Ухвала

від 22.02.2022 по справі 120/1435/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 лютого 2022 року

Київ

справа № 120/1435/21-а

адміністративне провадження № К/990/6365/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 120/1435/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудпоінт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2022 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, (далі - скаржник), направлена до суду поштою 14.02.2022.

Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 10.11.2021, 22.12.2021 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній зазначено підставу для оскарження судових рішень в касаційному порядку - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19, від 19.02.2020 у справі № 904/1643/19, від 07.08.2019 у справі №910/4923/14, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 16.04.2019 у справі №520/1536/19, від 24.03.2020 у справі № 1740/2428/18.

Подальше обґрунтування касаційної скарги зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою доказів на підтвердження розміру заявленої до відшкодування суми правничої допомоги, її неспівмірність із предметом спору і непропорційність до задоволених позовних вимог. На переконання скаржника, суд помилково визнав обґрунтованою суму 10500 грн за надання послуг з правової допомоги.

Разом з тим, саме виходячи із критеріїв співмірності і пропорційності, судами попередніх інстанцій було зменшено заявлену до відшкодування суму судових витрат на правничу допомогу.

При цьому, з огляду на зміст судових рішень, суди врахували висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Обґрунтування, чому на переконання ГУ ДПС висновки Верховного Суду, викладені у зазначених постановах, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин касаційна скарга не містить.

В подальшому доводи скаржника зводяться до неправильної оцінки наданої судом першої і апеляційної інстанції співмірності понесених витрат зі складністю справи, що не є тотожним неправильному застосуванню норм права.

Доводи про не встановлення судом істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі стосуються порушення судом норм процесуального права, які відповідають частині другій статті 353 КАС України, як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, однак яких у касаційній скарзі не викладено.

Посилаючись у касаційній скарзі на частину другу статті 353 КАС України скаржник не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту, у зв`язку з чим доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з`ясування судом обставин у справі. Не зазначено у касаційній скарзі переліку конкретних доказів, які наявні у справі, однак які залишилися не дослідженими.

Крім того, вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд, як це передбачено частиною другою статті 353 КАС України, а скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові, що встановлено статтею 351 КАС України.

Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги. При цьому, скаржникові вже тричі поверталися касаційні скарги саме з підстав неналежного їх оформлення в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати. Однак, скаржник ці роз`яснення не врахував.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження додаткового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2021 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2021.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 120/1435/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудпоінт» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон