Постанова

від 17.08.2022 по справі 295/2694/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/2694/21 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.

Категорія 76 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/2694/21 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Управління Держпраці у Житомирській області про встановлення факту перебування в трудових відносинах та стягнення заробітної плати

за апеляційною скаргою Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2022 року, ухваленого під головуванням судді Воробйової Т.А. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив встановити факт його перебування в трудових відносинах з Житомирським обласним спеціалізованим Ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного товариства України в період з 15.11.2019 по 10.04.2020 та стягнути з Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України невиплачену заробітну плату в сумі 47000 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 15.11.2019 по 10.04.2020 він влаштувався на роботу до Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України на посаду виконуючого роботи з питань вогнезахисту. В коло його обов`язків входило встановлення, монтаж та обслуговування пожежної сигналізації.

У період роботи він не отримував заробітну плату, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у сумі 47000 грн (із розрахунку заявленої роботодавцем заробітної плати 7000 грн за перший місяць роботи, а в подальшому 10000 грн щомісяця), а тому ним було прийнято рішення про розірвання трудового договору. В процесі звільнення, йому стало відомо, що у його трудовій книжці відсутній запис про те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем, що в подальшому може викликати труднощі при нарахуванні трудового стажу та стягненні заробітної плати. На його думку, такі дії відповідача суперечать нормам ст. 48, 116 КЗпП України.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2022 року позов задоволено частково. Встановлено факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 із Житомирським обласним спеціалізованим Ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного товариства України з 04.12.2019 по 18.03.2020.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України заборгованість по заробітній платі в сумі 22237,34 грн.

З урахуванням ухвали від 18.02.2022 про виправлення описки зобов`язано Житомирське обласне спеціалізоване Ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт Добровільного товариства України нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ОСОБА_1 за період роботи з 04.12.2019 по 18.03.2020. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України на користь держави судовий збір в розмірі 1337,57грн.

В апеляційній скарзі Житомирське обласне спеціалізоване Ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт Добровільного товариства України, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції помилково, без відповідних на те доказів, встановлено факт перебування позивача в трудових відносинах із підприємством, а не з громадською організацією, не враховано відсутність у позивача посадової інструкції з визначеним колом функціональних обов`язків та наявності відповідної посади в штатному розписі підприємства. Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги показання свідків, які не є працівника підприємства. Крім того вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності згідно положень ст. 233 КЗпП України Вважає, що позивачем не надано належних та достовірних доказів на підтвердження факту перебування у трудових відносинах. Таким чином, за недоведеності наявності трудових відносин, суд безпідставно стягнув суму заробітної плати.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Коваленко Є.С. проти доводів апеляційної скарги заперечили, надали пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві та рішенні суду першої інстанції.

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції не з`явився, розгляд просив відкласти, проте на підтвердження поважності причин відкладення розгляду справи доказів не надав, а тому апеляційним судом зазначене клопотання було відхилено.

Представник третьої особи просив розглянути справу без його участі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 просив встановити факт його перебування в трудових відносинах з Житомирським обласним спеціалізованим Ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного товариства України в період з 15.11.2019 по 10.04.2020 та стягнути невиплачену заробітну плату.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу стягнення заробітної плати позивачем на свою користь з відповідача та заперечення останнім факту існування між ним та позивачем трудових відносин, з огляду на що заявлено вимогу про встановлення факту перебування у трудових відносинах та оформлення трудових правовідносин.

Конституцією України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст.43). Право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ст. 2 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Відповідно достатті 24 КЗпП Українитрудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантуються заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Згідно пунктів 1.1., 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Усі записи в трудовій книжці, зокрема, про прийняття на роботу, вносяться власником або уповноваженим органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку.

Суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

З огляду на ці положення заявник повинен був дотриматися умов, необхідних для укладення трудового договору, а саме скласти заяву про прийняття на роботу, подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку тощо.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц, від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19, від 24 листопада 2021 року у справі №361/3422/19, від 16червня2022року у справі №638/16444/19.

Із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що в АДРЕСА_1 зареєстровано Житомирське обласне спеціалізоване Ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт Добровільного товариства України та Житомирська обласна організація Добровільного пожежного товариства України, яка є громадською організацією (т.1 а.с.82,83). Керівником підприємства та організації є ОСОБА_2 .

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 30.12.2019 на ім`я голови Житомирської обласної організації Добровільного пожежного товариства України ОСОБА_2 про прийняття його членом цієї організації для зайняття-пожежно-профілактичною роботою на громадських засадах без оплати праці (а.с.80).

Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 вказав, що працював на посаді виконуючого роботи з питань вогнезахисту Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України з 15.11.2019 по 10.04.2020.

На підтвердження обставин прийняття його на роботу у Житомирське обласне спеціалізоване Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України і фактичного допуску до роботи надав копію посвідчення № НОМЕР_1 , яке видано ОСОБА_1 , посада виконроб з питань вогнезахисту, місце роботи - ЖОСРБППР ДПТ України. Відповідно до змісту посвідчення, його власник з 03.02.2020 по 05.02.2020 пройшов навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки ЖОСРБППР ДПТ України. Посвідчення завірено печаткою Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України, навпроти прізвища - директор ОСОБА_3 . Роговий проставлено відповідний підпис (т.1 а.с. 8).

Під час розгляду справи судом першої інстанції з метою встановлення обставин роботи ОСОБА_1 в Житомирському обласному спеціалізованому Ремонтно-будівельному підприємстві протипожежних робіт Добровільного товариства України, були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , колишні працівники підприємства (диспетчери), які пояснили, що ОСОБА_1 щодня був присутній на підприємстві, приходив на роботу вчасно, часто працював понаднормово, роботою позивача на підприємстві були задоволені, хвалили його. Позивач використовував для роботи транспортні засоби підприємства та матеріали, необхідні для виконання ремонтних робіт, здійснював виїзди на об`єкти, а також отримував оплату своєї праці. Свідки вказали, що жодного наміру працювати на громадських засадах позивач не мав.

Натомість,свідок ОСОБА_6 ,який працюєз 15.05.2018 на посаді головного бухгалтера підприємства протипожежних робіт та виконує обов`язки начальника відділу кадрів пояснив, що позивач з жодними заявами до нього не звертався, у трудових відносинах з підприємством не перебував. У протилежному разі він про це знав би, нараховував йому заробітну плату, оформляв би прийом на роботу та звільнення з роботи. Можливо позивач надавав певні послуги на території підприємства, оскільки був членом громадської організації. Свідок пояснив, що коли на підприємство приходять люди з метою працевлаштування, технічний директор проводить з ними бесіду, у разі, якщо є сумніви у фаховості працівника, йому пропонують пройти іспитовий термін. Якщо особа добре працює, їй пропонується офіційне працевлаштування. Для роботи підприємство використовує орендований транспорт, також орендує транспорт у працівників, однак з позивачем жодних договорів не укладалось.

При цьому, суд першої інстанції при вирішенні спору взяв до уваги показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та критично оцінив показання свідка ОСОБА_6 , посилаючись, зокрема, на те, що він є посадовою особою відповідача, тому, на думку суду, може мати певну зацікавленість у результатах розгляду справи.

Разом зтим,розглядаючи справу,суд першоїінстанції керувався правовими висновками,які містяться у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц, від 24 листопада 2021 року у справі №361/3422/19.

Суд першої інстанції процитував висновок Верховного Суду - «При цьому, суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків».

У постанові від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц Верховний суд, зокрема, зазначив, що згідно з частиною першоюстатті 218 ЦК України(що підлягає застосуванню до спірних правовідносин в силустатті 9 цього Кодексу) недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановленазаконом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Водночас, висновки суду першої інстанції про задоволення позову грунтуються переважно на показаннях свідків.

Натомість письмовими доказами факт перебування позивача у трудових відносинах з Житомирським обласним спеціалізованимРемонтно-будівельнимпідприємством протипожежнихробіт Добровільноготовариства України достовірно не підтверджено.

Так, у матеріалах справи міститься журнал обліку технічного обслуговування і ремонту (планового та позапланового) установки пожежної автоматики об`єкту Олевська центральна районна лікарня, який заведений Житомирським обласним спеціалізованим Ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного товариства України (т.1 а.с. 52).

Позивач стверджує, що у зазначеному журналі міститься його підпис про здійснення технічного обслуговування та ремонту установки пожежної автоматики від 18.03.2020.

У матеріалах міститься також журнал обліку технічного обслуговування і ремонту (планового та позапланового) установки пожежної автоматики об`єкту КУ «Денишівський навчально-реабілітаційний центр» Житомирської обласної ради, який заведений Житомирським обласним спеціалізованим Ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного товариства України, у якому також, за твердженням позивача, містяться його підписи про здійснення технічного обслуговування та ремонту установки пожежної автоматики у період з 04.12.2019 по 16.03.2020 (т.1 а.с. 40).

Зі змісту зазначених журналів вбачається, що у графі «посада, прізвище і підпис особи, яка проводила технічне обслуговування та ремонт» проставлено скорочені підписи. При цьому прізвище особи, її посада не зазначені.

Відповідач заперечує, що записи в журналах є записами ОСОБА_1 з його підписом, вказує, що актів виконаних робіт немає, оплата по об`єктах не проводилась. Матеріалами справи не підтверджено, що відповідач в ході судового розгляду визнавав ту обставину, що підписи у названих журналах здійснені саме ОСОБА_1 .

Проте, суд першої інстанції лише на підставі пояснень ОСОБА_1 дійшов висновку, що у вищевказаних журналах обліку технічного обслуговування і ремонту (планового та позапланового) установки пожежної автоматики містяться його підписи, обгрунтовуючи свої висновки тим, що відповідач цих обставин не спростував.

