Ухвала

від 20.02.2022 по справі 382/274/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 382/274/21

провадження № 61-1902ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, служба у справах дітей Березанської міської ради,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, служби у справах дітей Березанської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, служби у справах дітей Березанської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 000 000 грн.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2021 року - без змін.

Не погоджуючись з рішенням Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2021 року та постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Підставою касаційного оскарження рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1972/17, від 13 березня 2019 року у справі № 524/4478/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 826/16659/15, від 12 червня 2018 року у справі

№ 2а-23895/09/1270, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17,

від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, у постановах Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі № 21-237а11, від 4 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, від 19 січня 2016 року у справі № 810/1783/13-а (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу і може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Ухвалюючи рішення і відмовляючи у задоволенні позову, Яготинський районний суд Київської області виходив з того, що ОСОБА_1 пред`явила позов до служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області та служби у справах дітей Березанської міської ради, які є неналежними відповідачами у справі; клопотань про заміну цих відповідачів належними чи про залучення до участі у справі інших осіб позивач не заявляла.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції встановив, що Яготинська районна державна адміністрація Київської області реорганізовується шляхом приєднання до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області; Баришівська районна державна адміністрація Київської області реорганізовується шляхом приєднання до Броварської районної державної адміністрації Київської області.

Доказів того, що служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області є правонаступником Яготинської районної державної адміністрації Київської області, а служба у справах дітей Березанської міської ради - Баришівської районної державної адміністрації Київської області, позивачем не надано.

Судами першої та апеляційної інстанцій за матеріалами справи установлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У червні 2016 року орган опіки та піклування Баришівської районної державної адміністрації Київської області звернувся з позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 більше двох років ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо своїх дітей, життям та вихованням дітей не цікавиться, не здійснює за ними догляду, не відвідує заклади місця навчання дітей та не надає їм матеріальну допомогу.

Баришівською районною державною адміністрацією Київської області надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , оскільки вона ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей.

24 квітня 2018 року Яготинською районною державною адміністрацією Київської області надано висновок № 07-60/423 про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 17 травня 2018 року позов задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Передано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 під опіку органу опіки та піклування Баришівської районної державної адміністрації Київської області.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року рішення Яготинського районного суду Київської області від 17 травня 2018 року в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав скасовано і ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовлено.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстровані на АДРЕСА_1 .

Також судом апеляційної інстанції установлено, що 17 липня 2020 року Верховною Радою України прийнято постанову «Про утворення та ліквідацію районів».

У пункті 10 вказаної постанови зазначено, що у Київській області утворено Бориспільський район (з адміністративним центром у місті Бориспіль) у складі територій Бориспільської міської, Вороньківської сільської, Гірської сільської, Дівичківської сільської, Золочівської сільської, Переяславської міської, Пристоличної сільської, Студениківської сільської, Ташанської сільської, Циблівської сільської, Яготинської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Також вказаною постановою ліквідовано у Київській області Баришівський та Яготинський райони.

16 грудня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій».

Згідно Додатку № 1 до вказаного розпорядження Яготинська районна державна адміністрація Київської області реорганізовується шляхом приєднання до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області.

Баришівська районна державна адміністрація Київської області реорганізовується шляхом приєднання до Броварської районної державної адміністрації Київської області.

Згідно запису у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних

осіб-підприємців та громадських формувань від 21 травня 2021 року Баришівську районну державну адміністрацію Київської області припинено.

Служба у справах дітей та сім`ї Баришівської районної державної адміністрації Київської області була структурним самостійним підрозділом зі статусом юридичної особи (код ЄДРПОУ 35577673).

Згідно запису у Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних

осіб-підприємців та громадських формувань служба у справах дітей та сім`ї Баришівської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа припинена 17 травня 2021 року у зв`язку з реорганізацією. Правонаступником вказаної юридичної особи зазначено Броварську районну державну адміністрацію.

Згідно запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних

осіб-підприємців та громадських формувань Яготинська районна державна адміністрація Київської області перебуває у стані припинення з 14 січня 2021 року.

Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської районної державної адміністрації Київської області як окрема юридична особа припинена 20 січня 2020 року без правонаступництва.

Служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради створена рішенням Яготинської міської ради від 24 грудня 2020 року та зареєстрована як юридична особа у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 6 січня 2021 року.

Встановивши, що служба у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області не є правонаступником Яготинської районної державної адміністрації Київської області, а служба у справах дітей Березанської міської ради не є правонаступником Баришівської районної державної адміністрації Київської області, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову.

При вирішенні справи, дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, урахувавши норми права і з`ясувавши характер спірних правовідносин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивачем пред`явлено позов до неналежних відповідачів.

Посилання заявника на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1972/17, від 13 березня 2019 року у справі № 524/4478/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 826/16659/15, від 12 червня 2018 року у справі

№ 2а-23895/09/1270, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17,

від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, у постановах Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі № 21-237а11, від 4 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, від 19 січня 2016 року у справі № 810/1783/13-а, відхиляються касаційним судом, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними з правовідносинами у справі № 382/274/21.

Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що «під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин».

З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважала за потрібне конкретизувати вказаний правовий висновок, про що вказала у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Конкретизація правового висновку полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду

від 21 грудня 2021 року є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, ухваленими із правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року суд відмовляє.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до служби у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради Київської області, служби у справах дітей Березанської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук