Постанова

від 23.12.2020 по справі 640/9073/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9073/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. за участю секретаря: Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання незаконним та скасування розпорядження від 23.04.2019 №744, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило визнати незаконним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 23.04.2019 №744 Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ .

У обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Нацкомфінпослуг не дотрималася визначеного Положенням №2319 порядку застосування до позивача заходів впливу, а саме: обов`язковою передумовою застосуванню до Товариства заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії мав стати розгляд справи про правопорушення. Також в силу положень ст. 37 Закону України Про страхування Нацкомфінпослуг повинна спочатку видати припис про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність та лише у випадку не виконання такого припису - мала право на прийняття рішення про відкликання ліцензії. Також позивач зазначив, що на адресу Товариства розпорядження Нацкомфінпослуг від 28.03.2019 №485 та від 23.04.2019 №744 не направлялися, а саме: оспорюване розпорядження від 23.04.2019 №744 всупереч п. 3.1 Положення №2319 прийнято Головою Нацкомфінпослуг одноосібно.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року позов задоволено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття Розпорядження від 23.04.2019 №744 про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (а саме: послуг у сфері страхування) Нацкомфінпослуг не пересвідчилася в тому, що розпорядження від 28.03.2019 №485 взагалі отримане товариством. У ході розгляду даної справи відповідачем (суб`єктом владних повноважень) не було доведено суду про одержання позивачем розпорядження від 28.03.2019 №485 про усунення порушень ліцензійних умов. Таким чином, всупереч положень норм Закону №222-VIII Розпорядження від 23.04.2019 №744 прийнято відповідачем передчасно, без з`ясування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На думку скаржника, суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що розпорядження від 28.03.2019 №485 направлено на адресу позивача листом від 01.04.2019 № 2051/13-8.

Крім того, у апеляційній скарзі Національний банк України просить вирішити питання щодо заміни відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на його правонаступника Національний банк України.

Судом встановлено, що 01.07.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон).

Згідно з абз. 2 п. 7 Прикінцевих положень даного Закону, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку з 1 липня 2020 року є правонаступниками Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у здійсненні повноважень та виконанні функцій з державного регулювання та нагляду у сфері ринків фінансових послуг у межах повноважень, встановлених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон про фінансові послуги).

Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень даного Закону встановлено, що з 1 липня 2020 року Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є процесуальними правонаступниками Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у судах у межах повноважень, встановлених Законом про фінансові послуги.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону про фінансові послуги, Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:

щодо ринків цінних паперів та похідних (деривативів), професійної діяльності на ринку цінних паперів та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

щодо ринку банківських послуг та інших, ніж зазначені в абзаці другому цієї частини, ринків небанківських фінансових послуг - Національним банком України.

Отже, Національний банк України є процесуальним правонаступником у судах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг у межах повноважень, встановлених Законом про фінансові послуги.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що клопотання про заміну відповідача на правонаступника слід задовольнити, допустити правонаступництво.

Відповідач відзиві на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2019 відповідачем прийнято розпорядження за №408 Про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ , відповідно до якого вирішено здійснити позаплановий захід державного нагляду (контролю) шляхом проведення перевірки позивача на предмет додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), в частині дотримання порядку подання до Нацкомфінпослуг звітності за 2018 рік, визначеного Порядком складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 03.02.2004 №39.

27.03.2019 за результатами проведення вказаної перевірки позивача складено акт за №341/13-3/2, в якому зафіксовано порушення ТОВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ п. 36 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №913.

А саме: в ході проведення позапланової виїзної перевірки Товариства на предмет додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), в частині дотримання ним порядку подання Нацкомфінпослуг звітності за 2018 рік, визначеного Порядком складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 03.02.2004 №39, з питань, визначених п. 22 Додатку 5 до уніфікованої форми Акта, затвердженої пп. 1 п. 1 розпорядження Нацкомфінпослуг від 16.02.2017 №290 (що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 21.07.2017 №893/30761.

Так, п. 36 Ліцензійних умов №913 визначено, що фінансова установа зобов`язана виконувати нормативно-правові акти, якими встановлені умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, вимоги та рішення Нацкомфінпослуг, що відповідають і повноваженням визначеним законом, зокрема надавати на такі вимоги та рішення інформацію і звітність строк.

Відповідно до абз. 2 п. 2 розд. II Порядку №39 проміжна та річна звітність страховика подаються до Нацкомфінпослуг у терміни, визначені пунктами 5, 11 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419 (далі - Порядок № 419).

Відповідно до п. 5 Порядку №419, проміжна фінансова звітність (І квартал, перше півріччя, дев`ять місяців), крім консолідованої, подається не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

Згідно абз. 1 та 2 п. 1 розд. II Порядку №39 фінансова звітність відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та звітні дані страховика складаються та подаються до Нацкомфінпослуг в електронній формі у вигляді документів, передбачених Порядком №39, з використанням веб-інтерфейсу доступу до який розміщений на офіційному веб-сайті Нацкомфінпослуг (далі - КІС). При цьому, обов`язковими реквізитами пакета звітності страховика є кваліфіковані електронні підписи керівника та головного бухгалтера страховика, накладені з дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг.

