Постанова

від 14.02.2022 по справі 380/766/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/766/21 пров. № А/857/22057/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Носа С.П., Сеника Р.П.

за участі секретаря судового засідання Лутчин Н.М.,

представника позивача: не з`явився

представника відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 380/5766/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль Пласт» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень - рішень

суддя в 1-й інстанції Сакалош В.М.,

час ухвалення рішення 11.08.2021.

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,-

В С Т А Н О В И В :

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіль Пласт» (далі - позивач, ТОВ «Профіль Пласт») до Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій позивач просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби від 23.12.2020 за № 217/7.4-19/209000 та № 218/7.4-19/209000.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль Пласт» понесені судові витрати.

Заявлені вимоги обґрунтовані незгодою позивача із спірними рішеннями контролюючого органу, що винесені за результатами проведення Акта перевірки ТОВ «Профіль Пласт». Висновок відповідача про порушення, що зазначені в Акті перевірки, позивач вважає необґрунтованим та неправомірним. Оскільки сукупна вартість товару, яка була ввезена в Україну та оформлена митною декларацією від 06.02.2019 №UA209200/2019/002330, не перевищувала 6000 євро, експортером (відправником) товару - польською компанією Rezin Brud Scislowicz Sp.J на рахунку-фактурі VAT №EX 008/2019 від 05.02.2019 було складено декларацію інвойс відповідно до Додатку IVa Доповнення 1 до Регіональної конвенції, яким підтверджено походження товару з країни Європейського Співтовариства. З огляду на викладені обставини, позивачем при митному оформленні товару від експортера (відправника) польської компанії Rezin Brud Scislowicz Sp.J у митній декларації від 06.02.2019 №UA209200/2019/002330 у графі 34 «Код країни походження» зазначено - «EU», а у графі 36 «Преференція» вказано цифровий код - «410» та застосовано преференційну ставку ввізного мита (0%). Крім того звертає увагу, що не підтвердження походження товару експортером (відправником товару) митного органу Польщі не залежить від позивача та не може бути ним перевірено чи усунуто. Враховуючи викладене вище, товар, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 06.02.2019 №UА209200/2019/002330, є таким, що походить з країни Європейського Союзу та має преференційне походження, а тому позивач правомірно застосував діючу на момент розмитнення такого товару преференційну ставку ввізного мита та визначив суму ПДВ. Відтак, на переконання позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби від 23.12.2020 за №217/7.4-19/209000.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Галицької митниці Держмитслужби від 23.12.2020 за №218/7.4-19/209000.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43348711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль Пласт» (ЄДРПОУ 33010157) судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп..

З висновками суду першої інстанція не погоджується протилежна сторона Галицька митниця Держмитслужби ( правонаступник Львівська митниця Державної митної служби), звернувшись з апеляційною скаргою.

Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, мотивувальна частина судового рішення не містить вмотивованої та аргументованої позиції висновків щодо доказів, що надавались сторонами. Зазначають про те, що для вищезазначеного товару преференційне походження у декларації походження на інвойсі від 05.02.2019 № ЕХ008/2019 виявалась непідтвердженою, зменшені ставки ввізного мита згідно Угоди за митною декларацією від 06.02.2019 №UA 209200/2019/002330 не підлягають застосуванню.

Просять апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої висновки суд апеляційної інстанції обґрунтовує наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно митної декларації від 06.02.2019 №UA209200/2019/002330, позивачем був ввезений на митну територію України товар - протекторна стрічка з непористої неармованої вулканізованої незатверділої гуми: на лицьовій поверхні наявний рельєфний малюнок протектора у вигляді п`яти рядів зигзагоподібних заглиблень, що відповідає опису бігової доріжки протектора вантажних шин, у поперечному перерізі має вигляд близький до трапеції, тильна сторона покрита захисною плівкою з полімеру етилену, тип UD2L 260 - 13 рулонів, відправник/експортер товару - Rezin Brud Scislowicz Sp.J (Республіка Польща).

У вказаній митній декларації у графі 33 «Код товару» зазначено код УКТЗЕД 4012903000, у графі 34 «Код країни походження» зазначено «EU», а у графі 36 «Преференція» вказано цифровий код - « 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

У графі 22 митної декларації «Валюта та загальна сума за рахунком» зазначено загальну фактурну вартість товару в розмірі 2054,91 євро.

Поставка товару згідно митної декларації від 06.02.2019 № UA 209200/2019/002330 підтверджується наступними документами:

- контрактом № 01/2016 від 24.02.2016, додатком № 12 до нього (специфікація) від 01.02.2019, укладеними Позивачем з експортером (відправником) товару - польською компанією Rezin Brud Scislowicz Sp.J,

- рахунком-фактурою VAT № EX 008/2019 від 05.02.2019, виписаним експортером (відправником) товару - польською компанією Rezin Brud Scislowicz Sp.J,

- декларацією про походження товару, складеною експортером (відправником) товару - польською компанією Rezin Brud Scislowicz Sp.J на рахунку-фактурі VAT №EX 008/2019 від 05.02.2019,

- митною декларацією країни - експортера (відправника) товару 19PL402010E0130125 від 05.02.2019,

- договором-заявкою від 04.02.2019 на перевезення вантажу, укладеного позивачем з перевізником ФОП ОСОБА_1 ,

- міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0079255 від 05.02.2019, актом №7 від 06.02.2019 здачі - приймання робіт з перевезення, оформленого між Позивачем та перевізником ФОП ОСОБА_1 .

Вказані документи були надані відповідачу під час митного оформлення товару, що підтверджується інформацією, зазначеною у графі 44 митної декларації «Додаткова інформація/ подані документи/Сертифікати і дозволи» та у доповненні №1 до графи 44.

Державна митна служба України листом від 24.07.2020 №16-1/16-01- 01/7.4/59 інформувала Галицьку митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Республіки Польща лист від 09.06.2020 №1801- IGC.4331.14.2020, яким не підтверджено преференційне походження товару

На підставі положення статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, наказу Галицької митниці Держмитслужби від 03.11.20 № 641 проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Профіль Пласт» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією №UА209200/2019/002330 від 06.02.2019.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено Акт про результати документальної невиїзної перевірки від 16.11.2020 №107/7.4-19/ НОМЕР_1 .

Згідно Акта за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Профіль Пласт» встановлено порушення:

- пункту 1 статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, вимог частини 2 статті48, частини 1 статті 257, Митного кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 6438,44 гривень;

- підпункту в) пункту185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу Українив результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 1287,69 гривень.

Та визначено ТОВ «Профіль Пласт» суму податкових зобов`язань у розмірі 7726,13 грн., в тому числі: ввізне мито - 6438,44 грн.; податок на додану вартість - 1287,69 грн.

ТОВ «Профіль Пласт» надано заперечення щодо висновків викладених в Акті. разом з декларацією, виданою німецькою фірмою Marangoni RSD GmbH 23.11.2020, яка є виробником товару - протекторної гуми UD2L 260. Вказаною декларацією підтверджується факт походження товару (протекторної гуми UD2L 260) з країни Європейського Союзу (а саме з Німеччини).

У зв`язку з виявленими порушеннями, Галицькою митницею Держмитслужби винесено податкові повідомлення-рішення від 23.12.2020 за №217/7.4-19/209000 та №218/7.4-19/209000.

Вважаючи означені податкові повідомлення-рішення протиправними, а товар який був ввезений позивачем в Україну за митною декларацією від 06.02.2019 №UА209200/2019/002330, таким, що походить з країни Європейського Союзу (Німеччини) та відповідає правилам походження, що регулюють преференційну торгівлю з Україною (UА), ТОВ «Профіль Пласт» звернулося до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції вважав обґрунтованим твердження позивача щодо протиправності податкових повідомлень-рішень, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог

Суд першої інстанції встановив, що товар (протекторна стрічка типу UD2L 260), ввезений на територію України за митною декларацією від 06.02.2019 №UA209200/2019/002330, був придбаний Позивачем у польської компанії Rezin Brud Scislowicz Sp.J відповідно до умов контракту № 01/2016 від 24.02.2016 та рахунку-фактури VAT №ЕХ 008/2019 від 05.02.2019.

У свою чергу польська компанія Rezin Brud Scislowicz Sp.J придбала цей товар в німецької компанії Marangoni RSD GmbH згідно рахунку-фактури Rechnung № 668421 від 29.01.2019 (рахунок Rechnung № 668421 від 29.01.2019, виписаний німецькою компанією Marangoni RSD GmbH мовою оригіналу (копія) з перекладом на українську мову (оригінал) наявні в матеріалах справи).

У декларації на товар, яка видана німецькою компанією Marangoni RSD GmbH 23.11.2020, як виробником протекторної стрічки UD2L 260, підтверджено факт походження товару (протекторів UD2L 260) згідно рахунку №668421 від 29.01.2019 з ЄС (Німеччина) та відповідність правилам походження, що регулюють преференційну торгівлю з Україною (UA).

Суд першої інстанції врахував, що Федеративна Республіка Німеччини є однією із договірних сторін Договору про заснування Європейської спільноти від 25.03.1957 та Договору про Європейський Союз від 07.02.1992.

Також Федеративна Республіка Німеччини є однією із договірних сторін, яка підписала Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами з іншої сторони, в тому числі щодо положень розділу IV вказаної Угоди, а також відповідних додатків та протоколів, що стосуються торгівлі і питань, пов`язаних з торгівлею, в т.ч. щодо скасування ввізного мита.

З врахуванням цих обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що товар (протекторна стрічка типу UD2L 260), який був ввезений позивачем в Україну за митною декларацією від 06.02.2019 № UА 209200/2019/002330, походить з країни Європейського Союзу (Німеччини) та відповідає правилам походження, що регулюють преференційну торгівлю з Україною (UА).

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 271 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 278 МК Українидатою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до положень статті 257, статті 266 МК України Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, у випадках, визначених цим Кодексом таПодатковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно дорозділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до частин 4, 5статті 280 МК Україниввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленимиМитним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановленіМитним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановленіМитним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановленіМитним тарифом України.

Згідно з частиною 1статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковимкодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податковий кодекс України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі -ПК України), об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт187.8 статті 187 ПК України).

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно дорозділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1статті 190 МК України).

Отже, у визначених законодавством випадках допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу Українидля ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Тарифна пільга (тарифна преференція) - це звільнення (повне або часткове) платника від нарахування і сплати мита й податків за наявності підстав, визначених законодавством України, які надаються у вигляді (1) звільнення від оподаткування митом, (2) зниження ставки ввізного мита, (3) встановлення тарифних квот. У разі встановлення законодавством або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тарифних пільг (преференцій) їх застосування можливе у разі дотримання умов, з якими пов`язується їх надання.

Згідно з пунктом 7 частиною 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. (частина 1статті 351 МК України).

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3МК Українимитні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (пункт 2 частини 2статті 351 МК України).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 Податкового кодексу України(частина 2статті 345 МК України).

Отже, суть спору між сторонами стосується встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився Товариством на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права Товариства на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Згідно з частиною 1статті 281 МК України обумовлена можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу Україниу вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно з частинами 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товар

Частиною 1 статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Згідно з частиною 3 статті 43 МК України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Колегія суддів звертає увагу, що наведеними вище приписами нормативно-правих актів встановлено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, серед яких зазначений сертифікат про походження товару.

Тобто, сертифікат про походження товару є лише одним із документів, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановленіМитним тарифом України.

З 01.01.2016 застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (далі - Угода про асоціацію) розділом IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «мито» включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження»Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження»Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Отже, сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита. При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Згідно з частиною 8 у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Відповідно до частини 9 статті 43 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Частинами 1, 2 статті 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Позивачем не долучено копію сертифіката для підтвердження країни походження товару, вказаний документ позивач митному органу також не надавав.

Окрім того, уповноваженими органами Республіки Польща у надісланому листі про результати проведеної перевірки від 09.06.2020 № 1801-IGG.4331.14.2020, зазначено, що під час проведення перевірки декларації-інвойса від 05.02.2019 № ЕХ008/2019 експортер не надав документів, що підтверджують походження товару, отже не підтверджено преференційне походження товару, зазначене у вищевказаних документах про походження товару з Європейського Союзу відповідно до Протоколу 1.

З огляду на викладене та враховуючи приписи статті 352 Митного кодексу України, якою встановлено перелік матеріалів, які можуть бути використані для підготовки висновків за результатами перевірок, суд апеляційної інстанції вважає, що отримана інформація щодо підтвердження преференційного походження спірного товару з Республіки Польща, може бути використана митним органом для підготовки висновків за результатами перевірки, щодо характеристик товару, зокрема, країни походження, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у спірних правовідносинах обов`язок з декларування, визначення і сплати мита та податку має саме позивач, а тому саме він, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку. Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач мав безсумнівно переконатися, що поставлений ним товар дійсно є товаром відповідного походження згідно з положеннями вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортера.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки проаналізовані документи в сукупності не містять відомостей, які дають підстав для висновку щодо застосування преференційних ставок ввізного мита у спірних правовідносинах, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 317 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що має наслідком скасування такого та відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до положеньстатті 139 КАС України, такі розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 241, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 380/5766/21 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіль Пласт» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді С. П. Нос Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 24 лютого 2022 року