Постанова

від 21.02.2022 по справі 640/9073/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 640/9073/19

адміністративне провадження № К/9901/3859/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 640/9073/19

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Чесно-страхування»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

про визнання незаконним та скасування розпорядження

за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року (головуючий суддя Скочок Т. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Черпіцької Л. Т., суддів: Пилипенко О. Є., Собківа Я. М.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Чесно-страхування» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі Нацкомфінпослуг), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 23 квітня 2019 року № 744 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Чесно-страхування».

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався та не, що Нацкомфінпослуг не дотрималася визначеного Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого розпорядженням від 20 листопада 2012 року № 2319 (далі Положення № 2319) порядку застосування до позивача заходів впливу, а саме: обов`язковою передумовою застосуванню до Товариства заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії мав стати розгляд справи про правопорушення. Також в силу положень ст. 37 Закону України «Про страхування» Нацкомфінпослуг повинна спочатку видати припис про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність та лише у випадку не виконання такого припису - мала право на прийняття рішення про відкликання ліцензії.

Також позивач зазначив, що на адресу Товариства розпорядження Нацкомфінпослуг від 28 березня 2019 року № 485 та від 23 квітня 2019 року № 744 не направлялися, а саме: оспорюване розпорядження від 23 квітня 2019 року № 744 всупереч п. 3.1 Положення № 2319 прийнято Головою Нацкомфінпослуг одноосібно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року позов задовольнив повністю.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на момент прийняття Розпорядження від 23 квітня 2019 року № 744 про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (а саме: послуг у сфері страхування) Нацкомфінпослуг не пересвідчилися в тому, що розпорядження від 28 березня 2019 року № 485 взагалі не отримане товариством. У ході розгляду даної справи відповідачем (суб`єктом владних повноважень) не було доведено суду про одержання позивачем розпорядження від 28 березня 2019 року №485 про усунення порушень ліцензійних умов.

Таким чином, всупереч положень норм Закону №222-VIII Розпорядження від 23 квітня 2019 року №744 прийнято відповідачем передчасно, без з`ясування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.

Також, зі змісту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року вбачається, що судом апеляційної інстанції клопотання Національного банку України про заміну відповідача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на правонаступника задоволено, допущено правонаступництво.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 03 лютого 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Так, судами не спростовано самої суті порушень законодавства позивачем, а отже захід впливу у вигляді відкликання ліцензії скасовано виключно з формальних підстав.

Крім того, суд першої інстанції помилково відніс дану справу до категорії справ незначної складності.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2021 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Бучик А. Ю., Стрелець Т. Г.

8. Ухвалою Верховного суду від 16 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22 лютого 2022 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19 березня 2019 року контролюючим органом було прийнято розпорядження № 408 «Про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ «Страхова компанія «Чесно-страхування», відповідно до якого вирішено здійснити позаплановий захід державного нагляду (контролю) шляхом проведення перевірки позивача на предмет додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), в частині дотримання порядку подання до Нацкомфінпослуг звітності за 2018 рік, визначеного Порядком складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 03 лютого 2004 року № 39.

11. 27 березня 2019 року за результатами проведення вказаної перевірки позивача складено акт за № 341/13-3/2, в якому зафіксовано порушення ТОВ «Страхова компанія «Чесно-страхування» п. 36 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 913.

А саме: в ході проведення позапланової виїзної перевірки Товариства на предмет додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), в частині дотримання ним порядку подання Нацкомфінпослуг звітності за 2018 рік, визначеного Порядком складання звітних даних страховиків, затвердженого Порядком складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 03 лютого 2004 року № 39, з питань, визначених п. 22 Додатку 5 до уніфікованої форми Акта, затвердженої форми Акта, затвердженої пп. 1 п. 1 розпорядження Нацкомфінпослуг від 16 лютого 2017 року № 290, що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21 липня 2017 року № 893/30761.

Так, п. 36 Ліцензійних умов № 913 визначено, що фінансова установа зобов`язана виконувати нормативно-правові акти, якими встановлені умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, вимоги та рішення Нацкомфінпослуг, що відповідають і повноваженням визначеним законом, зокрема надавати на такі вимоги та рішення інформацію і звітність строк.

12. Станом на дату складання цього акта перевірки відповідно до інформації, що міститься у КІС, Товариством звітність за 2018 рік до Нацкомфінпослуг не подано. Відповідно до письмового пояснення наданого інспекційній групі Нацкомфінпослуг генеральним директором Товариства Хромовим М. М. (вих. № 26/03/19-ПП від 26 березня 2019 року), неподання звітності у встановлений строк, було зумовлено тим, що на комп`ютері бухгалтера зламався жорсткий диск, де зберігалися всі необхідні дані для підготовки та подачі звітності.

13. З урахуванням наведеного, інспекційна група Нацкомфінпослуг дійшла висновку про не виконання ТДВ «СК «Чесно-страхування»» вимог п. 36 Ліцензійних умов № 913.

14. Вказаний акт перевірки 27 березня 2019 року надісланий відповідачем поштою на адресу Товариства, що підтверджено наданою відповідачем копією фіскального чеку відділення АТ «Укрпошта».

15. 28 березня 2019 року за результатами розгляду цього акта перевірки від 27 березня 2019 року відповідач, керуючись нормами п. 10 ч. 1 ст. 28, ст. 39, п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», абз. 1 і 2 ч. 9 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», абз. 1 ч. 5 та ч. 16 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності, п. 41 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, прийняв розпорядження за № 485 «Про усунення порушень Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Чесно-страхування» ліцензійних умов».

Згідно з цим Розпорядженням від 28 березня 2019 року № 485 ТДВ «СК «Чесно-страхування» зобов`язано усунути порушення п. 36 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), що описане у п. 1 розд. «Опис виявлених порушень» акта перевірки, та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 18 квітня 2019 року.

16. Розпорядження від 28 березня 2019 року № 485 направлялося на адресу Товариства разом із супровідним листом Комісії вих. № 2051/13-8 від 01 квітня 2019 року.

17. 22 квітня 2019 року відповідачем складено акт про невиконання ТДВ «СК «Чесно-страхування» розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності, за № 584/13-3/3.

В тексті цього акта зафіксовано, що Розпорядження від 28 березня 2019 року № 485 Товариством у встановлений строк не виконано.

А саме: станом на 22 квітня 2019 року відповідно до інформації, що міститься у базі даних спеціалізованого програмного забезпечення, за допомогою якого складається та подається до Нацкомфінпослуг звітність страховика (тобто, Комплексної інформаційної системи Нацкомфінпослуг, далі - КІС), звітність за 2018 рік Товариством до Нацкомфінпослуг не подано. При цьому, будь-яких інших документів щодо усунення порушення вимог п. 36 Ліцензійних умов Товариством до Нацкомфінпослуг також не надано.

18. Розглянувши цей Акт про невиконання розпорядження, 23 квітня 2019 року відповідач прийняв розпорядження за № 744 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Чесно-страхування». А саме: Нацкомфінпослуг постановила анулювати ліцензії ТДВ «СК «ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ», видані останньому розпорядженням Нацкомфінпослуг від 15 грудня 2015 року № 3167, на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме: - на надання послуг у сфері страхування в частині проведення конкретних видів страхування: добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного); добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ добровільного страхування майна [крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу)]; добровільного страхування фінансових ризиків; добровільного страхування відповідальності перед третіми особами [крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників [повітряного транспорту, відповідальності власників транспорту (включаючи відповідальність перевізника)].

При прийнятті вказаного Розпорядження № 744 відповідач керувався п. 5 ч. 2, абз. 5 ч. 4 і 8 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності, пп. 40 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, що безпосередньо зафіксовано у тексті цього розпорядження.

19. Розпорядження від 23 квітня 2019 року № 744 направлялося на адресу Товариства разом із супровідним листом Комісії вих. №2984/13-8 від 25 квітня 2019 року.

Водночас, позивач обставини отримання ним вказаних розпоряджень відповідача заперечував. Позивач зазначив, що про оскаржуване Розпорядження від 23 квітня 2019 року № 744 він дізнався з сайту Нацкомфінпослуг.

20. Вважаючи вказане розпорядження відповідача протиправним та необгрунтованим, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Чесно-страхування» звернулося до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

24. Тож суди мали перевірити, чи прийняте оскаржуване розпорядження Нацкомфінпослуг, зокрема, у межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.

25. Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлено Законом України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III).

26. Статтею 21 Закону № 2664-III встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

- щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України;

- щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

- щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

27. Відповідно до частини першої статті 27 Закону №2664-III основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є: 1) розробка стратегії і реалізації розвитку та вирішення системних питань функціонування ринків фінансових послуг в Україні; 2) здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері; 3) захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг; 4) узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх вдосконалення; 5) розроблення і затвердження обов`язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції; 6) координація діяльності з іншими державними органами; 7) запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг.

28. За вимогами пункту 10 частини першої статті 28 Закону №2664-III, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

29. Статтею 16 Закону України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі Закон № 222-VIII) передбачено підстави для прийняття рішення про анулювання ліцензії.

Крім того, за вимогами статті 39 Закону № 2664-III, у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

30. Частиною першою статті 40 Закону № 2664-III визначено перелік заходів впливу, які може застосовувати національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, серед яких тимчасове зупинення або анулювання ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг (п. 4).

Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (ч. 2 ст. 40).

31. Відповідно до пунктів 1, 10 частини першої статті 28, статей 39 - 42 Закону № 2664-III розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 2319 від 20 листопада 2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2112/22424, затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі - Положення № 2319, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

32. Пунктом 1.1 Положення № 2319 визначено, що це Положення розроблене відповідно до Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування», «Про кредитні спілки», «Про недержавне пенсійне забезпечення», інших законів та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг.

Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Норми цього Положення не застосовуються до правовідносин, що виникають відповідно до Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Дія цього Положення не поширюється на застосування Нацкомфінпослуг заходів впливу за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 913.

33. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, при прийнятті розпорядження від 23 квітня 2019 року № 744 контролюючий орган керувався п. 5 ч. 2, абз. 5 ч. 4 і 8 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пп. 40 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, що безпосередньо зафіксовано у тексті цього розпорядження.

34. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 222-VIII надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) віднесено до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Видача ліцензії - внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про право провадження суб`єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган, а ліцензіат - суб`єкт господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності (ст. 1 Закону № 222-VIII).

Згідно зі ч. 1 і 2 ст. 9 Закону № 222-VIII ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її одержання - відповідати ліцензійним умовам.

Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом.

35. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» Нацкомфінослуг включено до Переліку органів ліцензування стосовно здійснення такого виду господарської діяльності, як надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

36. Положеннями частин 7, 14, 15, 16 ст. 19 Закону №222-VIII передбачено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки.

У акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов.

У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.

Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов.

У разі складення за результатом проведення перевірки акта, що є підставою для анулювання ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається.

Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення порушень вимог ліцензійних умов, зобов`язаний в установлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення зазначених у такому акті порушень.

37. Згідно зі абз. 1 ч. 1 ст. 16 Закону № 222-VIII анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Пунктом 5 частини 2 статті 16 Закону № 222-VIII передбачено, що підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом п`яти робочих днів з дня виявлення підстав, передбачених пунктами 4 - 9 частини другої цієї статті (ч. 4 ст. 16 Закону № 222-VIII).

38. Відповідно до п. 6 ст. 16 Закону № 222-VIII встановлено вимоги до рішення про анулювання ліцензії, яке повинно містити: 1) реквізити рішення про видачу ліцензії; 2) вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія; 3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті); 4) підстави анулювання ліцензії.

За приписами ч. 3 ст. 6 Закону № 222-VIII рішення органу ліцензування оформлюються організаційно-розпорядчими актами за підписом керівника органу або його заступника згідно з розподілом повноважень.

39. Слід звернути увагу, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку стосовно того, що норми Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» є спеціальними по відношенню до норм Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Між тим, правовідносини, що виникають відповідно до Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про ліцензування видів господарської діяльності», зокрема при застосуванні Нацкомфінпослуг до ліцензіата заходів впливу за порушення останніх ліцензійних умов, положення Закону № 2664-III та саме Положення № 2319 органом ліцензування не застосовуються.

