Рішення

від 27.08.2020 по справі 640/9073/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року м. Київ № 640/9073/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання незаконним та скасування розпорядження від 23.04.2019 №744 В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ (далі також позивач, ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ , Товариство) з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі також - відповідач, Нацкомфінпослуг), в якому просило суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 23.04.2019 №744 Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ .

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Нацкомфінпослуг не дотрималася визначеного Положенням №2319 порядку застосування до позивача заходів впливу, а саме: обов?язковою передумовою застосуванню до Товариства заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії мав стати розгляд справи про правопорушення. Також в силу положень ст. 37 Закону України Про страхування Нацкомфінпослуг повинна була спочатку видати припис про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, та лише у випадку не виконання такого припису, - мала право на прийняття рішення про відкликання ліцензії. Також позивач зазначив, що на адресу Товариства розпорядження Нацкомфінпослуг від 28.03.2019 №485 та від 23.04.2019 №744 не направлялися, а саме оспорюване розпорядження від 23.04.2019 №744 всупереч п. 3.1 Положення №2319 прийнято Головою Нацкомфінпослуг одноосібно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/9073/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшли відзив на позовну заяву та додаткові документальні докази (зокрема: копії супровідних листів; копії розпоряджень від 28.03.2019 №485 та від 23.04.2019 №744; копію акта від 22.04.2019 №584/13-3/3 про невиконання ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності; копію акта від 27.03.2019 №341/13-3/2 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляд (контролю) щодо додержання суб?єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), які ліцензуються; копію листа Товариства від 23.05.2019 вих. 142, адресованого Нацкомфінпослуг з питання скасування розпорядження №744, та відповіді на нього). Свої заперечення проти позову відповідач мотивує тим, що оспорюване розпорядження від 23.04.2019 №744 прийнято Нацкомфінпослуг у відповідності до вимог чинного законодавства (Законів України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Про ліцензування видів господарської діяльності ), з урахуванням всіх обставин, що мали значення для вирішення справи. Підставою для прийняття оспорюваного розпорядження про анулювання ліцензії ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ стали висновки акта від 22.04.2019 №584/13-3/3 про невиконання ТОВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності. Представник позивача пояснив, що розпорядження від 28.03.2019 №485 та від 23.04.2019 №744 надсилалися на адресу товариства, в обґрунтування чого посилався на наявні у нього супровідні листи.

Додатково представник відповідача зазначив, що порядок застосування Нацкомфінпослуг заходів впливу в результаті проведення планових (позапланових) перевірок суб?єктів (ліцензіатів) з питань дотримання ними ліцензійних вимог врегульовано не Положенням №2319, що визначає порядок застосування заходів впливу за результатом провадження у справах про правопорушення, а нормами Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності .

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.03.2019 відповідачем прийнято розпорядження за №408 Про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ , відповідно до якого вирішено здійснити позаплановий захід державного нагляду (контролю) шляхом проведення перевірки позивача на предмет додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), в частині дотримання порядку подання до Нацкомфінпослуг звітності за 2018 рік, визначеного Порядком складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 03.02.2004 №39.

27.03.2019 за результатами проведення вказаної перевірки позивача складено акт за №341/13-3/2, в якому зафіксовано порушення ТОВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ п. 36 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №913.

А саме, в ході проведення позапланової виїзної перевірки Товариства на предмет додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), в частині дотримання ним порядку подання Нацкомфінпослуг звітності за 2018 рік, визначеного Порядком складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 03.02.2004 №39, з питань, визначених п. 22 Додатку 5 до уніфікованої форми Акта, затвердженої пп. 1 п. 1 розпорядження Нацкомфінпослуг від 16.02.2017 №290 (що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21.07.2017 №893/30761.

Так, п. 36 Ліцензійних умов №913 визначено, що фінансова установа зобов`язана виконувати нормативно-правові акти, якими встановлені умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, вимоги та рішення Нацкомфінпослуг, що відповідають і повноваженням визначеним законом, зокрема надавати на такі вимоги та рішення інформацію і звітність строк.

