Рішення

від 18.03.2021 по справі 755/11559/16-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/284/21

Справа №755/11559/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2021 рокуДеснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судових засідань Ковальової В.О., Кучера В.О., Микитюк А.В.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представників відповідачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою Київського Національного торговельно-економічного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Київський Національний торговельно-економічний університет через свого представника звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що Київський національний торговельно-економічний університет відповідно до Розпорядження КМУ від 25.11.2015 р. № 1223-р є правонаступником Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі є державним вищим навчальним закладом IV рівня акредитації. Фінансування Університету здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. На балансі КНТЕУ знаходиться будівля студентського гуртожитку, який розташований по АДРЕСА_1 . Власником вказаного гуртожитку є Держава України в особі Міністерства освіти і науки України на праві господарського відання КНТЕУ. Зазначений гуртожиток має статус студентського. На даний час, відповідач разом із своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , займає площу в гуртожитку з 12.10.2001 р., в окремій кімнаті № НОМЕР_1 , площею 34 кв. м., про що свідчить відмітка про реєстрацію місця проживання особи. Згідно з п. 1.7 Положення про гуртожиток Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, а також п. 1.4 Правил внутрішнього розпорядку в студентському гуртожитку УДУФМТ, затверджених наказом УДУФМТ від 7.12.2012 № 1033, при поселенні в гуртожиток Університету укладається договір на проживання. Згідно з п. 10.2 Положення про гуртожиток, розмір місячної плати за користування житловим приміщенням, місцями загального користування та за надані житлово-комунальні послуги встановлюється керівництвом Університету відповідно до законодавства, тарифів, порядку розрахунків.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва, залишеним без змін Апеляційним судом м. Києва позов Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі до ОСОБА_1 про стягнення боргу по оплаті за проживання в гуртожитку в сумі 21 629,18 грн. було задоволено в повному обсязі, стягнено кошти за період з вересня 2012 р. по 25.08.2015 р. Наразі стягнення коштів перебуває на стадії виконавчого провадження. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва встановлено, факт проживання, а також обов`язок по оплаті за проживання в гуртожитку, крім того той факт, що накази про встановлення розміру плати за навчання відповідачем не оспорювались, законність та обґрунтованість встановленого розміру плати, тому і дані обставини вже судом є встановленими. Починаючи з 25 серпня 2015 року та станом на 01.07.2016 сума заборгованості за проживання в гуртожитку становить 21 900, 00 грн., а відтак оскільки відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом

Вказана цивільна справа перебувала в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.04.2019 року підсудність вказаної цивільної справи визначено Деснянському районному суду м. Києва, оскільки ОСОБА_1 є присяжним Дніпровського районного суду м. Києва.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019 року, вказану цивільну справу було передано в провадження судді Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А.

10.07.2019 на адресу суду від представника позивача - Адвоката Д.В. Тарасенка надійшла заява про збільшення позовних вимог, зі змісту заяви позивач остаточно просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського національного торговельно-економічного університету борг по оплаті за проживання в гуртожитку в сумі 94 577, 68 грн., за період з 01.08.2015 по 01.06.2019, а також витрати по сплаті судового збору.

Заява про збільшення позовних вимог була прийнята судом до спільного розгляду.

Відповідно до ухвали суду, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 22.06.2020 року було вирішено закрити підготовчий розгляд справи та призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 18.03.2021 представник позивача не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. 17.03.2021 на електронну адресу суду від представника надійшла заява про здійснення розгляду справи у відсутності сторони позивача за наявними у справі матеріалами та постановленням по справі рішення.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 , та її представники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заперечували, щодо вимог позовної заяви посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозвязку, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 17.12.2015 № 1309, було реорганізовано Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі шляхом приєднання до Київського національного торговельно-економічного університету.

На балансі Університету перебуває будівля студентського гуртожитку, розташована по АДРЕСА_1 .

Проте, майно Університету, включаючи й студентський гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1 , є загальнодержавною власністю та наданий у користування та оперативне управління Університету, що підтверджується наявним у справі листом Міністерства зовнішніх економічних звязків і торгівлі України.

Як убачається з наявних у справі письмових доказів, наказом від 01.03.2002 р. № 34-к відповідач ОСОБА_1 була прийнята на посаду спеціаліста І категорії спортивного центру Університету.

Наказом від 08.10.2012 р. № 525-к була переведена на посаду провідного фахівця відділу охорони праці Університету, у подальшому, - наказом від 22.12.2014р. № 750-к була звільнена за п. 1) ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Висновку службової перевірки за фактами порушень правил внутрішнього розпорядку та порядку проживання в студентському гуртожитку УДУФМТ мешканкою ОСОБА_1 від 18.02.2015 р., листів Університету, які направлялися у відповідь на неодноразові запити народних депутатів і депутатів Київської міської ради, - в Університеті відсутнє документальне підтвердження (ордер, договір на проживання, реєстраційна картки тощо) проживання ОСОБА_1 в гуртожитку, оскільки на час вселення в гуртожиток станом на 12.10.2001р. відповідач в Університеті не навчалась і не працювала, рішень про надання житлового приміщення у гуртожитку відповідачці та її сину ОСОБА_4 ректором Університету та комісією з поселення не приймалося і не затверджувалося, направлення на поселення відповідно до Житлового кодексу України не видавалися.

При цьому, сторонами у судовому засіданні визнається і, відповідно до статті 61 ЦПК України, не підлягає доказуванню той факт, що з 12.10.2001р. та на час розгляду справи відповідачка ОСОБА_1 разом із своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає у гуртожитку в окремій кімнаті № НОМЕР_1 , площею 34 кв. м., була зареєстрована у встановленому законом порядку 12.10.2001 року, що також підтверджується реєстраційною відміткою в її паспорті.

Відповідачці ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.03.2015 року нараховувалась плата за проживання у гуртожитку Університету у розмірі 2300 грн., за людину 1150, 00 грн., що підтверджується копією Наказу Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі від 24.02.2015 № 84.

Згідно копії кошторису вартості проживання для інших громадян та працівників в кімнатах площею 34 кв.м., розрахованого на двох осіб, плата за проживання в гуртожитку у розмірі 2300 грн., нараховувалась з урахуванням наступних наданих послуг (заробітна плата, нарахування на зарплату, водопостачання та водовідведення, теплопостачання, електроенергія, оплата інших послуг (дезінфекція, дератизація, дезінсекція, ремонт ліфтів, тощо), утримання та проведення поточного ремонту, предмети, матеріали, обладнання та інвентар, капітальні видатки, інші витрати на забезпечення статутної діяльності Університету.

При цьому, згідно Акту № 8 від 10.05.2016 складеного внаслідок порушення Правил внутрішнього розпорядку гуртожитку № 6 мешканкою кімнати № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а саме систематичної несплати за проживання, було припинено надання послуг за вказаною кімнатою, шляхом відключення водопостачання та електроенергії. Борг за проживання складає 40 429, 18 грн.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок по доведенню обґрунтованості розрахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги у даній справі має нести позивач.

Встановлюючи тариф, в який, відповідно до змісту позовних вимог, включено обидві складові платежів (плата за проживання в гуртожитку та плата за житлово-комунальні послуги), позивач має довести обґрунтованість розрахунку плати за проживання в гуртожитку, затвердженого власником гуртожитку, а також окремо розрахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги, який повинен бути обчислений з урахуванням вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, Закону України Про житлово-комунальні послуги ; та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг (стаття 4 цього Закону).

Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і реєструються в установленому законодавством порядку.

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, Порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, Порядок розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію та Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги .

Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

Під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Отже, комунальні послуги - це послуги, які надаються водо-, тепло-, газо-, електропостачальниками та іншими організаціями власникам (наймачам) житлових приміщень за встановлену уповноваженими державними органами плату.

Плата за комунальні послуги власниками квартир, наймачами, орендарями сплачується відповідно до затверджених цін, тарифів та показників засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Встановлюючи тариф, в який, відповідно до змісту позовних вимог, включено обидві складові платежів (плата за проживання в гуртожитку та плата за житлово-комунальні послуги), позивач має, на думку суду, довести обґрунтованість розрахунку плати за проживання в гуртожитку, затвердженого власником гуртожитку, а також окремо розрахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги, який повинен бути обчислений з урахуванням вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Представник позивача, обґрунтовуючи збільшені позовні вимоги не подав суду докази, які доводять обґрунтованість розрахунку плати за проживання у гуртожитку і розрахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги, матеріали справи не містять розрахунків на підтвердження визначеного позивачем тарифу, щомісячно, показників (складових), які включається до тарифів на комунальні (експлуатаційні послуги за розрахунком вартості розміщення та надання відповідної житлової площі для проживання в гуртожитку.

Доданий розрахунок заборгованості за період з 01.08.2015 по 01.06.2019, суд не приймпає в якості належного доказу визначеного позивачем тарифу, щомісячно, показників (складових), які включається до тарифів на комунальні (експлуатаційні послуги за розрахунком вартості розміщення та надання відповідної житлової площі для проживання в гуртожитку, оскільки визначена у ньому щомісячна сума є незмінною, визначена без урахування показників, які мають змінний характер та повинні бути розраховані з врахуванням даних лічильніків та кількості проживаючих у вказаному гуртожитку осіб, такі наприклад, як показник за опалення (відсутній розрахунок за спірний період з визначенням будинкових показників та розподілених на відповідні квадратні метри площі, що займає відповідачка разом з сином.

Долучений до матеріалів справи розрахунок очікуваних позивачем витрат на оплату комунальних послуг (а.с.147 - 155, 157-164 т.1) суд не приймає в якості належного доказу понесених витрат, оскільки він містить складові послуг, які загалом не використовувались відповідачкою у справі, а саме: прання білизни, мийні засоби, господарський інвентар, спецодяг, канцтовари, відновлення обладнання, м`якого та іншого інвентарю. Доказів, що вказані послуги відповідачці надавались, суду не надано.

Відсутній належний розрахунок вартості оплати інших послуг (заробітна плата персоналу, нарахування на оплату праці, технічне обслуговування ліфтів, медичний огляд працівників, поточний ремонт, капітальні видатки). При здійсненні вказаних складових розрахунку використано штатний розпис з 1 травня 2016 року, при цьому відсутні докази, що він є незмінним за вказаний період. Міститься посилання на укладення договорів з обслуговуючими компаніями, без долучення копій вказаних договорів з зазначенням вартості наданих послуг на підтвердження правильності здійсненого відповідачці розрахунку по витратам на поточний ремонт ліфтів, видалення твердих побутових відходів.

З цих підстав, суд вважає, що позивачем не доведено та не обгрунтовано належними та допустими доказами заявлені позовні вимоги.

А тому, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог і відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору не відшкодовуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, Закону України Про житлово-комунальні послуги , постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Київського Національного торговельно-економічного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- залишити без задоволення .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення суду виготовлений 02.04.2021.

Суддя: