Рішення

від 22.07.2021 по справі 300/2922/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2021 р. справа № 300/2922/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.04.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів від 22.04.2020, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Північної митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102270/2020/00006 від 22.04.2020.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - гідрокарбонат натрію в картонних пачках по 500 гр. та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102270/2020/00006 від 22.04.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020. Позивач стверджує, що на підставі контракту № TD/BN/5896-19 від 05.03.2019 та додаткової угоди до контракту № 18 від 06.04.2020 правильно визначив ціну товару, яка відповідає цінам виробника при поставках в Україну у квітні 2020 року. На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував документи, що підтверджують митну вартість товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, документи, що підтверджують відсутність взаємозв`язку між продавцем та покупцем, що міг вплинути на заявлену митну вартість. Відтак, позивач вважає, що застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості призвело до додаткових витрат для розмитнення товару у розмірі 16120,10 грн.

Ухвалою суду від 02.11.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивач у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

18.12.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Північної митниці Держмитслужби від 14.12.2020 за № 7.11-10/10-02/8.19/11145 на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиву представник відповідача зазначив, що під час митного оформлення товару - гідрокарбонат натрію в картонних пачках по 500г. спрацювали ризики, згенеровані автоматизованою системою аналізу управління ризиками. Так, відповідач встановив, що задекларований рівень митної вартості товару 0,338 USD/кг є нижчим, ніж рівень митної вартості на ідентичні товари, оформлені раніше митницями Держмитслужби України, в тому числі й товару, що розмитнювався самим позивачем (МД № UA110130/2020/010135 від 06.04.2020) . Представник відповідача зазначив, що згідно баз даних ЄАІС ДМСУ такий товар було оформлено позивачем за ціною 374 доларів США, що підтверджується митною декларацією № UA110130/2020/010135 від 06.04.2020. З огляду на те, що позивач відмовився від надання додаткових документів на запит митниці, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020 з розрахунку 374 дол. США за 1 тонну. Також відповідач зазначив, що товар позивача було оформлено та випущено у вільгий обіг за новою електронною митною декларацією з наданням гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України, а тому саме остання декларація має юридичну силу. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.04.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів від 22.04.2020 такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

28.12.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача від 21.12.2020 № 50/8-123 на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначив, що подані декларантом під час декларування документи не містять розбіжностей, не мають ознак підробки, та містять всі необхідні відомості, які підтверджують числове значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була сплачена за товари. Згідно платіжного документу Б/Н від 07.04.2020 за інвойсом була здійснена 100% передоплата партії товару за додаткової угодою № 18 до контракту. Так, були оплачені 248,64 тонн товару на суму 84040,32 доларів США. Жодних інших платіжних документів і не має бути, оскільки за ЕМД № UA102270/2020/004282 декларувалась частина партії поставки товару, а саме - 1 залізничний вагон в кількості 62,160 тонни. Таким чином, у відповідача не було жодних підстав для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, та приймати рішення щодо коригування митної вартості.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

05.03.2019 між ООО Торговый дом "Башкирская химия" та ТОВ "Карпатнафтохім" укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №TD/BN/5896-19.

Позивачем на виконання умов вищенаведеного контракту та доповнення до контракту (специфікація) № 18 від 03.04.2020 на митну територію України відповідно до інвойсу № ТД/ВЭС-0690 від 13.04.2020 ввезено товар: гідрокарбонат натрію в картонних пачках по 500г. на загальну суму 21010,08 USD. Для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом позивача відповідачу подано декларацію митної вартості № UA102270/2020/004282 від 21.04.2020, згідно якої заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару - за ціною контракту у розмірі 21010,80 USD.

Разом із декларацією митної вартості позивачем подано: сертифікати якості від 12.04.2020 № 449114, № 449115, рахунок-фактуру (інвойс) № 0018 від 06.04.2020, рахунок-фактуру (інвойс) №ТД/ВЭС-0690 від 13.04.2020, накладну УМВС № 28858627 від 14.04.2020, декларацію про походження товару №ТД/ВЭС-0690 від 13.04.2020, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 07.04.2020, зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за № TD/BN/5896-19, доповнення до контракту (специфікація) № 16 від 25.03.2020, доповнення до контракту (специфікація) № 17 від 03.04.2020, доповнення до контракту (специфікація) № 18 від 03.04.2020, лист ТОВ "Карпатнафтохім" № 8/1-115 від 15.07.2019, копію митної декларації країни відправлення № 10418010/130420/0099392 від 13.04.2020.

Під час вивчення поданих документів митним органом встановлено, що до ЕМД № UA102270/2020/004282 від 21.04.2020 декларантом подано два різні інвойси № 0018 від 06.04.2020 та №ТД/ВЭС-0690 від 13.04.2020, які містять різну інформацію про вартість товару - в інвойсі № 0018 від 06.04.2020 вказано, що вартість товару становить 84040,32 USD (сума сплачена, згідно поданого до митного оформлення платіжного документу, що підтверджує вартість товару від 07.04.2020); в інвойсі №ТД/ВЭС-0690 від 13.04.2020 вказано вартість товару - 21010,08 USD (сума визначена в митній декларації у графі 42), однак документів на підтвердження оплати за цим інвойсом до митниці не надано.

Банківським платіжним документом, наданим до митниці разом з ЕМД, є платіжний документ Б/Н від 07.04.2020.

За результатом аналізу та співставлення платіжного документу з документами, які надані декларантом до митниці разом з ЕМД та стосуються оцінюваного товару встановлено, що у графі "Призначення платежу" зазначено реквізити інвойсу № 0018 від 06.04.2020, що, на думку митного органу, вказує на те, що платіжний документ Б/Н від 07.04.2020 підтверджує оплату позивачем іншої партії товару, який надійшов за інвойсом № 0018 від 06.04.2020, а тому не може бути прийнятий як документ, що належним чином підтверджує заявлену декларантом митну вартість товарів. При цьому інших банківських платіжних документів щодо оплати вартості товару за інвойсом № ТД/ВЭС-0690 від 13.04.2020 до митниці надано не було. За вказаних обставин, посадовою особою відповідача аналізуючи подані документи до митного оформлення встановлено, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в статті 53 Митного кодексу України, підтверджуючих митну вартість товару.

Відтак, митним органом виставлена декларанту вимога про надання додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. А також, відповідно до пункту 4 статті 53 Митного кодексу України надати: виписку з бухгалтерських документів та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

У відповідь на вказану вимогу декларантом позивача повідомлено про те, що ним до митного оформлення подано всі документи, які підтверджують митну вартість товару. Додаткові документи для підтвердження митної вартості товару надати немає можливості.

Так, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020.

Також відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA102270/2020/00006 від 22.04.2020.

При визначенні митної вартості товару відповідачем не застосований перший метод у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що використані декларантом методи не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. Документи, подані декларантом не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці, а також у зв`язку неподанням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МК України. Джерело інформації - наявна в митному органі цінова інформація щодо вартості ідентичних товарів за даними ЄАІС Держмитслужби України: МД №UA110130/2020/010135 від 06.04.2020, а також наявні рішення про визначення митної вартості по даному товару: UA807020/2020/000029/1 від 21.04.2020, UA807020/2020/000030/1 від 21.04.2020, UA807020/2020/000031/1 від 21.04.2020. Розрахунок митної вартості товару: 0,374 USD/кг (а.с. 35).

22.04.2020 позивач подав нову декларацію № UA102270/2020/004318 із скоригованою вартістю товару, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» понесло додаткові витрати для розмитнення товару у розмірі 16120,10 грн.

12.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою № 680 про визнання заявленої митної вартості та скасування рішень про коригування митної вартості.

Листом від 21.05.2020 відповідач відмовив в скасуванні рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102270/2020/00006 від 22.04.2020.

16.06.2020 позивач звернувся до Державної митної служби України із листом № 837 про визнання заявленої митної вартості та скасування рішень про коригування митної вартості.

Листом від 10.07.2020 Державна митна служба України відмовив в скасуванні рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102270/2020/00006 від 22.04.2020.

Вважаючи протиправними рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102270/2020/00006 від 22.04.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить їх скасувати.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України (надалі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Отже, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до частин 1-4 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм статтей 51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

З матеріалів справи суд встановив, що до декларації № UA102270/2020/004282 від 21.04.2020 позивачем подано додатки, в яких наявні всі обов`язкові документи передбачені частинами 1-2 статті 53 МК України і даних документів цілком достатньо для підтвердження митної вартості та відповідно завершення митного оформлення.

Так, 05.03.2019 між позивачем та ТОВ ТД БАШХІМ укладено контракт № TD/BN/5896-19. Пунктом 1 цього Контракту передбачено, що точна поставка Товару, її кількість та умови поставки будуть узгоджуватись Сторонами в Додаткових угодах.

На виконання зазначених умов Контракту укладено Додаткову угоду № 18 від 03.04.2020 (далі - Додаткова угода № 18) до Контракту. Вказаною Додатковою угодою № 18 сторони погодили відповідну партію Товару, а саме 248,64 тонн. На виконання умов контракту ТОВ ТД БАШХІМ надано попередній інвойс № 0018 від 06.04.2020, який оплачений шляхом перерахування грошових коштів у вигляді 100% передоплати.

З огляду на зміст інвойса № 0018 від 06.04.2020 зазначено про загальну вартість товару в кількості 248,64 тонн, на загальну суму 84040,32 доларів США та вказано вартість за 1 тонну - 338,00 доларів США. Даний інвойс оплачений одним платіжним документом (swift) б/н від 07.04.2020 на суму 84040,32 доларів США.

Таким чином, вся погоджена партія товару згідно Додаткової угоди № 18 до Контракту оплачена відповідно до умов Контракту одним платіжним документом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що поставка та розмитнення товару здійснена окремими вагонами по 1 вагону. В інвойсі № ТД/ВЗС-0690 від 13.04.2020 зазначена інформація щодо вартості тільки 1 вагону (62,160 тонн), вартістю 21010,08 доларів США та вартість за 1 тонну товару - 338,00 доларів США.

У відповіді на відзив від 23.12.2020 за № 50/8-125 представник позивача зазначив, що поставка і розмитнення Товару здійснена окремими вагонами по 1 вагону і, відповідно, інвойс № ТД/ВЗС- 0690 від 13.04.2020 містив інформацію про вартість тільки 1 вагону від загальної партії товару по Додатковій угоді № 18.

Також суд вважає безпідставними висновки митного органу, що документи на підтвердження оплати за інвойсом № ТД/ВЗС-0690 від 13.04.2020 позивач не надав, оскільки вся партія товару по Додатковій угоді № 18 до Контракту оплачена одним платіжним документом (swift) б/н від 07.04.2020 на суму 84040,32 доларів на підставі інвойсу № 0018 від 06.04.2020 року. Такий інвойс № 0018 від 06.04.2020 наданий як попередній, на виконання умов Контракту, так як умовами Контракту передбачено 100% попередню оплату. Інвойс № ТД/ВЗС-0690 від 13.04.2020 виписаний у день відвантаження частини партії Товару в кількості 1 вагону (62,160т.) та не потребував оплати.

Отже, під час заявлення товару до митного оформлення за ЕМД №UA102270/2020/004282 від 21.04.2020 позивач надав всі документи, відповідно до вимог частин 1-2 статті 53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару та не містять неточностей чи розбіжностей, а тому у спірних правовідносинах сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Таким чином суд вважає правомірним застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, оскільки митний орган не довів належними та допустимим доказами існування саме такої ціни за такими ж самими умовами, а надані до матеріалів справи ВМД, де зазначена інша ціна, не спростовує факту придбання позивачем Товару саме за задекларованою ціною - 338 дол. за 1 тонну, як це передбачено у спірних правовідносинах.

Аналогічного правового висновку за подібних обставин дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд в постановах від 26.05.2021 у справі № 300/2926/20 та від 16.06.2021 у справі № 300/2928/20.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано, в порушення статті 58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те правових підстав.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що рішення про коригування митної вартості прийнято відповідачем за відсутності обґрунтованого сумніву та із порушенням встановлених Митним кодексом України вимог, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102270/2020/00006 від 22.04.2020 належить задовольнити в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Представником позивача подано суду платіжне доручення № 2714 від 20.10.2020 про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн. (а.с. 1) та платіжне доручення № 2759 від 11.11.2020 про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн. (а.с. 66). Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не подано.

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Північної митниці Держмитслужби № UA102270/2020/00006 від 22.04.2020.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Північної митниці Держмитслужби № UA102270/2020/000002/1 від 22.04.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код - 43332675, проспект Перемоги, 6, місто Чернігів, 14017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (ідентифікаційний код - 33129683, вулиця Промислова, 4, місто Калуш, Івано-Франківська область, 77306) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» , ідентифікаційний код - 33129683, вулиця Промислова, 4, місто Калуш, Івано-Франківська область, 77306.

Відповідач: Північна митниця Держмитслужби, ідентифікаційний код - 43332675, проспект Перемоги, 6, місто Чернігів, 14017.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.