Ухвала

від 17.02.2022 по справі 2-1420/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 2-1420/10

провадження № 61-1774ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2010 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року Відкрите акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , яке в подальшому змінило свою назву на Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , (далі - АТ Райффайзен Банк Аваль ), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором

№ 014/3611/82/79578 від 07 серпня 2007 року у розмірі 56 511,98 доларів США, що еквівалентно 431 186,42 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № 014/3611/82/79578

від 07 серпня 2007 року ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі

46 920 доларів США, на строк з 07 серпня 2007 року по 07 серпня 2017 року під 13,5 відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно графіку та відсотків за кредитом щомісячними фіксованими платежами.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_1 на добровільних засадах взяла на себе зобов`язання відповідати по зобов`язанням ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору.

Позов був обґрунтований тим, що відповідачі не виконують свої обов`язки щодо погашення боргу та продовжують користуватися отриманими кредитними коштами. Про порушення зобов`язання та необхідності повного погашення боргу відповідачі повідомлені належним чином.

Оскільки відповідачі належним чином свої обов`язки не виконують, станом на 09 червня 2009 року виникла заборгованість у розмірі 56 511,98 доларів США, що за курсом НБУ складає 431 186,42 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом в розмірі 42 563,56 доларів США, що складає 324 759,96 грн; заборгованість за відсотками у розмірі 236,14 доларів США, що складає 1 801,75 грн; заборгованість за простроченими відсотками -

5 348,04 доларів США, що складає 40 805,55 грн та пеня - 8 364,24 доларів США, що складає 63 819,16 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси

від 13 квітня 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ВАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором

№ 014/3611/82/79578 від 07 серпня 2007 року в сумі 56 511,98 доларів США, що еквівалентно 431 186,42 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 42 563,56 доларів США, що еквівалентно 324 759,96 грн, заборгованість за відсотками - 236,14 доларів США, що складає 1 801,75 ГРН, заборгованість за простроченими відсотками - 5 348,04 доларів США, що складає

40 805,55 грн, пеня - 8 364,24 доларів США, що складає 63 819,16 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2010 року залишено без змін.

27 січня 2022 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2010 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 і в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права

на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто ціна позову становить 431 186,42 грн, яка станом на

01 січня 2022 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 250 = 620 250 грн).

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі Зубац проти Хорватії , заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є незначної складності, тому є малозначною відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики), за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а тому заявник вважає, що наявні підстави для відкриття касаційного провадження.

Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявником не обґрунтовано, у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Доводи щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанції, й в цілому до заперечення результату розгляду справи апеляційним судом та судом першої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 немає.

Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі Азюковська проти України , від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а , б , в , г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб,

так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Одеського апеляційного суду від 15 грудня

2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 13 квітня 2010 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська