Ухвала

від 01.02.2022 по справі 922/2115/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2115/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Левіна В.Б. (адвокат);

відповідача - Трутя З.О. (адвокат);

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Білоусова Я.О., судді - Крестьянінов О.О., Тарасова І.В.)

від 12.08.2021

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома"

про стягнення 4 360 664,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (далі - ТОВ "Азотфострейд") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" (далі - ТОВ "Агрома") про стягнення заборгованості у сумі 4 085 633,85 грн та пені у сумі 275 030,17 грн за договором поставки.

2. Позовні обґрунтовані тим, що відповідач оплатив лише частково поставлений товар на загальну суму 7 740 297,85 грн, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 позов задоволено повністю.

4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення основного боргу у сумі 3 723 902,70 грн і пені в сумі 266 429,51 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

5. Суд апеляційної інстанції установив, що факт здійснення поставок згідно з видатковими накладними і товарно-транспортними накладними у лютому - березні 2019 року на загальну суму 4 466 395,15 грн відповідачем не заперечується, проте факт підписання додатків № 10-15 до договору та отримання товару за видатковими накладними у квітні-травні 2019 року. Позивач не спростував, що додатки № 10-15 до договору, видаткові накладні та товаро-транспортні накладні на загальну суму 3 276 573,00 грн не містять посади особи, відповідальної від ТОВ "Агрома" за здійснення господарської операції, а також печатки товариства. Встановлені недоліки в оформлені зазначених видаткових накладних не можуть вважатись неістотними, оскільки перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від ТОВ "Агрома".

6. Верховний Суд постановою від 16.02.2021 касаційну скаргу позивача задовольнив частково, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 скасував в частині відмови у задоволенні позову та передав справу на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

7. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначав, що:

- порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи (пункт 33 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16);

- суд апеляційної інстанції не з`ясував питання отримання ТОВ "Агрома" у спірний період (квітень-травень 2019 року) товару від ТОВ "Азотфострейд", підстави здійснення такої поставки та проведення оплати відповідачем;

- висновок суду апеляційної інстанції про неприйняття додатково поданих доказів (а саме: копій видаткових накладних, актів надання транспортно-експедиційних послуг, договорів-заявок, товарно-транспортних накладних, тощо на підтвердження здійснення поставки ТОВ "Агрома") є передчасним, оскільки ТОВ "Азотфострейд" зверталося до суду першої інстанції з відповідними клопотаннями про повернення до стадії підготовчого провадження для подання доказів у зв`язку із обставинами, зазначеними відповідачем у відзиві;

- суд апеляційної інстанції, відхиливши посилання позивача на податкову звітність на підтвердження здійснення поставки, не дослідив докази в їх сукупності з метою встановлення всіх обставин справи, залишив поза увагою лист Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15 з повідомленням, що відповідно до інформаційних ресурсів Управління ТОВ "Агрома" включено до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Азотфострейд" за період лютий 2019 року - обсяг постачання у сумі 2 337 220,00 грн; березень 2019 року - обсяг постачання у сумі 1 962 466,67 грн; квітень 2019 року - обсяг постачання у сумі 1 986 567,25 грн; травень 2019 року - обсяг постачання у сумі 741 685,00 грн (том 3 а. с. 149-150).

8. За результатами нового розгляду справи суд апеляційної інстанції ухвалив постанову від 12.08.2021, якою апеляційну скаргу відповідача задовольнив частково, рішення суду першої інстанції змінив, виклав резолютивну частину рішення в новій редакції, а саме: позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 361 731,15 грн основного боргу, 43 610,39 грн пені та 6 080,12 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позову відмовив.

9. Суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності поставки товару на загальну суму 3 276 573,00 грн в період з квітня по травень 2019 року, оскільки:

- матеріалами справи підтверджено поставку позивачем товару на суму 4 466 395,15 грн, а видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на суму 3 276 573,00 грн не відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки не підписані від імені одержувача, тому не можуть бути доказами поставки товару;

- пояснення третіх осіб (перевізники ФОП Костіна А.С. та ТОВ "Індустрія Транс Ком"), що надані в межах справи № 922/4004/19, не можуть бути доказом, оскільки: такі особи не є учасниками судового процесу у справі, що переглядається; пояснення не відповідають положенням статті 88 ГПК України стосовно показань свідка; пояснення містять розбіжності з поясненнями позивача, який наголошував, що особа, яка повинна була підписувати документи, найчастіше не була на місці їх вивантаження;

- товарно-транспортні накладні серія ПЗО №723210 від 02.05.2019, ПЗО №723208 від 02.05.2019, №2 від 12.04.2019, які містять печатку ТОВ "Агрома", не є належними доказами, оскільки має значення не лише підписання накладної, а і підписання додаткової угоди, як то передбачено умовами пункті 3.1, 4.1 договору, якими узгоджується не лише обсяг і місце, а й ціна поставки (товару), яка відсутня у товарно-транспортних накладних, що може бути підставою для окремого звернення позивача, а не в межах даного позову про стягнення заборгованості за договором поставки;

- з наданих договорів поставки, що укладені позивачем з постачальниками, неможливо встановити, що це договори було укладено в межах угоди між позивачем та відповідачем. Окрім того, ці договори були підписані період виконання додаткових угод №1-9, підписання яких не заперечується відповідачем;

- висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 8/14СЕ-20 від 29.01.2020 слід відхилити, оскільки на вирішення судової експертизи було поставлене некоректне питання, яке суперечить завданню економічної експертизи;

- висновок експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса № 4135 від 25.02.2020 підтверджує, що поставка товару здійснена лише на суму 4 466 395,15 грн;

- лист Головного управління ДПС у Харківській області від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15, що був наданий на запит адвоката Андерс В.М. від 27.11.2019, стосовно включення ТОВ "Агрома" до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Азотфострейд", і відсутність розбіжностей між податковим зобов`язанням ТОВ "Азотфострейд" та податковим кредитом ТОВ "Агрома" за період лютий-травень 2019 року, є недопустимим доказом, оскільки головний державний ревізор - інспектор порушив вимоги норм Податкового кодексу України та Закону України "Про доступ до публічної інформації" в частині надання інформації, що стосується інших осіб. За встановлені порушення буде розглянуто питання щодо притягнення до відповідальності винної особи, про що вказано в іншому листі Головного управління ДПС у Харківській області від 10.06.2020 №6473/К/20-40-04-01-13;

- відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19 , у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, які скаржником не були надані до суду, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

10. ТОВ "Азотфострейд" у касаційній скарзі просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

11. Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм пункту 44.1 статті 44, пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 1, частини першої та другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару, та у постанові від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, що зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, що фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Разом з тим судами попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановлювалося чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

12. Скаржник наполягає, що:

- обсяги постачання товарів/послуг та сума податку на додану вартість, вказані в податковій накладній, складеній без факту здійснення господарської операції (тобто не підтвердженій первинними документами), і розрахунку коригування до неї, не підлягають відображенню в податковій звітності з ПДВ;

- ТОВ "Агрома" включило отримані зареєстровані податкові накладні до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість відповідного місяця;

- при розгляді даної справи належало б дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця.

13. Скаржник у касаційній скарзі також посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм статей 73, 74, 75, 76, 86, 236 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив висновок судової експертизи та покази свідків (третіх осіб у справі № 922/4004/19). Скаржник у цій частині касаційної скарги не визначив підставу касаційного оскарження, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України. Верховний Суд ухвалою від 13.10.2021 залишав касаційну скаргу без руху для уточнення підстав касаційного оскарження. Скаржник в уточненій редакції касаційної скарги наполягає, що такою підставою є виключно пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

14. Отже, розглядаючи касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, має вирішити питання: чи має відповідач (покупець) сплачувати вартість поставленого товару, якщо від заперечує факт поставки та не підписував видаткові накладі (первинні документи), але одночасно за фактом поставки товару було зареєстровано податкові накладні за звітний період та включено податкові накладні на придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника до податкового кредиту.

15. Так, у пункті 44 постанови від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19 Верховний Суд, вирішуючи, зокрема, питання щодо відображення обома сторонами податкової звітності (податкові декларації з податку на додану вартість, виписані податкові накладні) як доказу підтвердження виконання зобов`язань, дійшов висновку, який був врахований судом апеляційної інстанції, що:

- у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції;

- фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, які скаржником не були надані до суду, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

16. Цей висновок був також врахований у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19.

17. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14.01.2021 передав справу № 910/23097/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України для відступу від висновку, викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2020 у справі № 640/18643/18 (адміністративне провадження № К/9901/20404/19), посилаючись на те, що за однакового нормативного регулювання, зокрема, частини першої статті 181 ГК України і статті 201 ПК України, формуються відмінні підходи щодо підтвердження факту вчинення правочину та проведення господарських операцій на його виконання лише з огляду на реєстрацію податкових накладних.

18. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначав про необхідність відступити від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо можливості підтвердження факту укладення договору (вчинення правочину) зареєстрованою податковою накладною, виписаною однією стороною в договорі, оскільки за висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19 , від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19, від 18.11.2020 у справі № 920/61/19 фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації.

19. 29.06.2021 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ухвалила постанову у справі № 910/23097/17, в якій зазначила, що:

- податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки (пункт 4.28);

- підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст (пункт 4.29);

- встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце (пункт 4.30);

- податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (пункт 4.31).

20. У постанові від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 Верховний Суд зробив висновки, неврахування яких є підставою касаційного оскарження, що:

- податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним;

- оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару;

- суди не застосували норми частин 201.1, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та не з`ясували чи складались і видавались продавцем покупцю та отримувались покупцем податкові накладні при здійсненні операцій зі спірних поставок товару у спірний період за договором поставки на підставі наявних в матеріалах справи оспорюваних видаткових накладних; чи відображались у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні; чи формувався відповідачем, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, чи подавалися покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюваними накладними.

21. У постанові від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 Верховний Суд зробив висновки, неврахування яких також є підставою касаційного оскарження, що для з`ясування реальності господарської операції необхідно встановлювати, чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності (пункт 4.20).

22. Відповідно, якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними з підстав їх непідписання, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість за цими накладними, колегія суддів вважає, що така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. Такі дії сторони засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

23. Враховуючи викладене, з метою забезпечення єдності судової практики при застосуванні статті частини першої статті 181 ГК України і статті 201 ПК України у взаємозв`язку із статтями 76, 77 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку колегії суддів Касаційного господарського у складі Верховного Суду, викладеного у пункті 44 постанови від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19 та врахованого судом апеляційної інстанції , що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції , шляхом його конкретизації, що податкова накладна може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

24. Відповідно до частини 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 у справі № 922/2115/19 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова Судді Г. Вронська О. Кібенко