Рішення

від 07.11.2018 по справі 826/6825/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2018 року № 826/6825/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., суддів Аблова Є.В., Літвінової А.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів»

до Міністерства соціальної політики України

третя особа Фонд соціального захисту інвалідів

про скасування наказу №563 від 03.04.2017,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» із позовом до Міністерства соціальної політики України, третя особа Фонд соціального захисту інвалідів, в якому представник просив суд: (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) визнати наказ Міністерства соціальної політики України від 03.04.2017 №563 протиправним та нечинним з моменту його прийняття.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду колегією суддів.

12.09.2018 суд на підставі п. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ Міністерства соціальної політики України «Про надання у 2017 році фінансової підтримки громадським об`єднанням осіб з інвалідністю» від 03.04.2017 №563 суперечить положенням Бюджетного кодексу України, оскільки на момент прийняття наказу, паспорт бюджетної програми не був затверджений в установлені строки. Також, на думку позивача, оскаржуваний наказ суперечить Закону України «Про запобігання корупції», оскільки наказ не був предметом антикорупційної експертизи, крім того оскаржуваний наказ був прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України, яка станом на момент його прийняття не набрала законної сили.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що наказ був прийнятий в межах бюджетної програми 2501220 «Фінансова підтримка громадських об`єднань інвалідів та ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам`ятників та з відзначення Дня пам`яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні». Крім того, наказ був розроблений на виконання Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку громадських об`єднань інвалідів та ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам`ятників та з відзначення Дня пам`яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2012 №176.

Третя особа у своїх пояснення також заперечила проти задоволення адміністративного позову, з огляду на те, що підтримка громадських об`єднань інвалідів здійснюється в межах бюджетної програми та у відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, позивач на 2017 рік отримав бюджетне фінансування у розмірі 55 000, 00 грн., які були виділені з урахуванням вимог ефективного та раціонального розподілу коштів.

Суд всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані учасниками справи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового оскарження є нормативно-правовий акт - наказ Міністерства соціальної політики України «Про надання у 2017 році фінансової підтримки громадським об`єднанням осіб з інвалідністю» від 03.04.2017 №563. Даний наказ втратив чинність, однак станом на момент виникнення спірних правовідносин був чинним.

Обґрунтовуючи своє право на оскарження наказу № 563, позивачем були надані до суду відповідні пояснення з яких вбачається, що Всеукраїнська громадська організація інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» вперше звернулася до Фонду соціального захисту інвалідів із заявою на отримання бюджетних коштів у 2017 році в обсязі 1 017 543, 44 грн., у тому числі для проведення 15 заходів на загальну суму 546 624, 00 грн.

За результатами рішення Експертної групи з розгляду пропозицій щодо заходів з питань соціального захисту інвалідів всеукраїнських громадських об`єднань інвалідів було прийнято рішення щодо розподілу коштів між громадськими об`єднаннями, в результаті якого позивачу було передбачено виплату фінансової підтримки у розмірі 55 000, 00 грн., в тому числі 24 750, 00 грн. для проведення заходів.

Позивач у своїх поясненнях посилається на те, що розподіл грошових коштів був здійснений упереджено, оскільки Експертна група складається із представників громадських організацій, які є заінтересованими особами в розподілі грошових коштів та претендують на отримання більшої кількості грошових коштів з бюджету, що в свою чергу створює нерівноцінний розподіл державних коштів на потреби громадських організацій.

Крім того, позивач зазначає, що під час прийняття наказу були допущені суттєві порушення правових норм, які регулюють порядок прийняття таких рішень, зокрема порушення норм Бюджетного кодексу України в частині прийняття наказу за відсутності бюджетної програми, положень Закону України «Про запобігання корупції» в частині відсутності антикорупційної експертизи наказу та прийняття наказу на виконання постанови Кабінету Міністрів України, яка станом на момент його затвердження ще не набрала законної сили.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача вважає, що наказ Міністерства соціальної політики України «Про надання у 2017 році фінансової підтримки громадським об`єднанням осіб з інвалідністю» від 03.04.2017 №563 є протиправним та таким, що порушує права позивача, як отримувача фінансової підтримки із бюджетних коштів, у зв`язку з чим останній звернувся до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний наказ був прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку громадських об`єднань ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам`ятників та з відзначення святкових, пам`ятних та історичних дат» від 07.03.2012 № 176.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що головним розпорядником бюджетних коштів є Мінсоцполітики. Розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - Служба). Одержувачами бюджетних коштів є громадські об`єднання ветеранів, що мають статус всеукраїнських (далі - громадські об`єднання).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

За приписами ч. 3 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Як вбачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач має статус всеукраїнської організації, а отже, є особою до якого застосовуються положення оскаржуваного акту (наказу).

Досліджуючи протиправність оскаржуваного нормативно-правового акта (наказу), суд зазначає наступне.

Як вбачається із п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 (далі - положення №423) Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального діалогу, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, зокрема забезпечення їх психологічної реабілітації, санаторно-курортного лікування, технічними та іншими засобами реабілітації, житлом, надання освітніх послуг, організації поховання, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, та учасників антитерористичної операції, у сфері промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п. 3 Положення №423 основними завданнями Мінсоцполітики є соціальний захист, зокрема інвалідів, осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветеранів праці, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій.

Пунктом 4 Положення №423 передбачено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює розподіл коштів, передбачених у державному бюджеті, для підтримки громадських організацій інвалідів та ветеранів, що мають статус всеукраїнських.

У відповідності до п. 8 Положення №423 Мінсоцполітики в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Вищевказане свідчить, що Законом надано Міністерству соціальної політики повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами.

Позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ суперечить вимогам Бюджетного кодексу України, оскільки паспорт бюджетної програми 2501220 «Фінансова підтримка громадських об`єднань інвалідів та ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам`ятників та з відзначення Дня пам`яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» в установлені Законом строки прийнятий не був, а відтак наказ суперечить вимогам ч. 8 ст. 20 Бюджетного кодексу України.

Як вбачається зі змісту ч. 8 ст. 20 Бюджетного кодексу України ( в ред. чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) головний розпорядник бюджетних коштів розробляє та протягом 45 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) затверджує спільно з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) паспорт бюджетної програми.

Відповідно до абз. 1 п. 1 Правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12. 2002 № 1098 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21.01.2003 №47/7368 паспорт бюджетної програми - документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Як вбачається з матеріалів справи, спірним наказом зобов`язано надати фінансову підтримку громадським об`єднанням за програмою 2501220 «Фінансова підтримка громадських об`єднань інвалідів та ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам`ятників та з відзначення Дня пам`яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні».

У той же час, позивач посилається на те, що паспорт бюджетної програми 2501220 «Фінансова підтримка громадських об`єднань інвалідів та ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам`ятників та з відзначення Дня пам`яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» було затверджено спільним наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерством фінансів України від 21.04.2017 №674/448, тобто пізніше, ніж прийнято спірний наказ, що свідчить про його очевидну протиправність.

Однак, суд не погоджується із вищевказаними твердженнями та зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для складання проекту бюджету. Витрати відповідно до внесених змін до бюджетних призначень здійснюються лише після набрання чинності законом (рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради), яким внесено такі зміни, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету, а також в розрізі класифікації кредитування бюджету - щодо надання кредитів з бюджету (ч. 7 ст. 23 Бюджетного кодексу України).

Повноваження головного розпорядника бюджетних коштів визначені частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України, серед яких зокрема отримання бюджетних призначень шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); прийняття рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затвердження кошторисів розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розроблення проектів порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу; розроблення та затвердження паспортів бюджетних програм і складання звітів про їх виконання, здійснення аналізу показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі.

Згідно п. 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Частиною 4 ст.20 Бюджетного кодексу України передбачено, що відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що фінансування бюджетної програми відбувається згідно з кошторисами і розписами видатків, затвердженими у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік.

Так, Додатком № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» (прийнятим 21.12.2016 року № 5000) у розділі - Розподіл видатків Державного бюджету України на 2017 рік за кодом 2501220 «Фінансова підтримка громадських об`єднань інвалідів та ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам`ятників та з відзначення Дня пам`яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» передбачені видатки на суму 101 134, 1 тис. грн., що свідчить про те, що Міністерство соціальної політики України, як відповідальний виконавць бюджетної програми, вжив всіх необхідних заходів щодо виконання своїх обов`язків з метою реалізації бюджетної програми за кодом 2501220 «Фінансова підтримка громадських об`єднань інвалідів та ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам`ятників та з відзначення Дня пам`яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні».

З вищевказаного вбачається, що відповідач затвердив бюджетне призначення по цільовій програмі в Законі України «Про державний бюджет України на 2017 рік», а відсутність станом на момент прийняття наказу паспорту бюджетної програми не свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Щодо тверджень позивача про невідповідність оскаржуваного наказу вимогам Закону України «Про запобігання корупції» в частині відсутності антикорупційної експертизи, то слід зазначити наступне.

Згідно статті 55 Закону України «Про запобігання корупції» метою виявлення в чинних нормативно-правових актах та проектах нормативно-правових актів факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення проводиться антикорупційна експертиза. Обов`язкова антикорупційна експертиза здійснюється Міністерством юстиції України, крім антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, внесених на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України, яка здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією.

Відповідно до п. 1.10 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 антикорупційній експертизі підлягають, зокрема нормативно-правові акти інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Поняття корупціогенного фактора та способи його виявлення в нормативно-правовому акті передбачені ІІ розділом Методології проведення антикорупційної експертизи.

До корупціогенних факторів належить нечітке визначення функцій, прав, обов`язків і відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; створення надмірних обтяжень для одержувачів адміністративних послуг; відсутність або нечіткість адміністративних процедур; відсутність чи недоліки конкурсних (тендерних) процедур.

Механізм проведення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів з метою запобігання вчиненню корупційних правопорушень через наявність у законодавстві корупціогенних факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень визначений Порядком проведення антикорупційної експертизи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України

від 18.03.2015 № 383/5.

Так, вищевказаним порядком передбачено, що антикорупційна експертиза нормативно-правових актів державних органів, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації, здійснюється під час такої реєстрації. Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваний наказ не реєструвався в Міністерстві юстиції України.

Антикорупційна експертиза чинних нормативно-правових актів, сформованих на підставі пропозицій, що надійшли від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян проводиться структурними підрозділами апарату Міністерства юстиції відповідно до компетенції. Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку Антикорупційна експертиза чинних нормативно-правових актів проводиться згідно зі щорічним планом, що затверджується Міністерством юстиції України до 31 грудня.

Аналіз вказаного свідчить, що до функціональних повноважень Міністерства юстиції України відноситься проведення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів щодо розподілу та витрачання коштів державного бюджету, а відтак проведення вказаної експертизи не може ставитися до функціональних обов`язків Міністерства соціальної політики України і відповідно слугувати передумовою протиправності наказу.

Щодо посилання позивача на те, що оскаржуваний наказ був прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України, яка станом на момент його прийняття не набрала законної сили, то суд зазначає слідуюче.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, останній прийнятий відповідно до абз.11, п. 5 «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку громадських об`єднань ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам`ятників та з відзначення святкових, пам`ятних та історичних дат», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2012 № 176.

Так, дійсно постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2012 № 176 від 29.03.2017 , №218 назва та пункт 1 постанови слова і цифри "увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років" були замінені словами "відзначення Дня пам`яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Вказані зміни набрали чинності з 06.04.2017.

Суд зазначає, що станом на момент винесення спірного наказу, постанова Кабінету Міністрів України від 07.03.2012 № 176 набрала законної сили та була чинною. Крім того, внесені зміни жодним чином не впливають на зміст постанови, в тому числі на зміст абз. 11 п. 5, відповідно до якого був прийняти спірний наказ.

Аналіз вищезазначених обставин, дає суду підстави дійти висновку про відсутність ознак протиправності оскаржуваного наказу.

Крім того, судом не приймається до уваги посилання позивача на упередженість рішення Експертної групи щодо розподілу державних коштів, з огляду на наступне.

З метою організації виконання Порядку, розгляду та оцінювання пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань інвалідів щодо проведення заходів з питань соціального захисту інвалідів у відповідності до вимог законодавчого Порядку, а також надання матеріалів на розгляд Робочої групи Фонду і Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - Служба) з надання пропозицій Мінсоцполітики щодо розподілу бюджетних коштів на отримання фінансової підтримки у відповідному році, громадським об`єднанням інвалідів та ветеранів, що мають статус всеукраїнських, наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 20.01.17 №2 «Про організацію виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.12 №176 (зі змінами)» створена Експертна група з розгляду пропозицій щодо заходів з питань соціального захисту інвалідів всеукраїнських громадських об`єднань інвалідів, а також затверджено її Положення та Склад. До складу робочої групи входять представники Фонду, Служби, а також представники всіх громадських об`єднань, що претендують на отримання фінансової підтримки у відповідному році, а також представники засобів масової інформації.

При здійсненні аналізу пропозицій всеукраїнських громадських об`єднань інвалідів щодо заходів у 2017 році, членами Експертної групи проведено оцінку запланованих громадськими об`єднаннями заходів у відповідності до Положення про Експертну групу з розгляду пропозицій щодо заходів з питань соціального захисту інвалідів всеукраїнських громадських об`єднань інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 20.01.2017 №2 та Заходів щодо ефективного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.16 №710 «Про ефективне використання державних коштів»,

Згідно рішення Експертної групи, пропозиції щодо проведення у 2017 році 12 із 15 заходів Всеукраїнської громадської організації інвалідів Правозахисна спілка інвалідів», були розглянуті Експертною групою без проведення оцінювання заходів, у зв`язку з тим, що вони не відповідають вимогам пункту 17 Заходів щодо ефективного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.16 №710 «Про ефективне використання державних коштів», та підпункту 2 пункту 6 Порядку щодо участі у заході переважної кількості осіб з інвалідністю.

Членами Експертної групи проведено оцінку 3 із 15 запланованих Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» заходів та підтримано проведення у 2017 році заходу: «Семінар на тему «Право на справедливий суд осіб з обмеженими можливостями». Членами Експертної групи були мінімізовані розрахунки вартості цього заходу, з урахуванням зменшення додаткових видів витрат.

Таким чином, за результатами узагальненого експертного оцінювання пропозицій щодо заходів з питань соціального захисту інвалідів, було прийнято рішення, оформлене протоколом від 28.02.2017 №1 щодо надання позивачу фінансової підтримки на узгоджені заходи у сумі 55 000, 00 грн., яке подано на затвердження Міністерству соціальної політики України.

Пунктом 6 Положення про Експертну групу з розгляду пропозицій щодо заходів з питань соціального захисту інвалідів всеукраїнських громадських об`єднань інвалідів передбачено, що рішення робочої групи мають рекомендаційний характер.

Враховуючи те, що рішення Експертної групи носять не обов`язковий характер та не породжують чітких прав та обов`язків, суд приходить до висновку, що рекомендаційний акт не може бути завідомо упередженим.

Крім того, вказане твердження не було підтверджено жодними доказами, а базувалися лише на власних припущеннях позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» задоволенню не підялгають.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, які позивач просить йому відшкодувати з огляду на укладений з адвокатом договір про надання правової допомоги від 26.04.2017 №15/1-16, то суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Відповідно до частин 1-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, то судові витрати та витрати на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Правозахисна спілка інвалідів» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 5, оф. 405/406, код ЄДРПОУ 38464335) відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Суддя Є.В. Аблов

Суддя А.В. Літвінова