Ухвала

від 21.02.2022 по справі 490/9589/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/9589/18

н\п 4-с/490/48/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Шелестюк І.С., представниці скаржника ОСОБА_1 - адвоката Мотельчук Ю.І., представниці Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - Суслової Марії В`ячеславівни, розглянувши скаргу подану адвокатом Мотельчук Ю.І. в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла скарга представниці ОСОБА_1 - адвоката Мотельчук Ю.І., в якій вона просить суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Троян Альону Юріївну щодо зняття арешту у виконавчому провадженні №60919470 (наразі зведеному виконавчому провадженні №62224130) щодо примусового виконання виконавчого листа №2/490/3051/19 виданого 10.12.2019 року Центральним районним судом міста Миколаєва;

- зобов`язати державного виконавця Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Троян Альону Юріївну зняти арешт з всього нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення запису про обтяження з Реєстру речових прав на нерухоме майно за №36258566 (спеціальний розділ).

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Троян Альони Юріївни перебуває зведене виконавче провадження за №62224130 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Зазначає, що у зв`язку з тимчасовими фінансовими труднощами, які викликані запровадженням в державі карантинних заходів та нестабільною економічною ситуацією у заявника у період з березня по травень 2020 року виникла заборгованість зі сплати аліментів.

Проте, станом на 30.07.2020 року заборгованість заявника перед ОСОБА_2 є такою, що погашена у повному обсязі. ОСОБА_1 , після офіційного працевлаштування у липні 2020 року у добровільному порядку повідомив державного виконавця про місце роботи та просив звернути стягнення на заробітну плану для належного та реального виконання судового рішення про стягнення аліментів.

Станом на січень 2021 року заявник виключений з Реєстру боржників та відносно нього зняті усі інші обмеження, які були вжиті як до Боржника зі сплати аліментів, окрім зняття арештів з майна.

Відповідно до частини 7 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставою длязняття арешту змайна боржникау разіпогашення заборгованостііз сплатиперіодичних платежівє можливим у разі якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є офіційно працевлаштованим до Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського, а також у власності заявника перебувають водні транспортні засоби, які зареєстровані за ним та інформація про яких розміщена в Єдиному судновому реєстрі України, а тому заявник обґрунтовано вважає, що виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на все майно боржника, а саме, шляхом звернення стягнення на заробітну плату Боржника чи накладення арешту на інше конкретно визначене рухоме чи нерухоме майно Боржника, інші цінності або майнові права.

На підставі вищезазначеного, та керуючись частиною 7 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» державному виконавцю Пєрєвєрзєвій Ніні Миколаївні, яка на той час супроводжувала зведене виконавче провадження №62224130, було запропоновано зняти арешт з усього майна боржника та звернути стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , а також накласти арешт на інше конкретно визначене майно ОСОБА_1 .

Проте, відповідні заяви ОСОБА_1 не були задоволені та в листі від 11.01.2021 року за №1035 заявника було повідомлено про неможливість зняття арешту з усього майна боржника навіть у разі наявності всіх запропонованих альтернативних гарантій забезпечення виконання судового рішення про стягнення аліментів.

Відмова щодо зняття арешту обумовлена тим, що запропоновано майно боржника вже є арештованим, а оклад за основним місцем роботи не є таким, що покриє витрати за місячним платежем за аліментами.

При цьому, скаржник наголошує, що арешт майна боржника, при відсутності заборгованості зі сплати періодичних платежів та запропонованого альтернативного забезпечення виконання судового рішення, порушує його права як сторони виконавчого провадження, свідчить про упереджене ставлення до заявника та вносить певний дисбаланс у відносини учасників виконавчого провадження.

Зазначає, що в порушення норм діючого законодавства України станом на 11.01.2021 року державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Троян А.Ю. не здійснено обумовлених законом повноважень щодо виключення інформації про арешти майна щодо заявника з відповідних державних реєстрів, що є значним порушенням прав та інтересів останнього, оскільки сума періодичних платежів, що підлягають сплаті щомісяця є значно меншими ніж вартість майна, яке перебуває під арештом.

Інформація, яка зазначена державним виконавцем у відповіді від 11.01.2021 року щодо відсутності у власності ОСОБА_1 нерухомого майна не відповідає дійсності, оскільки останній є власником земельних ділянок.

Крім іншого, зазначена бездіяльність державного виконавця завдає істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам скаржника у розмірі вартості безпідставно арештованих земельних ділянок у кількості 32 на суму близько 3520000 грн. (три мільйони п`ятсот двадцять тисяч гривень) із розрахунку, що ринкова вартості 1 земельної ділянки розміром 2 га складає 110000 (сто десять тисяч гривень), оскільки за наявності арешту не являється можливим зареєструвати речове право оренди на обтяжене майно.

Зазначає, що наявність арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 , який накладено як забезпечення виконання судового рішення про стягнення періодичних платежів позбавляє можливості скаржника протягом тривалого часу, а саме до досягнення останньою дитиною повноліття розпоряджатися усім своїм майном.

На думку заявника, таке забезпечення виконання судового рішення не є співмірним заходом, оскільки вартість арештованого майна в рази перевищує суму заборгованості за місячним платежем за аліментами. В якості гарантій виконання судового рішення достатнім було прийняти один із запропонованих альтернатив, а саме стягнення на заробітну плату або стягнення на чітко визначене майно, в тому числі і декілька земельних ділянок, а не все нерухоме майно.

Крім іншого, заявник наголошє на тому, що зняття арешту з невизначеного майна боржника за наявності обґрунтованих для цього підстав не позбавляє права державного виконавця в майбутньому накласти арешт на майно боржника у разі існування для цього законних передумов.

Також звертаєувагу суду, що посилання державного виконавця на посадовий оклад, як такий, що не забезпечує виконання рішення суду у такий спосіб, як звернення стягнення на заробітну плату не заслуговує на увагу, оскільки в період з липня 2020 року по грудень 2020 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня, що свідчить про достатність сум доходу ОСОБА_1 для ефективного та реального виконання судового рішення.

Земельні ділянки на які накладено арешт в межах зведеного виконавчого провадження, оскільки вони входять до "невизначеного майна боржника вже є предметом обтяження, яке накладено Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20.07.2020 року по справі № 945/560/20 в якості забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Звертає увагу, що арешт постановою суду було накладено в інтересах ОСОБА_2 , тобто особи, яка є Стягувачем у даному виконавчого провадженні. За такого, наявний арешт на все нерухоме майно Скаржника певною мірою порушує також права та інтереси Стягувача, оскільки є підставою для відмови у реєстрації права власності у відповідній частині на вказані земельні ділянки, які предметом спору по справі №945/560/20, у разі задоволення позову за ОСОБА_2 .

Крім того,наявний арешт,що накладенийПостановою судуна всізазначені земельніділянки абсолютнопозбавляють можливостізвернути наних стягненняу зведеномувиконавчому провадженні№62224130та задовольнитивимоги Стягувача у разі існування у майбутньому для цього законних підстав, що наразі повністю нівелює значення арешту майна для реального та ефективного виконання судового рішення.

Вважає, що є обґрунтовані підстави для зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні №60919470 (наразі зведеному виконавчому провадженні №62224130) при відсутності заборгованості зі сплати аліментів та наявності запропонованого боржником альтернативного забезпечення судового рішення, а також об`єктивної можливості державного виконавця здійснити свої повноваження у порядку та спосіб, що визначені законом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Черенкову Н.П.

Відповідно Довідки провідного спеціаліста Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.08.2020 року, станом на 31.08.2020 року справа знаходилась на розгляді у судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкової Н.П. від 09.03.2021 року відведено суддю Черенкову Н.П. від розгляду вказаної скарги.

На підставі розпорядження керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва Мізюна Р.І. від 19.03.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

19.03.2021 року матеріали справи передано судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 22.03.2021 року прийнято вищезазначену скаргу до розгляду.

19 квітня 2021 року державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Троян Альоною Юріївною подано відзив на скаргу.

У відзиві зазначає, що на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №62224130, до складу якого входить, в тому числі, виконавче провадження №60919470, з примусового виконання виконавчого листа №2/490/3051 від 10.12.2019 року виданого Центральним районним судом міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/10 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 листопада 2018 року і до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше ніж до 23 років.

Станом на 13.04.2021 року існує заборгованість у межах зведеного виконавчого провадження №6224130 та боржником не подано декларацію про доходи та майно по виконавчим провадженням №57969075, 60919470, при цьому, посадовий оклад боржника не забезпечує виконання рішень в інший спосіб ніж звернення стягнення на майно боржника.

Вважає, що відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника та просить в задоволенні скарги відмовити.

В судовому засіданні представниця заявника ОСОБА_1 - адвокат Мотельчук Ю.І. вимоги скарги підтримала з підстав наведених в ній. Додатково зазначила, що на даний момент, боржник ОСОБА_1 непрацевлаштований. Інше майно, а саме водні транспротні засоби, за інформацією наданою представниці боржником, мають знаходитися на базі відпочинку в Коблево, доступу до них ОСОБА_1 не має, коли бачив в останній раз представниці не відомо. Декларації про доходи боржник до органів ДВС не подавав, така його особиста позиція, неодноразово сплачував штрафи за неподання декларацій про доходи. Просила скаргу задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представниця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Суслова М.В. проти задоволення заяви заперечувала. Зазначила, що були відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки заробітної плати боржника було недостатньо для виконання рішення суду. На даний момент вживаються заходи щодо встановлення доходів боржника, отриманих ним від використання земельних ділянок, а за такого відсутні підстави для задоволення скарги.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані матеріали скарги, приходить до наступного.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 16.10.2019 року по справі №490/9589/18 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/10 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 листопада 2018 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до 23 років.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на примусовому виконанні в Інгульському відділі Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває зведене виконавче провадження з виконання, в тому числі, виконавчого листа №2/490/3051 від 10.12.2019 року виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/10 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 листопада 2018 року і до закінчення нею навчання, але не більше ніж до 23 років.

07.02.2020 року головним державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пєрєвєрзєвої Н.М. в межах виконавчого провадження №60919470, з метою вжитя заходів з примусового виконання виконавчого листа №2/490/3051 від 10.12.2019 року виданого Центральним районним судом м. Миколаєва було накладено арешт на все майно що належить боржнику ОСОБА_1 .

Як вбачається з розрахунків заборгованості по аліментам від 20.03.2021 року та від 08.06.2021 року заборгованість за виконавчим листом №2/490/3051 від 10.12.2019 року відсутня.

Як вбачається з заяви про зняття арешту з майна від 23.07.2020 року, боржник просив зняти арешт з нерухомого майна та звернути стягненя на його заробітну плату.

Як вбачається з витягу з наказу Миколаївського Національного університету імені В.О. Сухомлинського №126/ від 05.06.2020 року, ОСОБА_1 прийнято на роботу з 10.06.2020 року, на умовах строкового трудового договору (до обрання за конкурсом), на посаду професора кафедри психології та соціальних наук, на 0,5 ставки, з посадовим окладом 4246 грн. 30 коп за місяць (20 т. р.), надбавка за вислугу років 20% (педстаж 10 р. 9 міс.), доплата за науковий ступінь 25%, вчене звання 33% (за рахунок коштів спеціального фонду).

Як вбачається з заяв про зняття арешту з майна від 24.07.2020 року та 14.12.2020 року, боржник просив зняти арешт з нерухомого майна та прийняти в якості альтернативного забезпечення водні транспортні засоби, а саме два гідроцикли ua0646DN (BRP RXP) та моторний катер ua0039МК (See-Doo Speedster 200).

Як вбачається з відповіді від 11.01.2021 року за №1095 боржнику повідомлено, що ним не надано декларацію про доходи та майно по виконавчим провадженням №57969075, 60919470. Згідно наказу про працевлаштування боржника на роботу, посадовий оклад дорівнює 4246,30 грн., що в подальшому не забезпечує виконання рішень в інший спосіб ніж звернення стягнення на майно боржника. Станом на 11.01.20211 року відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Законита інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй.

Частинами першою та другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

У статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку з положеннями частини першої статті 41, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»).

Право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 11-рп/2012).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови й порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначається приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження, крім іншого, має право:

проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;

звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні;

накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1-4 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна(коштів)боржника застосовуєтьсядля забезпеченняреального виконаннярішення.Арешт намайно (кошти)боржника накладаєтьсявиконавцем шляхомвинесення постановипро арештмайна (коштів)боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

В частині 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» наведені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду заяви боржника про зняття арешту з майна від 14.12.2020 року, а саме станом на 11.01.2021 року, заборгованість по аліментам у зведеному виконавчому провадженні №62224130, була відсутня.

При цьому, суд зазначає, що враховуючи розмір аліментів, який мав сплачувати боржник у зведеному виконавчому провадженні №62224130, а також розмір посадового окладу боржника, який дорівнює 4246,30 грн., державним виконавцем зроблено правильний висновок, що виконання рішення не може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. При цьому, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що боржником не надані декларації про доходи та майно по виконавчим провадженням №57969075, 60919470, що також було враховано державним виконавцем та на думку суду, унеможливило встановлення реального розміру доходів боржника.

Також, суд зазначає, що заявником не доведено як фактичну наявність у нього майна, а саме - водних транспротнихзасобів:два гідроциклиua0646DN(BRPRXP)та моторнийкатер ua0039МК(See-DooSpeedster200), так і не спростовано аргументи стягувачки про знищення (продаж на запасні частини) вказаних транспортних засобів, про накладення арешту на які, в якості альтернативного забезпечення, клопотав боржник.

Таким чином, станом на 11.01.2021 року у державного виконавця були відсутні підстави передбачені пунктом 7 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а тому відсутні підстави для визнаня неправомірною бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Троян Альону Юріївну щодо зняття арешту у виконавчому провадженні №60919470 (наразі зведеному виконавчому провадженні №62224130) щодо примусового виконання виконавчого листа №2/490/3051/19 виданого 10.12.2019 року Центральним районним судом міста Миколаєва.

Крім того, суд зазначає, що перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 81 СК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Разом з тим, з урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права).

Водночас положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим.

При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним.

Зазначений правовий висновок висловлено Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц, провадження № 61-45100сво18.

Водночас згідно з інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з`ясовано, що за ОСОБА_1 зареєстровано 42 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, проте відомості щодо оренди, суборенди, земельного сервітуту, суперфіцію, емфітевзису відсутні:

- земельна ділянка, площею 1,998 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0093 (державний акт від 25 квітня 2008 року ЯЕ 924254); - земельна ділянка, площею 1,998 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0094 (державний акт від 25 квітня 2008 року ЯЕ 924255); - земельна ділянка, площею 1,998 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0097 (державний акт від 25 квітня 2008 року ЯЕ 924253); - земельна ділянка, площею 1,9972 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0098 (державний акт від 25 квітня 2008 року ЯЕ 924252); - земельна ділянка, площею 1,9991 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0099 (державний акт гід 25 квітня 2008 року ЯЕ 924251); - земельна ділянка, площею 1,9989 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0101 (державний акт від 16 липня 2008 року ЯЕ 930563); - земельна ділянка, площею 1,9989 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0105 (державний акт від 26 серпня 2008 року ЯЗ 130424); - земельна ділянка, площею 1,999 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0106 (державний акт від 25 квітня 2008 року ЯЕ 924248); - земельна ділянка, площею 1,7762 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0107 (державний акт від 07 жовтня 2009 року ЯЕ 503990); - земельна ділянка, площею 1,999 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0108 (державний акт від 25 квітня 2008 року ЯЕ 924250); - земельна ділянка, площею 1,9991 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0111 (державний акт від 17 липня 2008 року ЯЗ 125226); - земельна ділянка, площею 1,9991 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0112 (державний акт від 16 липня 2008 року ЯЕ 930564); - земельна ділянка, площею 1,9989 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0113 (державний акт від 16 липня 2008 року ЯЕ 930565); - земельна ділянка, площею 1,999 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0114 (державний акт від 17 липня 2008 року ЯЗ 125227); - земельна ділянка, площею 1,9989 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0115 (державний акт від 17 липня 2008 року ЯЗ 125228); - земельна ділянка, площею 1,9991 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0116 (державний акт від 17 липня 2008 року ЯЗ125229); - земельна ділянка, площею 1,9989 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0117 (державний акт від 01 серпня 2008 року ЯЕ 930570); - земельна ділянка, площею 1,9991 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0118 (державний акт від 17 липня 2008 року ЯЗ125230); - земельна ділянка, площею 1,9989 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0119 (державний акт від 16. липня.2008 року ЯЕ 930566); - земельна ділянка, площею 1,999 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0120 (державний акт від 25.06.2008 року ЯЕ924121); - земельна ділянка, площею 1,9989 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0121 (державний акт від 17 липня 2008 року ЯЗ 125231); - земельна ділянка, площею 1,9991 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0122 (державний акт від 25 серпня 2008 року ЯЕ924122); - земельна ділянка, площею 1,999 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0123 (державний акт від 01 вересня 2008 року ЯЗ 130575); - земельна ділянка, площею 1,9991 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0124 (державний акт від 17 липня 2008 року ЯЗ 125232); - земельна ділянка, площею 1,999 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0125 (державний акт від 17 липня 2008 року ЯЗ 125233); - земельна ділянка, площею 1,9991 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0128 (державний акт від 25 квітня 2008 року ЯЕ 924256); - земельна ділянка, площею 1,9989 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0129 (державний акт від 16 липня 2008 року ЯЕ 930567); - земельна ділянка, площею 1,9985 га, кадастровий номер 4824280400:01:000:0130 (державний акт від 01 серпня 2008 року ЯЕ 930569).

Зазначені земельні ділянки зареєстровані за боржником, однак відсутня будь-яка інформація про отримання прибутку від їх передачі в оренду.

Цільове призначення і вид використання цих земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства. Місце розташування земельних ділянок Веснянська сільська рада Миколаївського району та Мішково-Погорілівська сільська рада Вітовського району ( на теперішній час Миколаївського району) Миколаївської області.

Разом з тим, земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий номер 4823383000:08:000:0153 (державний акт від 10 квітня 2008 року ЯЕ 915509); земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий номер 4823383000:08:000:0154 (державний акт від 10 квітня 2008 року ЯЕ 915510); земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий номер 4823383000:08:000:0155 (державний акт від 10 квітня 2008 року ЯЕ 915511); земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий номер 4823383000:08:000:0156 (державний акт від 10 квітня 2008 року ЯЕ 915512); земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий номер 4823383000:08:000:0157 (державний акт від 10 квітня 2008 року ЯЕ 915513); земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий номер 4823383000:08:000:0158 (відповідно до витягу НВ-4809393652020 від 14 квітня 2020 року не зазначено державний акт) взагалі за боржником не зареєстровані.

З метою отримання інформації щодо можливості отримання боржником доходів за користування належними йому земельними ділянками, 30 червня 2020 року державним виконавцем зроблено запит до Мішкового-Погорілівської сільської ради (8 земельних ділянок), Коларівської сільської ради (5 земельних ділянок) та Веснянської сільської ради Миколаївської області (29 земельних ділянок).

За повідомленнями Мішкового-Погорілівської сільської ради та Веснянської сільської ради Миколаївської області інформація про оренду зареєстрованих за боржником земельних ділянок відсутня.

Відповідно до відомостей Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області інформацією про оренду належних боржнику земельних ділянок не володіють. Проте при обстеженні земельних ділянок 4823381700:21:000:0516, 4823381700:21:000:0517, 4823381700:21:000:0600, 4823381700:21:000:0601, 4823381700:21:000:0602 було виявлено, що вищевказані земельні ділянки засіяні ячменем (площа 5.65 га), ділянка, площею 2.35 га, під паром.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц, провадження № 61-19815сво19, зроблено висновок, що «загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів. Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів».

Обсяги виробництва сільськогосподарських культур у господарствах населення, виходячи із розміру посівної площі сільськогосподарської культури; розміру зібраної площі сільськогосподарської культури; частки (%) зібраної площі у загальній площі посіву; урожайності, визначаються органами Держкомстату на підстав затверджених цим комітетом Методики. Відтак, маючи дані щодо засіяної площі земельних ділянок, належних боржнику, відповідними сільськогосподарськими культами та даних Держкомстату щодо обсягів виробництва цих культур в цій місцевості, ціни на таку сільськогосподарську продукцію (з вирахуванням необхідності сплати обов`язкових платежів та витрат на його вирощування) можна вирахувати загальний розмір отриманого боржником доходу у грошовому виразі.

За такого, скасування арешту, накладеного 07.02.2020року головнимдержавним виконавцемІнгульського відділуДВС умісті МиколаєвіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Пєрєвєрзєвої Н.М.в межахвиконавчого провадження№60919470, без встановлення доходу боржника ОСОБА_1 , який він отримує від використання належними йому на праві власності земельними ділянками, унеможливить ефективне та повне виконання рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 16.10.2019 року по справі №490/9589/18та суперечитьприписам частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

За такого,враховуючи,що судомвстановлено відсутністьпідстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а тому скарга на бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Троян А.Ю., щодо незняття арешту у виконавчому провадженні №60919470 (наразі зведеному виконавчому провадженні №62224130 щодо примусового виконання виконавчого листа №2/490/3051/19 виданого 10.12.2019 року Центральним районним судом міста Миколаєва, є необгрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 258-261, 447, 450-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу подану адвокатом Мотельчук Юлією Ігорівною в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Троян А.Ю., щодо незняття арешту у виконавчому провадженні №60919470 (наразі зведеному виконавчому провадженні №62224130 та зобов`язання державного виконавця Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Троян А.Ю., зняти арешт з всього нерухомого майна ОСОБА_1 , шляхом виключення запису про обтяження з Реєстру речових прав на нерухоме майно за №36258566 (спеціальний розділ), залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя О.В. Саламатін