Рішення

від 20.02.2022 по справі 756/15189/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

21.02.2022 Справа № 756/15189/21

Унікальний номер справи 756/15189/21

Номер провадження 2/756/1538/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Михнюк В.М.,Михнюк В.М.,

за участю представника позивача - Прохоренка В.П. ,

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про переведення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року представник позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» (надалі - ТОВ «Юридичний провайдер») адвокат Рибитва О.А. звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 заборгованість за Договором про переведення боргу від 03 березня 2021 року у розмірі 5 400 000, 00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що між ТОВ «Юридичний провайдер», ТОВ «ЕОС Стиль» в особі керівника Білої Н.Г. та ОСОБА_2 укладено трьохсторонній Договір про переведення боргу за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 26/12/2019, за умовами якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги у сумі 5 400 000 гривень у строк до 01 вересня 2021 р.

ОСОБА_2 не виконав належним чином умови Договору про переведення боргу від 03 березня 2021 р. та Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 26/12/2019 від 26 грудня 2019 р., у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.09.2021 р. становила 5 400 000 гривень.

Посилаючись на ті обставини, що відповідачі є подружжям, які під час укладання договору про надання фінансової допомоги та переведення боргу діяли в інтересах сім`ї, грошові кошти за договором поворотної фінансової допомоги отримала ОСОБА_4 , як засновник ТОВ «ЕОС Стиль», від імені та в інтересах підприємства діяв керівник ОСОБА_2, тому мають солідарний обов`язок з погашення боргу.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2021 року справу передано головуючому судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 року відкрито провадження за позовною заяву та призначено справу до підготовчого судового розгляду на 09 листопада 2021 року.

За заявою представника позивача ухвалою суду від 08 жовтня 2021 р., забезпечено позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності зареєстровано за ОСОБА_4 .

За клопотанням представника позивача в порядку ст. 84 ЦПК України про забезпечення доказів, судом витребувано у АТ «КБ «Глобус» виписки по поточним (особовим) рахункам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ТОВ «ЕОС Стиль».

Судову кореспонденцію, що надсилалась відповідачам за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_2 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не отримували, поверталась із поміткою «про відсутність адресата за вказаною адресою».

У приміщенні суду 01 грудня 2021 року відповідач ОСОБА_2 отримав копію ухвали про відкриття провадження, судову повісту-повідомлення про виклик, копією позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про забезпечення позову для себе та передачі відповідачу ОСОБА_4 (а.с. 118,146).

Від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Семеновича С.М. на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляд справи призначений на 11 січня 2022 року через складні погодні умови (а.с. 151).

Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Коломієць Т.О. до суду надійшли пояснення щодо позовної заяви, в яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись, що договір про отримання фінансової допомоги первинний укладено ТОВ «ЕОС Стиль» для потреб підприємства, отже не в інтересах сім`ї, тому відсутні підстави для солідарного стягнення боргу з відповідачів, як подружжя. Вважає, що ОСОБА_4 не є належним відповідачем за даним позовом.

На виконання ухвали суду 01 лютого 2022 року на адресу суду надішли з АТ «КБ «Глобус» виписки по особовим рахункам ТОВ «ЕОС Стиль», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

На адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Осколкова І.Л. 14 лютого 2022 року надійшли додаткові пояснення в яких зауважує, що що усі копії документів, додані позивачем до позовної заяви, є недопустимими доказами. Посилається на порушення істотної умови договору про переведення боргу дати його підписання 03 березня 2021 року та відсутність посилання на підставі чого утворилась заборгованість, що на його думку, свідчить про нікчемність договору. Подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду поданого ОСОБА_2 позову про визнання договору переведення боргу недійсним.

