Постанова

від 06.02.2022 по справі 908/3403/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2022 року м.Дніпро Справа № 908/3403/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.11.2021 (суддя Ярешко О.В.)

у справі №908/3403/21

за позовом: ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

до відповідача-1: ОСОБА_2 , с. Мирне, Гуляйпільський район, Запорізька область

до відповідача-2: Приватного нотаріуса Чепкової Олени Володимирівни, м. Запоріжжя

про визнання недійсними договору купівлі-продажу, акту приймання-передачі, скасування реєстраційної дії

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: ОСОБА_2 , відповідача-2: Приватного нотаріуса Чепкової Олени Володимирівни про: 1. Визнання недійсним договору купівлі-продажу частини частки учасника в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой від 30.07.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 2. Визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой від 30.07.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 3. Скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой, реєстраційної дії № 11031070025015832 від 01.08.2021 Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) та зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, здійснену приватним нотаріусом Чепковою Оленою Володимирівною; 4. Зобов`язання приватного нотаріуса Чепкової Олени Володимирівни провести реєстраційну дію Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) та зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, відповідно до якої поновити склад учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой із зазначенням належних їм часток станом на 30.07.2019. Позов обґрунтований ст.ст. 16, 203, 635, 639, 640 ЦК України, ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом із вказаною позовною заявою від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_2 вчиняти дії (приймати рішення) та призупинити дію всіх рішень щодо вирішення питання відчуження в будь-який спосіб будь-якого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой, станом на дату подання цієї заяви до закінчення розгляду справи за позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.11.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.11.2021 у справі №908/3403/21, вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_2 вчиняти дії (приймати рішення) та призупинити дію всіх рішень щодо вирішення питання відчуження в будь який спосіб будь якого майна належного Товариству з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой станом на дату подання цієї заяви до закінчення розгляду справи за позовною заявою.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що він заперечує право відповідача 1 ОСОБА_2 на частку розміром 30% статутного капіталу ТОВ «ТМК Торгстрой», що дає право останньому приймати рішення щодо вирішення питання відчуження в будь-який спосіб будь-якого майна належного Товариству. Разом з тим відповідачем 1, згідно протоколу загальних зборів товариства, який позивачем отримано та підписано 01.12.2021 (після подання заяви про забезпечення позову) було прийнято рішення щодо вирішення питання відчуження майна належного товариству, а саме: об`єкту нерухомого майна за реєстраційним №48347723209, право власності на яке зареєстровано 28.04.2017, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим №2320982201:05:033:0007, за адресою АДРЕСА_1 . Проте, зважаючи що частка розміром 30% статутного капіталу Товариства заперечується, то за результатами розгляду така частка може належати саме позивачу, що у сукупності буде складати розмір частки позивача 50% статутного капіталу. Зазначений продаж об`єкту нерухомості в подальшому буде визнано недійсним та призведе до негативних наслідків як позивача так і імовірного покупця. Такі обставини свідчать про те, що відповідач 1 як учасник із 30% статутного капіталу товариства має на меті здійснити відчуження майна належного товариству. Враховуючи, що протокол Загальних зборів товариства від 16.11.2021 отриманий позивачем після подання заяви про забезпечення позову, останній зазначає, що майно щодо якого зазначено у заяві вих №б/н від 23.11.2021 про забезпечення позову, шляхом накладення заборони ОСОБА_2 вчиняти дії (приймати рішення) та призупинити дію всіх рішень щодо вирішення питання відчуження в будь-який спосіб будь-якого майна належного товариству визначається за наступними реквізитами: об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №48347723209, право власності на яке зареєстровано 28.04.2017, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим №2320982201:05:033:0007, за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи №908/3403/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Чередко А.Є., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.11.2021 у справі №908/3403/21. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 07.02.2022р.

Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого зазначає, що позивачем пред`явлений позов немайнового характеру, предметом розгляду справи не є майно товариства, тому заборона вчинення дій та призупинення дії всіх рішень щодо вирішення питання відчуження в будь-який спосіб будь-якого майна належного ТОВ «ТМК Торгстрой» не є співмірним, відповідним та належним заходом забезпечення. В даному випадку не існує реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття зазначених заходів забезпечення позову. Заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували б наявність ризиків, які призведуть до невиконання або ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову, з яким звернувся заявник, а тому зазначені у заяві ризики ґрунтуються на особистому припущенні заявника та є недоведеними. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Заборона вчиняти дії (приймати рішення) щодо відчуження майна товариства, фактично позбавить учасників товариства їх права на участь в управлінні товариством. Заявлені позивачем заходи не є пов`язаними з предметом спору, їх вжиття не спрямоване на ефективний захист прав позивача. В свою чергу вжиття таких заходів істотно обмежує та порушує права інших учасників товариства, є втручанням в господарську діяльність товариства та може призвести до зупинення його діяльності.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з перебуванням на лікарняному члена колегії судді Чередко А.Є., справу №908/3403/21 передано для розгляду колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

В судовому засіданні 07.02.2022 представник відповідача 1 приймав участь в режимі відеоконференцзв`язку.

Інші учасники не з`явились в судове засідання, були належним чином повідомлені про дату судового засідання.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами до відповідача-1: ОСОБА_2 , відповідача-2: Приватного нотаріуса Чепкової Олени Володимирівни про:

-визнання недійсним договору купівлі-продажу частини частки учасника в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой від 30.07.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой від 30.07.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой, реєстраційної дії № 11031070025015832 від 01.08.2021 Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) та зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, здійснену приватним нотаріусом Чепковою Оленою Володимирівною;

-зобов`язання приватного нотаріуса Чепкової Олени Володимирівни провести реєстраційну дію Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) та зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, відповідно до якої поновити склад учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой із зазначенням належних їм часток станом на 30.07.2019.

В обґрунтування поданої позовної заяви позивач зазначає, що відповідачем 2, передчасно, на підставі складеного між позивачем та відповідачем 1 нотаріально посвідченого Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «ТМК Торгстрой», було проведено реєстраційну дію за №11031070025015832 щодо зміни складу або інформації про засновників, зміни складу засновників (учасників) та зміни відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, в результаті якої позивач має частку розміром 20% статутного капіталу, а відповідач 1 має частку 30% статутного капіталу товариства. Разом з тим зазначена реєстраційна дія є незаконною, оскільки п. 5.1 Договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі від 30.07.2019 зазначено, що договір вважається укладеним та набирає чинності з дня підписання його сторонами та нотаріального посвідчення. Враховуючи, що сторони договору домовились про нотаріальне посвідчення договору, але не дотримались форми договору, такий договір вважається неукладеним (недійсним).

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно якої просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_2 вчиняти дії (приймати рішення) та призупинити дію всіх рішень щодо вирішення питання відчуження в будь-який спосіб будь-якого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой, станом на дату подання цієї заяви до закінчення розгляду справи за позовною заявою.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що відповідач 1 має частку розміром 30% статутного капіталу ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», яку останній отримав на підставі Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі від 30.07.2019, та яка надає можливість (право) за його участю приймати рішення щодо продажу (відчуження) майна належного товариству. У разі відчуження майна відповідачем 1, та задоволення позову, зазначені обставини в подальшому, можуть ускладнити повернення товариству такого майна. З огляду на викладене, позивач вважає за необхідне тимчасово, на період розгляду справи заборонити відповідачу 1 приймати рішення (надавати згоду) на відчуження (продаж тощо) будь-якого майна належного товариству, оскільки якщо не вжити доцільні заходи забезпечення позову, відповідач 1 скористається можливістю разом з іншими засновниками товариства відчужити належне товариству майно, яке в подальшому буде складно повернути, внаслідок чого буде спричинено для позивача невідворотні негативні наслідки.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.2021 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

В обґрунтування вказаної ухвали господарський суд зазначив, що фактично заява ОСОБА_1 про забезпечення позову направлена на заборону прийняття рішень загальними зборами учасників ТОВ ТМК Торгстрой стосовно вирішення питань щодо будь-якого майна товариства, порушення прав учасників цього товариства, оскільки учасниками товариства окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є і інші особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також зазначив, що вжиті заходи можуть призвести до зупинення діяльності товариства, оскільки, крім іншого, заявник просить заборонити вчиняти дії та призупинити дію всіх рішень щодо будь-якого майна ТОВ ТМК Торгстрой (без конкретизації його правового режиму, найменування, вартості тощо). Окрім того суд вказав, що заявником не доведено можливість ОСОБА_2 одноосібно вчиняти дії (приймати рішення) щодо майна ТОВ ТМК Торгстрой, оскільки згідно поданого заявником витягу з ЄДРЮО керівником товариства є інша особа ОСОБА_3 .

Колегія вважає правильними висновки господарського суду про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову(ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Згідно з ч. 10 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Разом з тим при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно позовної заяви позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу частини частки учасника в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой від 30.07.2019, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой від 30.07.2019, скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой, та зобов`язати приватного нотаріуса провести реєстраційну дію Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) та зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, відповідно до якої поновити склад учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой із зазначенням належних їм часток станом на 30.07.2019.

Підставами звернення з заявою про забезпечення позову стали припущення позивача, що відповідач 1 разом з іншими засновниками може вжити заходів щодо відчуження майна, належного товариству, що ускладнить повернення такого майна у разі задоволення позовних вимог та призведе до невідворотних негативних наслідків.

Частиною 10 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, зробила висновок, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.11.2021, заявниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой, є ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

Верховний Суд в постанові від 02.08.2021 у справі №922/3274/20 вказав, що під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заявник, згідно заяви про забезпечення позову, у тому числі просить заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії (приймати рішення) та призупинити дію всіх рішень щодо вирішення питання відчуження в будь-який спосіб будь-якого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой.

Разом з тим, як вже було зазначено, окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , учасниками товариства є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з частинами 1, 2 статті 83 Цивільного кодексу України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до вимог закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином вимога заявника про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_2 вчиняти дії (приймати рішення) та призупинити дію всіх рішень щодо вирішення питання відчуження в будь-який спосіб будь-якого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю ТМК Торгстрой порушує права інших акціонерів, які в силу закону та статуту мають право брати участь в управлінні товариством.

При цьому матеріалами справи не підтверджено, що саме ОСОБА_2 одноособово надано право приймати рішення щодо відчуження майна товариства, вчиняти дії від імені юридичної особи та підписувати відповідні договори.

Звертаючись з позовом позивач просив витребувати з володіння відповідача 1 частину частки у розмірі 30% у статутному капіталі ТОВ «ТМК Торгстрой». При цьому в заяві заявником не визначено щодо якого саме майна останній просить заборонити вчиняти дії та призупинити дію всіх рішень та яким чином вартість такого майна співвідноситься з часткою акцій та корпоративних прав, що оскаржується позивачем.

Окрім того колегія зазначає, що забезпечення позову шляхом призупинення всіх рішень може негативно вплинути на діяльність товариства вцілому, оскільки можливо будуть зупиненні рішення необхідні для здійснення господарської діяльності товариства. Тобто забезпечуючи позов шляхом зупинення всіх рішень, суд фактично може втрутитися у господарські відносини ТОВ «ТМК Торгстрой».

В постанові від 30.06.2021 у справі №922/145/21 Верховний Суд вказав, що при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (ст. 6 ГК України).

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, заявник, обмежився лише посиланням на те, що вчинення будь-яких правочинів щодо відчуження майна, яке останнім не було конкретизоване, знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову та матиме наслідком необхідність подальшого звернення позивача до суду з метою повернення належного йому майна.

Враховуючи викладене колегія зазначає, що способи забезпечення позову, про які просить заявник, не відповідають вимогам ст. 136 137 Господарського процесуального кодексу України щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості сторін, доведеності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Щодо доводів апеляційної скарги, уточнення апелянтом вимог щодо якого саме майна необхідно забезпечити позов та надання в обґрунтування протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМК Торгстрой» від 16.11.2021, колегія зазначає, що даний протокол не був предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Положеннями ст. 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи, зокрема, відповідно до ч. 2 цієї статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною четвертою даної статті встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Таким чином всі докази, які підтверджують заявлені вимоги мають бути подані позивачем одночасно з такою заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Скаржник не заявив клопотання про долучення даних доказів до матеріалів справи та не обґрунтував причин неможливості їх подання відповідно до вимог ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в суд першої інстанції в ході розгляду справи, з огляду на що колегія не приймає до уваги додані скаржником до апеляційної скарги докази.

Окрім того колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений права повторно звернутися з заявою про забезпечення позову, на надання відповідних доказів до суду першої інстанції в обґрунтування заявлених вимог.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої ним ухвали.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.11.2021 у справі №908/3403/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 26.11.2021 у справі №908/3403/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.02.2022

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

СуддяЛ.А.Коваль

СуддяВ.О.Кузнецов