Ухвала

від 20.02.2022 по справі 214/39/22

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/39/22

2-з/214/64/22

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2022 року м. Кривий Ріг

Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Хомініч С.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, пред`явленої в рамках цивільної справи №214/39/22

за позовною заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНЕССАНС АВТО»</a>,

про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся 17.02.2022 до суду із заявою про забезпечення позову, поданою в рамках цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення коштів.

Свою заяву позивач мотивує тим, що у провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа №214/39/22 за його позовом до ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення коштів. 01.10.2020 позивач звернувся до ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО» стосовно придбання автомобіля Fiat Tipo, 2017 року випуску, про що між ними було укладено договір №77 від 01.10.2020, строк виконання договору до 10.10.2021. Однак у вказаний термін договір виконано не було, хоча позивачем було сплачено відповідачеві перші внески у розмірі 56000,00 грн. Після внесення першого платежу за автомобіль, ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО» ніякої інформації на протязі тривалого часу не надавали, перестали виходити на зв`язок, номера не відповідали. Сплата коштів на рахунок ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО» підтверджується квитанціями, які наразі позивач не має фізичної можливості надати до суду. Тобто, ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО», користуючись юридичною необізнаністю позивача, уклав договір без мети його виконання. Звернувшись до відповідача з вимогою розірвати договір та повернути сплачені кошти, ОСОБА_1 відповіді не отримав, кошти повернуті не були. На різних Інтернет порталах містяться вкрай негативні відгуки стосовно діяльності ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО», у зв`язку з чим позивач дійшов висновку, що товариство було створено для ошукування людей та привласнення чужих коштів через начебто надання послуг з придбання автомобілів з-за кордону. ОСОБА_1 вважає, що після отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі №214/39/22 та позовної заяви з додатками, відповідач вчинить всі можливі для відчуження майна чи виведення грошових коштів з рахунків, що призведе до утруднення та неможливості виконання судового рішення, що буде винесено у даній справі. Оскільки, починаючи з 01.10.2020 ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО» привласнив кошти ОСОБА_1 та безпідставно ними користується на власний розсуд, ігноруючи права власника цих коштів, у ОСОБА_1 є всі підстави побоюватися, що така позиція відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. З єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачу стало відомо про наявність у ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО» статутного (складеного) капіталу (пайового фонду), який становить суму у розмірі 15000000,00 грн. Єдиним засновником та директором ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО» є ОСОБА_2 з розміром внеску до статутного фонду у розмірі 15000000,00 грн. У випадку відчуження відповідачем своєї частки у статутному капіталі товариства або переходу до іншої особи права власності на майно товариства пропорційно частці учасника товариства, буде неможливо звернути стягнення на нього у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу та його виконання. Позивачем визначено ціну позову у розмірі 86000,00 грн, з розрахунку 56000,00 грн (сплачені за договором кошти) + 10000,00 грн (моральна шкода) + 20000,00 грн (витрати на правову допомогу), а тому він просить, з урахуванням розміру статутного капіталу товариства, накласти арешт на 0,573% статутного капіталу ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО», що складає суму у розмірі 85950,00 грн. ОСОБА_1 вважає, що накладення арешту на частку у статутному капіталі не перешкоджає господарській діяльності товариства і не порушує прав та інтересів інших осіб, а забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та майно, яке належить ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО», надасть йому можливість та гарантії повернути свої кошти, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та майно, яке належить ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО» у сумі 86000,00 грн, що відповідає ціні позову, та накласти арешт на 0,573% статутного капіталу ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО», що складає суму у розмірі 85950,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою ст. 152 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У зв`язку із наведеним вище, заяву про забезпечення позову подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

В порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

Суддя, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, матеріали позовної заяви, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1)накладенням арештуна активи,які єпредметом спору,чи іншіактиви відповідача,які відповідаютьїх вартості,у справахпро визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, за змістом ч.ч. 3, 10 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За змістом ст. 149 ЦПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до ч.ч. 6-7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд відзначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

У відповідності до п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивач ОСОБА_1 звернувся 10.01.2022 до суду з позовом, в якому просить суд, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», розірвати договір №77 від 01.10.2020, укладений між ним та ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО», стягнути з відповідача на свою користь сплачені за вказаним договором кошти у розмірі 56000,00 грн, моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн та понесені судові витрати у розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.01.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. В порядку ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звільнений від сплати судового збору.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 922/4587/13 та від 17.10.2018 у справі №183/5864/17-ц.

Разом з тим, ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів та відомостей на яких рахунках, в якому розмірі та в яких банківських установах перебувають грошові кошти ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО», а також доказів, які б свідчили про намір ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО» або підготовчі дії відповідача щодо зняття або переведення коштів із невідомих суду рахунків на користь третіх осіб, як і не додано доказів вартості нерухомого майна, на яке просить накласти арешт.

Крім того, звертаючись з вимогами про накладення арешту на рахунки та майно відповідача, позивачем не обґрунтовано обсяг такого арешту по відношенню до ціни позову, яку він визначив при зверненні до суду у розмірі 66000,00 грн, а в заяві про забезпечення позову у розмірі 86000,00 грн.

Щодо накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО», що складає 0,573% статутного капіталу підприємства, суд зазначає, що при встановленні відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, необхідно враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Також, суд має враховувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вищенаведені заходи забезпечення позову будуть порушувати права і майнові інтереси юридичної особи, оскільки накладення арешту на частку статутного капіталу ТОВ «РЕНЕССАНСАВТО» стосується майна, належного на праві власності саме цьому товариству, і в такому випадку вжиття вказаних заходів забезпечення позову перешкоджатиме господарській діяльності товариства та обмежуватиме його права у користуванні та розпорядженні власним майном, що може призвести до незворотних наслідків.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа № 826/8556/17), від 25.04.2019 (справа № 826/10936/18).

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Враховуючи викладене та те, що заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується на припущеннях і при цьому ним не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України в підтвердження фактів імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів, не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальне перебування грошових коштів ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО» в банківських установах, доказів щодо банківських рахунків, та переліку майна, що належить ТОВ «РЕНЕССАНС АВТО», а також не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість або підготовчі дії ТОВ «РЕНЕССАНСАВТО» навідчуження нимналежного йомунерухомого майнана користьтретіх осіб,суд дійшоввисновку прозалишення заявипро забезпеченняпозову без задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 149, 150-153, 353, 354, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, пред`явленої в рамках цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства зобмеженою відповідальністю«РЕНЕССАНС АВТО» про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення коштів залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Хомініч С.В.