Станом на дату складання цього акта перевірки відповідно до інформації, що міститься у КІС, Товариством звітність за 2018 рік до Нацкомфінпослуг не подано. Відповідно до письмового пояснення наданого інспекційній групі Нацкомфінпослуг генеральним директором Товариства ОСОБА_1 (вих. № 26/03/19-ПП від 26.03.2019), неподання звітності у встановлений строк, було зумовлено тим, що на комп`ютері бухгалтера зламався жорсткий диск, де зберігалися всі необхідні дані для підготовки та подачі звітності.

З урахуванням наведеного, інспекційна група Нацкомфінпослуг дійшла висновку про не виконання ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ вимог п. 36 Ліцензійних умов №913.

Вказаний акт перевірки 27.03.2019 надісланий відповідачем поштою на адресу Товариства, що підтверджено наданою відповідачем копією фіскального чеку відділення АТ Укрпошта .

28.03.2019 за результатами розгляду цього акта перевірки від 27.03.2019 відповідач, керуючись нормами п. 10 ч. 1 ст. 28, ст. 39, п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , абз. 1 і 2 ч. 9 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , абз. 1 ч. 5 та ч. 16 ст. 19 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, п. 41 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1070, прийняв розпорядження за №485 Про усунення порушень Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ ліцензійних умов . Згідно з цим Розпорядженням від 28.03.2019 №485 ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ зобов`язано усунути порушення п. 36 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), що описане у п. 1 розд. Опис виявлених порушень акта перевірки, та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 18.04.2019.

Розпорядження від 28.03.2019 №485 направлялося на адресу Товариства разом із супровідним листом Комісії вих. №2051/13-8 від 01.04.2019.

22.04.2019 відповідачем складено акт про невиконання ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для провадження страхової діяльності, за №584/13-3/3. В тексті цього акта зафіксовано, що Розпорядження від 28.03.2019 №485 Товариством у встановлений строк не виконано. А саме: станом на 22.04.2019 відповідно до інформації, що міститься у базі даних спеціалізованого програмного забезпечення, за допомогою якого складається та подається до Нацкомфінпослуг звітність страховика (тобто, Комплексної інформаційної системи Нацкомфінпослуг, далі - КІС), звітність за 2018 рік Товариством до Нацкомфінпослуг не подано. При цьому, будь-яких інших документів щодо усунення порушення вимог п. 36 Ліцензійних умов Товариством до Нацкомфінпослуг також не надано.

Розглянувши цей Акт про невиконання розпорядження відповідач 23.04.2019 прийняв розпорядження за №744 Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ . А саме: Нацкомфінпослуг постановила анулювати ліцензії ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ , видані останньому розпорядженням Нацкомфінпослуг від 15.12.2015 №3167, на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме: - на надання послуг у сфері страхування в частині проведення конкретних видів страхування: добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного); добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ добровільного страхування майна [крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу)]; добровільного страхування фінансових ризиків; добровільного страхування відповідальності перед третіми особами [крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників [повітряного транспорту, відповідальності власників транспорту (включаючи відповідальність перевізника)].

При прийнятті вказаного Розпорядження №744 відповідач керувався п. 5 ч. 2, абз. 5 ч. 4 і 8 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, пп. 40 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1070, що безпосередньо зафіксовано у тексті цього розпорядження.

Розпорядження від 23.04.2019 №744 направлялося на адресу Товариства разом із супровідним листом Комісії вих. №2984/13-8 від 25.04.2019.

Водночас, позивач обставини отримання ним вказаних розпоряджень відповідача заперечував. Позивач зазначив, що про оскаржуване Розпорядження від 23.04.2019 №744 він дізнався з сайту Нацкомфінпослуг.

Вважаючи таке Розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12.07.2001 №2664-III (далі - Закон №2664-III) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 даного Закону, ринки фінансових послуг - це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Державне регулювання ринків фінансових послуг щодо страхових послуг здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (ч. 1 ст. 21 Закону №2664-III).

Згідно з п. 9 і 10 ч. 1 ст. 28, ст. 39 Закону №2664-III (у редакції чинній на момент прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

У разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до п. 1, 3 і 4 ч. 1 ст. 40 Закону №2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу:

- зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення;

- накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;

- тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

У силу ч. 2 ст. 40 зазначеного Закону порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Зокрема, на виконання п. 1, 10 ч. 1 ст. 28, ст.ст. 39 - 42 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Нацкомфінпослуг розроблене та затверджене наказом від 20.11.2012 за №2319 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Положення №2319).

Відповідно до п.п. 1.1 Положення №2319, це Положення розроблене відповідно до Законів України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ;Про страхування , ;Про кредитні спілки , ;Про недержавне пенсійне забезпечення , інших законів та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг.

Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Водночас, в абз. 3 і 4 цього ж підпункту Положення №2319 закріплено, що норми цього Положення не застосовуються до правовідносин, що виникають відповідно до Законів України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та ;Про ліцензування видів господарської діяльності .

Дія цього Положення не поширюється на застосування Нацкомфінпослуг заходів впливу за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №913.

При прийнятті розпорядження від 23.04.2019 №744 відповідач керувався п. 5 ч. 2, абз. 5 ч. 4 і 8 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності, пп. 40 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1070, що безпосередньо зафіксовано у тексті цього розпорядження.

У силу до ч. 1 ст. 2 Закону України Про ліцензування господарської діяльності від 02.03.2015 №222-VIII (далі - Закон №222-VIII), цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №222-VIII надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) віднесено до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Відповідно до приписів ст. 1 названого Закону, видача ліцензії - внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про право провадження суб`єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган, а ліцензіат - суб`єкт господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України Нацкомфінослуг включено до Переліку органів ліцензування стосовно здійснення такого виду господарської діяльності, як надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

За змістом ч. 1 і 2 ст. 9 Закону №222-VIII ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її одержання - відповідати ліцензійним умовам.

Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом.

Поряд з цим, згідно зі ч. 7, 14 ст. 19 Закону №222-VIII контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки.

У акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов.

У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.

Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов.

У разі складення за результатом проведення перевірки акта, що є підставою для анулювання ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається.

Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення порушень вимог ліцензійних умов, зобов`язаний в установлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення зазначених у такому акті порушень.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 16 Закону №222-VIII анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 названого Закону підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом п`яти робочих днів з дня виявлення підстав, передбачених пунктами 4 - 9 частини другої цієї статті (ч. 4 ст. 16 зазначеного Закону).

Пунктом 6 ст. 16 Закону №222-VIII встановлено вимоги до рішення про анулювання ліцензії, яке повинно містити: 1) реквізити рішення про видачу ліцензії; 2) вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія; 3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті); 4) підстави анулювання ліцензії.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону №222-VIII рішення органу ліцензування оформлюються організаційно-розпорядчими актами за підписом керівника органу або його заступника згідно з розподілом повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що норми Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності є спеціальними по відношенню до норм Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

При цьому випадку правовідносини, що виникають відповідно до Законів України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Про ліцензування видів господарської діяльності , зокрема при застосуванні Нацкомфінпослуг до ліцензіата заходів впливу за порушення останніх ліцензійних умов, положення Закону №2664-III та саме Положення №2319 органом ліцензування не застосовуються.

Натомість, порядок застосування заходів впливу за порушення ліцензійних умов визначений в Законі №222-VIII. Так, за змістом норм ст. 16 і 19 названого Закону у Нацкомфінпослуг виникає обов`язок протягом п`яти робочих днів з дня виявлення обставини наявності акта про невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень відповідних ліцензійних умов, яке у свою чергу було прийнято за наслідками проведеної планової (позапланової) перевірки з питань додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, - прийняти рішення про анулювання виданої попередньо ліцензіату ліцензій.

При цьому, на момент складання акта про невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов орган ліцензування (в даному Нацкомфінпослуг) має пересвідчитися у тому, що ліцензіат дійсно одержав таке розпорядження про усунення порушень вимог ліцензійних умов та у встановлений у розпорядженні строк не подав до органу ліцензування інформацію про усунення зазначених у акті перевірки порушень.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, що Розпорядження від 23.04.2019 №744 за своїм змістом відповідає вимогам ч. 6 ст. 16 Закону №222-VIII.

Водночас, у матеріалах справи відсутні належні документальні докази надіслання відповідачем на адресу позивача Розпорядження від 28.03.2019 №485 про усунення порушень ліцензійних умов (квитанцій поштового відділення, рекомендованих повідомлень про вручення адресату поштового відправлення тощо) та відповідно доказів отримання позивачем такого розпорядження відповідача.

Відомості про дату та порядок надсилання Нацкомфінпослуг на адресу ТДВ СК ЧЕСНО-СТРАХУВАННЯ розпорядження від 28.03.2019 №485 та інформація про дату одержання ліцензіатом (позивачем) такого розпорядження в тексті акта про невиконання розпорядження про усунення порушення ліцензійних умов від 22.04.2019 №584/13-3/3 не зафіксовані.

Отже, на момент прийняття Розпорядження від 23.04.2019 №744 про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (а саме: - послуг у сфері страхування) Нацкомфінпослуг не пересвідчилася в тому, що розпорядження від 28.03.2019 №485 взагалі отримане товариством.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всупереч положень норм Закону №222-VIII Розпорядження від 23.04.2019 №744 прийнято відповідачем передчасно, без з`ясування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, що свідчить про невідповідність оспорюваного рішення відповідача критеріям, наведених у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому Розпорядження від 23.04.2019 №744 є протиправним і підлягає скасуванню.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2020 року.

Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є.Пилипенко Я.М.Собків