Ухвала

від 27.10.2022 по справі 826/6712/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №826/6712/16

адміністративне провадження №К/990/24085/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів Жука А.В., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року

у справі №826/6712/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, у якому просив:

- скасувати наказ Державної фіскальної служби України «Про результати перевірки» від 01 квітня 2016 року №278 в частині звільнення з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, пункту 1 статті 41 КЗпП України та наказ Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 05 квітня 2016 року №1201-о;

- поновити його на роботі на посаді заступника директора Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні по день фактичного розрахунку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України «Про результати перевірки» від 01 квітня 2016 року №278 в частині звільнення з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, пункт 1 статті 41 КЗпП України;

- визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 05 квітня 2016 року №1201-о.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року в частині задоволення позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року залишено без змін.

Однак, постановою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у даній справі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 року скасовано й ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково:

- визнано протиправними і скасовано накази Державної фіскальної служби України: - від 01 квітня 2016 року №278 «Про результати перевірки» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 статі 41, пункту 2 частини першої статті 147 Кодексу законів про працю України; - від 05 квітня 2016 року №1201-о «Про звільнення ОСОБА_1 » із змінами, внесеними наказом Державної фіскальної служби України від 16 травня 2016 року №1998-о «Про внесення змін до наказу Державної фіскальної служби України від 05 квітня 2016 року №1201-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України з 21 квітня 2016 року, в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу адміністративну справу №826/6712/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції вказав, що оскільки звільнення позивача відбулося з порушенням визначеного законом порядку, тому позивач в силу вимог статті 235 КЗпП України має бути поновлений на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Проте, з огляду на процесуальну обмеженість Верховного Суду у збиранні або розгляді нових доказів, з метою встановлення дійсних фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про необхідність направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У подальшому, позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (уточнена)), згідно якої позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу 749 663,64 грн; 30 920, 47 грн - середнього заробітку за час затримки виплат по день фактичного розрахунку.

Під час нового розгляду справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року позов задоволено частково:

- стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 684 667 (шістсот вісімдесят чотири тисячі шістсот шістдесят сім) гривень 55 копійок;

- стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23 979 (двадцять три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 14 копійок.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23 979 (двадцять три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень) 14 копійок.

У цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовлено.

У іншій частині - рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 10 лютого 2022 року залишено без змін.

05 вересня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга відповідача.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року указану скаргу залишено без руху.

Недоліки касаційної скарги усунуто в строк, установлений Судом.

Щодо оскарження рішення рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №826/6712/16 Суд зазначає таке.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №826/6712/16 є посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтування скаржником наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.

Щодо посилання заявника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.

У касаційній скарзі заявник указує, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в протокольній ухвалі від 07 липня 2020 року у справі №826/6712/16, оскільки в подальшому судом касаційної інстанції зроблено висновки про відсутність правонаступництва між ДФС та ДПС (постанова у справі №826/9815/18, №803/130/16).

Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).

Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що КАС України передбачено можливість відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених саме у постанові Верховного Суду та застосованій судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких підстав, КАС України не передбачено можливості відступу від висновку Верховного Суду, викладеного в протокольній ухвалі від 07 липня 2020 року у справі №826/6712/16, а тому Суд дійшов висновку про те, що заявник не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України Суд, -

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження за скаргою Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №826/6712/16.

Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №826/6712/16.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду