Ухвала

від 16.02.2022 по справі 357/15582/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/15582/21

1-кс/357/214/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 року слідчий cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю представників заявника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання представника заявника компанії «ПРЕМІОРРІ ЛТД» - адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110000000949 від 23.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника компанії «ПРЕМІОРРІ ЛТД» - адвокат ОСОБА_8 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вищезазначеним клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020110000000949 від 23.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року було накладено арешт на її частку у статутному капіталі ТОВ «ПРЕМІОРІ», яка зазначена як 20%, а також на частку ОСОБА_9 80 %. із відповідними заборонами.

Просить скасувати накладений арешт майна, обґрунтовуючи свою позицію тим, що обставини кримінального правопорушення щодо умисних дій службових осіб, щодо заволодіння майном ПрАТ «Росава» з використанням службового становища не мають жодного причинно-наслідкового зв`язку між засновниками ТОВ «ПРЕМІОРІ» та обставинами, які внесені до ЄРДР, вказані відносини носять суто господарський характер, засновники ТОВ «ПРЕМІОРІ» не є суб`єктами кримінальної відповідальності щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, накладений арешт та заборони не є співмірним щодо встановлення обмежень прав засновників та мети застосування арешту, а також відсутнє правове обґрунтування, яким чином частка у статутному капіталі є речовим доказом в розумінні ст.98 КПК України, у зв`язку з чим арешт накладено необґрунтовано.

Представники заявника в судовому засіданні підтримали клопотання з підстав викладених в ньому.

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо скасування арешту майна посилаючись на те, що ризики застосованого заходу забезпечення кримінального провадження не зникли, частки в статутному капіталі є речовими доказами, здійснення досудового розслідування продовжується.

Суд, розглянувши клопотання, вивчивши матеріали справи та кримінального провадження, виходить з наступного.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року було задоволено клопотання у кримінальному провадженні №12020110000000949 від 23.09.2020 року, прокурора відділу Київської обласної прокуратури, про арешт майна та накладено арешт на частки в статутному капіталі ТОВ «Преміорі» (код ЄДРПОУ 39848510) адреса: 09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Леваневського, будинок 91, а саме:

1) частку ОСОБА_9 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Білоцерківським МВМ №2 ГУ МВС України в Київській обл. 20.02.2008) у статутному капіталі ТОВ «ПРЕМІОРІ» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код ЄДРПОУ 39848510), а саме в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисяч гривень 00 коп.), що становить 80% (вісімдесят відсотків) статутного капіталу Товариства;

2) частку ПРЕМІОРРІ ЛТД (країна резиденства: Сполучене Королівство, місцезнаходження: Сполучене Королівство, брістол, 1 cтрейтс парад BS16 2LA, Сполучене Королівство, кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ЕЛІЗ ІЛСЛЕЙ, Великобританія, брістол, вулиця 1 стрейтс парад BS16 будинок 2 корпус LA, 10%) у статутному капіталі ТОВ «ПРЕМІОРІ» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код ЄДРПОУ 39848510), а саме в розмірі 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 коп.), що становить 20% (двадцять відсотків) статутного капіталу Товариства із відповідними заборонами суб`єктам державної реєстрації: вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які зміни, що пов`язані зі зміною учасника ТОВ «Преміорі», зміною назви підприємства, зміною часток у статутному капіталі підприємства, зміною розміру статутного капіталу підприємства, зміни, що пов`язані з припиненням (зокрема, реорганізацією (злиттям, приєднанням, поділом, перетворенням) та ліквідацією) підприємства, зміни, що пов`язані зі зміною місцезнаходження підприємства, зміни, що пов`язані зі зміною установчого документу підприємства.

Приймаючи таке рішення про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя виходив з того, що службові особи та засновники ПрАТ "Росава" (код ЄДРПОУ 30253385) умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, діючи за попередньою змовою групою осіб з ліквідатором вказаного підприємства ОСОБА_10 , службовими особами та засновниками ТОВ "Преміорі" (код ЄДРПОУ 39848510), заволоділи майном та грошовими коштами ПрАТ "Росава" в особливо великих розмірах, в тому числі шляхом відчудження вказаного майна в ТОВ "Преміорі", а також шляхом внесення його до статутного капіталу вказаного підприємства. В результаті чого була спричинена матеріальна шкода ТОВ "Фінансова компанія Інвестохіллс веста" та іншим кредиторам ПрАТ «Росава».

Ухвалюючи рішення про накладення арешту, слідчий суддя виходив з того, що відповідно до постанови від 23.09.2020 про визнання речових доказів частка ОСОБА_9 у статутному капіталі ТОВ «ПРЕМІОРІ», а саме в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.), що становить 80 % (вісімдесят відсотків) статутного капіталу Товариства та частка ПРЕМІОРРІ ЛТД, а саме в розмірі 500,00 грн. (п`ятсот гривень 00 коп.), що становить 20 % (двадцять відсотків) статутного капіталу Товариства, є речовим доказом, оскільки дане майно є предметом, який став об`єктом кримінального правопорушення, набуте юридичною особою внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, а тому вважав наявними підстави для накладення арешту даного майна, оскільки прокурором та слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики приховування, відчуження цього майна, задоволення клопотання, тобто накладення арешту та заборона вчинення певних дій, не вплине на продовження здійснення товариством своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правових підстав в кримінальному провадженні для задоволення клопотання про скасування арешту майна, доводи представників заявника спростовуються дослідженими матеріалами кримінального провадження, в яких наявні дані на даній стадії досудового розслідування, що виправдовують подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв`язку з чим, вважає доцільним подальше застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст. 170-175, 309, 392 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання представника заявника компанії «ПРЕМІОРРІ ЛТД» - адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110000000949 від 23.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України відмовити.

Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 21.02.2022 о 11 год. 30 хв.

Слідчий суддя: ОСОБА_11