи та інтереси позивача.

На підставі викладених вище аргументів та висновків, представник позивача просив суд поновити позивачу строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

Розглянувши подану позивачем до суду заяву про поновлення пропущеного строку, перевіривши доводи та аргументи зазначені позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому, частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду , які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно частини 3 статті 31 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність за результатами антидемпінгового, антисубсидиційного або спеціального розслідування відповідно до законів України приймається рішення про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, яке може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця від дати запровадження відповідних заходів у порядку , встановленому законами України.

Згідно правової позиції, що висловлена Верховним Судом в постанові від 18 січня 2019 року у справі № 826/7768/17, місячний строк звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення про застосування антидемпінгових заходів обчислюється, згідно з частиною 3 статті 31 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , з дати запровадження цих заходів у порядку, встановленому законами України. … запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита пов`язується з прийняттям відповідного рішення, а тому дата прийняття такого рішення і є датою запровадження відповідних заходів у порядку, встановленому законами України .

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 640/10503/19.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, поняття запровадження антидемпінгових заходів належить відрізняти від їх застосування. З датою набрання чинності рішенням пов`язується лише початок застосування остаточних антидемпінгових заходів, але не сам факт їх запровадження .

Вказане означає, що остаточні антидемпінгові заходи запроваджено у момент прийняття відповідного рішення, тобто 21 вересня 2020 року, і саме з цієї дати, згідно з частиною 3 статті 31 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , обчислюється місячний строк звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення.

Таким чином, строк на оскарження рішення Комісії № АД-465/2020/4411-03 від 21 вересня 2020 року Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну сталевих кріплень походженням з Китайської Народної Республіки закінчився 21 жовтня 2020 року, та навіть якщо обраховувати строк з дати опублікування оскаржуваного рішення, останній строк припадає на 26 жовтня 2020 року, а позивачем, звертаючись до суду із позовом 28 жовтня 2020 року (відповідно до поштового штампу на конверті), було пропущено встановлений законом строк місячний строк.

При цьому, зважаючи на ту обставину, що рішення Комісії № АД-465/2020/4411-03 від 21 вересня 2020 року Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну сталевих кріплень походженням з Китайської Народної Республіки було запроваджено 21 вересня 2020 року та позивачу нічого не заважало звернутись до суду на протязі встановлено чинним законодавством місячного строку починаючи з моменту запровадження.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача зазначені у поданій заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, оскільки такі аргументи та доводи дублюють вже зазначені позивачем аргументи та доводи у позовній заяві, апеляційній скарзі та касаційній скарзі, при цьому, нормами чинного законодавства, зокрема, частою 3 статті 31 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність чітко встановлено строк та обставину з якої починається відлік такого строку на звернення до суду з адміністративним позовом.

Крім того, суд звертає увагу, що Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10 лютого 2021 року, погодився з висновками викладеними Окружним адміністративним судом міста Києва в ухвалі від 03 грудня 2020 року про те, що строк оскарження до адміністративного суду рішення про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів обчислюється починаючи з дати їх застосування, а не з дати опублікування чи набрання законної сили.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд постановою від 28 жовтня 2021 року, скасовуючи ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, вказав лише на те, що: …що суд першої інстанції неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, оскільки в силу частини першої зазначеної статті суд першої інстанції не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості повідомити про причини поважності пропуску строку на звернення до суду. , в той же час, Верховним Судом не було надано оцінку правильності обрахунку судом першої інстанції та апеляційної інстанції строку звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Таким чином, з урахуванням вказаних вище висновків Верховного Суду, Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 30 листопада 2021 року було залишено позовну заяву приватного підприємства Українська Будівельна Спілка без руху та надано позивачу строку для надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, однак, ознайомившись з поданою представником позивача заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду заявою, судом не було встановлено поважних причин для поновлення такого строку.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску .

Як вже було зазначено судом вище, згідно із частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересі .

Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин , тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У справах Стаббігс та інші проти Великобританії та Девеер проти Бельгії Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі Мельник проти України зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні від 26 квітня 2007 року у справі Олександр Шевченко проти України Європейський суд з прав людини висловив позицію про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження .

У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі Каракуця проти України (заява №18986/06) від 16 лютого 2017 року (набуло статусу остаточного 16 травня 2017 року) Суд неодноразово визначав, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany (dec.), no. 47636/99, 4 жовтня 2001; Sukhorubchenko v. Russia, no. 69315/01, § 48, 10 February 2005; Gurzhyy v. Ukraine (dec.), no. 326/03, 1 квітня 2008; and Muscat, цит.вище, § 44) (п. 53).

Суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

При цьому, суд звертає увагу, що при визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть застосовуватись правила статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставини та наданих доказів у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, з яких пропущено строк звернення до суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви приватного підприємства Українська Будівельна Спілка .

На підставі вищевикладеного, статтями 122, 123, 133 керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними підстави пропуску приватним підприємством Українська Будівельна Спілка строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.

2. Позовну заяву приватного підприємства Українська Будівельна Спілка - повернути.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова