Постанова

від 14.02.2022 по справі 755/11559/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 755/11559/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/2991/2022 Головуючий у суді першої інстанції: Зотько Т.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

15 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів -Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

при секретарі - Максюк І.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Тарасенко Дениса Володимировича в інтересах Київського Національного торговельно-економічного університету на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року в справі за позовом Київського Національного торговельно-економічного університету до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С ТА Н О В И В :

У липні 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що Київський національний торговельно-економічний університет відповідно до Розпорядження КМУ від 25.11.2015 року № 1223-р є правонаступником Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, є державним вищим навчальним закладом IV рівня акредитації. Фінансування Університету здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. На балансі КНТЕУ знаходиться будівля студентського гуртожитку, яка розташована по АДРЕСА_1 . Власником вказаного гуртожитку є Держава Україна в особі Міністерства освіти і науки України на праві господарського відання КНТЕУ. Зазначений гуртожиток має статус студентського.

Зазначає, що відповідач разом із своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займає площу в гуртожитку з 12.10.2001 року, в окремій кімнаті №525, площею 34 кв. м., про що свідчить відмітка про реєстрацію місця проживання особи.

Згідно з п. 1.7 Положення про гуртожиток Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, а також п. 1.4 Правил внутрішнього розпорядку в студентському гуртожитку УДУФМТ, затверджених наказом УДУФМТ від 07.12.2012 року № 1033, при поселенні в гуртожиток Університету укладається договір на проживання. Згідно з п. 10.2 Положення про гуртожиток, розмір місячної плати за користування житловим приміщенням, місцями загального користування та за надані житлово-комунальні послуги встановлюється керівництвом Університету відповідно до законодавства, тарифів, порядку та розрахунків.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва, залишеним без змін Апеляційним судом м. Києва позов Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі до ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті за проживання в гуртожитку в сумі 21 629,18 грн. було задоволено в повному обсязі, стягнуто кошти за період з вересня 2012 року по 25.08.2015 року, наразі стягнення коштів перебуває на стадії виконавчого провадження.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва встановлено, факт проживання, а також обов`язок по оплаті за проживання в гуртожитку, факт, що накази про встановлення розміру плати за навчання відповідачем не оспорювались, законність та обґрунтованість встановленого розміру плати.

Позивач зазначає, що починаючи з 25.08.2015 року та станом на 01.07.2016 року сума заборгованості за проживання в гуртожитку становить 21 900, 00 грн., проте відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає.

У зв`язку із викладеним, а також з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Київського національного торговельно-економічного університету борг по оплаті за проживання в гуртожитку в сумі 94 577, 68 грн., за період з 01.08.2015 року по 01.06.2019 року, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року позов Київського Національного торговельно-економічного університету до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, Тарасенко Д.В. в інтересах КНТЕУ подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач не є виконавцем жодної з послуг, які перелічені в ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому вказаний Закон не поширює свою дію на позивача. Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій також не поширюється на позивача, оскільки вказаний Закон визначає обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, однак позивач не є виконавцем житлово-комунальних послуг, отжена думку представника позивача, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Вважає, що доводи суду першої інстанції про необґрунтованість розрахунків плати за проживання є безпідставними та не відповідають обставинам справи, оскільки тарифи та розрахунки плати за проживання в студентському гуртожитку відповідачем в судовому порядку не оскаржувалися, не чинними не визнавалися, скасовані в установленому порядку не були.

14 червня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 в якій відповідач просила залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що відповідач проживає в житловому будинку малосімейного типу за адресою: АДРЕСА_1 у повноцінній окремій ізольованій квартирі № 525 , у якій є окрема жила кімната 18,6 кв.м, загальною площею 35,1 кв.м., що підтверджується Рішенням № 307 від 31 березня 1976 року виконавчого комітету Київської міської ради трудящих «Про введення в експлуатацію жилого будинку для малосімейних по АДРЕСА_1 » (а.с. 73 т. 2).

Вважає, що Київський національний торговельний економічний університет жодного відношення до вказаного житлового будинку для малосімейних по АДРЕСА_1 не має, про що також зазначено в постанові Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року по справі № 755/8107/17.Зазначає, що скаржником не надано жодного та належного доказу, які саме послуги надаються Університетом ОСОБА_2 .

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема розрахунку плати за проживання у гуртожитку і розрахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги, крім того матеріали справи не містять будь-яких даних про розрахунки на підтвердження визначеного позивачем тарифу щомісячно, показників (складових), які включаються до тарифів на комунальні експлуатаційні послуги за розрахунком вартості розміщення та надання відповідної житлової площі для проживання в гуртожитку, тому суд дійшов висновку про те, що позивачем не було належним чином доведено позовних вимог тому підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом від 01.03.2002 року № 34-к відповідач ОСОБА_2 була прийнята на посаду спеціаліста І категорії спортивного центру Університету.

Наказом від 08.10.2012 року№ 525-к була переведена на посаду провідного фахівця відділу охорони праці Університету, у подальшому, - наказом від 22.12.2014року № 750-к була звільнена за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Висновку службової перевірки за фактами порушень правил внутрішнього розпорядку та порядку проживання в студентському гуртожитку УДУФМТ мешканкою ОСОБА_2 від 18.02.2015 року, листів Університету, які направлялися у відповідь на неодноразові запити народних депутатів і депутатів Київської міської ради, - в Університеті відсутнє документальне підтвердження (ордер, договір на проживання, реєстраційна картки тощо) проживання ОСОБА_2 в гуртожитку, оскільки на час вселення в гуртожиток станом на 12.10.2001 року відповідач в Університеті не навчалась і не працювала, рішень про надання житлового приміщення у гуртожитку відповідачці та її сину ОСОБА_3 ректором Університету та комісією з поселення не приймалося і не затверджувалося, направлення на поселення відповідно до Житлового кодексу України не видавалися.

При цьому, сторонами у судовому засіданні визнається і, відповідно до статті 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню той факт, що з 12.10.2001р. та на час розгляду справи відповідачка ОСОБА_2 разом із своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає у гуртожитку в окремій кімнаті № 525, площею 34 кв. м., була зареєстрована у встановленому законом порядку 12.10.2001 року, що також підтверджується реєстраційною відміткою в її паспорті.

Відповідачці ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.03.2015 року нараховувалась плата за проживання у гуртожитку Університету у розмірі 2300 грн., за людину 1150 грн., що підтверджується копією Наказу Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі від 24.02.2015 року № 84.

Згідно копії кошторису вартості проживання для інших громадян та працівників в кімнатах площею 34 кв.м., розрахованого на двох осіб, плата за проживання в гуртожитку у розмірі 2300 грн., нараховувалась з урахуванням наступних наданих послуг (заробітна плата, нарахування на зарплату, водопостачання та водовідведення, теплопостачання, електроенергія, оплата інших послуг (дезінфекція, дератизація, дезінсекція, ремонт ліфтів, тощо), утримання та проведення поточного ремонту, предмети, матеріали, обладнання та інвентар, капітальні видатки, інші витрати на забезпечення статутної діяльності Університету.

При цьому, згідно Акту № 8 від 10.05.2016 складеного внаслідок порушення Правил внутрішнього розпорядку гуртожитку № 6 мешканкою кімнати № 525 ОСОБА_2 , а саме систематичної несплати за проживання, було припинено надання послуг за вказаною кімнатою, шляхом відключення водопостачання та електроенергії. Борг за проживання складає 40 429, 18 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач, з урахуванням доповнень до позовної заяви, просить стягнути заборгованість за період з 01 серпня 2015року по 01 червня 2019 року у сумі 94577, 68 грн.

Згідно із ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтями 77-81 ЦПК України визначено поняття належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

За положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обов'язок по доведенню обґрунтованості розрахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги у даній справі має нести позивач.

Встановлюючи тариф, в який, відповідно до змісту позовних вимог, включено обидві складові платежів (плата за проживання в гуртожитку та плата за житлово-комунальні послуги), позивач має довести обґрунтованість розрахунку плати за проживання в гуртожитку, затвердженого власником гуртожитку, а також окремо розрахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги, який повинен бути обчислений з урахуванням вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869.

Згідно із частиною першоюстатті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг (стаття 4 цього Закону).

Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і реєструються в установленому законодавством порядку.

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, Порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, Порядок розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію та Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

Під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Тариф на послуги для гуртожитків, що призначаються для проживання одиноких громадян (житловими приміщеннями спільно користуються кілька осіб, які не перебувають у сімейних стосунках), розраховується згідно з цим Порядком. Вартість послуг з розрахунку на ліжко-місце визначається як добуток тарифу на норму житлової площі для однієї особи в гуртожитку.

Отже, комунальні послуги - це послуги, які надаються водо-, тепло-, газо-, електропостачальниками та іншими організаціями власникам (наймачам) житлових приміщень за встановлену уповноваженими державними органами плату.

Плата за комунальні послуги власниками квартир, наймачами, орендарями сплачується відповідно до затверджених цін, тарифів та показників засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Встановлюючи тариф, в який, відповідно до змісту позовних вимог, включено обидві складові платежів (плата за проживання в гуртожитку та плата за житлово-комунальні послуги), позивач має, довести обґрунтованість розрахунку плати за проживання в гуртожитку, затвердженого власником гуртожитку, а також окремо розрахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги, який повинен бути обчислений з урахуванням вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869.

Відповідно дост. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, що забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що позивачем не було надано належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема щодо розміру заборгованості ОСОБА_2 перед КНТЕУ за проживання у гуртожитку та житлово-комунальними послугами, враховуючи, що з травня 2016 року ОСОБА_2 було припинено надання послуг за вказаною кімнатою, шляхом відключення водопостачання та електроенергії.

Представником позивача при збільшенні позовних вимог, не надано суду доказів, які доводять обґрунтованість розрахунку плати за проживання у гуртожитку і розрахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги, матеріали справи не містять розрахунків на підтвердження визначеного позивачем тарифу, щомісячно, показників (складових), які включається до тарифів на комунальні експлуатаційні послуги за розрахунком вартості розміщення та надання відповідної житлової площі для проживання в гуртожитку.

У наданому розрахунку заборгованості за період з 01.08.2015 по 01.06.2019 року, щомісячна сума визначена без урахування показників, які мають змінний характер та повинні бути розраховані з врахуванням даних лічильніків та кількості проживаючих у вказаному гуртожитку осіб, є незмінною, також не наведено розрахунку такої заборгованості із зазначенням надання або ненадання послуг.

Так, розрахунок очікуваних позивачем витрат на оплату комунальних послуг (а.с.147 - 155, 157-164 т.1) містить складові послуг, які загалом не використовувались відповідачкою у справі, а саме: прання білизни, мийні засоби, господарський інвентар, спецодяг, канцтовари, відновлення обладнання, м`якого та іншого інвентарю. Доказів, що вказані послуги відповідачці надавались, суду не надано.

Також відсутній розрахунок вартості оплати інших послуг (заробітна плата персоналу, нарахування на оплату праці, технічне обслуговування ліфтів, медичний огляд працівників, поточний ремонт, капітальні видатки).

З огляду на зазначене, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем своїх вимог та обставин, на які він посилався, а тому ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тарасенко Дениса Володимировича в інтересах Київського Національного торговельно-економічного університету - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений 21 лютого 2021 року.

Головуючий

Судді