А тому, враховуючи, що, крім підпису, у журналах відсутні будь-які відомості щодо підписанта, такі як прізвище, ім`я, по батькові, посада, організація, де особа працює, висновки суду першої інстанції, що у вказаних журналах міститься підпис ОСОБА_1 грунтується на припущеннях, а відповідно до частини 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Із акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної), яка використовує найману працю № ЖТ 8326/1982/АВ від 23.07.2020 вбачається, що вибірково, відповідно до наданих бухгалтерських документів, а саме: книги обліку руху трудових книжок, журналу реєстрації наказів, табелів обліку робочого часу (за січень-червень 2020 року), та звіту про суми нарахованої заробітної плати ДФС встановлено, що гр. ОСОБА_1 в трудових відносинах з Житомирським обласним спеціалізованим ремонтно- будівельним підприємством протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України не перебував та відповідно заробітну плату не отримував ( т.1а.с. 90).

За трудовим договором працівника приймають на роботу, включену до штату підприємства для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, проте штатним розкладом Житомирського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт ДПТ України з 01.01.2020 посада виконроба з питань вогнезахисту не передбачена ( т. 1а.с.234,243).

Не підтверджено жодними доказами і тих обставин, що позивач подавав Житомирському обласному спеціалізованому Ремонтно-будівельному підприємству протипожежних робіт Добровільного товариства України паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, документ про спеціальність, кваліфікацію, писав заяву про прийняття його на роботу. Він не отримував наказ про прийняття на роботу, не укладав з відповідачем трудовий договір, тобто позивач фактично усвідомлював відсутність оформлення трудових відносин з відповідачем, а отже й погоджувався з цим.

Відповідач письмово пояснив, що заява про прийняття на роботу від ОСОБА_1 не надходила, трудова книжка для оформлення трудових відносин не надавалась. Заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась, страхові внески не нараховувались та до відповідних фондів не перераховувались (т.1 а.с.79).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, оскільки вони зроблені лише на підставі показань свідчень свідків позивача, які є протилежними показанням свідка відповідача. До того ж режим роботи свідків (позмінно) відрізнявся від режиму роботи позивача, про що він заявляє у позовній заяві. Будь-яких письмових підтверджень щодо дотримання позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку матеріали справи не містять.

Грунтується на припущеннях також висновок суду першої інстанції про період роботи позивача з 04.12.2019 по 18.03.2020, зроблений на підставі журналів обліку технічного обслуговування і ремонту (планового та позапланового) установки пожежної автоматики об`єкту Олевська центральна районна лікарня та КУ «Денишівський навчально-реабілітаційний центр» Житомирської обласної ради, оскільки суд виходив із наявності підписів, на думку суду, позивача п`яти випадків обслуговування установок пожежної автоматики, що не є тотожним тривалості роботи на підприємстві близько чотирьох місяців.

До того ж матеріалами справи підтверджено, що позивач має освіту за спеціальністю маляр-штукатур. Доказів того, що уже 04.12.2019 він мав навики щодо самостійного здійснення кваліфікованих робіт, пов`язаних з технічним обслуговуванням та ремонтом установок пожежної автоматики матеріали справи не містять.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей77,78 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом не встановлено виконання позивачем трудових функцій у відповідача, підпорядкування його правилам внутрішнього трудового розпорядку відповідача, забезпечення останнім позивачу умов праці та виплати винагороди за виконану роботу, а також не встановлено, що за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу позивачем провадилася робота на підприємстві.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 за допомогою належних та допустимих доказів не довів факт його перебування у трудових відносинах саме з Житомирським обласним спеціалізованим Ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного товариства України за період 04.12.2019 по 18.03.2020.

Наявність посвідчення№ НОМЕР_1 ,яке видано ОСОБА_1 ,посада виконроб зпитань вогнезахисту,місце роботи-ЖОСРБППР ДПТУкраїни,відповідно доякого він з03.02.2020по 05.02.2020пройшов навчаннята перевіркузнань зпитань пожежноїбезпеки ЖОСРБППРДПТ Українине маєправового значеннядля встановленняфакту перебування позивачау трудовихвідносинах звідповідачем,оскільки згідно штатного розпису Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України з 01.01.2020 на підприємстві не існувало посади «виконроб з питань вогнезахисту».

Недоведеність факту існування трудових відносин та укладення трудового договору між сторонами унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості заробітної плати, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі є похідними від вимоги про встановлення факту перебування у трудових відносинах.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повністю дослідив обставини справи, надав помилкову оцінку поданим доказам та ухвалив рішення із порушенням норм чинного матеріального та процесуального законодавства. А тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Житомирського обласного спеціалізованого Ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного товариства України задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.08.2022.

Головуючий Судді