Відповідно до абз. 2 п. 2 розд. II Порядку №39, проміжна та річна звітність страховика подаються до Нацкомфінпослуг у терміни, визначені пунктами 5, 11 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419 (далі - Порядок № 419).

Відповідно до п. 5 Порядку №419, проміжна фінансова звітність (І квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), крім консолідованої, подається не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Згідно абз. 1 та 2 п. 1 розд. II Порядку №39 фінансова звітність відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та звітні дані страховика складаються та подаються до Нацкомфінпослуг в електронній формі у вигляді документів, передбачених Порядком №39, з використанням веб-інтерфейсу доступу до який розміщений на офіційному веб-сайті Нацкомфінпослуг (далі - КІС). При цьому, обов`язковими реквізитами пакета звітності страховика є кваліфіковані електронні підписи керівника та головного бухгалтера страховика, накладені з дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг.

Станом на дату складання цього акта перевірки відповідно до інформації, що міститься у КІС, Товариством звітність за 2018 рік до Нацкомфінпослуг не подано. Відповідно до письмово пояснення наданого інспекційній групі Нацкомфшпослуг генеральним директором Товариства Хромовим М.М. (вих. № 26/03/19-ПП від 26.03.2019), неподання звітності у встановлений строк, було зумовлено тим, що на комп?ютері бухгалтера зламався жорсткий диск, де зберігалися всі необхідні дані для підготовки та подачі звітності.

З урахуванням наведеного інспекційна група Нацкомфінпослуг дійшла висновку про не виконання ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ вимог п. 36 Ліцензійних умов №913.

Вказаний акт перевірки 27.03.2019 був надісланий відповідачем поштою на адресу Товариства, що підтверджено наданою відповідачем копією фіскального чеку відділення АТ Укрпошта .

28.03.2019 за результатами розгляду цього акта перевірки від 27.03.2019 відповідач, керуючись нормами п. 10 ч. 1 ст. 28, ст. 39, п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , абз. 1 і 2 ч. 9 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , абз. 1 ч. 5 та ч. 16 ст. 19 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, п. 41 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1070, прийняв розпорядження за №485 Про усунення порушень Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ ліцензійних умов . Згідно з цим Розпорядженням від 28.03.2019 №485 ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ зобов`язано усунути порушення п. 36 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), що описане у п. 1 розд. Опис виявлених порушень акта перевірки, та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 18.04.2019.

Як стверджує представник відповідача у тексті свого відзиву, Розпорядження від 28.03.2019 №485 направлялося на адресу Товариства разом із супровідним листом Комісії вих. №2051/13-8 від 01.04.2019.

22.04.2019 відповідачем складено акт про невиконання ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності, за №584/13-3/3. В тексті цього акта зафіксовано, що Розпорядження від 28.03.2019 №485 Товариством у встановлений строк не виконано. А саме станом на 22.04.2019 відповідно до інформації, що міститься у базі даних спеціалізованого програмного забезпечення, за допомогою якого складається та подається до Нацкомфінпослуг звітність страховика (тобто, Комплексної інформаційної системи Нацкомфінпослуг, далі - КІС), звітність за 2018 рік Товариством до Нацкомфінпослуг не подано. При цьому, будь-яких інших документів щодо усунення порушення вимог п. 36 Ліцензійних умов Товариством до Нацкомфінпослуг також не надано.

Розглянувши цей Акт про невиконання розпорядження відповідач 23.04.2019 прийняв розпорядження за №744 Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ . А саме Нацкомфінпослуг постановила анулювати ліцензії ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ , видані останньому розпорядженням Нацкомфінпослуг від 15.12.2015 №3167, на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме - на надання послуг у сфері страхування в частині проведення конкретних видів страхування: добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного); добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ добровільного страхування майна [крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу)]; добровільного страхування фінансових ризиків; добровільного страхування відповідальності перед третіми особами [крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників [повітряного транспорту, відповідальності власників транспорту (включаючи відповідальність перевізника)].

При прийнятті вказаного Розпорядження №744 відповідач керувався п. 5 ч. 2, абз. 5 ч. 4 і 8 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, пп. 40 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1070, що безпосередньо зафіксовано у тексті цього розпорядження.

Як стверджує представник відповідача у тексті свого відзиву, Розпорядження від 28.03.2019 №485 направлялося на адресу Товариства разом із супровідним листом Комісії вих. №2051/13-8 від 01.04.2019, а Розпорядження від 23.04.2019 №744 - разом із супровідним листом Комісії вих. №2984/13-8 від 25.04.2019.

Водночас позивач обставини отримання ним вказаних розпоряджень відповідача заперечував. Позивач зазначив, що про оскаржуване Розпорядження від 23.04.2019 №744 він дізнався з сайту Нацкомфінпослуг.

Вважаючи таке Розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12.07.2001 №2664-III (далі - Закон №2664-III) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 даного Закону, ринки фінансових послуг - це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Державне регулювання ринків фінансових послуг щодо страхових послуг здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (ч. 1 ст. 21 Закону №2664-III).

Згідно з п. 9 і 10 ч. 1 ст. 28, ст. 39 Закону №2664-III (у редакції чинній на момент прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

У разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до п. 1, 3 і 4 ч. 1 ст. 40 Закону №2664-III, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу:

- зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення;

- накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;

- тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

В силу ч. 2 ст. 40 зазначеного Закону порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Зокрема, на виконання п. 1, 10 ч. 1 ст. 28, ст.ст. 39 - 42 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Нацкомфінпослуг було розроблене та затверджене наказом від 20.11.2012 за №2319 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Положення №2319).

Відповідно до п.п. 1.1 Положення №2319, це Положення розроблене відповідно до Законів України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Про страхування , Про кредитні спілки , Про недержавне пенсійне забезпечення , інших законів та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг.

Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Водночас в абз. 3 і 4 цього ж підпункту Положення №2319 закріплено, що норми цього Положення не застосовуються до правовідносин, що виникають відповідно до Законів України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Про ліцензування видів господарської діяльності .

Дія цього Положення не поширюється на застосування Нацкомфінпослуг заходів впливу за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №913.

Проаналізувавши зміст оспорюваного Розпорядження суд встановив, що при прийнятті вказаного розпорядження від 23.04.2019 №744 відповідач керувався п. 5 ч. 2, абз. 5 ч. 4 і 8 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, пп. 40 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1070, що безпосередньо зафіксовано у тексті цього розпорядження.

В силу до ч. 1 ст. 2 Закону України Про ліцензування господарської діяльності від 02.03.2015 №222-VIII (далі - Закон №222-VIII), цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №222-VIII надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) віднесено до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Відповідно до приписів ст. 1 названого вище Закону, видача ліцензії - внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про право провадження суб`єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган, а ліцензіат - суб`єкт господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України Нацкомфінослуг включено до Переліку органів ліцензування стосовно здійснення такого виду господарської діяльності, як надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

За змістом ч. 1 і 2 ст. 9 Закону №222-VIII ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її одержання - відповідати ліцензійним умовам.

Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом.

Поряд з цим, згідно зі ч. 7, 14 ст. 19 Закону №222-VIII контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки.

В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов.

У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.

Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов.

У разі складення за результатом проведення перевірки акта, що є підставою для анулювання ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається.

Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення порушень вимог ліцензійних умов, зобов`язаний в установлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення зазначених у такому акті порушень.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 16 Закону №222-VIII, анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 названого Закону підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом п`яти робочих днів з дня виявлення підстав, передбачених пунктами 4 - 9 частини другої цієї статті (ч. 4 ст. 16 зазначеного Закону).

