Ухвала

від 15.02.2022 по справі 937/2683/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 937/2683/20

провадження № 61-1674ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО-Донбас Північний , ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО-Донбас Північний (далі - ПрАТ СК АСКО-Донбас Північний ) на свою користь суму страхового відшкодування в розмірі 390 497,35 грн; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 19 172,42 грн втрати товарної вартості транспортного засобу. Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 11 липня 2019 року о 22 год. 40 хв. внаслідок порушення правил дорожнього руху ОСОБА_2 належний їй транспортний засіб TOYOTA Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень. Страхова компанія безпідставно відмовила їй у виплаті страхового відшкодування, хоча вона надала всі необхідні для цього документи.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ СК АСКО-Донбас Північний на користь ОСОБА_1 371 325,03 грн, з яких: 100 000 грн - відшкодування згідно з полісом АО/3683103 від 24 травня 2019 року; 218 305,93 грн - страхове відшкодування за договором від 24 травня 2019 року № 332314; 53 019,10 грн - пеня за порушення зобов`язання. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втрати товарної вартості в розмірі 19 172,42 грн. Стягнуто солідарно з ПрАТ СК АСКО-Донбас Північний і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату вартості звіту про визначення вартості збитку в розмірі 2 500 грн, по 1 250 гривень з кожного.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року (повний текст якої складено 03 грудня 2021 року) апеляційну скаргу ПрАТ СК АСКО-Донбас Північний задоволено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 липня 2021 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ СК АСКО-Донбас Північний та стягнення з нього судових витрат. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ СК АСКО-Донбас Північний відмовлено. В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК АСКО-Донбас Північний судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 5 857,50 грн.

24 січня 2022 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 липня 2021 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Ігнатенко В. М.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М. Проведення повторного автоматичного визначення судді відбулося у зв`язку з відпусткою судді Карпенко С. О.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481 грн.

Ціна позову в цій справі становить 412 169,77 грн (390 497,35 + 19 172,42 + 2 500), що станом на 01 січня 2022 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 250 = 620 250 грн). Тобто справа № 937/2683/20 не підлягає касаційному перегляду в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд неправильно послався на судову практику Верховного Суду, так як ОСОБА_2 підтвердив факт повідомлення ПрАТ СК АСКО-Донбас Північний про наявність іншого чинного договору страхування та надав доказ розірвання такого договору до дорожньо-транспортної пригоди, не заслуговують на увагу, оскільки, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив не з доведеності ОСОБА_2 факту повідомлення ПрАТ СК АСКО-Донбас Північний про наявність іншого чинного договору страхування, а з неспростування працівником ПрАТ СК АСКО-Донбас Північний факту приховування відомостей ОСОБА_2 про інші договори страхування, що не узгоджується з правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року у справі № 309/2088/16-ц зазначено, що чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об`єкта з різними страховиками. У разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об`єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов`язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов`язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування. При цьому обов`язок доказування факту виконання вимог закону щодо повідомлення страховика про наявність іншого чинного договору страхування щодо того самого об`єкта покладається саме на страхувальника , який повинен діяти як добросовісно, так і обачно, оскільки відповідні обставини можуть істотно вплинути на можливість укладення договору, його умови і, зрештою, на можливість його виконання. Наведені правові висновки були застосовані апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні. Аргументи заявника про те, що ОСОБА_2 надав доказ розірвання попереднього договору страхування до дорожньо-транспортної пригоди, не мають значення для правильного застосування зазначених правових висновків. Таким чином, апеляційний суд в цій справі застосував норми права з урахуванням висновків щодо їх застосування, викладених в постановах Верховного Суду.

Крім того, посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених в постанові Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів . Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АСКО-Донбас Північний , ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська