Постанова

від 08.02.2022 по справі 195/299/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1730/22 Справа № 195/299/20 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Томаківської селищної ради, треті особи: Реєстраційна служба Томаківського районного управління юстиції, Селянське (Фермерське) Господарство "Весела Долина" про визнання договору дарування недійсним та витребування майна, набутого без достатньої правової підстави, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2020 року до Марганецького міського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Томаківської селищної ради, треті особи: Реєстраційна служба Томаківського районного управління юстиції, Селянське (Фермерське) Господарство "Весела Долина" про визнання договору дарування недійсним та витребування майна, набутого без достатньої правової підстави.

В обгрунтування позову зазначає, що він спадкоємець ОСОБА_3 (батько), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.09.2005 року до складу спадкового майна не було включено земельну ділянку (пай) площею 6,48 га, яка згідно Договору дарування права на земельну частку (пай) від 26 вересня 2000 року перейшла у власність відповідача ОСОБА_1 . З 2008 року ОСОБА_2 тяжко хворіє, що унеможливило вчасно звернутися до суду. Просить поновити пропущений строк на звернення до суду, визнати недійсним правочин договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом від 26 вересня 2000 року, серії АВН №006492, зареєстрованим у реєстрі за №1842, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Застосувати наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення Томаківської селищної ради №43 від 02 серпня 2001 року, визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії Р 1 №122884 від 28 серпня 2001 року на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2451 та скасувати відповідний запис. Визнати недійсним договір оренди землі №Б/Н, виданий 02.11.2010 року та додаткову угоду №346 від 01.06.2017 року, укладену між Селянським фермерським господарством «Весела долина» та ОСОБА_1 .

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Томаківської селищної ради, треті особи: Реєстраційна служба Томаківського районного управління юстиції, Селянське (Фермерське) Господарство "Весела Долина" про визнання договору дарування недійсним та витребування майна, набутого без достатньої правової підстави - задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 пропущений строк на звернення до суду.

Визнано недійсним правочин договір дарування права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом від 26 вересня 2000 року, серії АВН №006492, зареєстрованим у реєстрі за №1842, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Застосовано наслідки недійсності правочину шляхом скасування рішення Томаківської селищної ради №43 від 02 серпня 2001 року, визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії Р 1 №122884 від 28 серпня 2001 року на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2451 та скасовано відповідний запис.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року просить рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.

У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року просить рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року залишити без змін.

В поясненнях Томаківської селищної ради на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року, Томаківська селищна рада просить суд розглянути справу за їх відсутності, прийняти рішення на розсуд суду.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що причина пропуску строку позовної давності є поважною та виходив з того, що оспорюваний договір дарування не відповідає вимогам письмової форми правочину (ст.207 ЦК України), а тому правочин є недійсним (ст.215ЦК України) та слід застосувати правові наслідки недійсності правочину(ст.217 ЦК України).

Але з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Договір дарування права на земельну частку (пай) АВН №006492 за №1842, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв в дар право на земельну частку (посвідченого сертифікатом на право на земельну частку ДП№006400, виданий і зареєстрований Томаківською районною держадміністрацією 24.01.1997р. в Книзі реєстрації сертифікатів за №692(а.с.27 т.1)) площею 6,48га, розташовану на землях Томаківської селищної ради і яка перебуває в колективній власності КСП Дружба Томаківського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(а.с.10 т.1).

16 жовтня 2000 року ОСОБА_1 на підставі Договору дарування права на земельну частку (пай) від 26 вересня 2000 року №1842 АВН №006492 видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП №0381040 (а.с.29 т.1).

28 серпня 2001 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю(пай №346) серії РI №122884 на підставі рішення Томаківської селищної ради народних депутатів №43 від 02 серпня 2001 року, згідно якого йому передається у приватну власність земельна ділянка площею 6,320 гектарів, розташована на території Томаківської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2451(а.с.28 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 04 лютого 2005 року виконкомом Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області.

28 вересня 2005 року державним нотаріусом Томаківської державної нотаріальної контори Корнієнко Я.С. видано ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідно до якого спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається із земельної ділянки розміром 2,110 га в межах згідно планом, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває на території Томаківської селищної ради Томаківського району Дніпропетровської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РI №122715, виданого Томаківською селищною радою Томаківського району Дніпропетровської області 11.06.2001 року і зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2220(а.с.9 т.1).

Відповідно до висновку експерта №70/04-253 від 07.05.2014 року Дніпропетровського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Обдарований» договору дарування права на земельну ділянку (пай) АВН №006492 від 26.09.2000 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.12-20 т.1).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2019 року про арешт майна з забороною відчуження земельної частки (пай) залишено без змін (а.с.22-25 т.1).

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2019 року задоволено частково клопотання слідчого СВ Покровського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна та заборонено відчуження земельної частки (пай) №346 розміром 6,48 га, розміщеної на землях Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, переданої у приватну власність ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2451.

Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2004 року) до спірних правовідносин застосовуються норми ЦК УРСР (1963 року редакції), оскільки оспорюваний правочин укладено 26 вересня 2000 року.

Згідно зі ст.243 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

З роз`яснень, викладених у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» вбачається, що відповідно до ст.56 ЦК угода може бути визнана судом недійсною, як укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, тільки за позовом сторони (громадянина чи організації), що діяла під впливом помилки.

Під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб`єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Правила ст.56 ЦК УРСР не поширюються на випадки, коли помилка стосується до мотивів укладення угоди.

На підставі ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2000 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Договір дарування права на земельну частку (пай) АВН №006492 за №1842, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв в дар право на земельну частку площею 6,48га, розташовану на землях Томаківської селищної ради і яка перебуває в колективній власності КСП Дружба Томаківського району Дніпропетровської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва(а.с.10 т.1).

Укладаючи договір дарування сторони були свідомі щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення. Договір дарування укладено у письмовій формі з дотримання процедури нотаріального оформлення в присутності нотаріуса.

Посилаючись на зазначений вище висновок експертизи, суд першої інстанції вважав доведеними позовні вимоги ОСОБА_2 , так як підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Обдарований» договору дарування права на земельну ділянку (пай) АВН №006492 від 26.09.2000 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Однак, такий висновок є помилковим, оскільки головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що підлягав установленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору дарування та з`ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме.

Згідно зі статтею 243 ЦК УРСР договір дарування є безоплатним. Встановлення будь-якого взаємного обов`язку обдарованого позбавляє дарування ознаки безоплатності, а отже, перетворює в будь-який інший оплатний договір. (Правова позиція постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року № 6-167цс16).

Відсутність у особи під час укладення договору дарування волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдаровуваного й передача його за умови вчинення на користь дарувальника будь-якої дії майнового або немайнового характеру, всупереч вимогам ст.717 ЦК України, є підставою для визнання договору дарування недійсним на підставі ч.3 ст.203 та ст.229 ЦК України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 червня 2014 року у справі № 6-69цс14).

Разом з тим, відповідно до роз`яснень, викладених у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідачем в суді першої інстанції заявлено про застосування строку позовної давності(а.с.63 т.1).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу).

Суд першої інстанції, вказавши в рішенні про те, що причина пропуску строку позовної давності є поважною, не з`ясував, з якого моменту у позивача виникло право на звернення до суду із зазначеними позовними вимогами, якими доказами підтверджується поважність причин пропущення встановленого законом строку, про що зазначав відповідач у суді першої інстанції у своїх запереченнях на позов.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Договір дарування укладений сторонами 26.09.2000 року, трирічний строк позовної давності сплинув 26 вересня 2003 року. Із позовом про визнання недійсним договору дарування від 26 вересня 2000 року позивач звернувся 03 березня 2020 року майже через 17 років після спливу строку позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважних причин, що перешкоджали йому подати позов протягом такого тривалого часу. Отже, порушене право не підлягає захисту.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року справа №724/325/16-ц (провадження № 61-32170св18).

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2552,40 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року - скасувати.

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,Томаківської селищноїради,треті особи:Реєстраційна службаТомаківського районногоуправління юстиції,Селянське (Фермерське)Господарство "ВеселаДолина"про визнаннядоговору даруваннянедійсним тавитребування майна,набутого бездостатньої правовоїпідстави - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2552,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова