Постанова

від 14.02.2022 по справі 300/831/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 300/831/21 пров. № А/857/21112/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівУлицького В.З., Шавеля Р.М.,

за участю секретаряІльченко А.З.,

представника апелянта Місінська М.А.,

представники третіх осіб Циканюк М.П., Копчук І.М., Пліхтяк П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 (ухвалене головуючим суддею Тимощук О.Л. о 13 год. 49 хв. у м. Івано-Франківськ, повне судове рішення складено 07 жовтня 2021 року) у справі № 300/831/21 за адміністративним позовом Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Косівської міської ради Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний природній парк «Гуцульщина», на стороні відповідача - Державне підприємство «Кутське лісове господарство» про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення 28 сесії 6 демократичного скликання Пістинської сільської ради від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь».

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що Пістинською сільською радою (правонаступником якої є Косівська міська рада Косівського району Івано-Франківської області) прийнято оскаржене рішення без згоди власника та відповідних погоджень органів контролю включено в межі села Пістинь землі природно-заповідного фонду, які передбачені для функціонування Національного природного парку «Гуцульщина» площею 546 га. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що при затвердженні Пістинською сільською радою доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь не враховано зауважень та пропозицій, викладених у протоколі містобудівної архітектурної ради при Івано-Франківській ОДА від 26.12.2012, а також зауважив, що затверджений генплан не пройшов обов`язкового затвердження всіма уповноваженими органами контролю. Викладені у позові обставини, на переконання позивача, свідчать про недотримання відповідачем приписів пункту 3 частини 7 статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, а дії щодо розробки генплану без дотримання вимог чинного законодавства грубо порушують положення статті 19 Конституції України. Крім цього, позивач наголосив, що оскаржене рішення прийнято відповідачем без проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації та не оприлюднено у встановленому порядку проекту генплану забудови села. Водночас прокурор зазначив, що у відповідності до вимог статті 1 Закону України Про екологічну експертизу, на Пістинську сільську раду покладався обов`язок затвердити проект генерального плану лише після проведення щодо такого екологічної експертизи. Однак всупереч таким вимогам, експертиза проекту генерального плану забудови села Пістинь не здійснювалась, що також свідчить про неправомірність оскарженого рішення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що НПП «Гуцульщина» не є постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, не реалізувало у встановленому законом порядку права на розроблення графічних матеріалів території Національного парку та не вжило достатніх і належних заходів для врахування Пістинською сільською радою меж території НПП «Гуцульщина» при розробці генплану села, а доказів протиправності прийняття Пістинською сільською радою оскарженого рішення в частині незатвердження його уповноваженими контролюючими органами, належного оприлюднення та проведення громадських слухань суду не надано.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив Перший заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що на законодавчому рівні визначено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні (генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій). При цьому звертає увагу суду на те, що з метою забезпечення ознайомлення більш широкого кола громадськості з намірами та діяльністю органів місцевого самоврядування законодавцем визначено способи його проведення (розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб сайті відповідного органу місцевого самоврядування), які повинні використовуватись в сукупності, а не відокремлено. Разом з цим зазначає, що ні представником відповідача, ні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не надано суду жодного документального доказу, що підтверджує дотримання останніми вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про основи містобудування» та Порядку. Також судом першої інстанції не надано належної оцінки необхідності проведення екологічної експертизи при розробці генерального плану населеного пункту та допущено довільне трактування окремих норм законодавства.

ДП «Кутське лісове господарство» скористалося своїм правом та подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники апелянта та Національного природній парк «Гуцульщина» в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення, просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В судовому засіданні представники Державного підприємства «Кутське лісове господарство» заперечили проти задоволення апеляційної скарги та надали пояснення, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Указом Президента України «Про створення національного природного парку «Гуцульщина» від 14.05.2002 № 456 створено на території Косівського району національний природний парк «Гуцульщина», який підпорядковано Міністерству екології та природних ресурсів України. Установлено площу земель Національного парку в розмірі 32271 га та надано статус земель природно-заповідного фонду, з них 7 606 га передано парку в постійне користування з вилученням у землекористувачів та 24 665 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

У додатку № 1 до Указу Президента України від 14.05.2002 № 456/2002, визначено Перелік землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування НПП «Гуцульщина», а саме: землі Косівського міжгосподарського лісгоспу, площею 816 га, у тому числі: Пістинське лісництво 503 га, Кобаківське лісництво 165 га, Рожнівське лісництво 148 га; Кутського державного лісгоспу Державного комітету лісового господарства України загальною площею 6790 га, у тому числі: Косівське лісництво 1675 га, Кутське лісництво 1 477 га, Шешорське лісництво 3030 га, Яблунівське лісництво 608 га. Усього 7 606 га.

У додатку №2 до Указу Президента України від 14.05.2002 № 456/2002, визначено Перелік землекористувачів, землі яких мають бути включені до складу НПП «Гуцульщина» без вилучення, а саме: Косівського міжгосподарського лісгоспу, площею 9893 га, у тому числі: Великорожинське лісництво 3912 га, Кобаківське лісництво 1166 га, Рожнівське лісництво 754 га; Пістинське лісництво 1012 га, Яблунівське лісництво 3049 га; Кутський державний лісгосп Державного комітету лісового господарства України загальною площею 14772 га, у тому числі: Березівське лісництво 3116 га, Косівське лісництво 2392 га, Космацьке лісництво 4398 га, Кутське лісництво 1519 га, Яблунівське лісництво 3347 га. Усього 24665 га.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17.07.2002 № 271 затверджено Положення про Національний природний парк «Гуцульщина» (далі - Положення №271), згідно з пунктом 1.1. якого НПП «Гуцульщина» є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Парк розташований на території Косівського району Івано-Франківської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 03.07.2013 № 495-р, відповідно до статей 92, 123 і 149 Земельного кодексу України НПП «Гуцульщина» з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 6674 га (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси), що перебувають у постійному користуванні ДП «Кутське лісове господарство» згідно з додатком, розташованих на території Косівського району Івано-Франківської області, з подальшим наданням їх зазначеному парку у постійне користування для забезпечення його функціонування.

Рішенням двадцять восьмої сесії шостого демократичного скликання Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь» затверджено доопрацьований генеральний план забудови села Пістинь, де враховані зауваження та пропозиції, викладенні в протоколі містобудівної архітектурної ради при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 26.12.2012, згідно з яким в межі населеного пункту включено додаткову територію 1 315,4 га, існуюча площа села 1087, 4 га, проектна площа села 2402, 8 га (том 1, а.с.25).

Не погоджуючись з вказаним рішенням Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, Перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в межах справи №8 09/807/17, за наслідком розгляду якої, 26.10.2017 судом ухвалено постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Надалі, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018, апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року у справі №809/807/17 - без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.08.2018 року, касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, яким за наслідком нового розгляду справи 27.11.2019 ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 в справі № 809/807/17 без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.12.2020 касаційну скаргу Першого заступника прокурора Івано-Франківської області задоволено частково (том 1, а.с.31-46). Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 скасовано. Позовну заяву Першого заступника прокурора Івано-Франківської області до Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний природний парк «Гуцульщина», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДП «Кутське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування рішення № 28 від 11-13 грудня 2013 року по справі №809/807/17 залишено без розгляду.

Врахувавши висновки Верховного Суду у постанові від 08.12.2020 по справі № 809/807/17, зважаючи на встановлений факт невиконання належних обов`язків Держекоінспекцією Карпатського округу щодо порушень вимог природоохоронного законодавства, які допущені Пістинською сільською радою при прийнятті рішення від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь», Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу 05.03.2021 звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів встановила та таке підтверджується матеріалами справи, що вимоги Указу Президента України від 14.05.2002 № 456/2002 щодо вирішення протягом 2002-2003 років питання про вилучення та надання у постійне користування НПП «Гуцульщина» 7606 гектарів земель, а також розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території національного природного парку, отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками не виконані.

Більше того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на обставини, що встановлені Вищим господарським судом України при розгляді справи № 909/4/17 у постанові від 29.08.2017, а також Верховним Судом у постанові від 22.08.2018 по справі №809/807/17.

Так, судами констатовано, що постійним користувачем спірної земельної ділянки є ДП «Кутське лісове господарство», у вказаного землекористувача земельна ділянка не вилучалась, НПП «Гуцульщина» в постійне користування не надавалася, акт на право постійного користування цією земельною ділянкою НПП «Гуцульщина» не видавався і право лісокористування за ним на вказану землю не реєструвалося, що є підставою для висновку про те, що в розумінні діючого законодавства НПП «Гуцульщина» не є постійним користувачем лісової земельної ділянки.