40. Натомість, порядок застосування заходів впливу за порушення ліцензійних умов визначений в Законі № 222-VIII. Так, за змістом норм ст. 16 і 19 вказаного Закону у Нацкомфінпослуг виникає обов`язок протягом п`яти робочих днів з дня виявлення обставини наявності акта про невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень відповідних ліцензійних умов, яке у свою чергу було прийнято за наслідками проведеної планової (позапланової) перевірки з питань додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, - прийняти рішення про анулювання виданої попередньо ліцензіату ліцензій.

При цьому, на момент складання акта про невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов орган ліцензування (в даному Нацкомфінпослуг) має пересвідчитися у тому, що ліцензіат дійсно одержав таке розпорядження про усунення порушень вимог ліцензійних умов та у встановлений у розпорядженні строк не подав до органу ліцензування інформацію про усунення зазначених у акті перевірки порушень.

41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуване розпорядження від 23 квітня 2019 року № 744 за своїм змістом відповідає вимогам ч. 6 ст. 16 Закону № 222-VIII.

Проте, у матеріалах справи відсутні належні документальні докази надіслання відповідачем на адресу позивача розпорядження від 28 березня 2019 року № 485 про усунення порушень ліцензійних умов (квитанцій поштового відділення, рекомендованих повідомлень про вручення адресату поштового відправлення тощо) та відповідно доказів отримання позивачем такого розпорядження відповідача.

Відомості про дату та порядок надсилання Нацкомфінпослуг на адресу ТДВ «СК «ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ» розпорядження від 28 березня 2019 року № 485 та інформація про дату одержання ліцензіатом (позивачем) такого розпорядження в тексті акта про невиконання розпорядження про усунення порушення ліцензійних умов від 22 квітня 2019 року № 584/13-3/3 не зафіксовані.

42. За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що на момент прийняття Розпорядження від 23 квітня 2019 року № 744 про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (а саме: - послуг у сфері страхування) Нацкомфінпослуг не пересвідчилася в тому, що розпорядження від 28 березня 2019 року № 485 взагалі отримане товариством.

43. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що як зазначалось раніше, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що 22 квітня 2019 року відповідачем складено акт про невиконання ТДВ «СК «Чесно-страхування» розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності, за № 584/13-3/3.

В тексті цього акта зафіксовано, що Розпорядження від 28 березня 2019 року № 485 Товариством у встановлений строк не виконано.

А саме: станом на 22 квітня 2019 року відповідно до інформації, що міститься у базі даних спеціалізованого програмного забезпечення, за допомогою якого складається та подається до Нацкомфінпослуг звітність страховика (тобто, Комплексної інформаційної системи Нацкомфінпослуг, далі - КІС), звітність за 2018 рік Товариством до Нацкомфінпослуг не подано. При цьому, будь-яких інших документів щодо усунення порушення вимог п. 36 Ліцензійних умов Товариством до Нацкомфінпослуг також не надано.

44. Вказані обставини свідчать про те, що контролюючим органом акт про невиконання ТДВ «СК «Чесно-страхування» розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов від 22 квітня 2019 року № 584/13-3/3 складено на підставі інформації, що міститься у базі даних спеціалізованого програмного забезпечення, за допомогою якого складається та подається до Нацкомфінпослуг звітність страховика, а не за результатами позапланової перевірки додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов, як то передбачено п. 3 ч. 9 ст. 19 Закону № 222-VIII.

45. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновкми судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржуване розпорядження Нацкомфінпослуг від 23 квітня 2019 року № 744 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято відповідачем передчасно, без з`ясування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.

46. Посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не спростовано самої суті порушень законодавства позивачем, а отже захід впливу у вигляді відкликання ліцензії скасовано виключно з формальних підстав, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки недотримання контролюючим органом вищезазначених процесуальних вимог нівелює право особи, яка притягається до відповідальності, на захист її прав та інтересів в адміністративному досудовому порядку та зумовлює незаконність рішення контролюючого органу про застосування заходів впливу.

Отже, встановивши вищевказані порушення відповідачем процедури прийняття рішення про анулювання ліцензії, це є достатнім для прийняття судового рішення про визнання протиправним та скасування такого рішення контролюючого органу.

47. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності задоволення позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій.

48. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

49. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

50. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

51. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

52. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

53. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

54. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

55. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко А.Ю. Бучик Т.Г. Стрелець