Рішення

від 11.02.2022 по справі 295/2694/21

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/2694/21

Категорія 75

2/295/1432/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м.Житомира у складі

Головуючого судді Воробйової Т.А.,

за участі секретарів судового засідання Гльози М.П., Ковальчук О.С., Ковальчук М.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Слівінського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у спрощеному позовному провадженні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України,

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Управління Держпраці у Житомирській області

про встановлення факту перебування в трудових відносинах та стягнення заробітньої плати,

з перервами в судовому засіданні, оголошеними 23.11.2021 до 22.12.2021 та 22.12.2021 до 11.02.2022,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з даним позовом, в якому просить встановити факт його перебування в трудових відносинах з Житомирським обласним спеціалізованим Ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного товариства України в період з 15.11.2019 по 10.04.2020 та стягнути з Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України невиплачену заробітну плату в сумі 47000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 15.11.2019 позивач влаштувався на роботу до відповідача на посаду виконуючого роботи з питань вогнезахисту і працював там до 10.04.2020. Його обов`язками було встановлення, монтаж та обслуговування пожежної сигналізації.

В зв`язку з невиплатою заробітної плати, заборгованість за якою склала 47000 грн, позивачем було прийнято рішення про розірвання трудового договору. Крім того, в процесі звільнення, позивачу стало відомо, що у його трудовій книжці відсутній запис про те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Дії відповідача ОСОБА_1 вважає такими, що суперечать нормам ст. 48, 116 КЗпП України.

У позові також вказано, що встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем є необхідним з метою нарахування трудового стажу та стягнення заробітної плати.

Обґрунтовуючи заявлену до стягнення суму невиплачену заробітну плату, позивач вказує, що за умовами договору, перший місяць відповідач сплачує 7000 грн заробітної плати, з наступного місяця - 10000 грн. Отже, заборгованість по заробітній платі за період роботи з 15.11.2019 по 10.04.2020 складає 47000 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подані клопотання про витребування доказів та про виклик свідків.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26.03.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалами суду від 26.03.2021 клопотання позивача про витребування доказів задоволено, та витребувано журнали обліку протипожежних робіт за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року у наступних юридичних осіб: Олевської центральної районної лікарні, музичного училища ім. Косенка, Реабілітаційного центру, Новогуйвинського бронетанкового заводу, Взуттєвої фабрики Крок , Новоград-Волинської меблевої фабрики Мірт , Управління Державного агентства рибного господарства у Житомирській області.

Ухвалою суду від 26.03.2021 клопотання позивача про виклик свідків задоволено та викликано в судове засідання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

На виконання ухвали суду від 26.03.2021 про витребування доказів до суду надійшли витребовувані документи, а саме: 29.04.2021 від Денишівської спеціальної школи Житомирської обласної ради, Управління державного агентства рибного господарства у Житомирській області, Олевської центральної лікарні; 05.05.2021 від Приватного підприємства меблева фабрика Мірт ; 01.06.2021 від Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод .

11.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якій директор Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України Роговий М.А. вказав, що позивач ОСОБА_1 посилається на те, що нібито був фактично допущений до роботи. Але сам факт знаходження ОСОБА_1 в адмінприміщенні не свідчить про виконання ним трудових обов`язків.

Так, ОСОБА_1 дійсно звертався до адміністрації підприємства з питання працевлаштування, але у зв`язку із специфікою роботи від нього вимагались певні знання та навички у сфері протипожежної охорони, яких він не мав. Тому за письмовою заявою ОСОБА_1 його було прийнято в якості члена до Житомирської обласної організації добровільного пожежного товариства України, яка є громадською організацією. У своїй заяві від 30.12.2019 про прийняття до лав цієї громадської організації ОСОБА_1 власноручно написав, що буде займатися пожежно-профілактичною роботою на громадських засадах без оплати праці.

Після отримання певних навичок у питаннях протипожежної безпеки та проходження ним курсу навчання, в лютому 2020 року ОСОБА_1 дійсно було видане відповідне посвідчення, з яким він, на громадських засадах, напрацьовував практичні навички з перевірки декількох підприємств по протипожежному захисту. Таке саме навчання разом з ОСОБА_1 проходив і заявлений ним в якості свідка ОСОБА_5 , який також був членом вказаної вище громадської організації.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до адміністрації підприємства-відповідача з питання працевлаштування на відповідну посаду для виконання трудових обов`язків з виплатою заробітної плати. Запропонований адміністрацією розмір посадового окладу не влаштував ОСОБА_1 і він відмовився від працевлаштування. Після цього позивач також перестав брати участь у роботі громадської організації.

Таким чином, оскільки доводи позивача щодо наявність у нього з відповідачем трудових правовідносин, не підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

03.06.2021 до суду надійшло пояснення третьої особи, у якому вказано, що до Управління Держпраці у Житомирській області надійшло звернення від ОСОБА_1 щодо можливого порушення законодавства про працю відповідачем та проведення в межах компетенції перевірки. Уповноваженими особами Управління було здійснено позаплановий захід державного нагляду у формі інспекційного відвідування відповідача, у ході якої вибірково, відповідно до наданих бухгалтерських документів, а саме: книги обліку трудових книжок, журналу реєстрації наказів, табелів обліку робочого часу (за січень-червень 2020 року) та звіту про суми нарахованої заробітної плати встановлено, що ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем не перебував та заробітної плати не отримував. За результатами проведення інспекційного відвідування було складено акт №ЖТ8326/1982/АВ від 23.07.2020.

06.07.2021 до суду надійшло клопотання позивача про виклик свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

У судовому засідання 06.07.2021 представником відповідача ОСОБА_7 подано клопотання про виклик свідка ОСОБА_8 .

У судовому засіданні, яке відбулося 06.07.2021, представник позивача вказала, що клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 сторона позивача не підтримує, оскільки заявлений свідок перебуває за кордом та його явка до суду не може бути забезпечена.