Вказані судові рішення набрали законної сили з моменту їх ухвалення, а тому в силу приписів ч. 4 ст. 78 КАС України такі обставини не підлягають доказуванню.

Відтак, оскільки спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення у постійного землекористувача не вилучались, цільове призначення таких ділянок не змінювалось та не відбувалась передача таких ділянок у власність іншим особам, що належить до компетенції Уряду, необхідності отримання згоди останнього для включення спірних територій до генплану села Пістинь суд не вбачає.

Разом з цим, доводи апелянта стосуються виключно щодо бездіяльності Пістинської сільської ради в частині оприлюднення затвердженого проекту та проведення громадських слухань під час розроблення і затвердження проекту генплану та необхідності проведення екологічної експертизи при розробці генерального плану населеного пункту.

Щодо належного оприлюднення затвердженого проекту та проведення громадських слухань під час розроблення і затвердження проекту генплану то колегія суддів вважає за потрібне зазначити таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (в редакції чинній на час прийняття оскарженого рішення), громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Згідно із ч. 3 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до частини 4 та 5 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. 4 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555, оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; 5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Разом з цим, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки генеральний план має ознаки регуляторного акта, він повинен проходити процедуру прийняття та оприлюднення і відповідно до законодавства про регуляторну діяльність.

Так, приписами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 № 1160-IV передбачено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет. Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, проекти регуляторних актів можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної територіальної громади.

Правомірність оприлюднення регуляторного акта на офіційній вебсторінці органу місцевого самоврядування підтверджена і висновками Верховного Суду, зокрема, у постанові від 02.12.2020 по справі № 357/14346/17, де суд вказав наступне.

Відповідно до Указів Президента України від 31.07.2000 № 928/2000д «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» та від 17.05.2001 № 325 «Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади» з метою поліпшення умов для розвитку демократії, реалізації громадянами конституційних прав на участь в управлінні державними справами і на вільний доступ до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності та відкритості діяльності цих органів, постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.2002 № 3 затверджено Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади (надалі, також Порядок № 3).

Пунктами 1, 2 цього Порядку передбачено, що оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади здійснюється з метою підвищення ефективності та прозорості діяльності цих органів шляхом впровадження та використання сучасних інформаційних технологій для надання інформаційних та інших послуг громадськості, забезпечення її впливу на процеси, що відбуваються у державі. Оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади здійснюється шляхом, зокрема, розміщення і постійного оновлення міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади інформації відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та цього Порядку на офіційних вебсайтах (вебпорталах).

Так, суд дійшов висновку, що оприлюднення органом місцевого самоврядування на офіційному вебсайті оскарженого рішення вважається офіційним оприлюдненням та пов`язується з моментом набрання ним чинності.

Під час допиту свідків у судовому засіданні в суді першої інстанції встановлено, що власного друкованого засобу масової інформації, в якому могли б бути оприлюднені проекти рішень, у Пістинської сільської ради не було. Натомість, свідки пояснили суду, що проект оскарженого рішення оприлюднювався на офіційній вебсторінці сільської ради та на сторінці в соціальній мережі «Facebook» під реєстраційною назвою «Пістинь Діалог» 26.07.2013 (том 2, а.с.114), з огляду на часті перебої в роботі офіційної вебсторінки сайту, що визначено розпорядженням сільського голови села Пістинь від 10.05.2013.

Більше того колегія суддів встановила, що фактом підтвердження того що дана інформація відносно оприлюднення матеріалів генерального плану на «Facebook під реєстраційною назвою «Пістинь Діалог» є постанова Косівського районного суду від 25.11.2021 у справі № 347/2330/21, якою доведено що даний генеральний план був розміщений на даному інтернет ресурсі з проектними планувальними обмеженнями, які відповідно до п.22 Переліку відомостей що становлять службову інформацію і, як наслідок накладено адміністративний штраф на депутата Пістинської сільської ради, який був уповноважений здійснювати оприлюднення даного генерального плану при проведенні громадських слухань.

Однак, зважаючи на підтверджену розпорядженням сільського голови неналежну роботу сайту, та вжиті сільською радою достатні заходи для належного оприлюднення проекту генплану на офіційній сторінці села в мережі «Facebook», та даної постанови Косівського районного суду доводи прокурора щодо непідтвердження оприлюднення оскарженого рішення є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Встановлено, що доопрацьований генеральний план забудови села Пістинь, після його надходження від ДП УДНДІ «Дніпромісто» оприлюднений відповідачем у друкованих засобах масової інформації, зокрема в газеті «За лаштунками» № 14 від 12.09.2013, а також був розміщений на офіційному веб-сайті Пістинської сільської ради.

Також апеляційним судом було надіслано запит Косівській міській раді та Пістинській сільській раді про необхідність надіслати до суду апеляційної інстанції докази про проведення громадських слухань, що передували прийняттю рішення 28 сесії 6 демократичного скликання Пістинської сільської ради від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь».

На виконання цього запиту Косівська міська рада повідомила суд, що ними було надано всю наявну та вичерпну документацію по даній справі в суді першої інстанції, яка міститься в матеріалах справи. Зазначено, що будь якої іншої, запитуваної документації серед тієї, що нагромадилася за час діяльності Пістинської сільської ради і була передана в результаті проведення процедури реорганізації шляхом приєднання до Косівської міської ради не має.

В свою чергу староста Пістинського старостинського округу надіслав до суду копію газети «За лаштунками» від 12.09.2013 № 14, лист церковного комітету УАПЦ «Благовіщення Пресвятої Діви Марії» від 12.01.2022, протоколи громадських слухань від 02.09.2013 та від 09.09.2013.

Державне підприємство «Кутське лісове господарство» також надіслало до суду зазначенні вище документи і додатково список відповідльних осіб за проведення громадських слухань 02.09.2013 та 09.09.2013.

Згідно листа церковного комітету УАПЦ «Благовіщення Пресвятої Діви Марії» від 12.01.2022 встановлено, що церковна громада села Пістинь брала активну участь в обговореннях а проведенні громадських слухань відносно генерального плану забудови с. Пістинь, який бу затверджений Пістинською сільською радою в грудні 2013 року, зокрема питань, які безпосередньо мали відношення до благоустрою кладовищ та охоронних зон біля них.

Також судом встановлено, зокрема із долучених документів та матеріалів справи загалом, що генеральний план забудови села Пістинь після його доопрацювання пройшов процедуру громадських слухань, що підтверджено, зокрема, рішенням Пістинської сільської ради від 11.01.2013 «Про створення комісії про проведення громадських слухань щодо змахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації на місцевому рівні» протоколом громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час підроблення генерального плану забудови с.Пістинь від 02.09.2013 (участок «Царина-Прелочі») за участі 161 учасника громадських слухань, від 05.07.2013 (участок «Царина») за участі 142 учасників громадських слухань, від 09.09.2013 (участок «Центр - Вірлово») за участі 134 учасників громадських слухань, статтею розміщеною в місцевих друкованих засобах масової інформації, зокрема в газеті «За лаштунками» № 14 від 12.09.2013.

З огляду на зазначене вище колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем дотримано вимоги щодо належного оприлюднення затвердженого проекту та проведення громадських слухань під час розроблення і затвердження проекту генерального плану.

Крім цього, апеляційний суд поділяє висновки суду першої інстанції, щодо доводів позивача в частині необхідності проведення експертизи затвердженого генплану.

Статтею 14 Закону України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 № 45/95-ВР передбачалось, що державній екологічній експертизі підлягають, зокрема і проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування.

При цьому, положення ст. 13 цього Закону встановлюють, що здійснення державної екологічної експертизи є обов`язковим для видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №808, якою розроблення та затвердження проекту генерального плану населеного пункту до видів діяльності що становлять підвищену екологічну небезпеку не віднесено, а відтак обов`язковості проведення екологічної експертизи в даному випадку не встановлено.

Разом з цим суд звертає увагу, що приписами статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено обов`язкове проведення експертизи містобудівної документації виключно щодо генеральних планів міст.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що хоч проект генерального плану населеного пункту і є об`єктом проведення екологічної експертизи, проте обов`язковим є такий експертний висновок виключно для видів діяльності що становлять підвищену екологічну небезпеку, а висновок експертизи містобудівної документації для затвердження проектів генеральних планів міст. Тому, відсутність будь-якого з наведених експертних висновків при розробленні та затвердженні проекту генерального плану села не є свідченням незаконності дій сільської ради та не є підставою для скасування спірного рішення.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 у справі № 300/831/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 23 лютого 2022 року