Постанова

від 15.02.2022 по справі 574/526/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м.Суми

Справа №574/526/20

Номер провадження 22-ц/816/132/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - Прилуцька місцева прокуратура в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 ,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Коджен Б ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

на рішення Буринського районного суду Сумської області від 10 червня 2021 року в складі судді Куцана В.М., ухвалене в м. Буринь, повний текст якого складено 18 червня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

09 червня 2020 року Прилуцька місцева прокуратура в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Коджен Б про визнання недійсним наказу та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на час отримання земельної ділянки з кадастровим номером 5920985400:04:001:0161 ОСОБА_2 використала своє право на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм, встановлених законодавством.

Посилаючись на вищевикладені обставини, просила визнати наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 22 лютого 2019 року № 18-1354/16-19-сг недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5920985400:04:001:0161 за ОСОБА_2 .

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 10 червня 2021 року, з врахуванням ухвали Буринського районного суду Сумської області від 25 листопада 2021 року про виправлення описки, позов прокурора до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Коджен Б про визнання недійсним наказу та скасування рішення про державну реєстрацію права власності задоволений повністю.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22 лютого 2019 року № 18-1354/16-19-сг, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 2 га, кадастровий номер 5920985400:04:001:0161, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області.

Скасовано рішення, індексний номер 46231101 від 31 березня 2019 року та запис 30953389 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровий номер 5920985400:04:001:0161 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1799203859206) за гр. ОСОБА_2 , що внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_2 на користь прокуратури Чернігівської області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн з кожного.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що ОСОБА_3 у заяві вказала, що вона раніше право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням згідно ст. ст. 116. 118 ЗК України не використала. У зв`язку з цим Головне управління Держгеокадастру у Сумській області вважає, що його вини у тому, що ОСОБА_3 двічі використала своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки немає, а тому прокурор не мав права звертатись до суду з даним позовом.

Посилається на те, що видача наказу від 22 лютого 2019 року № 18-1354/16-19-сг відбулась виключно у зв`язку з наданням ОСОБА_2 недостовірних відомостей.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури, посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

ОСОБА_2 належним чином повідомлена, проте в судове засідання не з`явилася.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора Вортоломей І.Г., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до ГУ Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області (а.с. 45).

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 05 листопада 2018 року № 18-8676/16-18-сг ОСОБА_2 був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Пісківської сільської ради Буринського району Сумської області (а.с. 46).

13 лютого 2019 року остання звернулася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, на підставі чого 22 лютого 2019 року ГУ Держгеокадастру у Сумській області, наказом № 18-1354/16-19-сг, надало у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5920985400:04:001:0161.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, 17 грудня 2018 року ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку, площею 2 га з кадастровим номером 7424184300:04:000:1941, яка розташована на території Краслянської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що також підтверджується відповідними заявами ОСОБА_2 та наказами ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області (а.с. 17-25).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що службові особи ГУ Держгеокадастру у Сумській області, маючи доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, не перевірили наявність у власності фізичної особи земельної ділянки даного виду цільового призначення та площі, раніше набутої в порядку безоплатної приватизації, допустивши таким чином порушення вимог закону, що призвело до порушення права держави на спірну земельну ділянку, а тому місцевий суд прийшов до висновку, що позов є обгрунтованим і підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Пункт б ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачає, що для ведення особистого селянського господарства громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі - не більше 2,0 гектара.

Судом першої інстанції було встановлено, що станом на 22 лютого 2019 року у власності ОСОБА_2 перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 7424184300:04:000:1941, яка була їй надана безоплатно з земель державної власності, що свідчить про те, що остання скористалася своїм правом, передбаченим ст. 116 ЗК України, повторно, з порушенням визначеного земельним законодавством порядку.

При здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_2 про передачу спірної земельної ділянки у власність, ГУ Держгеокадастру у Сумській області, перевіривши її та встановивши вже реалізоване право особи на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, мало не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити ОСОБА_2 у передачі спірної земельної ділянки у власність.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що службові особи ГУ Держгеокадастру у Сумській області, маючи доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру допустили порушення вимог закону, оскільки не перевірили наявність у власності ОСОБА_2 земельної ділянки даного виду цільового призначення та площі, раніше набутої в порядку безоплатної приватизації, що призвело до порушення права держави на спірну земельну ділянку.

Щодо тверджень в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_3 у заяві вказала, що вона раніше право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням згідно ст. ст. 116, 118 ЗК України не використала. У зв`язку з цим Головне управління Держгеокадастру вважає, що його вини у тому, що ОСОБА_3 двічі використала своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки немає, а тому прокурор не мав права звертатись до суду з даним позовом, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не позбавлено права розпорядника землі на отримання відповідної інформації з реєстру речових прав власності чи Державного земельного кадастру.

Крім того, саме до повноважень ГУ Держгеокадастру у Сумській області віднесено здійснення нагляду за дотриманням земельного законодавства усіма органами, що в свою чергу не звільняє відповідний орган від виконання вимог щодо безумовного дотримання законодавства. У випадку необхідності посадові особи органів Держгеокадастру для отримання необхідної інформації можуть звертатися до інших державних органів.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що видача наказу від 22 лютого 2019 року № 18-1354/16-19-сг відбулась виключно у зв`язку з наданням недостовірних відомостей ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу з огляду на слідуюче.

Враховуючи Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, саме Головне управління Держгеокадастру в Сумській області є органом державної влади, який уповноважений на здійснення контролю за дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим має достатній обсяг повноважень на проведення перевірок дотримання вимог законодавства, у т.ч. під час передачі земель у приватну власність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру. Положення вищевказаного Порядку свідчать про наявність у розпорядженні органів Держгеокадастру достатнього обсягу повноважень для отримання відповідної документації від підприємств, установ та організацій, у тому числі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, зокрема, щодо використання права на безоплатну приватизацію, для прийняття законного та обґрунтованого рішення за результатами розгляду звернень громадян. Поруч з цим, при розгляді звернення ОСОБА_4 посадовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області такі можливості не використано, внаслідок чого фізичній особі незаконно повторно у порядку безоплатної приватизації передано у власність земельну ділянку.

За встановлених обставин справи та вимог закону, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 10 червня 2021 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2022 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

Т. А. Левченко