Постанова

від 24.02.2022 по справі 300/2922/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 300/2922/20 пров. № А/857/22439/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, головуючий суддя Боршовський Т.І., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2020 року позивач ТзОВ «Карпатнафтохім» звернулося в суд з позовом до Північної митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102270/2020/00006 від 22.04.2020 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував документи, що підтверджують митну вартість товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, документи, що підтверджують відсутність взаємозв`язку між продавцем та покупцем, що міг вплинути на заявлену митну вартість. Відтак, позивач вважав, що застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості призвело до додаткових витрат для розмитнення товару у розмірі 16 120,10 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Північної митниці Держмитслужби №UA102270/2020/00006 від 22.04.2020 року; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Північної митниці Держмитслужби №UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Північна митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач відмовився від надання додаткових документів на запит митниці, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020 року з розрахунку 374 дол. США за 1 тонну. Також товар позивача було оформлено та випущено у вільгий обіг за новою електронною митною декларацією з наданням гарантійвідповідно до розділу Х Митного кодексу України, а тому саме остання декларація має юридичну силу.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,

05.03.2019 року між ООО Торговый дом "Башкирская химия" та ТзОВ "Карпатнафтохім" укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №TD/BN/5896-19.

Позивачем на виконання умов вищенаведеного контракту тадоповнення до контракту (специфікація) № 18 від 03.04.2020 на митну територію України відповідно до інвойсу №ТДВЭС-0690 від 13.04.2020 року ввезено товар: гідрокарбонат натрію в картонних пачках по 500г. на загальну суму 21 010,08 USD. Для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом позивача відповідачу подано декларацію митної вартості №UA102270/2020/004282 від 21.04.2020 року, згідно якої заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару - за ціною контракту у розмірі 21010,80 USD.

Разом із декларацією митної вартості позивачем подано: сертифікати якості від 12.04.2020 року № 449114, ?№449115, рахунок-фактуру (інвойс) № 0018 від 06.04.2020 року, рахунок-фактуру (інвойс) №ТД/ВЭС-0690 від 13.04.2020 року, накладну УМВС № 28858627 від 14.04.2020 року, декларацію про походження товару №ТД/ВЭС-0690 від 13.04.2020 року, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 07.04.2020 року, зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №TD/BN/5896-19, доповнення до контракту (специфікація) № 16 від 25.03.2020 року, доповнення до контракту (специфікація) № 17 від 03.04.2020 року, доповнення до контракту (специфікація) № 18 від 03.04.2020 року, лист ТзОВ "Карпатнафтохім" №8/1-115 від 15.07.2019 року, копію митної декларації країни відправлення № 10418010/130420/0099392 від 13.04.2020 року.

Під час вивчення поданих документів митним органом встановлено, що до ЕМД №UA102270/2020/004282 від 21.04.2020 року декларантом подано два різні інвойси №0018 від 06.04.2020 року та №ТД/ВЭС-0690 від 13.04.2020 року, які містять різну інформацію про вартість товару - в інвойсі №0018 від 06.04.2020 року вказано, що вартість товару становить 84040,32 USD (сума сплачена, згідно поданого до митного оформлення платіжного документу, що підтверджує вартість товару від 07.04.2020 року); в інвойсі №ТД/ВЭС-0690 від 13.04.2020 року вказано вартість товару - 21010,08 USD (сума визначена в митній декларації у графі 42), однак документів на підтвердження оплати за цим інвойсом до митниці не надано.

Банківським платіжним документом, наданим до митниці разом з ЕМД, є платіжний документ Б/Н від 07.04.2020 року.

За результатом аналізу та співставлення платіжного документу з документами, які надані декларантом до митниці разом з ЕМД та стосуються оцінюваного товару встановлено, що у графі "Призначення платежу" зазначено реквізити інвойсу № 0018 від 06.04.2020 року, що, на думку митного органу, вказує на те, що платіжний документ Б/Н від 07.04.2020 року підтверджує оплату позивачем іншої партії товару, який надійшов за інвойсом № 0018 від 06.04.2020 року, а тому не може бути прийнятий як документ, що належним чином підтверджує заявлену декларантом митну вартість товарів. При цьому інших банківських платіжних документів щодо оплати вартості товару за інвойсом № ТД/ВЭС-0690 від 13.04.2020 року до митниці надано не було. За вказаних обставин, посадовою особою відповідача аналізуючи подані документи до митного оформлення встановлено, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в статті 53 Митного кодексу України, підтверджуючих митну вартість товару.

Відтак, митним органом виставлена декларанту вимога про надання додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. А також, відповідно до пункту 4 статті 53 Митного кодексу України надати: виписку з бухгалтерських документів та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

У відповідь на вказану вимогу декларантом позивача повідомлено про те, що ним до митного оформлення подано всі документи, які підтверджують митну вартість товару. Додаткові документи для підтвердження митної вартості товару надати немає можливості.

Так, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020 року.

Також відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA102270/2020/00006 від 22.04.2020 року.

При визначенні митної вартості товару відповідачем не застосований перший метод у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що використані декларантом методи не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. Документи, подані декларантом не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці, а також у зв`язку неподанням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МК України. Джерело інформації - наявна в митному органі цінова інформація щодо вартості ідентичних товарів за даними ЄАІС Держмитслужби України: МД №UA110130/2020/010135 від 06.04.2020 року, а також наявні рішення про визначення митної вартості по даному товару: UA807020/2020/000029/1 від 21.04.2020 року, UA807020/2020/000030/1 від 21.04.2020 року, UA807020/2020/000031/1 від 21.04.2020 року. Розрахунок митної вартості товару: 0,374 USD/кг (а.с. 35).

22.04.2020 року позивач подав нову декларацію № UA102270/2020/004318 із скоригованою вартістю товару, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю Карпатнафтохім понесло додаткові витрати для розмитнення товару у розмірі 16 120,10 грн.

12.05.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою №680 про визнання заявленої митної вартості та скасування рішень про коригування митної вартості.

Листом від 21.05.2020 року відповідач відмовив в скасуванні рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA102270/2020/00006 від 22.04.2020 року.

16.06.2020 року позивач звернувся до Державної митної служби України із листом № 837 про визнання заявленої митної вартості та скасування рішень про коригування митної вартості.

Листом від 10.07.2020 року Державна митна служба України відмовив в скасуванні рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102270/2020/00006 від 22.04.2020 року.

Вважаючи протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102270/2020/00006 від 22.04.2020 року, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив їх скасувати.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час заявлення товару до митного оформлення за ЕМД №UA102270/2020/004282 від 21.04.2020 року позивач надав всі документи, відповідно до вимог частин 1-2 статті 53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару та не містять неточностей чи розбіжностей, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі МК України),Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1).

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом).

Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: - якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; - не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; - не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов`язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Натомість надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документі, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.

За таким повідомленням декларантом було повідомлено відповідача про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, оскільки всі необхідні документи були надані до МД.

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

Підсумовуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на час витребування від позивача додаткових документів, відповідачем не було визначено та не було повідомлено позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Стосовно ж правових підстав для винесення митним органом рішення про коригування митної вартості, то частина 1 ст. 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, саме ці вище перелічені випадки і є правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості.

Натомість, митний орган під час прийняття рішень про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та про коригування митної вартості товарів, не зазначив які саме відомості (інформація) щодо складових митної вартості були відсутні в документах, наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу. Також відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваних рішеннях, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Проте, як зазначено судом вище, відповідач не довів належними доказами обставин відносно наявності у відповідача хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, про яку в установленому порядку був би повідомлений позивач, що в подальшому могло б бути правовою підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Колегія суддів зазначає, що прямого зв`язку між відомостями, відображеними у платіжному документі щодо сплаченої суми та договірною (яка є одночасно і митною) вартістю товару немає, а відтак, ненадання декларантом саме чеку, квитанції, платіжного доручення або не зазначення у ньому якогось із реквізитів рахунку фактури не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару, який застосовано без достатніх на те підстав, та з порушенням порядку визначення митної вартості товару за резервним методом.

З огляду на вказані обставини колегія суддів дійшла висновку, що зміст оскарженого рішення не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України та є таким, що прийняте в порушення виключного переліку правових підстав, визначених ч. 6 ст. 54 МК України, за наявності яких відповідач вправі був приймати відповідне рішення.

Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товарів, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованогост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі №300/2922/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький