Постанова

від 12.08.2021 по справі 922/2115/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2021 р. Справа № 922/2115/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя

Крестьянінов О.О. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" (вх. №724 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі № 922/2115/19 (повний текст рішення складено 16.07.2020 суддею Бринцевим О.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома", с.Мартове, Печенізький район, Харківська область,

про стягнення 4 360 664,02 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" заборгованості за договором поставки від 04.02.2019 №04/02-2 у розмірі 4 085 633,85 грн та пені у розмірі 275 030,17 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що рішенням Господарського суду Харківської області від 05.03.2020 у справі №922/4004/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, визнано виконаним зобов`язання з постачання товару ТОВ "Азотфострейд" перед ТОВ "Агрома" за договором поставки №04/02-2 від 04.02.2019. Таким чином, як зазначено в рішенні, факт поставки позивачем відповідачеві товару за договором поставки №04/02-2 від 04.02.2019 в розмірі 7 740 297,85 грн не підлягає доведенню знову. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар у розмірі 4 085 633,85 грн. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення норм ЦК України та умов договору поставки від 04.02.2019 №04/02-2, не здійснив оплату отриманого товару в розмірі 4 085 633,85 грн станом на момент розгляду справи, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином. Стосовно нарахованої позивачем пені в розмірі 275 030,17 грн, суд визнав дані вимоги обґрунтованими та задовольнив їх повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрома" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі № 922/2115/19 та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що між ТОВ "Агрома" та ТОВ "Азотфострейд" було укладено договір поставки №04/02-2 від 04.02.2019, відповідно до якого позивач зобов`язувався поставляти відповідачу товари у кількості та на умовах передбачених договором, а відповідач зобов`язувався їх сплатити. Відповідач дійсно уклав з позивачем додатки №№ 1-9 до договору №04/02-2 від 04.02.2019, якими було передбачено строки оплати та строки поставки товарів. Під час укладання зазначених додатків відповідач здійснив замовлення у позивача товарів на загальну суму 4 466 395,15 грн. Але, усі інші документи, які надані позивачем на підтвердження ним поставки товарів за спірним договором, відповідач не підписував, товарів не отримував, керівник чи інші уповноважені особи ТОВ "Агрома" замовлення передбачені додатками №№10-15 не робили, що підтверджується наданими позивачем копіями документів, де відсутні підписи з боку відповідача та відтиски печатки ТОВ "Агрома". Видаткові накладні, які складено починаючи з квітня 2019 року відповідач також не бачив та не підписував. У період з 20.02.2019 по 26.04.2019 включно, відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 4 104 664,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які було надано відповідачем разом з відзивом. В акті звіряння за період 2019 року, який було надано позивачем до матеріалів справи, ТОВ "Азотфострейд" відобразив у розділі КРЕДИТ оплату 450 000,00 грн, і зазначив, що сальдо кінцеве вже не 4 085 633,85 грн, а 3 635 633,85 грн, тобто, сума основного зобов`язання за підрахунками позивача змінилася, а отже, і предмет позову також, але судом першої інстанції не було враховано такий факт під час прийняття рішення, а позивач у свою чергу не зменшив позовні вимоги, у зв`язку з чим і розрахунок пені є некоректним, адже, під час розрахунків позивачем не було враховано надходження 450 000,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі №922/2115/19 скасовано в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" основного боргу за договором поставки від 04.02.2019 №04/02-2 у розмірі 3 723 902,70 грн та пені в сумі 266 429,51 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" 5 821,50 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі № 922/2115/19 залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" 89 382,69 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" оскаржило до суду касаційної інстанції прийняту Східним апеляційним господарським судом постанову від 22.10.2020 у справі №922/2115/19, та просило її скасувати в частині відмови у задоволенні позову, рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 залишити без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.02.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" задоволено частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі №922/2115/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:

- не з`ясував питання отримання ТОВ "Агрома" у спірний період (квітень-травень 2019 року) товару від ТОВ "Азотфострейд", підстави здійснення такої поставки та проведення оплати відповідачем за товар, належної оцінки доводам всіх учасників справи суд не надав;

- зазначив, що у жовтні 2020 року від ТОВ "Азотфострейд" надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи низки документів, а саме, копій видаткових накладних, актів надання транспортно-експедиційних послуг, договорів-заявок, товарно-транспортних накладних, тощо на підтвердження здійснення поставки ТОВ "Агрома"; посилаючись на частину 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовив у прийнятті додаткових доказів, наданих позивачем, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, залишивши при цьому поза увагою, що ТОВ "Азотфострейд" звертався до суду першої інстанції з відповідними клопотаннями про повернення до стадії підготовчого провадження для подання доказів у зв`язку із обставинами, зазначеними відповідачем у відзиві. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про неприйняття наданих позивачем доказів на підставі зазначеної норми є передчасним;

- не надав оцінки висновку Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 29.01.2020 № 8/14СЕ-20, яким підтверджено відсутність в графі "Отримав(ла)" підпису осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, однак разом з цим, експертом встановлено, що поставка товару ТОВ "Азотфострейд" на адресу ТОВ "Агрома" за договором від 04.02.2019 № 04/02-2 та додатків до цього договору № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 наданими для дослідження документами підтверджується на суму 7 740 297,85 грн;

- відхиливши посилання позивача на податкову звітність на підтвердження здійснення позивачем поставки товару відповідачеві, не дослідив докази в їх сукупності з метою встановлення всіх обставин справи, залишив поза увагою лист Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15 з повідомленням, що відповідно до інформаційних ресурсів Управління ТОВ «Агрома» включено до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Азотфострейд» за період лютий 2019 року - обсяг постачання у сумі 2 337 220,00 грн; березень 2019 року - обсяг постачання у сумі 1 962 466,67 грн; квітень 2019 року - обсяг постачання у сумі 1 986 567,25 грн; травень 2019 року - обсяг постачання у сумі 741 685,00 грн. При цьому, між ТОВ «Агрома» та ТОВ «Азотфострейд» підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період 2019 року за договором № 04/02-2, згідно з яким за даними ТОВ «Агрома» на 31.12.2019 заборгованість на користь товариства становить 2 022 892,00 грн, а за даними ТОВ «Азотфострейд» заборгованість на користь товариства становить 3 635 633,85 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" на рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі № 922/2115/19 та призначено справу до розгляду.

31.03.2021 до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№3792), в порядку ч.10 ст.80 ГПК України, в якому він просив приєднати до матеріалів справи та поновити строк для подання у якості доказів завірені копії документів, які додано до клопотання.

31.03.2021 до суду від позивача надійшов відзив (вх.№3793), в якому ТОВ "Азотфострейд" просить рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі № 922/2115/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" - без задоволення, посилаючись на те, що відсутність на деяких додатках до договору, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних підпису або печатки ТОВ Агрома , обумовлені тим, що поставка мінеральних добрив здійснювалась на взаємодовірливих умовах, які склалися за багаторічний період співпраці з відповідачем та під час посівної, в той час коли відповідачу ці добрива були необхідні для здійснення господарської діяльності, а особи, яка повинна була підписувати документи, найчастіше, не було на місце їх вивантаження.

12.04.2021 до суду від відповідача надійшла відповідь на відзив (вх.№4261), в якій останній просить задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 клопотання позивача (вх.№3792 від 31.03.2021) про приєднання до матеріалів справи доказів (завірених копій документів) задоволено.

25.06.2021 до суду від позивача надійшли пояснення (вх.№7326).

01.07.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№7501), в яких останній посилається на те, що долучені позивачем до матеріалів справи документи жодним чином не підтверджують факт поставки відповідачеві товару згідно додатків №№10-15 до договору №04/02-2 від 04.02.2019. Позивач не надає жодних пояснень з приводу того, саме яку із господарських операцій підтверджує той чи інший долучений документ. Вказує на те, що Головне управління Державної податкової служби України у Харківській області у листі від 02.12.2019 №6082/ФОП/20-40-53-04-15 не мало законодавчих підстав для надання будь-якої інформації позивачеві стосовно відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрома", покупцем, укладено договір поставки № 04/02-2, згідно з яким постачальник зобов`язався передати у власність покупцю товар у кількості та на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п.2.1. договору сторони домовилися, що постачальник передає покупцю товар у кількості, визначеної додатками до даного договору. Загальна кількість товару за даним договором визначається кількістю товару, зазначеного в додатку до даного договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що товар повинен бути сертифікований, а якість товару - відповідати ДСТУ і вимогам, що пред`являються до такого виду товарів.

Згідно з п.3.1. договору постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями, за ціною та місцем поставки, зазначеному в додатку до даного договору.

Відповідно до п.5.1. договору покупець приймає і перевіряє товар за кількістю в місці отримання товару від постачальника. У разі виявлення розбіжностей оформлюється акт розбіжностей.

Згідно з п.5.3. договору факт передачі товару покупцю виникає в момент приймання товару, та підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та отриманням довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

У відповідності до п.8.1 договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України.

Сторонами визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами обох сторін і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань. Після закінчення терміну дії цього договору, договір може бути пролонгований за домовленістю сторін до 31 грудня 2019 року (п. 8.4 договору).

На підтвердження факту виконання зі сторони ТОВ "Азотфострейд" договору поставки № 04/02-2 від 04.02.2019 позивачем надано до матеріалів справи копії додатків №1-15, якими, за твердженням позивача, сторонами були погоджені: найменування товару, що постачається, умови поставки (порядок відвантаження), строк поставки товару, його вартість та строк оплати.

Так, 04.02.2019 між сторонами було укладено додаток № 1 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (нітроамофоска) у кількості 24,3 т вартістю 330 492,15 грн до 10.02.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 28.02.2019.

04.02.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 330 492,15 грн, згідно з видатковою накладною № РН-000030.

10.02.2019 між сторонами було укладено додаток № 2 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (селітра аміачна) у кількості 67,0 тони вартістю 737 067,00 грн до 11.02.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 28.02.2019.

10.02.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 737 067,00 грн, згідно з видатковою накладною № РН-0000031.

27.02.2019 між сторонами було укладено додаток № 3 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, а саме: (NPK MAKOSH з бором) кількістю 12,0 т вартістю 180 000,00 грн; добриво аміачно-нітратне (біг-бег) кількістю 2,0 т вартістю 18 000,00 грн; карбамід с/г кількістю 7,0 т вартістю 70 003,50 грн; карбамід фасований (50 кг) кількістю 9,0 т вартістю 110 700,00 грн; нітроамофоска 16:16:16 фас кількістю 11,025 т вартістю 143 330,50 грн; всього товар на загальну суму 522 034,00 грн, строк поставки якого до 28.02.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 31.03.2019.

27.02.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 522 034,00 грн, згідно з видатковою накладною № РН-0000043.

27.02.2019 між сторонами було укладено додаток № 4 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (аміачна селітра (нітрат амонію) у кількості 30,0 т вартістю 339 030,00 грн до 28.02.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 31.03.2019.

27.02.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 339 030,00 грн, згідно з видатковою накладною № РН-0000044.

28.02.2019 між сторонами було укладено додаток № 5 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (аміачна селітра) у кількості 40,0 т вартістю 456 000,00 грн до 10.03.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 10.03.2019.

01.03.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 456 000,00 грн, згідно з видатковою накладною № РН-000055.

28.02.2019 між сторонами було укладено додаток № 6 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (аміачна селітра (нітрат амонію) у кількості 34,0 т вартістю 387 600,00 грн до 10.03.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 10.03.2019.

06.03.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 387 600,00 грн, згідно з видатковою накладною № РН-0000054.

06.03.2019 між сторонами було укладено додаток № 7 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (аміачна селітра (нітрат амонію) у кількості 12,0 т вартістю 139 212,00 грн до 10.03.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 10.03.2019.

06.03.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 139 212,00 грн, згідно з видатковою вкладною № РН-0000052 та згідно товарно-транспортних накладних 06/03/01, 06/03/2.

16.03.2019 між сторонами було укладено додаток № 8 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (аміачна селітра) у кількості 69,3 т вартістю 790 020,00 грн до 20.03.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 30.03.2019.

16.03.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 790 020,00 грн, згідно з видатковою накладною № РН-0000119 та згідно з товарно-транспортними накладними 16/03/01, 16/03/2, 16/03/3.

17.03.2019 між сторонами було укладено додаток № 9 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (аміачна селітра) у кількості 67,1 т вартістю 764 940,00 грн до 30.03.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 30.03.2019.

17.03.2019 позивачем було поставлено відповідачу обумовлений товар вартістю 764 940,00 грн, згідно з видатковими накладними № РН-0000120, № РН-0000121, № РН-0000122, актом надання транспортних послуг №35, а також товаро-транспортною накладною 17/03 від 17.03.2019.

Факт здійснення поставок згідно з вказаними документами у лютому - березні 2019 року на загальну суму 4 466 395,15 грн відповідачем не заперечується.

Також, позивачем на підтвердження здійснення поставок на загальну суму 3 276 573,00 грн у квітні - травні 2019 року до матеріалів справи надано:

- додаток № 10 від 04.04.2019 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (мінеральні добрива гранульовані, фосфорні (Superfosfat prosty (Granulowany)) у кількості 96 т вартістю 864 000,00 грн, строк поставки товару до 20.04.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 25.04.2019; видаткові накладні: № РН-0000136 від 04.04.2019 на суму 198000,00 грн, №РН-0000137 від 05.04.2019 на суму 198000,00 грн, № РН-0000141 від 12.04.2019 на суму 270000,00 грн, № РН-0000146 від 16.04.2019 на суму 198000,00 грн; акт надання транспортних послуг №ОУ-0000161 та товарно-транспортні накладні № 1 від 04.04.2019, № 1 від 05.04.2019, № 1 від 12.04.2019, № 1 від 16.04 2019;

- додаток № 11 від 16.04.2019 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (аміачна селітра (нітрат амонію) у кількості 59,4 т вартістю 677 160,00 грн, строк поставки товару до 25.04.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 30.04.2019; видаткові накладні: №РН-0000181 від 16.04.2019 на суму 225720,00 грн, № РН-0000182 від 17.04.2019 на суму 225720,00 грн, № РН-0000183 від 19.04.2019 на суму 225720,00 грн ;

- додаток № 12 від 18.04.2019 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (карбомідно-аміачна суміш № 32) у кількості 71 т вартістю 674 571,00 грн, строк поставки товару до 25.04.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 30.04.2019; видаткові накладні: № РН-0000167 від 18.04.2019 на суму 226883,88 грн, № РН-0000185 від 22.04.2019 на суму 224603,64 грн, № РН-0000186 від 23.04.2019 на суму 220233,18 грн, товарно-транспортну накладну № 97/190419 від 19.04.2019, акт надання послуг №376/04 від 19.04.2019, товарно-транспортні накладні № 1 від 22.04.2019, № 1 від 23.04.2019;

- додаток № 13 від 27.04.2019 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (аміачна селітра (фас. 1000 кг)) у кількості 19 т вартістю 171 000,00 грн, строк поставки товару до 28.04.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 30.04.2019; видаткову накладну № РН-0000187 від 27.04.2019 на суму 171000,00 грн, товарно-транспортну накладну № 27/04 від 27.04.2019 та акт надання транспортно-експедиційних послуг №62 від 27.04.2019;

- додаток № 14 від 07.05.2019 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (суперфосфат простий) у кількості 60 т вартістю 648 000,00 грн, строк поставки товару до 08.05.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 10.05.2019; видаткову накладну № РН-0000188 від 07.05.2019 на суму 648000,00 грн, товарно-транспортні накладні № 1, № 2, № 3 від 07.05.2019 та акти надання транспортно-експедиційних послуг №№ 63, 64, 65 від 07.05.2019;

- додаток № 15 від 27.05.2019 до договору, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар (амонію нітрат (селітра аміачна) марки Б) у кількості 22 т вартістю 242 022,00 грн, строк поставки товару до 30.05.2019, а покупець зобов`язався сплатити постачальнику вартість товару до 31.05.2019; видаткову накладну № РН-0000205 від 27.05.2019 на суму 242022,00 грн.

На підтвердження сплати відповідачем товару за договором поставки №04/02-2 від 04.02.2019 до матеріалів справи надано копії платіжних доручень: №2004 від 20.02.2019 на суму 223 000,00 грн, №2003 від 20.02.2019 на суму 223 000,00 грн, №2006 від 20.02.2019 на суму 154 000,00 грн, №2005 від 20.02.2019 на суму 223 000,00 грн, №2139 від 22.02.2019 на суму 200 000,00 грн, №2132 від 21.02.2019 на суму 77 000,00 грн, №2151 від 28.02.2019 на суму 200 000,00 грн, №2150 від 28.02.2019 на суму 200 000,00 грн, №2153 від 28.02.2019 на суму 200 000,00 грн, №2152 від 20.02.2019 на суму 200 000,00 грн, №2155 від 28.02.2019 на суму 200 000,00 грн, №2154 від 28.02.2019 на суму 61 064,00 грн, №2156 від 28.02.2019 на суму 200 000,00 грн, №2157 від 28.02.2019 на суму 200 000,00 грн, №2158 від 28.02.2019 на суму 200 000,00 грн, №2159 від 28.02.2019 на суму 43 600,00 грн, №2165 від 04.03.2019 на суму 450 000,00 грн, №2195 від 19.03.2019 на суму 350 000,00 грн, №2257 від 19.04.2019 на суму 200 000,00 грн, №7 від 26.04.2019 на суму 300 000,00 грн. Всього відповідачем сплачено 4 104 664,00 грн.

Позивач зазначає, що станом на 01.06.2019 загальний борг покупця перед постачальником склав 4 085 633,85 грн.

У зв`язку з простроченням відповідачем строків оплати отриманого товару позивачем нараховано пеню у загальному розмірі 275 030,17 грн, у тому числі за:

-додатком №7 до договору за 8 днів у сумі 842,47 грн;

-додатком №8 до договору за період з 01.04.2019 по 01.07.2019 у сумі 10 252,40 грн;

-додатком №9 до договору за період з 01.04.2019 по 01.07.2019 у сумі 85 610,40 грн;

-додатком №10 до договору за період з 26.04.2019 по 01.07.2019 у сумі 50 538,08 грн;

-додатками №11-13 до договору за період з 01.05.2019 по 01.07.2019 у сумі 88 902,61 грн;

-додатком №14 до договору за період з 12.05.2019 по 01.07.2019 у сумі 31 689,86 грн;

-додатком №15 до договору за період з 31.05.2019 по 01.07.2019 у сумі 7194,35 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі договору поставки.

За приписами ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Умовами п.5.3 договору передбачено, що факт передачі товару покупцю виникає в момент приймання товару, та підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та отриманням довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Факт здійснення позивачем поставок згідно з додатками 1 - 9 до договору поставки у лютому - березні 2019 року на загальну суму 4 466 395,15 грн відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.5 ст.310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи .

Стосовно вказівок Верховного Суду щодо нез`ясування судом питання отримання ТОВ "Агрома" у спірний період (квітень-травень 2019 року) товару від ТОВ "Азотфострейд", підстав здійснення такої поставки та проведення оплати відповідачем за товар, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, спірним періодом є квітень-травень 2019 року.

На підтвердження обставин узгодження сторонами поставок, згідно з п.3.1., 4.1. договору, на загальну суму 3 276 573,00 грн у квітні - травні 2019 року позивачем до матеріалів справи надано: додаток № 10 від 04.04.2019 на поставку товару вартістю 864 000,00 грн, додаток № 11 від 16.04.2019 на поставку товару вартістю 677 160,00 грн, додаток № 12 від 18.04.2019 на поставку товару вартістю 674 571,00 грн, додаток № 13 від 27.04.2019 на поставку товару вартістю 171 000,00 грн, додаток № 14 від 07.05.2019 на поставку товару вартістю 648 000,00 грн, додаток № 15 від 27.05.2019 на поставку товару вартістю 242 022,00 грн.

Однак, колегія суддів зазначає, що додатки № 10 - 15 до договору підписані та скріплені печаткою лише ТОВ "Азотфострейд", проте не підписані відповідачем та на них відсутній відбиток печатки ТОВ Агрома .

На підтвердження обставин здійснення поставки позивачем надано:

- видаткові накладні: №РН-0000136 від 04.04.2019; № РН-0000137 від 05.04.2019; № РН-0000141 від 12.04.2019; № РН-0000146 від 16.04.2019; № РН-0000181 від 16.04.2019; № РН-0000182 від 17.04.2019; № РН-0000183 від 19.04.2019; № РН-0000167 від 18.04.2019; № РН-0000185 від 22.04.2019; № РН-0000186 від 23.04.2019; № РН-0000187 від 27.04.2019; № РН-0000188 від 07.05.2019; № РН-0000205 від 27.05.2019;

- товаро-транспортні накладні: №1 від 04.04.2019, №1 від 05.05.2019, №1 від 12.04.2019, №1 від 16.04.2019, №97/190419 від 19.04.2019, №1 від 22.04.2019, №1 від 23.04.2019, №27/04 від 27.04.2019, №1 від 07.05.2019, №2 від 07.05.2019, №3 від 07.05.2019.

Відповідно до частин 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів, (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Проте, колегія суддів зазначає, що вищезазначені видаткові накладні підписані лише директором Смолянюк С.В. та скріплені відбитком печатки ТОВ "Азотфострейд", проте підпис одержувача та відбиток печатки ТОВ Агрома на накладних відсутні.

Не відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів і товаро-транспортні накладні, оскільки також не містять даних (П.І.Б.) та посади особи, яка підписала ці накладні від ТОВ "Агрома", а відтак не можуть бути доказами факту поставки товару.

В товарно-транспортних накладних серія: ПЗО №949587 від 06.04.2019, ПЗО №949588 від 06.04.2019, ПЗО №949590 від 08.04.2019, ПЗО №949591 від 10.04.2019, зазначено лише кількість місць товару, проте на вказано ціну та суму товару. Крім того, накладні підписані тільки перевізником (водієм), та не підписані вантажовідправником та вантажоодержувачем, тобто не мають всіх необхідних реквізитів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам п.2 ст.9 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", тому не можуть бути доказом поставки товару за спірним договором.

Колегія суддів зазначає, що позивачем підтверджено, що відсутність на деяких додатках до договору , видаткових накладних та товарно-транспортних накладних підпису або печатки ТОВ Агрома , обумовлені тим, що поставка мінеральних добрив здійснювалась на взаємодовірливих умовах, які склалися за багаторічний період співпраці з відповідачем та під час посівної, в той час коли відповідачу ці добрива були необхідні для здійснення господарської діяльності, а особи, яка повинна була підписувати документи, найчастіше, не було на місце їх вивантаження.

Позивачем до матеріалів справи надані пояснення третьої особи ФОП Костіна А.С. (перевізник), надані в межах справи №922/4004/19, зі змісту яких вбачається, що виключно директор ТОВ Агрома Протопопова К.Е. займалася усіма організаційними питаннями по розвантаженню товару (мінеральних добрив) та знаходилася завжди у погоджений час та місце розвантаження добрив - с.Мартове Харківської області, а також пояснення третьої особи ТОВ Індустрія Транс Ком (перевізник) за підписом директора Глушко О.О., надані в межах справи №922/4004/19, зі змісту яких вбачається, що товар за спірними видатковими накладними отримано безпосередньо директором ТОВ Агрома Протопоповою К.І., як покупцем за договором поставки №04/02-2 від 04.02.2019, та як вантажоодержувачем за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №08/04.

Частиною 1 ст.73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1-3 ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Однак, дані пояснення не можуть бути доказом у даній справі, з огляду на те, що зазначені особи не є учасниками провадження у межах справи №922/2115/19 та не відповідають положенням ч.1-3 ст.88 ГПК України стосовно показань свідка, оскільки вони надавались в межах іншої справи, а саме №922/4004/19, та підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень не містять, а також нотаріально не посвідчені.

Колегія суддів також зазначає, що надані пояснення містять розбіжності з поясненнями позивача, який наголошував на тому, що особи, яка повинна була підписувати документи, найчастіше, не було на місце їх вивантаження.

В матеріалах справи відсутні також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором поставки, як то передбачено умовами п.5.3. договору.

Колегія суддів не приймає до уваги надані позивачем товарно-транспортні накладні серія ПЗО №723210 від 02.05.2019, ПЗО №723208 від 02.05.2019, №2 від 12.04.2019, які містять печатку ТОВ Агрома , оскільки має значення не лише підписання накладної, а і підписання додаткової угоди, як то передбачено умовами п.3.1., 4.1 договору, якими узгоджується не лише обсяг і місце, а й ціна поставки (товару), яка відсутня у товарно-транспортних накладних, що може бути підставою для окремого звернення позивача, а не в межах даного позову про стягнення заборгованості за договором поставки №04/02-2 від 04.02.2019.

Також не є підтвердженням поставки відповідачу товару надані позивачем до матеріалів справи копії договорів: поставки №BL190207-2п від 07.02.2019, укладеного між ТОВ Белор Україна та ТОВ Азотфострейд , купівлі-продажу №КП-0000015 від 14.01.2019, укладеного між ТОВ "УТК Химальянс та ТОВ Азотфострейд , поставки Х-6/250219 від 25.02.2019, укладеного між ТОВ Інвест Агро Логістик та ТОВ Азотфострейд , поставки №18193 від 06.03.2019, укладеного між ТОВ Агромікстерра та ТОВ Азотфострейд , поставки №1704/2019/Б-1 від 17.04.2019, укладеного між ТОВ ВВМ Трейдінг та ТОВ Азотфострейд , поставки №ВАС00000157 від 02.04.2019, укладеного між ПрАТ Украгро НПК та ТОВ Азотфострейд , на поставку мінеральних добрив, на які посилається позивач на підтвердження закупівлі ним мінеральних добрив саме для відповідача, з огляду на те, що з наданих договорів неможливо встановити, що договори було укладено в межах угоди між позивачем та відповідачем, та крім того дані договори були підписані в період виконання додаткових угод №1-9, підписання яких не заперечується відповідачем.

Щодо вказівок суду касаційної інстанції про те, що суд не надав оцінки висновку Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 29.01.2020 № 8/14СЕ-20, яким підтверджено поставку товару ТОВ "Азотфострейд" на адресу ТОВ "Агрома" за договором від 04.02.2019 № 04/02-2 на суму 7 740 297,85 грн, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог на суму 7 740 297,85 грн позивачем надано висновок Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 8/14СЕ-20 від 29.01.2020 зі змісту якого вбачається, що, на вирішення судової експертизи поставлені питання: Чи підтверджується документально виконання договору поставки №04/02-2 від 04.02.2019 та додатків до цього договору №№1-15 з боку ТОВ Азотфострейд на адресу ТОВ Агрома на загальну суму 7 740 297,85 грн з урахуванням фактичного отримання ТОВ Агрома міндобрив? . Судовий експерт зазначив, що у додатках до договору поставки № 10 від 04.04.2019, № 11 від 16.04.2019, № 12 від 18.04.2019, № 13 від 27.04.2019, № 14 від 07.05.2019 та № 15 від 27.05.2019 та видаткові накладні № РН-0000136, №РН-0000137, № РН-0000141, № РН-0000146 від 04.04.2019, 05.04.2019, 12.04.2019 та 16.04.2019; №РН-0000181, № РН-0000182, № РН-0000183 від 16.04.2019, 17.04.2019 та 19.04.2019; № РН-0000167, № РН-0000185, № РН-0000186 від 18.04.2019, 22.04.2019 та 23.04.2019; № РН-0000187 від 27.04.2019; № РН-0000188 від 07.05.2019; № РН-0000205 від 27.05.2019 в графі "Отримав(ла)" відсутні підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. При цьому, виходячи з питання поставленого на вирішення перед судовим експертом, дослідження необхідно провести з урахуванням фактичного отримання ТОВ Агрома міндобрив за договором поставки №04/02-2 від 04.02.2019. Як зазначено у висновку експертом, з урахуванням фактичного отримання ТОВ Агрома міндобрив за договором, поставка товару ТОВ "Азотфострейд" на адресу ТОВ "Агрома" за договором № 04/02-2 від 04.02.2019 та додатків до цього договору №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 наданими для дослідження документами підтверджується в сумі 7 740 297,85 грн.

Проте, колегія суддів не приймає його до уваги, з огляду на те, що на вирішення судової експертизи було поставлене питання: Чи підтверджується документально виконання договору поставки №04/02-2 від 04.02.2019 та додатків до цього договору №№1-15 з боку ТОВ Азотфострейд на адресу ТОВ Агрома на загальну суму 7 740 297,85 грн з урахуванням фактичного отримання ТОВ Агрома міндобрив ? .

Тобто, позивачем поставлене некоректне питання, яке суперечить завданню економічної експертизи, оскільки до кола обставин, які підлягають встановленню у межах даної справи, входить саме питання отримання покупцем товару, з урахуванням заперечень відповідача.

ТОВ "Агрома", заперечуючи факт підписання додатків № 10 - 15 до договору та отримання товару за видатковими накладними №РН-0000136 від 04.04.2019; № РН-0000137 від 05.04.2019; № РН-0000141 від 12.04.2019; № РН-0000146 від 16.04.2019; № РН-0000181 від 16.04.2019; № РН-0000182 від 17.04.2019; № РН-0000183 від 19.04.2019; № РН-0000167 від 18.04.2019; № РН-0000185 від 22.04.2019; № РН-0000186 від 23.04.2019; № РН-0000187 від 27.04.2019; № РН-0000188 від 07.05.2019; № РН-0000205 від 27.05.2019 на загальну суму 3 276 573,00 грн, надало до матеріалів справи висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса № 4135 від 25.02.2020, зі змісту якого вбачається, що на вирішення судової економічної експертизи поставлено наступне питання: Чи підтверджується документально, а саме документами бухгалтерського обліку, які за своїм оформленням відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV, постачання товарів ТОВ Агрома по договору №04/02-2 від 04.02.2019 за період з 04.02.2019 по 01.06.2019? Якщо підтверджується, то яку суму? . Судовий експерт зазначив, що, зокрема, до додатків №10-15 до договору поставки №04/02-2 від 04.02.2019, надано копії видаткових накладних на передачу товару від постачальника ТОВ "Азотфострейд" до одержувача ТОВ "Агрома" на загальну суму 3 274 902,70 грн, які підписані в графі "постачальник" від імені Смолянюк С.В. та скріплені відбитком печатки ТОВ "Азотфострейд", в графі "отримав" підпис від імені одержувача та відбиток печатки відсутні. Таким чином, видаткові накладні на передачу товару від постачальника ТОВ Азотфострейд до одержувача ТОВ Агрома на загальну суму 3 274 902,70 грн не мають всіх реквізитів, що не відповідає вимогам п.2 ст.9 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями). В обсязі наданих на дослідження документів, постачання товарів ТОВ Агрома по договору №04/02-2 від 04.02.2019 за період з 04.02.2019 по 01.06.2019, відповідно до видаткових накладних на передачу товару від постачальника ТОВ Азотфострейд до одержувача ТОВ Агрома , оформлених у відповідності із ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV, документально підтверджується на загальну суму 4 466 395,15 грн. Експерт дійшов висновку, що наданими на дослідження видатковими накладними на передачу товару від постачальника ТОВ "Азотфострейд" до одержувача ТОВ "Агрома", які оформлені у відповідності із ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV, підтверджується постачання товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрома" по договору №04/02-2 від 04.02.2019 на загальну суму 4 466 395,15 грн.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги лист Головного управління ДПС у Харківській області від 02.12.2019 №6082/ФОП/20-40-53-04-15 про надання інформації на запит адвоката Андерс В.М. від 27.11.2019, зі змісту якого вбачається, що відповідно до інформаційних ресурсів Управління ТОВ «Агрома» включено до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Азотфострейд» за період лютий 2019 року - обсяг постачання у сумі 2 337 220,00 грн; березень 2019 року - обсяг постачання у сумі 1 962 466,67 грн; квітень 2019 року - обсяг постачання у сумі 1 986 567,25 грн; травень 2019 року - обсяг постачання у сумі 741 685,00 грн. Розбіжності між податковим зобов`язанням ТОВ Азотфострейд та податковим кредитом ТОВ Агрома за період лютий-травень 2019 року відсутні, з огляду на наступне.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Харківській області від 10.06.2020 №6473/К/20-40-04-01-13 управління щодо надання інформації по ТОВ Агрома зазначило, що під час розгляду адвокатського запиту Андерс В.М. від 27.11.2019 встановлено недотримання вимог порядку здійснення та забезпечення доступу до інформації, оскільки, відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платнику податків забезпечено право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов`язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Також, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи (пп. 21.1.6 п. 21.1 ст. 21 ПКУ).

Правовідносини щодо надання доступу до інформації в Україні регулюються нормами Конституції України, Закону України від 13.01.11 №2939-VI Про доступ до публічної інформації (далі - Закон № 2939), яким унормовано порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно з нормами ст. 1 Закону № 2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону № 2939 конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Нормами п. 1, 2 ч. З ст. 10 Закону № 2939 встановлено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані зокрема, надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, а також використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом та передбачають обмеження доступу до інформації, якою є конфіденційна інформація, таємна інформація та службова інформація (ст. 6 Закону №2939).

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 2939, обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом, а розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб (п. З ч. З ст. 10 Закону № 2939).

Таким чином, як зазначено в листі Головного управління ДПС у Харківській області від 10.06.2020 №6473/К/20-40-04-01-13, при підготовці відповіді на адвокатський запит Андерс В.М. від 27.11.2019 головним державним ревізором - інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Харківського управління Головного управління ДПС у Харківській області Мазняк Л. були порушені вимоги норм ПКУ та Закону №2939 в частині надання інформації, що стосується інших осіб . За встановлені порушення буде розглянуто питання щодо притягнення до відповідальності винної особи (а.с.12-13 т.4).

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Колегія суддів зазначає, що у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Однак, фактом підтвердження господарської операції по спірному договору є первинні документи, які скаржником по додатках № 10-15 в належно оформленому вигляді не були надані до суду, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19.

Враховуючи те, що надані позивачем документи за додатками №10-15 на перевезення товару не містять всіх необхідних даних, з яких можливо б було ідентифікувати товар саме за договором №04/02-2 від 04.02.2019 та особу, яка брала участь у здійсненні такої господарської операції від ТОВ "Агрома", колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт поставки товару ТОВ "Агрома" в період з квітня по травень 2019 року за спірним договором на загальну суму 3 276 573,00 грн.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджено поставку позивачем товару за договором поставки від 04.02.2019 №04/02-2 у розмірі 4 466 395,15 грн.