Пунктом 6 ст. 16 Закону №222-VIII встановлено вимоги до рішення про анулювання ліцензії, яке повинно містити: 1) реквізити рішення про видачу ліцензії; 2) вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія; 3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті); 4) підстави анулювання ліцензії.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону №222-VIII, рішення органу ліцензування оформлюються організаційно-розпорядчими актами за підписом керівника органу або його заступника згідно з розподілом повноважень.

Аналіз наведених вище норм права у сукупності дає суду підстави для висновків, що норми Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності є спеціальними по відношенню до норм Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

При цьому випадку правовідносин, що виникають відповідно до Законів України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Про ліцензування видів господарської діяльності , зокрема при застосуванні Нацкомфінпослуг до ліцензіата заходів впливу за порушення останніх ліцензійних умов, положення Закону №2664-III та саме Положення №2319 органом ліцензування не застосовуються.

Натомість порядок застосування заходів впливу за порушення ліцензійних умов визначений в Законі №222-VIII. Так, за змістом норм ст. 16 і 19 названого Закону у Нацкомфінпослуг виникає обов`язок протягом п`яти робочих днів з дня виявлення обставини наявності акта про невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень відповідних ліцензійних умов, яке у свою чергу було прийнято за наслідками проведеної планової (позапланової) перевірки з питань додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, - прийняти рішення про анулювання виданої попередньо ліцензіату ліцензій.

При цьому, на момент складання акта про невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов орган ліцензування (в даному Нацкомфінпослуг) має пересвідчитися у тому, що ліцензіат дійсно одержав таке розпорядження про усунення порушень вимог ліцензійних умов та у встановлений у розпорядженні строк не подав до органу ліцензування інформацію про усунення зазначених у акті перевірки порушень.

Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих сторонами до суду документів і матеріалів, суд дійшов висновку про відповідність Розпорядження від 23.04.2019 №744 за своїм змістом вимогам ч. 6 ст. 16 Закону №222-VIII.

Водночас суд виявив відсутність у матеріалах судової справи належних документальних доказів надіслання відповідачем на адресу позивача Розпорядження від 28.03.2019 №485 про усунення порушень ліцензійних умов (як то квитанцій поштового відділення, рекомендованих повідомлень про вручення адресату поштового відправлення), та відповідно доказів отримання позивачем такого розпорядження відповідача.

Також відомості про дату та порядок надсилання Нацкомфінпослуг на адресу ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ розпорядження від 28.03.2019 №485, та про дату одержання ліцензіатом (позивачем) такого розпорядження в тексті акта про невиконання розпорядження про усунення порушення ліцензійних умов, від 22.04.2019 №584/13-3/3 не зафіксовані.

Наведені обставини, на думку суду, можуть свідчить про те, що на момент прийняття Розпорядження від 23.04.2019 №744 про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (а саме, - послуг у сфері страхування) Нацкомфінпослуг не пересвідчилася в тому, що розпорядження від 28.03.2019 №485 взагалі отримане товариством.

В ході розгляду даної справи відповідачем (суб?єктом владних повноважень) не було доведено суду про одержання позивачем розпорядження від 28.03.2019 №485 про усунення порушень ліцензійних умов.

Таким чином, всупереч положень норм Закону №222-VIII Розпорядження від 23.04.2019 №744 прийнято відповідачем передчасно, без з?ясування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення. У зв?язку з цим суд дійшов висновку про невідповідність оспорюваного рішення відповідача критеріям, наведених у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 22.05.2019 №ПН151255, ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ під час звернення до суду з цим адміністративним позовом сплатило судовий збір у розмірі 1 921 грн.

У зв`язку з цим суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у зазначеній сумі коштів.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ (ідентифікаційний код 39989758, адреса: 01024, м. Київ, вул. Шовковична, 18Б) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, (код ЄДРПОУ 38062828, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3) про визнання незаконним та скасування розпорядження від 23.04.2019 №744 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 23.04.2019 №744 Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ .

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ (ідентифікаційний код 39989758, адреса: 01024, м. Київ, вул. Шовковична, 18Б) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. (одна тисяча дев?ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, (код ЄДРПОУ 38062828, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя Т.О. Скочок