Протокольною ухвалою суду від 06.07.2021 клопотання сторін про виклик свідків задоволені.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Додатково пояснив, що у нього середня спеціальна освіта за спеціальністю маляр-штукатур. Позивач писав заяву про вступ до організації, однак йому не пояснили, що це громадська організація. Позивачу було видано службове посвідчення, оскільки його пред`явлення вимагали на підприємствах, де проводились роботи з пожежної безпеки. У позовній заяві позивач вказав лише невелику кількість підприємств, де він проводив роботи з пожежної безпеки. Перший місяць роботи у відповідача йому оплатили 7000,00 грн, другий - 5000,00 грн готівкою. Кошти виплачувала ОСОБА_9 . Приблизно 18 листопада позивач писав заяву про прийом на роботу на посаду майстра-водія та надав відповідачу трудову книжку. У журналах обліку технічного обслуговування і ремонту установки пожежної автоматики, які надані Олевською центральною лікарнею та Денишівською спеціальною школою, містяться підписи позивача про виконані роботи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Додатково пояснила, що у 2019-2020 роках на різних підприємствах проводились протипожежні роботи, про що у відповідних документах наявні підписи позивача. Позивачу було видано посвідчення. Щодо посилання у відзиві на те, що позивач виконував роботу на громадських засадах без оплати праці, то відповідач і організація, члени якої здійснюють свою діяльність на громадських засадах без оплати праці, це різні підприємства. Позивач вважав, що у трудовій книжці наявний запис про роботу. Період роботи позивача на підприємстві в жодному документі не зафіксовано, факт роботи позивача може бути підтверджений записами в журналах, які надійшли на виконання ухвал суду від 26.03.2021. При влаштуванні на роботу позивач ніяких документів не підписував, розмір заробітної плати був погоджений на словах.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві. Додатково пояснив, що позивач не працював у відповідача, звертався до відповідача, однак спеціальної освіти, яка б дозволяла працювати на підприємстві, позивач не має, тому він написав заяву про вступ до лав громадського об`єднання, пройшов навчання і в лютому 2020 року йому було видано посвідчення, яке підтверджує, що у нього перевірили знання у цій же організації та що він може працювати. Громадське об`єднання і підприємство знаходяться за однією адресою, мають одного керівника, однак є різними юридичними особами. Після навчання, яке є неофіційним, позивачу була запропонована робота, однак його не влаштував розмір заробітної плати.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у матеріалах справи міститься заява начальника Управління Держпраці у Житомирській області С.Сечіна про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він працював з позивачем у відповідача. Свідок працював на підприємстві на посаді диспетчера, а позивач на посаді водія та виконував роботи по ремонту обладнання. Свідок працював на підприємстві із серпня 2019 року до червня 2020 року. Приблизно в цей період на роботу до відповідача влаштувався позивач. Позивач розповідав свідку, що йому обіцяли оформити на роботу офіційно, однак цього не сталося, заробітної плати не виплачували, і навесні він звільнився. Свідку відомо, що багатьом людям обіцяли оформити на роботу офіційно, але на роботу так і не прийняли. Свідок та його дружина були працевлаштовані на підприємстві офіційно. Роботу позивач виконував не в якості навчання, він брав приладдя на підприємстві для виконання роботи. Начальниця диспетчерської служби ОСОБА_10 роботою позивача на підприємстві була задоволена, хвалила його. Свідок позивача бачив на роботі щодня, він приходив на роботу вчасно та отримував кошти за роботу, однак позивач говорив, що йому не дають всю суму заробітної плати, а приблизно після Нового року повідомив, що заробітну плату не виплачують взагалі. Заробітну плату обіцяли позивачу у сумі 10000,00 грн. Про те, що позивач працює на безоплатній основі, свідок не чув. Позивач виїжджав за межі міста на виконання робіт, під час роботи свідок з позивачем взаємодіяли, налаштовували сигналізацію, позивач відвідував підприємства як працівник. Учнів на підприємстві не було. З працівниками, які працюють нещодавно, на виконання робіт виїжджала сама начальниця ОСОБА_9 та пояснювала як працювати. Свідок вказав, що під час роботи на підприємстві, що є відповідачем, всі працівники підписували заяви, що є членами громадської організації.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона працювала з позивачем на протипожежному підприємстві. На підприємстві свідок працювала диспетчером протипожежної сигналізації з серпня 2019 року по червень 2020 року. Позивач прийшов працювати на підприємство перед Новим роком, працював на посаді водія, але оскільки на підприємстві не вистачало працівників, приймав участь у ремонтах, часто доводилось працювати понаднормово, роботою позивача на підприємстві були задоволені. Свідок та позивач під час роботи взаємодіяли у робочих питаннях, свідок видавала книжки, вела журнали, де записувала, хто та коли взяв ключі від машини, ставили підписи в журналах, коли брали та повертали ключі від приміщень підприємства та автомобілів. Також свідок вказала, що заробітну плату на підприємстві постійно затримували. Оскільки на підприємстві були відсутні необхідні спеціалісти, начальниця ОСОБА_9 їздила з новими працівниками на об`єкти та показувала роботу. Позивач прийшов працювати на підприємстві на посаді водія, однак у зв`язку з нехваткою працівників виконував ще й інші роботи. Про те, що позивач працює на безоплатній основі, свідок не чула.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що з 15.05.2018 він працює на посаді головного бухгалтера підприємства протипожежних робіт. Підприємство забезпечує протипожежну безпеку на території м. Житомира та області. Позивача свідок не знає. Вказав, що позивач деякий час перебував членом товариства і за надані послуги отримував виплати. З часом позивачу здалося, що він мало отримує, і він пішов. Окрім обов`язків бухгалтера, свідок також виконує обов`язки начальника відділу кадрів. Позивач з жодними заявами до свідка не звертався, у трудових відносинах з підприємством не перебував. У протилежному разі, свідок про це знав би, нараховував йому заробітну плату, оформлював прийом на роботу та звільнення з роботи. Можливо позивач надавав певні послуги на території підприємства. Свідок позивача жодного разу не бачив на підприємстві. На підприємстві невисока заробітна плата, працівники часто змінюються. Коли на підприємство приходять люди з метою працевлаштування, технічний директор ОСОБА_9 проводить з ними бесіду, у разі, якщо є сумніви у фаховості працівника, йому пропонують пройти іспитовий термін та спробувати надавати підприємству послуги на добровільній основі, стати членом громадського об`єднання і працювати без оплати праці. Якщо особа гарно працює, їй пропонується офіційне працевлаштування. Виплата заробітної плати на підприємстві здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування на банківську картку. Також свідок пояснив, що на підприємстві журнал обліку робочого часу не ведеться. Відповідно до штатного розпису підприємства, у всіх, крім начальника та головного бухгалтера, зарплата мінімальна 6100,00 грн. Службові посвідчення на підприємстві не видаються, свідку не відомо, хто може видавати такі посвідчення. Печатка підприємства знаходиться у вільному доступі. Підпис, який міститься на посвідченні, яке пред`явлене позивачем, не належить директору підприємства, однак схожий. Працюючі автомобілі у підприємства відсутні, підприємство використовує орендований транспорт, також орендує транспорт у працівників, однак з позивачем жодних договорів не укладалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд доходить наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 43 Конституції України , кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

У випадку порушення вказаних прав особа має право звернутися до суду за їх захистом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України .

При цьому, Кодекс законів про працю України є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають у сфері трудового права, та визначає, зокрема, основні трудові права громадянина, до яких і належить право на звернення до суду про вирішення спору.

Згідно зі статтею 2 КЗпП України , право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України , трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 24 КЗпП України , трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому, суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц, від 24 листопада 2021 року у справі №361/3422/19.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України ).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України ).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У матеріалах справи міститься копія посвідчення № НОМЕР_1 , яке видано ОСОБА_1 , посада - виконроб з питань вогнезахисту, місце роботи - ЖОСРБППР ДПТ України. Відповідно до змісту посвідчення, його власник з 03.02.2020 по 05.02.2020 пройшов навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки ЖОСРБППР ДПТ України. На посвідченні міститься підпис директора Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України ОСОБА_11 та печатка підприємства (а.с. 8).

Факт видачі такого посвідчення відповідачем підтверджено у відзиві, однак зазначено, що з посвідченням ОСОБА_1 на громадських засадах напрацьовував практичні навички з перевірки декількох підприємств по протипожежному захисту.

Разом з тим, суд критично оцінює таке посилання відповідача, оскільки у посвідченні визначено, що ОСОБА_12 займає посаду виконроба з питань вогнезахисту і саме на підприємстві, що є відповідачем у справі, а не щодо членства у громадській організації зі схожою назвою. Застережень щодо того, що позивач проходить навчання, стажування, тощо, посвідчення не містить. Таким чином, суд доходить висновку, що вказаним посвідченням підтверджується те, що відповідач уповноважив ОСОБА_1 здійснювати певні роботи від імені підприємства.

Також, у матеріалах міститься журнал обліку технічного обслуговування і ремонту (планового та позапланового) установки пожежної автоматики об`єкту Олевська центральна районна лікарня, який заведений Житомирським обласним спеціалізованим Ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного товариства України (а.с. 52).

Позивач стверджує, що у зазначеному журналі міститься його підпис про здійснення технічного обслуговування та ремонту установки пожежної автоматики від 18.03.2020.

У матеріалах міститься також журнал обліку технічного обслуговування і ремонту (планового та позапланового) установки пожежної автоматики об`єкту КУ Денишівський навчально-реабілітаційний центр Житомирської обласної ради, який заведений Житомирським обласним спеціалізованим Ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного товариства України, у якому також, за твердженням позивача, містяться його підписи про здійснення технічного обслуговування та ремонту установки пожежної автоматики у період з 04.12.2019 по 16.03.2020 (а.с. 40).

Те, що у вищевказаних журналах обліку технічного обслуговування і ремонту (планового та позапланового) установки пожежної автоматики містяться підписи ОСОБА_1 відповідач жодним чином не спростував та не надав доказів того, що підписи, про які йдеться, належать іншій особі, яка від імені підприємства - відповідача виконувала роботи з технічного обслуговування на вказаних об`єктах.

Крім того, суд приймає до уваги покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які показали, що ОСОБА_1 щодня був присутній на підприємстві, приходив на роботу вчасно, часто працював понаднормово, роботою позивача на підприємстві були задоволені, хвалили його. Позивач використовував для роботи транспортні засоби підприємства та матеріали, необхідні для виконання ремонтних робіт, здійснював виїзди на об`єкти, а також отримував оплату своєї праці. Свідки вказали, що жодного наміру працювати на громадських засадах позивач не мав.

Також суд не приймає до уваги копію заяви ОСОБА_1 про те, що він просив прийняти його членом Житомирського обласного ДПТ України та займатися пожежно-профілактичною роботою на громадських засадах без оплати праці, оскільки така заява адресована голові Житомирського обласного ДПТ України, яке не є відповідачем у даній справі та є іншою юридичною особою.

Крім того, суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_8 , оскільки він є посадовою особою відповідача, тому, на думку суду, може мати певну зацікавленість у результатах розгляду справи, отже об`єктивність його свідчень суд ставить під сумнів. Також, покази свідка містять певні суперечності, оскільки свідок вказує, що позивача він не знає та на підприємстві його не бачив, та при цьому наводить деяку інформацію щодо позивача та обставин справи.

На підставі вищевикладеного, оцінивши наявні у справі письмові докази, суд доходить до висновку про підтвердження того, що відповідач допустив позивача до фактичного виконання трудових обов`язків за відсутності оформленого у встановленому порядку наказу чи розпорядження, укладення трудового договору іншим чином; того, що позивач виконував на Житомирському обласному спеціалізованому Ремонтно-будівельному підприємстві протипожежних робіт Добровільного товариства України трудові функції у період з 04.12.2019 по 18.03.2020; період перебування у трудових відносинах встановлено з журналів обліку технічного обслуговування і ремонту (планового та позапланового) установки пожежної автоматики Олевської центральної районної лікарні та КУ Денишівський навчально-реабілітаційний центр Житомирської обласної ради та не спростовано відповідачем.

З показів свідків встановлено, що ОСОБА_1 підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, часто працював понаднормово, роботою позивача на підприємстві були задоволені. Відповідач забезпечив ОСОБА_1 умовами праці, оскільки надавав останньому у користування транспортні засоби для виїзду на об`єкти та надавав засоби для здійснення ремонту обслуговуваних установок, виплачував винагороду за виконану роботу.