Враховуючи те, що відповідачем оплачено товар на загальну суму 4 104 664,00 грн, заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 361 731,15 грн, вимога позивача щодо стягнення основної заборгованості підлягає задоволенню в сумі 361 731,15 грн, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 275 030,17 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільно-правова відповідальність - це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою зобов`язань, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони. Мета цивільно-правової відповідальності відновлення порушених майнових прав.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за порушення строків оплати покупець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, зазначає наступне.

За додатками №№1-7 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 911 435,15 грн, відповідачем було здійснено оплати за період з 20.02.2019 по 04.03.2019 на загальну суму 3 254 664,00 грн, в зв`язку з чим переплата становить 343 228,85 грн, тому порушення відповідачем строків оплати за додатками №№1-7 не було.

За додатком №8 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 790 020,00 грн зі строком оплати до 30.03.2019. Враховуючи переплату за додатками №№1-7 у розмірі 343 228,85 грн, здійсненої відповідачем оплати 19.03.2019 у розмірі 350 000 грн за платіжним дорученням №2195, заборгованість відповідача станом на 31.03.2019 складає 96 791,15 грн.

19.04.2019 відповідачем за платіжним дорученням було перераховано 200 000,00 грн.

За таких обставин, розмір пені за додатком №8 за період з 01.04.2019 по 19.04.2019 складає 1813,84 грн.

За додатком №9 позивачем поставлено товар на суму 764 940,00 грн зі строком оплати до 30.03.2019.

Враховуючи часткову оплату товару 19.04.2019 у розмірі 103 208,85 грн (200 000,00 грн - 96 791,15 грн (додаток №8)) та оплату 26.04.2019 у розмірі 300 000,00 грн за платіжним дорученням №7, розмір пені за період з 01.04.2019 по 01.07.2019 складає 41796,55 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним розмір пені за додатками №№8, 9 у загальному розмірі 43 610,39 грн, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені підлягає зміні.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішенням Господарського суду Харківської області від 05.03.2020 у справі №922/4004/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, визнано виконаним зобов`язання з постачання товару ТОВ "Азотфострейд" перед ТОВ "Агрома" за договором поставки №04/02-2 від 04.02.2019. Таким чином, як зазначено в рішенні, факт поставки позивачем відповідачеві товару за договором поставки №04/02-2 від 04.02.2019 в розмірі 7 740 297,85 грн не підлягає доведенню знову.

Предметом позовних вимог у справі № 922/4004/19 було визнання виконаним зобов`язання з постачання товару ТОВ "Азотфострейд" перед ТОВ "Агрома" за договором поставки №04/02-2 від 04.02.2019, стягнення за яким є предметом розгляду у даній справі № 922/2115/19, однак постановою Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 922/4004/19 рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2020, яким позовні вимоги було задоволено повністю і постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2020, якою рішення залишено без змін, скасовано. Справу № 922/4004/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. Касаційна інстанція дійшла висновку про те, що обставини щодо ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права, за захистом якого останній звернувся з цим позовом у справі № 922/4004/19 залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку щодо передчасності висновків судів попередніх інстанцій, наведених в оскаржуваних судових рішеннях.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на те, що суд обмежився лише посиланням на те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 05.03.2020 у справі №922/4004/19, залишеним без змін постановою Східного господарського суду Харківської області від 28.05.2020, визнано виконаним зобов`язання з постачання товару ТОВ "Азотфострейд" перед ТОВ "Агрома" за договором поставки №04/02-2 від 04.02.2019, в зв`язку з чим факт поставки позивачем відповідачеві товару за договором поставки №04/02-2 від 04.02.2019 в розмірі 7 740 297,85 грн не підлягає доведенню знову.

В той же час судом не встановлено з урахуванням заявлених позовних вимог у межах справи №922/2115/19, дати та обсяги здійснення цих поставок, що має значення не лише для вирішення питання щодо наявності (відсутності) заборгованості відповідача перед позивачем, а й для встановлення правомірності нарахування штрафних санкцій, які також заявлені до нарахування в межах даної справи.

Такі дії суду щодо нез`ясування обставин справи та доказів наданих в їх обґрунтування, а також щодо викладення мотивувальної частини рішення не відповідають положенням ст.ст.236, 238 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі № 922/2115/19 підлягає зміні, як таке, що прийняте з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.б), в) ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 269, 270, п.1, 4 ч.1 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.07.2020 у справі № 922/2115/19 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" (62820, Харківська обл., Печенізький р-н, с. Мартове, вул. 1 Травня, код ЄДРПОУ 24471767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд.16, кв.13, код ЄДРПОУ 35579031) 361 731,15 грн основного боргу, 43 610,39 грн пені та 6080,12 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд.16, кв.13, код ЄДРПОУ 35579031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" (62820, Харківська обл., Печенізький р-н, с. Мартове, вул. 1 Травня, код ЄДРПОУ 24471767) 88994,76 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.08.2021.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя І.В. Тарасова