Ухвала

від 21.02.2022 по справі 2-738/10

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 2-738/10

Провадження № 4-с/592/18/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Князєв В.Б., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльності державного виконавця,-

встановив:

31січня 2022року ОСОБА_1 звернувся досуду зіскаргою нарішення,дії табездіяльності державноговиконавця,в якійпросить визнати неправомірною діяльність державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Вільнікової А.Р. при арешті майна боржника ОСОБА_1 , оскільки на момент накладення арешту не визначено остаточно чи є заборгованість по сплаті аліментів, не враховано 2 періоди перебування на обліку у службі зайнятості, не враховано, що весь цей час я проживав фактично на території Роменського (колишнього Недригайлівського району), де менша середньомісячна заробітна плата, перед накладенням арешту боржник не викликався, а навпаки звертався з листами та вимогами; скасувати постанови про накладення арешту на майно та банківські рахунки боржника, визначити остаточну заборгованість чи її відсутність у боржника, врахувавши заборгованості по двох інших виконавчих провадженнях, де ОСОБА_2 виступає боржником, оскільки винесено у порушення процедури виписаної Законом, припинити стягнення у безспірному порядку.

Дослідивши скаргу та додані до неї документи, суд дійшов наступного висновку.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно ч. 1 ст. 449 ЦПК України, - скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України, - пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

В силу ст. 126 ЦПК України, - право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).

Відповідно ст. ст. 81, 83 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Скаржником зазначено, що йому стало відомо про накладення арешту на майно 22.01.2022, однак жодних доказів на підтвердження цього факту ним не надано. Також, в своїй скарзі він скаржиться на довідки ВДВС за період з 2015 року по 2020 рік. Постанови про накладення арешту, які він оскаржує, до суду не надано, та навіть відсутні відомості про дату їх винесення.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду та повернення заявнику.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження" та ст. ст. 126, 260, 447, 448, 449 ЦПК України,-

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльності державного виконавця - залишити без розгляду та повернути заявнику.

Роз`яснити, що особі, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мають право звернутися до суду повторно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Сумського апеляційного суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текстсудового рішеннявиготовлено 22.02.2022.

Суддя В.Б. Князєв