В судовому засіданні представник позивача Прохоренко В.П. , підтримав позов з підстав та мотивів викладених в ньому, наполягав на його задоволенні. Пояснив, що між сторонами існували досить довго ділові відносини. З 2018 року ТОВ «Юридичний провайдер» надавав ТОВ «ЕОС Стиль» поворотну фінансову допомогу, яка поверталась ТОВ «ЕОС Стиль» та знову отримувалась. Вперше 2018 року укладався в забезпечення виконання грошового зобов`язання договір іпотеки на нерухоме майно ТОВ «ЕОС Стиль», тому позивач був обізнаний про наявність в підприємства майна. Наступного разу у 2019 році при укладанні договору фінансової допомоги ТОВ «Юридичний провайдер» був впевнений в повернення грошових коштів між партнерами, а також можливості їх стягнення за рахунок нерухомого майна ТОВ «ЕОС Стиль». Проте, коли керівництво ТОВ «ЕОС Стиль» почало ухилятися від виконання обов`язку з повернення грошових коштів, ТОВ «Юридичний провайдер» у березні 2021 року дізнався про штучне виведення нерухомого майна з власності ТОВ «ЕОС Стиль» у приватну власність ОСОБА_4 . Шляхом укладання двох договорів купівлі-продажу від 21 лютого 2020 року між ТОВ «ЕОС Стиль», в інтересах якого діяв директор ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як фізичною особою, яка є єдиним засновником підприємства та власником, щодо нежитлового приміщення 444, яке розташоване по АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4 . Після цих подій ТОВ «Юридичний провайдер» з метою виконання ТОВ «ЕОС Стиль» грошових зобов`язань дійшли домовленості про підписання акту звіряння рахунків та уклали тристоронній договір про переведення боргу від 03 березня 2021 року. В подальшому, дії відповідачів не були направлені на погашення заборгованості, а спрямовані на ухилення та штучного банкрутства ТОВ «ЕОС Стиль». Домовленості щодо погашення боргу за рахунок нерухомого майна не досягнуто.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Осколков І.Л. заперечував проти задоволення позову з підстав та мотивів викладених у письмових поясненнях та доповненнях. Зазначив, що виписки по рахункам надані до позову є неналежними доказами, оскільки невідомо їх походження. Договір про переведення боргу є нікчемний з приводу чого подано позов до суду, наполягав на зупиненні провадження до набрання чинності рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_2 . За договором про переведення боргу жодне майно в інтересах сім`ї не було отримано, договір не укладався в інтересах сім`ї, тому вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнаною про розгляд порушеної щодо неї справи, про що свідчить клопотання її представника адвоката Семеновича С.М., з яким ОСОБА_4 уклала договір про надання правової допомоги 21 грудня 2021 року, до суду не з`явилась.

Відповідач належним чином була сповіщена про час та місце розгляду справи, судова повістка надсилалась відповідачу ОСОБА_4 за адресою її місця проживання проте, повернулась без вручення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 151-154, 176, 177).

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Крім того, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З огляду на тривалість судового розгляду, справа перебуває на розгляді в суді з жовтня 2021 року, з метою недопущення порушення ст. 6 Конвенції, щодо розумного строку розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача ОСОБА_4 , яка сповіщена про наявність судового провадження де вона має процесуальний статус відповідача та отримала через чоловіка відповідача ОСОБА_2 копію позовної заяви з додатками.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, які вважає належними, допустимими та достатніми в їх сукупності, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Юридичний провайдер», виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що 26 грудня 2019 року між ТОВ «Юридичний провайдер» та ТОВ «ЕОС Стиль» (ідентифікаційний код 38358974) укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 26/12/2019. За умовами якого, ТОВ «ЕОС Стиль» отримав грошові кошти в сумі 6 000 000 грн. (п. 2.1) зі строком повернення до 31.12.2020 р. (п. 2.3.) допомога використовується для потреб ТОВ «ЕОС Стиль» відповідно до статутних цілей її діяльності (а.с. 13-14).

Між ТОВ «Юридичний провайдер» та ТОВ «ЕОС Стиль» 31.12.2020 р. укладено Додаткову угоду до Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 26/12/2019 про продовження строку користування фінансовою допомогою та встановлення строку повернення фінансової допомоги до 01 вересня 2021 року на залишок неповернутої фінансової допомоги 5 400 000 гривень.(а.с. 15).

Сторонами визнано доведеним факт частково виконання ТОВ «ЕОС Стиль» взятих на себе зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 26/12/2019 в сумі 600 000 гривень, що доводиться актом звіряння рахунків від 02 березня 2021 року (а.с. 16).

03 березня 2021 року між ТОВ «Юридичний провайдер», ТОВ «ЕОС Стиль» в особі засновника ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено трьохсторонній Договір про переведення боргу. Згідно Договору про переведення боргу здійснено заміну особи боржника у зобов`язані з ТОВ «ЕОС Стиль» на ОСОБА_2 щодо повернення фінансової допомоги, яке виникло на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 26/12/2019 від 26.12.2019 року та підтверджене Актом звіряння взаєморозрахунків від 02.03.2021 року між ТОВ «Юридичний провайдер» та ТОВ «ЕОС Стиль» на суму 5 400 000 грн.

Як видно з витягу Єдиного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань єдиним одноосібним засновником, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЕОС Стиль» є ОСОБА_4 , керівником- ОСОБА_2 (а.с. 26).

Відповідно до Свідоцтва про шлюб (серія НОМЕР_1 ) від 27.03.2010 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м.Києві, реєстраційний актовий запис № 269, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Судом досліджено виписки по поточним (особовим) рахункам ТОВ «ЕОС Стиль», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надані АТ «КБ «Глобус» на вимогу суду з яких доведено факт зарахування грошових коштів з рахунка ТОВ «Юридичний провайдер» на рахунок ТОВ «ЕОС Стиль» 26 та 27 грудня 2019 року двома платежами 3500000 грн. та 2500000 грн.

При цьому судом також досліджено, що даний розмір грошових коштів напередодні 26 грудня 2019 року було повернуто ТОВ «ЕОС Стиль» на рахунок ТОВ «Юридичний провайдер» на виконання договору поворотної фінансової допомоги по договору від 01 березня 2019 року.

Також згідно виписок встановлено що 20.10.2020 року та 15.12.2020 року з рахунка ТОВ «ЕОС Стиль» на рахунок ТОВ «Юридичний провайдер» зараховано грошові кошти двома платежами по 300000 грн. з призначенням платежу повернення поворотної фінансової допомоги по договору від 26 грудня 2019 року.

Між сторонами виник спір стосовно не належного виконання ОСОБА_2 , як новим боржником, взятих на себе зобов`язань щодо повернення фінансової допомоги, яке виникло на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги та Договору про переведення боргу та підстави для солідарного стягнення заборгованості з подружжя.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У розумінні ст. 530 ЦК України, строк (термін) виконання зобов`язання щодо повернення фінансової допомоги настав 01 вересня 2021 р.

Відповідно до умов Договору про переведення боргу здійснено заміну зобов`язаної сторони за зобов`язанням щодо повернення фінансової допомоги за Договором про надання поворотної фінансової допомоги.

Так, відповідно до п. 1 Договору про переведення боргу, Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 5 400 000 гривень, що виник на підставі Основного договору, та підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків від 02.03.2021 року між Кредитором та Первісним боржником, який є невід`ємною складовою частиною цього договору. Новий боржник зобов`язаний сплатити зазначену суму Кредитору на умовах визначених цим договором. Тобто, ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання з повернення фінансової допомоги за Договором про надання поворотної фінансової допомоги у сумі 5 400 000 грн. у строк до 01 вересня 2021 р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів щодо належного виконання ОСОБА_2 зобов`язання з повернення грошових коштів за Договором про надання поворотної фінансової допомоги та Договором про переведення боргу матеріали справи не містять та відповідачами та їх представниками не надано.

Отже, на підставі досліджених доказів суд прийшов до переконання про доведеність факту не виконання відповідачем ОСОБА_2 , як новим боржником та ТОВ «ЕОС Стиль», як первісним боржником зобов`язань з повернення грошових коштів у вигляді зворотної фінансової допомоги в сумі 5 400 000 грн. на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 26/12/2019 від 26.12.2019 року та Договору про переведення боргу від 03 березня 2021 року, з урахуванням суми повернутих коштів, а тому позивач ТОВ «Юридичний провайдер», як позичальник має право вимагати належного виконання та повернення грошових коштів.

Щодо права позивача вимагати стягнення з відповідачів, як подружжя, солідарних боржників суми грошових коштів неповернутої фінансової допомоги, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. На підставі вимог ч 3 ст. 61 СК України якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї. Така правова позиція закріплена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 р. у справі № 638/18231/15-ц.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

З метою визначення чи підлягають стягненню боргові зобов`язання солідарно з подружжя суд дослідив два договори купівлі-продажу укладені між ТОВ «ЕОС Стиль» та ОСОБА_4 від 21 лютого 2020 року щодо нерухомого майна, з яких встановив наступне.

Виходячи з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 набула права власності на нежитлове приміщення загальною площею 108 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру площею 48,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 21.02.2020 р., укладених між ТОВ «ЕОС Стиль», від імені якого діяв директор ОСОБА_2 Доречі, власником яких є одноосібний засновник ТОВ «ЕОС Стиль» ОСОБА_4 (а.с. 69-73).

Окрім того, суд також звертає увагу, що згідно п.6.5. даних договорів купівлі-продажу дані договори щодо набуття ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно укладено за згодою чоловіка покупця ОСОБА_2 (а.с. 70,73).

Відповідно до виписок по поточним (особовим) рахункам вбачається, що кошти отримані від ТОВ «Юридичний провайдер» первісним боржником в якості фінансової допомоги зараховано на рахунок ТОВ «ЕОС Стиль». В подальшому були перераховані на особисті рахунки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , в якості фінансової допомоги та використувались ними на їх розсуд в спільних інтересах.

Окрім того, з досліджених судом виписок вбачається що, наприклад 28.02.2020 року з рахунка ТОВ «ЕОС Стиль» на рахунок ОСОБА_2 зараховуються грошові кошти в сумі 200000 грн. з призначенням надання безвідсоткової фінансової допомоги. (док. № 1630).

Одразу, 28.02.2020 року з рахунка ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_4 надходять грошові кошти 158768.00 грн. (док. № 9) призначення платежу приватний переказ операція не пов`язана із підприємницькою діяльністю в сумі 158768 грн.

Які того ж дня, 28.02.2020 року спрямовані з рахунка ОСОБА_4 на рахунок ТОВ «ЕОС Стиль» та зараховуються двома платежами 58768 та 100000 грн., загальна сума 158768 грн. із призначенням платежу на виконання договору купівлі- продажу від 21 лютого 2020 року оплата за придбання квартири за адресою: АДРЕСА_4 та нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналогічна ситуація прослідковується з платежами від 25 лютого 2020 року на суму 200000 грн., 03 березня 2020 року, 26 лютого 2020 року на суму 200000 грн., по 100000 грн. за кожний об`єкт нерухомості, 02,03, 10,11 березня 2020 року на суму по 200000 грн. спочатку грошові кошти надходять з рахунку ТОВ «ЕОС Стиль» на рахунок ОСОБА_2 . В подальшому перераховуються на рахунок ОСОБА_4 , з якого знову повертаються на рахунок ТОВ «ЕОС Стиль».

Дані обставини доводять факт використання ОСОБА_4 , грошових коштів ТОВ «ЕОС Стиль», які надійшли на рахунок від ТОВ «Юридичний провайдер».

З досліджених судом виписок за період виникнення спірних правовідносин з 26 грудня 2019 року на рахунок ТОВ «ЕОС Стиль» не надходило інших грошових коштів від здійснення підприємницької діяльності.

Досліджені судом докази спростовують твердження представника відповідача в письмових поясненнях, що за рахунок грошових коштів від фінансової допомоги ОСОБА_4 не було придбано нерухоме майно в інтересах сім`ї.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення Договору про надання поворотної фінансової допомоги та Договору про переведення боргу єдиним учасником (засновником) первісного боржника ТОВ «ЕОС Стиль» була ОСОБА_4 , а директором ОСОБА_2 , які перебували в зареєстрованому шлюбі.

Судом також досліджено Протокол № 1 Загальних зборів засновників ТОВ «ЕОС Стиль» від 25.02.2021 року, де зафіксовано, що ОСОБА_4 , як єдиний учасник Товариства надала згоду на вчинення значного правочину, засвідчила згоду на набуття її чоловіком ОСОБА_2 зобов`язань за Договором №26/12/2019 про надання поворотної фінансової допомоги від 26.12.2019 року; розуміє та усвідомлює наслідки невиконання ним прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором, а також підтвердила, що укладення договору про переведення боргу відповідає спільному волевиявленню (а.с. 29).

Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

З урахуванням того, що зібраними та дослідженими судом доказами доведений факт використання ОСОБА_4 для придбання нерухомого майна за договорами купівлі - продажу від 21 лютого 2020 року на придбання квартири АДРЕСА_4 , та нежитлового приміщення № 444, за адресою: АДРЕСА_3 , розрахунок відбувався грошовими коштами, що були на рахунку ТОВ «ЕОС Стиль», які в свою чергу 29 грудня 2019 року зараховані від ТОВ «Юридичний провайдер» та інших надходжень судом на рахунок ТОВ «ЕОС Стиль» не встановлено, суд приходить до висновку, що використано кошти по Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 26/12/2021 та в свою чергу за Договором про переведення боргу, в інтересах сім`ї відповідачів та за наявності згоди чоловіка ОСОБА_2 на укладення таких договорів, отже використані на потреби сім`ї, тому у відповідачів виник солідарний обов`язок щодо їх повернення.

Суд також вважає неприйнятними доводи представника відповідача щодо недопустимості доказів наданих позивачем, з огляду на те, що в судовому засіданні представник позивача повідомив, що надані ним докази як то копія свідоцтва про шлюб, статут ТОВ «ЕОС Стиль» та виписки по рахункам надані позивачу особисто відповідачем через наявність тривалих, ділових та дружніх стосунків, що не спростовано відповідачем ОСОБА_2 . Окрім того, виписки по особовим рахункам ТОВ «ЕОС Стиль» та відповідачів, на підставі яких ґрунтуються висновки суду, було витребувано та надано АТ «КБ «Глобус» у передбачений процесуальним законом спосіб.

Також суд не знайшов правових підстав передбачених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України для зупинення провадження у справі за клопотанням представника відповідача, з огляду на відсутність об`єктивної неможливості розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги ТОВ «Юридичний провайдер» доведені, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги те, що понесені позивачем судові витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та доведеним. З урахуванням ціни позову, та розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з кожного з відповідачів в рівних частках на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 81 000 грн. та 1135 грн. за заявою про забезпечення позову, по 41067,50 грн.. з кожного згідно розрахунку (81000+1135)/2.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525-526, 611, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про переведення боргу - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» (код ЄДРПОУ 41223269) заборгованість за Договором про переведення боргу від 03 березня 2021 року у розмірі 5 400 000, 00 грн. (п`ять мільйонів чотириста тисяч гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» (код ЄДРПОУ 41223269) витрати по сплаті судового збору в рівних частинах по 41067,50 грн., з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21 лютого 2022 року.

Суддя І.С. Шролик