Рішення

від 09.02.2022 по справі 826/6712/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2022 року м. Київ № 826/6712/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової служби України

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, про: скасування наказу Державної фіскальної служби України «Про результати перевірки» від 01.04.2016 №278 в частині звільнення з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п. 1 ст. 41 КЗпП України та наказу Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 05.04.2016 р. № 1201-о ; поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України; стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні по день фактичного розрахунку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 №826/6712/16 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 №826/6712/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 в частині задоволення позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нове Рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.08.2020 №826/6712/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 скасовано й ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправними і скасовано накази Державної фіскальної служби України: - від 01.04.2016 №278 «Про результати перевірки» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 статі 41, пункту 2 частини першої статті 147 Кодексу законів про працю України; - від 05.04.2016 №1201-о «Про звільнення ОСОБА_1 » із змінами, внесеними наказом Державної фіскальної служби України від 16.05.2016 №1998-о «Про внесення змін до наказу Державної фіскальної служби України від 05.04.2016 №1201-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України з 21.04.2016, в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу адміністративну справу №826/6712/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Листом Верховного Суду від 30.10.2020 №826/6712/16/65247/20 матеріали справи №826/6712/16 скеровано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2020 прийнято адміністративну справу №826/6712/16 суддею Літвіновою А.В., в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до свого провадження.

Вказаною ухвалою зобов`язано сторін у строк до 01.12.2020 із врахуванням постанови Верховного Суду від 25.08.2020 №826/6712/18 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин.

Позивачем подано заяву від 23.02.2021 про збільшення розміру позовних вимог (уточнена)), редакція якої викладена у заяві наступним чином:

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу 749 663,64 грн.; 30 920, 47 грн. - середнього заробітку за час затримки виплат по день фактичного розрахунку.

Також позивачем вказано, що Верховний суд протокольною ухвалою від 07.07.2020 замінив відповідача Державну фіскальну службу України на його правонаступника Державну податкову службу України, а тому виплачувати середній заробіток за час вимушеного прогулу має Державна податкова служба України.

Від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі №826/6712/16, в яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог та залучити в якості співвідповідача Державну фіскальну службу України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як було зазначено вище, Постановою Верховного Суду від 25.08.2020 №826/6712/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 скасовано й ухвалено нову постанову, в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу адміністративну справу №826/6712/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2018 і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018, Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові, визначити розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, для чого дослідити наявні у матеріалах докази і, за необхідності витребувати додаткові докази.

Таким чином, у даному випадку вирішенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представником позивача надано довідку Державної фіскальної служби України від 16.05.2016 №866 про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Частинами першою та другою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд звертає увагу, що судовий розгляд даної справи здійснювався понад 1 рік з причин, що не залежали від позивача.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (із змінами і доповненнями) порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом "з" пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі також - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом першим пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Згідно довідки Державної фіскальної служби України від 16.05.2016 №866 про середньомісячну заробітну плати ОСОБА_1 сума середньоденної заробітної плати позивача складає - 631,03 грн.

Оскільки днем звільнення позивача є 21.04.2016, справа вирішена по суті 25.08.2020, то на період часу вимушеного прогулу позивача з 21.04.2016 по 25.08.2020 (включаючи перший та останній день цього проміжку) припадає 1085 робочих днів.

З урахуванням викладеного, стягненню з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.04.2016 по 25.08.2020 у сумі 684 667,55 грн. (631,03 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 1085 днів (робочі дні за час вимушеного прогулу)).

В частині позовних вимог щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стаття 117 Кодексу законів про працю України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виплачував належні кошти позивачу протягом двох місяців та лише 15.06.2016 був здійснений останній розрахунок заробітної плати.

Отже, оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Затримка розрахунку при звільненні з 21.04.2016 по 15.06.2016, яка обчислюється з дня, наступного за звільненням, становить 38 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток за згаданий період становить 23 979,14 грн (631,03 грн * 38 дні).

Суд звертає увагу, що посилання представника відповідача на те, що органом який має виплачувати середній заробіток за час вимушеного прогулу є саме Державна фіскальна служба України є безпідставними, оскільки Верховним судом протокольною ухвалою від 07.07.2020 замінено відповідача Державну фіскальну службу України на його правонаступника Державну податкову службу України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, на виконання вимог статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва допускає до негайного виконання рішення в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 72-77, 90, 134, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 684 667 (шістсот вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят сім гривень) 55 копійок.

Стягнути з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23 979 (двадцять три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень) 14 копійок.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.