Рішення

від 08.02.2022 по справі 640/6129/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року м. Київ № 640/6129/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доГоловного управління Державної податкової служби у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2019 року №0005393304, №0005373304, №0005383304, рішення від 27 грудня 2019 року №0005413304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) 27 грудня 2019 року №Ф-0005403304,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005393304, №0005373304, №0005383304, рішення від 27 грудня 2019 року №0005413304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) 27 грудня 2019 року №Ф-0005403304.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірних рішень, оскільки ним були надані первинні документи на підтвердження реальності та правильності здійснення господарських операцій, проте такі документи відповідачем не було взято до уваги.

Ухвалою від 18 березня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Вказаною ухвалою відповідачу запропоновано надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

07 квітня 2020 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірних рішень не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, у зв`язку з відсутністю їх документального підтвердження.

16 квітня 2021 року позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005373304 щодо податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 27 910,98 грн. та штрафними санкціями на 6 977,75 грн.; податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005383304 в частині зобов`язання з військового збору за основним платежем на 2 325,92 грн. та штрафних санкцій на 581,48 грн.

26 травня 2021 року представником ГУ ДПС у Київській області надані додаткові пояснення, у яких зазначено, що ФОП ОСОБА_1 не мав права включати до складу витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, оскільки така позиція наведена Верховним Судом у постанові від 02 липня 2020 року у справі №809/381/17.

Протокольною ухвалою суду від 17 червня 2021 року суд замінив відповідача у справі з ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Ухвалою від 15 липня 2021 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 17 червня 2021 року, з урахуванням думок сторін, суд, на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює діяльність у сферах збирання безпечних відходів; технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів; рекламні агентства; каналізації, відведення й очищення стічних вод; іншої діяльності щодо поводження з відходами; будівництва житлових і нежитлових будівель; вантажного автомобільного транспорту, що відповідає зареєстрованим видам діяльності (код КВЕД 38.11; 45.20, 73.11, 37.00, 39.00, 41.20, 49.41)

У період з 14 листопада 2019 року по 27 листопада 2019 року ГУ ДПС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 04 грудня 2019 року №275/10-36-33-04/ НОМЕР_1 (далі по тексту - Акт перевірки), за висновками якого встановлені порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства, а саме:

- підпунктів 8, 9 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481, та пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України в частині невірного відображення графи 2 «Сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності», графи 5 «Реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом», графи 6 «Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)», суми фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8);

- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік;

- пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 5 567 325,62 грн. без ПДВ, в тому числі за 2016 рік в сумі 813 903,59 грн. без ПДВ, за 2017 рік в сумі 4 138 940,59 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 614 481,44 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 1 002 118,62 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 146 502,65 грн., за 2017 рік в сумі 745 009,31 грн. та за 2018 рік в сумі 110 606,66 грн.;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 5 567 325,62 грн. без ПДВ, в тому числі за 2016 рік в сумі 813 903,59 грн. без ПДВ, за 2017 рік в сумі 4 138 940,59 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 614 481,44 грн. без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 83 509,88 грн. без ПДВ, в тому числі за 2016 рік в сумі 12 208,55 грн. без ПДВ, за 2017 рік в сумі 62 084,11 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 9 217,22 грн. без ПДВ;

- підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 204 785,56 грн.;

- пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 6 057 758,47 грн. без ПДВ, в тому числі за 2016 рік в сумі 812 836,99 грн. без ПДВ, за 2017 рік в сумі 4 138 940,59 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 614 481,44 грн. без ПДВ, (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в сумі 1 454 713,26 грн., в тому числі за 2016 рік - 424 557,82 грн., за 2017 рік - 460 350,00 грн. та за 2018 рік - 569 805,44 грн.), що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 320 036,91 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 93 402,76 грн., за 2017 рік в сумі 101 277,00 грн. та за 2018 рік в сумі 125 357,15 грн.;

- пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині несвоєчасного подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування) за 2016-2017 роки.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки, позивач звернувся до ГУ ДПС у Київській області з письмовими запереченнями, до яких долучив первинні документи.

ГУ ДПС у Київській області за результатами розгляду заперечень позивача, листом від 26 грудня 2019 року №12749/ФОП/10-36-33-04 «Про розгляд заперечення» повідомив останнього про залишення висновків Акта перевірки без змін.

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято такі рішення:

1) податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005373304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 252 648,28 грн, з яких: 1 002 118,62 грн. - за податковими зобов`язаннями, 250 529,66 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005393304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 250 981,95 грн, з яких: 204 785,56 грн. - за податковими зобов`язаннями, 51 196,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

3) податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005383304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 104 387,36 грн, з яких: 83 509,88 грн. - за податковими зобов`язаннями, 20 877,48 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

4) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27 грудня 2019 року №Ф-0005403304, якою позивача зобов`язано сплатити ЄСВ у розмірі 320 036,91 грн.;

5) рішення від 27 грудня 2019 року №0005413304 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або своєчасно не нарахованого платником ЄСВ у розмірі 60 811,95 грн.

Вважаючи наведені рішення контролюючого органу неправомірними, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової служби України (далі по тексту - ДПС) з відповідною скаргою.

ДПС за результатами розгляду скарги прийнято рішення від 12 лютого 2020 року №5401/6/99-00-08-06-08-06, яким залишив без задоволення скаргу позивача, а оскаржувані рішення - без змін.

Також, рішенням ДПС від 13 березня 2020 року №9377/6/99-00-08-05-04-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005373304 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 27 910,98 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6 977,75 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №000538304 в частині податкового зобов`язання з військового збору за основним платежем 2 325,92 грн. та штрафних санкцій у розмірі 581,48 грн. В іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених відповідним розділом Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Статтею 177 Податкового кодексу України встановлено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктами 177.1, 177.2 статті177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, дозволений для віднесення фізичними особами-підприємцями до витратної частини обліку, встановлений пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, за змістом якого до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, за приписами підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього п., до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

При цьому, відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

За приписами підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

При цьому, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Частиною першою, другою статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом із тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені положеннями вищезазначеної статті, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть вказувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції:

- договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції;

- можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; - наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, чистий оподатковуваний дохід, який є об`єктом оподаткування для фізичних осіб-підприємців від провадження господарської діяльності, визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин тощо. При цьому, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, які повинні містити обов`язкові реквізити.

Крім того, згідно з пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Пунктом 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481 (далі по тексту - Порядок №481), передбачено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Відповідно до пункту 6 означеного Порядку у графі 9 Книги обліку доходів і витрат зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської діяльності (графи 6, 7, 8).

Матеріалами справи встановлено, що за результатами проведення перевірки позивача контролюючий орган дійшов висновку про заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на 1 002 118,62 грн., у зв`язку з чим прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005373304, яким донарахував позивачу вказану суму податкових зобов`язань та штрафні санкції у розмірі 250 529,66 грн.

Як вбачається з Акта перевірки, перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 002 118,62 грн., в тому числі: за 2016 рік в сумі 146 502,65 грн., за 2017 рік в сумі 745 009,31 грн. та за 2018 рік в сумі 110 606,66 грн., чим порушено пункт 167.1 статті 167, пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в підпунктах 2.1.2.1, 2.1.2.2 пункту 2.1 розділу 2 Акта перевірки.

Вказаних висновків контролюючий орган дійшов, зокрема, у зв`язку з тим, що за результатами перевірки правильності визначення валового доходу за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016 рік, 2017 рік, та 2018 рік, з даними про суми валових доходів, встановленими в ході перевірки, встановлено заниження валового доходу в загальній сумі 521 452,21 грн. без ПДВ, в тому числі за 2016 рік в сумі 521 452,21 грн. без ПДВ, за 2017 рік в сумі 0,00 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 0,00 грн. без ПДВ, за рахунок не відображення в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік сум доходу, що надійшли через реєстратори розрахункових операцій, фіскальний номер №3000105134 та №3000105131, та відображені в книгах обліку розрахункових операцій, а саме: згідно даних виторгів РРО фіскальний номер №3000105134 та №3000105131 ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 року отримано дохід від реалізації пального (скрапленого газу) в сумі 521 452,21 грн., який ФОП ОСОБА_1 не відображено в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.

Позивач вказані висновки податкового органу жодним чином не заперечив, доказів на їх спростування суду не надав.

Також, за висновками Акта перевірки ФОП ОСОБА_1 до графи 6 «Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» та графи 8 «Інші витрати, що пов`язані з отриманням доходу» віднесено витрати понесені на придбання дизельного палива на загальну суму 2 411 129,03 грн., без ПДВ, а саме: в 2017 році на суму 2 224 301,35 грн., без ПДВ та у 2018 році на суму 186 827,68 грн., без ПДВ.

В ході проведення перевірки та згідно наданих до перевірки первинних документів, ФОП ОСОБА_1 придбано дизельного палива у 2016 році в кількості 7 810,00 л на суму 112 132,27 грн., без ПДВ, у 2017 році в кількості 115 519,23 л на суму 2 240 968,02 грн., без ПДВ та у 2018 році в кількості 26 427,03 л на суму 547 520,51 грн., без ПДВ, постачальниками дизельного палива є TOB «ТД РОСТОК» (код ЄДРПОУ 38183420), TOB «Вєнтус ресурс» (код ЄДРПОУ 38927250), TOB «ТЕХНОСАЛІКС» (код ЄДРПОУ 40590881) та ПП «КОНТРАСТ» (код ЄДРПОУ 13706055).

Під час проведення документальної перевірки, ФОП ОСОБА_1 не надано документи, що підтверджують списання (використання) паливно-мастильних матеріалів при здійсненні господарської діяльності зокрема товарно-транспортні накладні, акти списання паливно- мастильних матеріалів щодо використання пального, яке пов`язане з отриманим доходом ФОП ОСОБА_1 , який зазначений в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки.

Отже, враховуючи вищезазначене ФОП ОСОБА_1 не має права включати до складу витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів в сумі 2 411 129,03 грн., без ПДВ, а саме в 2017 році на суму 2 224 301,35 грн., без ПДВ та у 2018 році на суму 186 827,68 грн., без ПДВ.

У свою чергу, за твердженням позивача, відповідні паливно-мастильні матеріали використані ФОП ОСОБА_1 у власній господарській діяльності, з урахуванням характеру діяльності останнього, а саме: збирання безпечних відходів (КВЕД 38.11) та іншої діяльності щодо поводження з відходами (КВЕД 39.00).

На підтвердження своїх доводів, ФОП ОСОБА_1 надав договори поставки нафтопродуктів та газу скрапленого з наступними контрагентами:

1) з TOB «Вєнтус ресурс» від 02 серпня 2016 року №11309; оплата товару позивачем здійснена відповідно до платіжних доручень від 20 грудня 2017 року №111 у сумі 47 946,90 грн., від 16 листопада 2017 року №109 у сумі 35 469,30 грн., від 24 травня 2017 року №88 у сумі 36 464,00 грн., від 31 березня 2017 року №80 у сумі 27 047,70 грн.; від 21 вересня 2018 року №155 у сумі 40 006,20 грн.;

2) з TOB «ТЕХНОСАЛІКС» від 30 травня 2017 року №92/ТС-17; оплата товару позивачем здійснена відповідно до платіжних доручень від 14 червня 2017 року №93 у сумі 209 988,00 грн., від 30 травня 2017 року №89 у сумі 1 475 016,00 грн.;

3) з ПП «КОНТРАСТ» від 04 серпня 2017 року №122; оплата товару позивачем здійснена відповідно до платіжних доручень від 26 жовтня 2017 року №106 у сумі 26 000,00 грн., від 19 жовтня 2017 року №105 у сумі 45 045,00 грн., від 28 грудня 2018 року №171 у сумі 50 149,20 грн., від 22 травня 2018 року №140 у сумі 30 489,12 грн., від 26 березня 2018 року №124 у сумі 20 008,62 грн., від 30 січня 2018 року №115 у сумі 57 760,00 грн.;

4) з TOB «ТД РОСТОК» від 28 лютого 2018 року №1288; оплата товару позивачем здійснена відповідно до платіжних доручень від 03 грудня 2018 року №167 у сумі 21 277,20 грн., від 31 жовтня 2018 року №164 у сумі 30 000,00 грн., від 12 жовтня 2018 року №162 у сумі 145,60 грн., від 10 жовтня 2018 року №161 у сумі 50 000,00 грн., від 27 вересня 2018 року №157 у сумі 45 000,00 грн., від 30 серпня 2018 року №151 у сумі 52 000,00 грн., від 13 вересня 2018 року №153 у сумі 983,60 грн., від 31 липня 2018 року №149 у сумі 34 000,00 грн., від 19 липня 2018 року №148 у сумі 34 000,00 грн., від 26 червня 2018 року №144 у сумі 34 000,00 грн., від 08 червня 2018 року №143 у сумі 215,33 грн., від 31 травня 2018 року №141 у сумі 14 999,27 грн., від 24 квітня 2018 року №132 у сумі 20 983,35 грн., від 08 травня 2018 року №136 у сумі 10 015,28 грн., від 27 квітня 2018 року №133 у сумі 10 015,28 грн., від 13 квітня 2018 року №129 у сумі 368,80 грн., від 12 квітня 2018 року №128 у сумі 20 984,72 грн., від 07 березня 2018 року №122 у сумі 37 326,58 грн., від 28 лютого 2018 року №120 у сумі 39 996,32 грн.

У відповідності до пунктів 3.3 зазначених договорів, передача товару здійснюється покупцю цілодобово по талонах постачальника, що є документом обов`язкової звітності і підставою для відвантаження товару з АЗС, що обслуговують талони постачальника.

Також, на підтвердження використання паливно-мастильних матеріалів у своїй господарській діяльності позивачем надані товарно-транспортні накладні та акти списання дизельного палива, а саме:

- ТТН від 31 серпня 2018 року (б/н), від 30 вересня 2018 року №313338, від 31 січня 2018 року №313385, від 28 лютого 2018 року №313385, від 30 квітня 2018 року (б/н), від 31 травня 2018 року №313387, від 30 червня 2018 року (б/н), від 31 грудня 2018 року №313389, від 30 листопада 2018 року №313389, від 31 жовтня 2018 року (б/н), від 31 липня 2018 року №313387, від 30 листопада 207 року №313382, від 31 грудня 2018 року №313390, від 31 жовтня 2018 року №313389, від 30 листопада 2018 року №313389, від 30 червня 2018 року №313387, від 31 травня 2018 року №313387, від 30 квітня 2018 року №313386, від 31 березня 2018 року №313386, від 28 лютого 2018 року (б/н), від 31 січня 2018 року №313385, від 31 січня 2018 року №313384, від 31 січня 2018 року №313384, від 31 січня 2018 року №313384, від 28 лютого 2018 року №313385, від 31 березня 2018 року №313386, від 31 грудня 2018 року №313390, від 31 серпня 2018 року №313388, від 31 серпня 2018 року №313388, від 31 жовтня 2018 року №313388, від 31 березня 2018 року №313386;

- акти за січень -грудень 2018 року.

Надаючи оцінку зазначеним вище первинним документам, суд зазначає, що підпункт 5 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат встановлює, що документами, які підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, можуть бути платіжні доручення, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Поняття «первинний документ» наведено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, відповідно до яких - це документ, створений у письмовій або електронній формі, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №3 (далі по тексту - Правила №3) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Крім того, згідно пункту 11 Правил №3 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості зазначити всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1- 10 товарно-транспортної накладної).

У таких випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ у паперовій або електронній формі, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов`язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25, 8.26 глави 8 цих Правил.

Разом з тим, суд зазначає, що надані позивачем товарно-транспортні накладні не містять усіх визначених Порядком №3 реквізитів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що товарно-транспортна накладна не є самостійним документом, що підтверджує реальність здійснення господарської діяльності, а є лише документом, що підтверджує здійснення перевезення автомобільним транспортом.

Водночас, позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду не надано жодних первинних документів на підтвердження укладання договорів на вивіз твердих побутових відходів із замовниками, зазначеними у наведених вище товарно-транспортних накладних.

Таким чином, позивачем до матеріалів справи не надано первинних документів, у розумінні Закону №996-XIV, в яких було б належним чином відображено обсяги витрачених паливно-мастильних матеріалів, операції по яким такі паливно-мастильні матеріали витрачені, а також не надано первинних документів, якими б підтверджувались обсяги наданих послуг відповідно до кількості придбаних паливно-мастильних матеріалів.

Поряд із цим, Акт перевірки містить у собі посилання на те, що ФОП ОСОБА_1 до графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік включено витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: придбання запчастин для транспортних засобів, послуги шиномонтажу, ремонту та техобслуговування на загальну суму 168 575,82 грн., без ПДВ, в тому числі за 2016 рік в сумі 13 514,00 грн., без ПДВ, за 2017 рік в сумі 78 217,75 грн., без ПДВ та за 2018 рік в сумі 76 844,07 грн., без ПДВ.

Перевіркою правильності визначення витрат, які ФОП ОСОБА_1 не має право включити до складу витрат звітного періоду, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року до складу витрат в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 рік та за 2018 рік віднесено витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: придбання запчастин для транспортних засобів, послуги шиномонтажу, ремонту та техобслуговування на загальну суму 155 061,82 грн., без ПДВ, в тому числі за 2017 рік в сумі 78 217,75 грн., без ПДВ та за 2018 рік в сумі 76 844,07 грн., без ПДВ., чим порушено вимоги підпункту 177.4.5 пунтку 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Натомість, рішенням ДПС від 13 березня 2020 року №9377/6/99-00-08-05-04-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005373304 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 27 910,98 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6 977,75 грн., що стосувалось саме витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: придбання запчастин для транспортних засобів, послуги шиномонтажу, ремонту та техобслуговування.

Таким чином, наведені вище твердження відповідача, наведені в Акті перевірки, суд не бере до уваги.

Також, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у 2017 році до графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік включено суму витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: придбання щебню з метою утримання орендованої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на суму 1 023 927,79 грн., без ПДВ, чим порушено вимоги підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Крім цього, згідно первинних документів наданих для проведення перевірки, ФОП ОСОБА_1 у 2017 році придбавалися послуги, що не пов`язані з його підприємницької діяльністю, а саме: надання послуг по земляних роботах та послуги екскаватора на суму 972 936,79 грн., без ПДВ.

Отже, ФОП ОСОБА_1 включено до графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік витрати на придбання послуг по земляних роботах та послуг екскаватора на суму 332 334,00 грн., без ПДВ., чим порушено вимоги пунтку 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Поряд із цим, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року до графи 6 «Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481 та графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік включено суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей без документального підтвердження їх вартості на загальну суму 841 305,42 грн., без ПДВ, в тому числі за 2016 рік в сумі 292 451,38 грн., без ПДВ, за 2017 рік в сумі 96 834,70 грн., без ПДВ та за 2018 рік в сумі 452 019,34 грн., без ПДВ.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем на підтвердження витрат на придбання щебню з метою утримання орендованої земельної ділянки надав:

- акти про виконання робіт від 30 квітня 2017 року на суму 828 700,00 грн., від 31 травня 2017 року на суму 400 013,35 грн.;

- видаткові накладні від 30 квітня 2017 року №РН-0000071 на суму 828 700,00 грн., від 25 травня 2017 року №РН-0000092 на суму 400 013,35 грн.;

- податкові накладні від 30 квітня 2017 року №79, від 25 травня 2017 року №97.

Суд звертає увагу на те, що накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем.

У свою чергу, згідно статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Крім того, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Згідно пункту 1.4 Інструкції розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 1.13 Інструкції під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Цією Інструкцією встановлено правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги - доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, акредитива, інкасового доручення (розпорядження). Використання векселів та спеціальних платіжних засобів, зокрема платіжних карток (у тому числі корпоративних платіжних карток), регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.

Враховуючи вищевикладене, видаткова накладна вважається документом первинного обліку однак не є розрахунковим документом.

Зі змісту видаткових накладних вбачається, що розрахунок за придбаний щебінь здійснюється у безготівковій формі.

Водночас, жодних платіжних документів, що підтверджують оплату придбаного товару позивачем до матеріалів справи не долучено.

Крім того, суд зазначає, що жодних первинних документів на підтвердження понесених витрат з придбання послуг по земляних роботах та послуги екскаватора на суму 972 936,79 грн., без ПДВ, матеріали справи не містять.

Таким чином, у розумінні підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, витрати на придбання щебню з метою утримання орендованої земельної ділянки, придбання послуг по земляних роботах та послуги екскаватора у даному випадку не можуть включатись до складу витрат підприємця, оскільки вони є документально не підтвердженими витратами.

Водночас, суд зазначає, що придбані ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності були віднесені до суми витрат, що є неприпустимим, оскільки вказані товарно-матеріальні цінності не були реалізовані або використані самим позивачем для власних цілей без мети отримання прибутку.

При цьому, позивачем не надано належних первинних документів на підтвердження використання зазначених вище товарно-матеріальних цінностей у своїй господарський діяльності.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача, викладеними в Акті перевірки, який став підставою для нарахування ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, та, як наслідок, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, починаючи з 1 січня 2015 року фізичні особи-підприємці є платниками військового збору з доходів, визначених статтею 163 Податкового кодексу України, в тому числі і з власних доходів, відповідно до підпункту 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 163 Податкового кодексу України оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає загальний річний оподатковуваний дохід, який включає доходи як з джерел їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 Податкового кодексу. Ставка збору складає 1,5% об`єкта оподаткування. При цьому нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, яким передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2016-2018 роки, підлягає донарахуванню й сума військового збору, а тому прийняте контролюючим органом податкове повідомленням-рішення від 27 грудня 2019 року №0005383304 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, з урахуванням висновків, викладених у рішенні ДПС від 13 березня 2020 року №9377/6/99-00-08-05-04-06, є правомірним та скасуванню не підлягає.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та у повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464).

Згідно з абз.1 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (база нарахування єдиного внеску) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Пунктом 11 статті 8 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року занижено ЄСВ на загальну суму 320 036,91 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 93 402,76 грн., за 2017 рік в сумі 101 277,00 грн. та за 2018 рік в сумі 125 357,15 грн., за рахунок заниження суми чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 6 057 758,47 грн. без ПДВ, в тому числі за 2016 рік в сумі 812 836,99 грн. без ПДВ, за 2017 рік в сумі 4 138 940,59 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 614 481,44 грн. без ПДВ, (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в сумі 1 454 713,26 грн., в тому числі за 2016 рік - 424 557,82 грн., за 2017 рік - 460 350,00 грн. та за 2018 рік - 569 805,44 грн., у зв`язку з чим порушено вимоги пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 320 036,91 гривень.

Також, перевіркою дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено несвоєчасне подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування) за 2016 та 2017 рік, чим порушено вимоги пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У відповідності до вимог частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI року податковим органом у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надіслано позивачу, як платнику єдиного внеску, який має недоїмку, вимогу про її сплату.

На підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Таким чином, оскільки заниження суми єдиного соціального внеску відбулось за рахунок заниження чистого оподатковуваного доходу в результаті завищення витрат, пов`язаних з отриманням доходу, податковим органом правомірно донараховано ФОП ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок за наслідками проведеної перевірки.

З огляду на викладене, вимоги про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27 грудня 2019 року №Ф-0005403304 та рішення від 27 грудня 2019 року №0005413304 не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005393304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 250 981,95 грн, з яких: 204 785,56 грн. - за податковими зобов`язаннями, 51 196,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд зазначає таке.

З Акта перевірки вбачається, що перевіркою достовірності відображення показників у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1.1-9) за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань на загальну суму 204 785,56 грн., без ПДВ, в тому числі за 2016 рік в сумі 0,00 грн. без ПДВ, за 2017 рік в сумі 204 785,56 грн. без ПДВ та за 2018 рік в сумі 0,00 грн., без ПДВ, у зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року здійснюється придбання товарно-матеріальних цінностей, що не пов`язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 , а саме: щебінь, який згідно декларацій з податку на додану вартість за січень 2017 року - грудень 2017 року віднесено до складу податкового кредиту та податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджують придбання таких товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 023 927,79 грн., без ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 не нараховано податкові зобов`язання та не складено не пізніше останнього дня звітного періоду зведену податкову накладну на придбаний щебінь, що не використовується у господарській діяльності всього на загальну суму 1 023 927,79 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 204 785,56 грн., чим порушено підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року по справі №620/3739/18 зазначено, що використання платником податків певних активів поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього зобов`язання скласти та зареєструвати відповідну податкову накладну і обчислити за нею його податкові зобов`язання.

Отже, платник податку у випадку невикористання у господарській діяльності придбаних товарів/послуг, по яких був сформований податковий кредит (списання товарів не пов`язане з провадженням господарської діяльності, оскільки такі товари уже не будуть у ній використані), зобов`язаний у податковому періоді, в якому відбувається списання з балансу таких товарів/послуг нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу.

В результаті віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ при придбані щебню, використання якого в господарській діяльності позивача документально не підтверджено, ФОП ОСОБА_1 в порушення пункту 198.5. статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість та, як наслідок, занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за період 2016-2018 рік.

Враховуючи вищезазначене, податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2019 року №0005393304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 250 981,95 грн, з яких: 204 785,56 грн. - за податковими зобов`язаннями, 51 196,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є правомірним, а в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Також, у зв`язку із заниженням податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість, до позивача правомірно застосовано штрафні санкції у відповідності до статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя І.М. Погрібніченко