Також судом встановлено, що роботи з обслуговування протипожежних установок позивачем здійснювались за розпорядженням та з відома відповідача, що, окрім показів свідків, підтверджується копією виданого останнім посвідчення № НОМЕР_1 .

Таким чином, оцінивши у сукупності наявні у матеріалах справи докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, суд вважає, що факт наявності трудових відносин між ОСОБА_1 та Житомирським обласним спеціалізованим Ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного товариства України у період з 04.12.2019 по 18.03.2020 є доведеним.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 21 Закону України Про оплату праці передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 29 Закону України Про оплату праці при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст.97 КЗпП України , оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст.115 КЗпП України ).

Відповідно до ст. 24 Закону України Про оплату праці , виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

В силу вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення.

Вимоги працівника про стягнення належної йому заробітної плати в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежені будь-яким строком.

Частиною 3 статті 235 КЗпП (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Згідно із абз. 5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці при задоволенні позову про оплату праці суд має навести у рішення розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів.

При визначенні розміру заборгованості по заробітній платі, суд визначає заборгованість у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді та керується даними, які містяться у відкритому доступі в мережі інтернет на сайті Головного управлянні статистики у Житомирській області щодо середньої заробітної плати штатних працівників за видами економічної діяльності у 2019 та у 2020 роках.

Так, відповідно до вказаних даних, середня заробітна плата у сфері будівництва у грудні 2019 року становила 7378,00 грн; у січні 2020 року - 6242,00 грн; у лютому 2020 року - 6348,00 грн; у березні 2020 року - 5816,00 грн. Дані наведені по юридичних особах та відокремлених підрозділах юридичних осіб із кількістю найманих працівників 10 і більше осіб.

Відповідно до копії акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЖТ8326/1982/АВ від 23.07.2020, який кладений Управлінням держпраці у Житомирській області, середньо - спискова чисельність працівників у Житомирському обласному спеціалізованому Ремонтно-будівельному підприємстві протипожежних робіт Добровільного товариства України, становить 12 чоловік (а.с. 84-91).

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість по заробітній платі за період з 04.12.2019 по 18.03.2020, яка розрахована наступним чином:

у грудні 2019 року у позивача було 18 робочих днів, тому виходячи із середнього розміру заробітної плати у сумі 7378,00 грн, розмір заробітної плати становить 6323,94 грн;

січень 2020 року позивачем відпрацьований повністю, тому до стягнення підлягає заробітна плата у середньому розмірі у сумі 6242,00 грн;

лютий 2020 року позивачем відпрацьований повністю, тому до стягнення підлягає заробітна плата у середньому розмірі у сумі 6348,00 грн;

у березні 2020 року у позивача було 12 робочих днів, тому виходячи із середнього розміру заробітної плати у сумі 5816,00 грн, розмір заробітної плати становить 3323,40 грн.

Таким чином, розмір заборгованості по заробітній платі становить 22237,34 грн, яка визначена судом без урахування податків та інших обов`язкових платежів, а також без урахування фактично виплаченої заробітної плати, оскільки у матеріалах справи будь-які докази щодо виплати позивачу заробітної плати та її розміру, відсутні.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Управління Держпраці у Житомирській області, про встановлення факту перебування в трудових відносинах та стягнення заробітної плати, підлягає до часткового задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України , оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн за вимогу немайнового характеру та у сумі 429,57 грн за вимогу майнового характеру пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць (п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України ).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Управління Держпраці у Житомирській області про встановлення факту перебування в трудових відносинах та стягнення заробітньої плати - задовольнити частково.

Встановити факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 із Житомирським обласним спеціалізованим Ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного товариства України з 04.12.2019 по 18.03.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України заборгованість по заробітній платі в сумі 22237,34 грн..

Зобов`язати Житомирське обласне спеціалізоване Ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт Добровільного товариства України нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 за період роботи з 04.12.2019 по 18.03.2020.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України 908,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України на користь держави судовий збір в розмірі 429,57 грн.

Рішення про стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Житомирське обласне спеціалізоване Ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт Добровільного товариства України, місцезнаходження: 10006, м.Житомир, вул. Героїв Пожежних, 67а; код ЄДРПОУ 00182886.

Третя особа: Управління Держпраці у Житомирській області, місцезнаходження: 10008, м.Житомир, вул. Шевченка, 18а; код ЄДРПОУ 39790560.

Суддя Воробйова Т.А.

Повне рішення суду підписано 18.02.2022.