Рішення

від 22.02.2022 по справі 920/1377/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.2022м. СумиСправа № 920/1377/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними матеріалами справу № 920/1377/21

за позовом: Сумської міської ради (40030, м.Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253)

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 146391,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить стягнути кошти в сумі 146391,45 грн. за використання без оформлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:05:002:0073 площею 0,0999 га за адресою АДРЕСА_2 за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 року.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.12.2021 відкрито провадження у справі № 920/1377/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, сторонам надано строк для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

17.01.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 12.01.2022, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представником позивача подано до суду клопотання від 20.01.2022 №35/22юр, відповідно до якого просить продовжити позивачу процесуальний строк для підготовки відповіді на відзив (заяви про уточнення позовних вимог), оскільки відзив на позовну заяву надійшов до позивача 17.01.2022, а до безпосереднього виконавця лише 20.01.2022. Також враховуючи необхідність збирання та подання додаткових доказів (процесуальних документів) просить суд перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.01.2022 клопотання представника позивача задоволено частково, продовжено позивачу строк подання відповіді на відзив до 04.02.2022 в частині переходу до загального позовного провадження відмовлено.

22.02.2022 від Сумської міської ради надійшла відповідь на відзив № 73/22юр від 09.02.2022 з додатковим обґрунтуванням своєї позиції у справі, позовні вимоги підтримує і просить суд поновити пропущений строк для подачі відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

У відповіді на відзив, позивач просив суд поновити пропущений строк для подання відповіді на відзив, оскільки ухвала суду від 27.01.2022 отримана позивачем 09.02.2022. Відзив надійшов до позивача 18.01.2022, однак в період з 10.01.2022 по 08.02.2022 представник позивача перебував на лікарняному.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно ухвали суду від 27.01.2022 позивачу продовжено строк на подання відповіді на відзив до 04.02.2022. Ухвала суду отримана позивачем 09.02.2022.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків визначений статтею 119 ГПК України. Так, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

З метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, які підлягають встановленню, з`ясування заперечень проти позовних вимог та відповідно наведення доводів щодо спростування заперечень, суд дійшов висновку про необхідність поновити позивачу строк для подачі відповіді на відзив.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна (сервісного центру по обслуговуванню автомобілів) загальною площею 406,7 кв.м.за адресою: АДРЕСА_2 . З 15.11.2016

Зазначене майно розташовано на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 5910136600:05:002:0073площею 0,0999 га, державна реєстрація земельної ділянки проведена 17.02.2007, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5916140132020.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 у порушення вимог діючого законодавства право користування земельною ділянкою не оформив, договору оренди з Сумською міською радою не уклав, орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачує. Внаслідок вищезазначених дій відповідача територіальна громада в особі міста Суми не отримує орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 в розмірі 146391,45 грн, які і просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Нормами статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна загальною площею 406,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Земельна ділянка площею 0,0999 га, кадастровий номер 5910136600:05:002:0073, на якій розташоване нежитлове приміщення, належить до комунальної форми власності.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому, відповідно, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача, як землекористувача, є орендна плата на підставі договору оренди земельної ділянки.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування зазначеною земельною ділянкою у період з 01.01.2018 по 31.12.2020, зокрема: укладення відповідного договору оренди з Сумською міською радою та державної реєстрації такого права.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що він користується виключно площею в 406,7 кв.м, майно та земельні ділянки мають різні адреси, позивачем не надано нормативну оцінку земельної ділянки за 2018 та 2019 роки, позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки стягнення коштів у даному спорі є неустойкою. Однак на підтвердження своїх заперечень відповідачем не надано доказів.

Стосовно різних поштових адрес майна і ділянки слід зазначити, що земельні ділянки ідентифікуються виключно за кадастровим номером. Відповідач, набувши право власності на нежитлове приміщення, набув права користування і земельною ділянкою, на якій розміщується його майно.

Слід зазначити, що підставою для стягнення коштів у даному спорі є стаття 1212 ЦК України, яка передбачає стягнення коштів саме у випадку відсутності договірних зобов`язань. Правочини стосовно забезпечення зобов`язань сторонами не укладались. Тому твердження відповідача про пропуск строку позовної давності є безпідставним.

Позивачем надано лист Держгеокадастру про те, що починаючи з 2017 року індексація земель не відбувалась, тому оцінка земель не змінювалась.

В листі ГУ ДПС у Сумській області № 1347/5/18-28-24-06-12 від 02.02.2021 зазначено, що ОСОБА_1 податкові декларації з плати за землю не подавались.

Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради № 30 від 17.02.2016 затверджено Порядок визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради та склад комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам, які підлягають відшкодуванню.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 вказаного Порядку останній визначає спосіб визначення та відшкодування збитків, заподіяних самовільним заняттям земельних ділянок фізичними та юридичними особами без правовстановлюючих документів та неодержанням доходів. Відшкодуванню підлягають збитки, заподіяні самовільним заняттям земельних ділянок, використанням земельних ділянок без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону, в інших випадках, коли особа використовує земельну ділянку з порушенням земельного законодавства.

Пункт 4.1 вищезгаданого Порядку передбачає, що визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам на території Охтирської міської ради здійснює комісія з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам. За результатами розгляду матеріалів Комісією складається акт про визначення збитків по кожному об`єкту окремо.

Пунктами 6.1, 6.2 Порядку визначено, що у разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою (починаючи з дня оформлення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності). Відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства. Збитки визначаються із застосуванням розмірів ставок орендної плати за землю, затверджених рішенням Охтирської міської ради, які діяли на момент виникнення таких збитків.

За змістом пунктів 7.1, 7.4, 7.8 Порядку після затвердження акту про визначення збитків рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради, відділ земельних відносин виконавчого комітету міської ради у десятиденний строк направляє суб`єкту повідомлення про необхідність відшкодування збитків. У разі визнання вимог, визначених у повідомленні, та наданні згоди добровільного відшкодування збитків, укладається договір про добровільне відшкодування збитків. У випадку недосягнення сторонами згоди або неотримання результатів розгляду повідомлення по необхідність відшкодування збитків у 10-денний строк, з урахуванням поштового обігу, відділ земельних відносин Охтирської міської ради готує матеріали для подання позову про примусове відшкодування збитків в судовому порядку.

Отже, системний аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє суду зробити висновок, що у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком.

При цьому розрахунки збитків проведено відповідно до пп. 6.1 п. 6 Порядку, а саме: із застосуванням розміру ставок орендної плати за землю, затверджених рішенням Охтирської міської ради від 26.06.2018 № 1175-МР, які діяли на момент виникнення таких збитків.

Листом від 02.02.2021 № 1347/18-28-24-06-12 ГУ ДПС у Сумській області надало інформацію про суму сплаченого земельного податку та/або орендної плати за землю суб`єктами господарювання. З наданої інформації вбачається, що протягом 2018-2020 років відповідач не сплачував земельний податок або орендну плату за землю. Листом від 1933/03.02.02-08 від 14.12.2020 на адресу відповідача було направлено розрахунок недоотриманих доходів за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:05:002:0073 площею 0,0999 га за адресою: АДРЕСА_2 з пропозицією укласти договір про добровільне відшкодування недоотримання коштів, за яким розмір заборгованості становить 146391,45 грн за період з 01.01.2018 по 31.12.2020.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за використанням земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910136600:05:002:0073, площею 0,0999 га без правовстановлюючих документів (договору оренди) за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 в розмірі 146391,45 грн. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, 2270 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для подання відповіді на відзив задовольнити.

2.Поновити позивачу строк на подання відповіді на відзив.

3.Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (м.Суми, площа Незалежності,2, код ЄДРПОУ 23823253) безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за використанням земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5910136600:05:002:0073. площею 0,0999 га без правовстановлюючих документів (договору оренди) за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 в розмірі 146391,45 грн (сто сорок шість тисяч триста дев`яносто одна гривня 45 копійок).

5. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (м.Суми, площа Незалежності,2, код ЄДРПОУ 23823253) в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м.Суми, вул.Садова,33, код 40456009) 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп) витрат зі сплати судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 23.02.2022.

СуддяО.Ю. Соп`яненко